Справа № 185/752/21
1-кп/185/83/24
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 лютого 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000568 від 26 липня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мішково-Погорілове Жовтневого району Миколаївської області, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого водієм в ТОВ «ВЕРТИКАЛЬ-ПЛЮС», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю:
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_11 ,
В С Т А Н О В И В:
26 липня 2020 року приблизно об 11 год. 05 хв. ОСОБА_10 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Вертикаль-ПЛЮС» та керуючи автопоїздом «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 з`єднаного з напівпричепом «Noyens ОРА-3-44», реєстраційний номер НОМЕР_2 ,рухався вул. Дніпровською з боку вул. Західно-Донбаської у напрямку вул. Водопровідної у м. Павлограді Дніпропетровської області.
Під час руху, водій ОСОБА_10 здійснюючи рух у крайній лівій смузі з двох наявних, зупинився перед регульованим перехрестям з вул. Водопровідною на заборонний червоний сигнал світлофора, залишаючись в крайній лівій смузі.
В цей же час проїзну частину дороги вул. Дніпровської справа наліво відносно напрямку руху зазначеного автопоїзду у недозволеному місці почав переходити пішохід ОСОБА_12 .
Після того, як включився зелений сигнал світлофора, водій ОСОБА_10 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, проявляючи злочинну самовпевненість, але легковажно розраховуючи на відвернення суспільно небезпечних наслідків в 11 годині 07 хвилин, поновив рух автопоїзда, не переконавшись в безпечності свого маневру, внаслідок чого, навпроти багатоповерхового будинку №424 по вул. Дніпровській передньою лівою частиною керованого ним автопоїзда здійснив наїзд на ліву бічну частину пішохода ОСОБА_12 , який в цей момент знаходився на смузі руху автопоїзду, після чого відбулося падіння ОСОБА_12 на проїзну частину і з послідуючим переїздом через тіло потерпілого лівим заднім колесом тягача. Внаслідок чого настала смерть останнього.
Своїми діями водій ОСОБА_10 порушив вимоги п 1.5., 2.3. б), 10.1. Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3. б «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п.10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
Порушення п.10.1. Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_10 знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, та наслідком у вигляді смерті пішохода ОСОБА_12 .
Смерть ОСОБА_12 настала відразу, тобто близько 11 год. 07 хв. 26.07.2020 на місці пригоди від сумісної тупої травми тіла, яка супроводжувалася множинними переломами кісток черепу, з грубим пошкодженням головного мозку, множинними переломами кісток тулубу та кінцівок, яка ускладнилася травматичним шоком.
Ознаки встановленого судом злочинного діяння відповідають ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Дії ОСОБА_10 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Встановлені обставини підтверджуються наступними доказами.
Обвинувачений ОСОБА_10 вину заперечив. Підтвердив, що він у вказаний час та день їхав у лівій крайній смузі, перед ним стояло приблизно 3- 4 машини до світлофору. Далі він почув сигнал зустрічного автомобіля, зупинився. Йому пальцем показували на машину. Він заглянув під машину і побачив там людину. До цього він не бачив чоловіка, завжди дивиться по дзеркалам. У чоловіка була така траєкторія руху, що він його не міг побачити. У машині він перебував разом із дружиною, вони не розмовляли під час руху. Яку відстань проїхав до моменту наїзду з початку руху, він не знає, приблизно 1,5-2 метри., бо він тільки тронувся і одразу зупинився. Перед тим, як розпочати рух, він подивився по дзеркалам та на світлофор. Коли він стояв на світлофорі, то перед ним був легковий автомобіль, він бачив його заднє лобове скло. Думає, що сліпа зона складала десь півтора метри. Пішохід перебував у сліпій зоні. Після дорожньо-транспортної пригоди він хотів допомогти потерпілій грошима. Він не міг бачити пішохода та не міг передбачити, що у сліпій зоні може з`явитися пішохід, оскільки він йшов збоку машини в момент початку руху автомобіля. На його думку, пішохід з`явився, коли він вже почав рух. Він не міг побачити ніяк кут сліпої зони, бо його автомобіль не був обладнаний додатковим дзеркалом, який дозволяє бачити сліпу зону. Після події купили таке дзеркало.
Потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що з померлим мешкали разом у цивільному шлюбі майже 50 років. На місці пригоди вона не була. Зі слів свідка жінки їй стало відомо, що чоловік стояв поруч із великою машиною - зерновозом і коли машина рушила, то він потрапив під машину. Жінка сказала, що всі кричали водію, що чоловік під машиною. З обвинуваченим вони не спілкувались, він до неї не підходив. У покаранні покладається на розсуд суду. Обвинуваченим їй нічого не відшкодовувалось. Її чоловік на психічні розлади не хворів. У той день чоловік їхав до неї додому. Після смерті цивільного чоловіка її життя змінилося у гіршу сторону, постійні хвилювання. Із чоловіком вони вели спільний побут. Її психологічний та емоційний стан після смерті чоловіка змінився. Просила позовні вимоги задовольнити.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що він надав відеозапис з реєстратора свого автомобіля, влітку минулого року він приїхав додому і побачив в Інтернеті публікацію про цю аварію, після чого вирішив перевірити свій відеореєстратор. Він передивився свій відео реєстратор та зателефонував слідчому. Потім поїхав у поліцію та надав даний запис. Він передивлявся відеозапис вдома та побачив, що водій не міг побачити перехожого, бо там не було пішохідного переходу, чоловік йшов і тримався за бампер як за поручень. Його відеореєстратор знімав у напрямку селища 40 років. Саму пригоду він не бачив.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що обвинувачений її чоловік, з потерпілою не знайома. У липні місяці 2020 року до обіду вона їхала з чоловіком, сиділа на пасажирському сидінні. Вони рухались у лівій смузі руху, ближче до центру, зупинились на червоний сигнал світлофору, перед ними стояли машини. Коли загорівся зелений сигнал світлофору, то вони почали потроху рух. Назустріч їхав автомобіль, водій став сигналити, відкрив двері та почав кричати, що вони збили людину. Чоловік за кермом був небагато часу, бо перед цим вони відпочивали вночі. Оглядовість була не обмежена. Вони рухались у лівій стороні, ближче до центру, спереду і збоку рухались автомобілі. Попереду, де світлофор, був пішохідний перехід. Вони зупинились на світлофорі у лівій полосі руху та стояли 1-2 хв. Із пішоходів нікого не було. Перед тим, як розпочати рух, автомобілі які були поруч, ніяких сигналів про те, що поряд знаходиться пішохід, їм не подавали. Їх викликали до слідчого, проводили слідчий експеримент, де вона сідала на пасажирське сидіння та проводилися слідчі дії, щоб встановити, чи було видно пішохода. Двоє чоловіків, які сідали за кермом під час слідчого експерименту, сказали, що не бачать пішохода. Коли вони зупинились, вона дивилась вперед, пішохідний перехід та світлофор далеко. Під час руху вона не відволікає чоловіка розмовою.
Досліджено протокол огляду місця події від 26 липня 2020 року, відповідно до якого зафіксовано розташування транспортного засобу на проїзній частині, зафіксовано наявність слідів біологічного походження (кров, мозкову речовину, волосся на задньому лівому колесі та на внутрішній частині бризговика, сліди гальмування. Перевірено справність гальмівної системи та рульового керування (справні). До протоколу огляду складено схему розташування виявлених слідів, трупу та автомобіля. Також досліджено протокол огляду трупу, який здійснювався на місці ДТП. ( т. 1 а.с. 123-142)
За висновком СМЕ від 14 серпня 2020 року на трупі ОСОБА_12 виявлені сумісна тупа травма тіла: голови, тулубу та кінцівок, з відкритим багатоуламковим переломом кісток склепіння та основи черепу з розмізченням речовини головного мозку, переломи 2-8 справа, 3-10 ребер зліва по різних анатомічних лініях, переломи (розриви) хребта на рівні грудного відділу з переломами остистих відростків 6-9 грудних хребців, перелом кісток тазу, відкритий уламковий перелом правої плечової кістки, множинні забійні рани та садна голови та обличчя, тулубу та кінцівок, які утворилися від дії тупих твердих предметів, які діяли по ударно-здавлюючому механізму з місцем прикладання діючої сили у вищезазначені області та такими предметами могли бути виступаючі частини рухаючогося транспортного засобу та дорожнє покриття при падінні та послідуючому переїзді. Виявлені тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення, згідно п.2.1.1 а), 2.1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», наказ № 6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995р. та які призвели до смерті потерпілого. Смерть ОСОