Рішення

від 18.01.2024 по справі 579/1072/23

КРОЛЕВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 579/1072/23

2/579/6/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2024 року Кролевецький районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Придатка В.М.

з участю: секретаря судового засідання Клишкової Ю.В.,

представника позивача адвоката Сомок О.А.,

представника відповідача Розум О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення середнього заробітку,

встановив:

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , звернувся до суду з позовною заявою до комунального підприємства «Київпастранс», місцезнаходження: 04070, м.Київ, Набережне шосе, буд.2, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час з 19 липня 2022 року по травень 2023 року в сумі 193128,00 грн. без урахування нарахувань на заробітну плату, з тих підстав, що відповідач з 19.07.2022 року безпідставно не виплачує позивачу належний йому середній заробіток.

Як на підставу позовних вимог послався на наступне.

ОСОБА_1 працює слюсарем з ремонту колісних транспортних засобів 3 розряду в філії КП «Київпастранс» Автобусний парк №8.

10 квітня 2022 року позивачем з командиром добровольчого формування Кролевецької територіальної громади №1 укладено контракт добровольця територіальної оборони, за умовами якого доброволець бере на себе зобов`язання, зокрема, виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контракту, відповідно до вимог визначених Законом України «Про основи національного спротиву», Положення про добровольчі формування територіальних громад, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1449.

Згідно наказу від 20.04.2022 №86/ВК філії КП «Київпастранс» Автобусний парк №8, ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.119 КЗпП України, з 10.04.2022 у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони увільнений від роботи зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків, на підставі контракту добровольця територіальної оборони від 10.04.2022.

Після укладення контракту ОСОБА_1 виконує обов`язки добровольця територіальної оборони безоплатно, згідно з умовами контракту. Будучи увільненим від роботи, він з 20.04.2022 року отримував за місцем роботи середній заробіток. Починаючи з 19.07.2022, відповідач не виплачує позивачу заробітної плати, чим порушує його право на оплату праці та на гарантований державою соціальний захист для добровольців територіальної оборони.

19.12.2022 позивач отримав від філії КП «Київпастранс» Автобусний парк №8 лист, зі змісту якого випливає, що підприємство припинило виплату середнього заробітку під час його увільнення від роботи, оскільки було внесено зміни до ч.3 ст.119 КЗпП України згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022, який набрав чинності з 19.07.2022.

Відповідно до довідки Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12 серпня 2022 року №634, ОСОБА_1 з 10.04.2022 року зарахований до членства у добровольчому формуванні Кролевецької міської територіальної громади №1 «Тризуб» виконує завдання територіальної оборони та залучений до охорони громадського порядку на території м.Кролевець. В довідці також зазначено про те, що на нього поширюються гарантії, визначені ст.24 Закону України «Про основи соціального спротиву» та ч.1 ст.119 КЗпП України. Дана довідка була надана відповідачу, окрім того, позивач щомісяця на адресу відповідача направляє довідки добровольчого формування Кролевецької міської територіальної громади №1 «Тризуб» про виконання ним бойових завдань у відповідному місяці разом з графіком роботи.

Вважає припинення нарахування та виплати йому середнього заробітку за час виконання позивачем державних або громадських обов`язків як добровольцем територіальної оборони, безпідставним та неправомірним і просив стягнути середній заробіток за час із 19.07.2022 року по день звернення з позовом.

Відповідач направив на адресу суду відзив на позовну заяву, за змістом якого посилається на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року №2352-ІХ, після набрання чинності яким 19.07.2022 ст. 119 КЗпП було викладено в новій редакції. Так, за новими приписами вказаної статті з 19.07.2022, роботодавець зобов`язаний зберігати лише робоче місце й посаду за працівниками, яких увільнено від роботи на час військової служби. Тобто, роботодавців звільнили від обов`язку виплачувати середній заробіток мобілізованим працівникам.

На підставі вказаних змін в законодавстві позивачу з 19.07.2022 було припинено нарахування та виплату середнього заробітку, про що видано наказ від 29.07.2022 №235-ВК.

Також посилається на лист Мінекономіки від 16.08.2022 №4711-06/59141-07, яким роз`яснюються питання збереження середнього заробітку за педагогічними та науково-педагогічними працівниками, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, і на підставі даного листа наголошує, що «роботодавець при увільненні працівника від роботи на час його перебування у складі ДФТГ, має зберігати за таким працівником зокрема, й середній заробіток однак, вправі вимагати від нього підтвердження того, що виконання поставлених йому завдань здійснюється у робочий час»

При цьому відповідач стверджує, що «специфіка служби членів ДФТГ не передбачає їх постійного залучення до виконання поставлених завдань».

Крім того, оскільки відповідно до абз. 2 п. 3 Положення про добровольчі формування територіальних громад (далі - Положення), затвердженого постановою КМУ від 29.12.2021 №1449, діяльність добровольчого формування провадиться під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил за територіальним принципом, вважає довідки ДФ Кролевецької ТГ №1 «Тризуб» про виконання позивачем бойових завдань неналежним доказом такого виконання без додаткового надання доказів від в/ч НОМЕР_1 про узгодження з її командиром виконання будь-яких завдань ДФ Кролевецької ТГ№1 «Тризуб».

Контракт добровольця, укладений позивачем, відповідач ставить під сумнів, оскільки контракт не містить присвоєного облікового номеру.

Довідку від 12.08.2022 №634, видану ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що позивач виконує завдання територіальної оборони із залученням останнього до охорони громадського порядку на території міста Кролевець, відповідач вважає такою, що не повинна прийматися до уваги без доказів від органів Національної поліції про те, що ОСОБА_1 у складі зведених патрулів (тощо) брав участь у забезпеченні охорони громадського порядку у м. Кролевець, та, крім того, що «такі заходи були необхідною мірою, яку визначили повноважні посадові особи».

Відповідач звертає увагу суду на те, що за повідомленнями ЗМІ від 21.03.2023, «на території Дубовицького лісництва спільними зусиллями працівників та представників Кротевецької ДФТГ (добровольче формування територіальної громади) №1 «Тризуб» засадили 2,5 га землі», а така діяльність жодним чином не передбачена п.2 Положення про добровольчі формування територіальних громад і на думку відповідача, не може вважатися виконання державних чи громадських обов`язків.

Також відповідач наполягав на обмежувальному трактуванні ч.1 ст.119 КЗпП України, а саме, що «ч. 1 ст. 119 КЗпП України також не може застосовуватись до .членів добровольчих формувань територіальних громад, оскільки цією нормою передбачено виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час. Проте обов`язок брати участь у добровольчому формуванні не може бути встановлений, оскільки суперечить самій сутності виявлення добре її волі, яке є прямою протилежністю обов`язку, який виконується під впливом примусу», та послався на «висновок Київського апеляційного суду, викладеним у постанові від 28.06.2023 у справі №359/9961/22», стверджуючи, що на даний час така «позиція є остаточною».

Крім того, відповідачем надано письмові пояснення до позову, за змістом яких посилається на те, що позивач, «будучи 05.09.2023 повністю обізнаний з наказом по філії від 29.07.2023 №235-ВК, яким Позивачу припинено виплату середнього заробітку за час перебування в ДФТГ», не змінює предмет позову та не ставить перед судом вимогу про скасування такого наказу, а отже, обрав, на переконання відповідача, неналежний та не ефективний спосіб захисту порушеного, на його думку, права. В свою чергу, обрання неналежного та нe ефективного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог судом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні, посилаючись на неправомірність припинення виплати середнього заробітку позивачеві. Повідомила, що дійсно підприємство-відповідач зажадало від позивача надання графіку змін на підтвердження того, що виконання ним обов`язків добровольця територіальної оборони відбувалося у робочий час. Позивачем надавалися табелі чергувань. Що стосується наказу про скасування виплати середнього заробітку, то така виплата позивачу запроваджена згідно з ч.1 ст.119 КЗпП України, на даний час вказаний наказ є чинним, оскільки його не було ані змінено, ані скасовано. Натомість відповідачем видано наказ у відповідності до ч.3 ст.119 КЗпП України, яка стосується військовослужбовців і не застосовується до позивача по справі. Крім того, з наказом по філії від 29.07.2023 №235-ВК ОСОБА_1 ознайомлений не був, до того ж, за змістом листа відповідача від грудня 2022 року видно, що на зазначений наказ станом на 19.12.2022 відповідач не посилається, з чого можна зробити висновок, що наказ на той момент не існував у природі. Стверджувала, що, оскільки гарантії, встановлені частинами 1 та 3 ст.119 КЗпП України, за своєю природою відрізняються, то відповідач невірно трактує закон, вважаючи позивача військовослужбовцем. Що стосується недоведеності виконання обов`язків добровольця позивачем саме у робочий час, то, по-перше, документи про залучення до виконання бойових завдань відповідачеві надавалися, по-друге, відповідач мав право і можливість отримати у ДФТГ документи, що підтверджують зазначені обставини.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на тому, що позивач ознайомлений із наказом від 29.07.2023 №235-ВК принаймні 05.09.2023 року, наказ прямо видано про припинення виплати заробітної плати позивачеві, наказ у встановлений чинним законодавством строк і порядок не оскаржений, не скасований, а отже, підлягає виконанню і на даний час. Якщо у сторони позивача є сумніви, то вони не були позбавлені можливості клопотати про експертизу зазначеного наказу, про допит спеціаліста з кадрової роботи, але цього не зроблено. Крім того, не ознайомлено позивача і з наказом від 20.04.2022 року, проте з цим наказом позивач згоден, у чому відповідач вбачає подвійні стандарти. Заперечував, що командир ДФТГ вправі видавати бойові завдання добровольцям ДФТГ, наголосив, що відповідачеві невідомо, що саме ОСОБА_3 називає «бойовим завданням» і на якій підставі. У будь-якому разі вважав, що бойові завдання ОСОБА_1 мав видавати командир в/ч НОМЕР_1 і про такі завдання необхідно було б видати наказ командира військової частини. Надані позивачем довідки видані не військовою частиною і з військовою частиною не погоджені.

Суд, заслухавши пояснення сторін, покази свідка, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу до філії Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусного парку №8 згідно наказу №121/ВК від 24.07.2015 року на посаду слюсаря з ремонту автомобілів 5 розряду до ремонтної майстерні (а.с.75).

Наказом по філії Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусний парк №8 №18 від 01.03.2022 року було оголошено простій працівникам філії, в тому числі позивачу (п.1.3 наказу, а.с.165-170).

10 квітня 2022 року ОСОБА_1 уклав контракт добровольця територіальної оборони з командиром добровольчого формування Кролевецької тиериторіальної громади №1 ОСОБА_4 (а.с.9). При цьому за змістом контракту, укладеного за формою, затвердженою наказом Міністерства оборони України №84 від 07.03.2022 року, контракт укладено «на час виконання державних та/або громадських обов`язків», за змістом контракту (абз.3 п.1) доброволець добровільно бере на себе зобов`язання виконувати державні та/або громадські обов`язки в інтересах Українського народу. Контракт укладено строком на три роки.

Наказом по філії Комунального підприємства «Київпастранс» Автобусний парк №8 № 86/ВК від 20.04.2022 року ОСОБА_1 , т.5021 слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів 3 розряду з 10.04.2022 року увільнено від роботи у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків на підставі ч.1 ст.119 КЗпП України (а.с.76). Підпис про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом у наданій суду копії відсутній.

Згідно з наказом №235/ВК від 29.07.2022 року, у зв`язку зі змінами, внесеними до статті 119 КЗпП України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, припинено нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_1 , слюсарю з ремонту колісних транспортних засобів 3 розряду, з 19 липня 2022 року (а.с.77). Підпис про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом у наданій суду копії відсутній.

Згідно довідки другого відділу Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №534 від 12.08.2022 року, ОСОБА_1 з 10.04.2022 року зарахований до членства у добровольчому формуванні Кролевецької територіальної громади №1 «Тризуб» та залучений до охорони громадського порядку на території м.Кролевець (а.с.15).

Згідно довідки добровольчого формування Кролевецької територіальної громади №1 «Тризуб» №83 від 03.04.2022 року, ОСОБА_1 залучений до виконання завдань територіальної оборони на підставі контракту №514 від 10.04.2022 року, заробітної плати в ДФТГ не отримує, умови контракту виконує належним чином, не допускає порушень (а.с.14).

Згідно довідки добровольчого формування Кролевецької територіальної громади №1 «Тризуб» №47 від 01.03.2023 року, ОСОБА_1 з 16.02.2023 року по 28.02.2023 року виконував бойове завдання в складі добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с.17).

Згідно довідки добровольчого формування Кролевецької територіальної громади №1 «Тризуб» №63 від 16.03.2023 року, ОСОБА_1 з 01.03.2023 року по 15.03.2023 року виконував бойове завдання в складі добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с.16).

Суд звертає увагу на те, що вказані довідки видані на бланках, у яких в рядку реквізитів вказано «в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 », та засвідчені печаткою ДФТГ, на відтиску якої також вказано «Військова частина НОМЕР_1 Код НОМЕР_2 », що спростовує припущення відповідача про недостовірність чи неналежний порядок видачі вказаних документів.

Згідно витягу з персональних даних Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 , протягом травня та червня 2022 року сума середнього заробітку, яка виплачувалася позивачу, становила 18879,52 грн (а.с.19).

Згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 №81 від 11.09.2023 року, середньогодинна заробітна плата складала 107,27 грн, середньоденна заробітна плата складала 858,16 грн (а.с.99).

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правові та організаційні засади національного спротиву, основи його підготовки та ведення, завдання і повноваження сил безпеки та сил оборони та інших визначених суб`єктів з питань підготовки і ведення національного спротиву визначені Законом України «Про основи національного супротиву» від 16 липня 2021 року № 1702-ІХ (далі - Закон № 1702-ІХ).

Складовими національного спротиву є територіальна оборона, рух опору та підготовка громадян України до національного спротиву.Метою національного спротиву є підвищення обороноздатності держави, надання обороні України всеохоплюючого характеру, сприяння забезпеченню готовності громадян України до національного спротиву (частини перша, друга статті 3 Закону № 1702-ІХ).

Згідно зі статтею Закону № 1702-ІХ, територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.

Військова складова територіальної оборони включає органи військового управління, військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, інші сили і засоби сил безпеки та сил оборони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони.

Військово-цивільна складова територіальної оборони включає штаби зон (районів) територіальної оборони та добровольчі формування територіальних громад, які залучаються до територіальної оборони.

Доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п`яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.

В особливий період комплектування органів військового управління, військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України здійснюється військовослужбовцями за контрактом, за призовом особами офіцерського складу та територіальним резервом (частина перша статті 9 Закону № 1702-ІХ).

Статтею 1Закону України«Про оборонуУкраїни» від6грудня 1991року №1932-ХІІ визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 8 Закону № 1702-ІХ, діяльність добровольчих формувань територіальних громад здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом.

Комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону № 1702-ІХ).

Види діяльності та завдань добровольчих формувань територіальної громади визначені пунктом 2 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 29грудня 2021року №1449 (далі - Положення).

Командир добровольчого формування є відповідальним за діяльність добровольчого формування. Командир визначає завдання членам добровольчого формування з урахуванням їх спроможностей та за потреби структуру добровольчого формування.

Діяльність добровольчого формування провадиться під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил за територіальним принципом (пункт 3 Положення).

Пунктом 21 Положення встановлено, що контракт добровольця територіальної оборони укладається між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні. Такі особи укладають контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки. Форма контракту добровольця територіальної оборони затверджується Міноборони.

Згідно з пунктом 3 Форми контракту добровольця територіальної оборони, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07 березня 2022 року № 84, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 березня 2022 року за № 307/37643 на добровольця, який уклав цей Контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей» та статтею 119 КЗпП України.

Крім того, гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у національному спротиві визначені статтею 24 Закону № 1702-ІХ.

Так, на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За приписами частин першої статті 119 КЗпП України, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Частиною третьою статті 119КЗпП України (у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) було визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову служб; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

З 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо оптимізаціїтрудових відносин»від 01липня 2022року №2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ), яким у частині третій статті 119КЗпП України слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".

Отже, з набранням чинності Законом №2352-ІХ відбулись зміни у регулюванні трудових відносин за участі працівників призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, з 19 липня 2022 року за такими категоріями працівників не зберігається середній заробіток.

Гарантії для працівників визначені у частинах першої й третьої статті 119КЗпП України є різними, оскільки частиною першою гарантовано право працівника на збереження місця роботи і середнього заробітку на час виконання державних або громадських обов`язків, не пов`язаних із проходженням працівником військової служби, проте як частиною третьою цієї статті передбачені працівникам гарантії під час проходження військової служби.

Відповідач застосував приписи частини третьої статті 119КЗпП України до відносини з позивачем, припинивши збереження середнього заробітку, починаючи з 19 липня 2022 року.

На думку суду, зміни у правовому регулюванні трудових відносин за участі працівників, які проходять військову службу, не поширюються на спірні трудові правовідносини сторін цієї справи, з огляду на таке.

Так, відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

До видів військової служби належать: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (стаття 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 КЗпП України.

Як встановлено судом, внаслідок укладення 10 квітня 2022 року позивачем відповідного контракту, він є добровольцем Добровольчого формування №1 Кролевецької територіальної громади «Тризуб» і виконує за умовами контракту державні та громадські обов`язки.

Діяльність добровольчого формування територіальної громади з виконання завдань, визначених пунктом 2 Положення, не є військовою службою в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Держава, скасувавши збереження середньомісячної заробітної плати військовослужбовцям, компенсувала одночасним збільшенням грошового забезпечення їм за місцем проходження служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», якою установлено на період воєнного стану виплату військовослужбовцям додаткової винагороди відповідного розміру.

На відміну від цього, комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі, на час виконання державних та/або громадських обов`язків, перебуваючи під захистом держави, маючи усі права, свободи, гарантії, закріплені Конституцією України та КЗпП України.

Слід зазначити, що у коментарі від 01 серпня 2022 року Міністерство економіки України також зазначило, що норми Закону №2352-ІХ та Форма контракту добровольця територіальної оборони, затверджена наказом Міністерства оборони України від 07 березня 2022 року № 84, не містять змін у правовому регулюванні соціального і правового становища членів добровольчих формувань територіальних громад, зокрема, і в частині збереження за ними середнього заробітку, а тому законодавчих підстав для припинення виплати збереженого середнього заробітку зазначеним категоріям працівників не вбачається.

При цьому роз`яснено і наступне: частиною першою статті 119 КЗпП чітко визначено збереження згаданих гарантій саме на час виконання державних та/або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час. Отже, на думку Міністерства економіки України, роботодавець вправі вимагати від добровольця члена ДФТГ підтвердження того, що виконання поставлених командиром завдань здійснюється у робочий час.

Відповідно до Положення про ДФТГ, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2021 № 1449 (далі - Положення), командир добровольчого формування є відповідальним за його діяльність, визначає завдання членам добровольчого формування з урахуванням їх спроможностей (пункт 3 Положення). Також до функцій командира ДФТГ належить контроль за додержанням умов контракту та припинення контракту у разі порушення добровольцем його умов (пункт 23 Положення). Відтак, саме командири ДФТГ мають здійснювати, в т.ч. і на вимогу добровольця чи його роботодавця, підтвердження виконання поставлених командиром завдань територіальної оборони у робочий час. Форма такого підтвердження не визначена законодавством, тож командир може здійснювати підтвердження будь-якими належним чином засвідченими документами, які в достатній мірі вказують на залучення добровольця до виконання завдань територіальної оборони в його робочі (згідно визначеного роботодавцем режиму) дні.

Виходячи з викладеного, відповідач вправі звернутися до командира ДФТГ з питання підтвердження виконання ОСОБА_1 поставлених командиром завдань територіальної оборони у робочий час. Проте згідно з чинним законодавством надання добровольцем підтвердження узгодження завдань з військовою частиною чи органами Національної поліції не вимагається, оскільки завдання членам добровольчого формування визначає саме командир ДФТГ.

Що стосується посилання представника відповідача на саджання дерев добровольцями ДФТГ, відповідачем не надано документів, які б доводили, що посадка дерев відбувалася у час, облікований ДФТГ як «бойове завдання», і відтак вказаний факт суд визнає таким, що не стосується суті справи.

Відповідно до ст.98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Враховуючи, що чинним законодавством жодних змін до ч.1 ст.119 КЗпП України з 20.04.2022 року, коли за позивачем було закріплено збереження робочого місця та середнього заробітку, не відбувалося, законних підстав для скасування нарахування і виплати середнього заробітку, призначених на підставі вказаної норми Кодексу, не існувало, наказ № 86/ВК від 20.04.2022 року не був у встановленому порядку змінений чи скасований, даний наказ підлягав виконанню стосовно ОСОБА_1 і після 19.07.2022 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що припинення збереження середнього заробітку позивачу суперечить приписам частини першої статті 119КЗпП України і порушило право позивача на отримання середнього заробітку під час виконанням ним обов`язків добровольця добровольчого формування територіальної громади.

Позивач просить стягнути середній заробіток у розмірі 193128,00 грн. за період з 19 липня 2022 року по 26 травня 2023 року (дата звернення до суду).

Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»).

В матеріалах справи наявна довідка про середню заробітну плату позивача, згідно з якою середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 858,16 грн.

Період, за який підлягає виплата середнього заробітку, починаєтьсяз 19 липня 2022 року по дату звернення до суду з позовом, і становить 312 днів.

Сума загального середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 267745,92 грн (858,16 х 312 (кількість днів)= 267745,92 грн), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак, позивачем було заявлено позовні вимоги у суммі 193128,00 грн., та не було подано заяви про збільшення або зміну позовних вимог. Виходячи із норм ч. 2 ст.264ЦПК України ухвалюючи рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Отже, за наявності таких підстав, суд приходить до виснову про задоволення стягнення середньої заробітньої плати у розмірі 193128,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач просив суд стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу. Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Тому, суд приходить до висновку, що понесення позивачем витрат на правничу допомогу, понесення яких документально підтверджено, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, за умови подання до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, відповідних доказів таких витрат.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справі про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку звільняються від сплати судового збору, тому відповідно до вимог статті 141ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 1931 гривень 28 копійок.

Згідно пунктів 1 і 4 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. У зв`язку з чим суд вважає за необхідне допустити негайне виконання даного рішення в частині присудження позивачу виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі статей 43, 65, пункту 4 частини першої статті 40, статті 119 Кодексу законів про працю України, законів України «Про основи національного супротиву», «;Про оборону України», «;Про військовий обов`язок і військову службу», «;Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», керуючись статтями 4, 10-13, 77-81, 89, 259, 263-265, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до комунальногопідприємства «Київпастранс»про стягненнясереднього заробітку - задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час з 19 липня 2022 року по травень 2023 року у сумі 193128,00 грн. без урахування нарахувань на заробітну плату.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені ним судові витрати у справі, які складаються з судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які попередньо визначені у сумі 8000 грн, а остаточно будуть встановлені судом на підставі доказів, котрі стороні позивача належить подати до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України.

Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604) на користь держави судовий збір у сумі 1931 гривень 28 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення (з дня складання повного тексту).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 29.01.2024 року.

Суддя В. М. Придатко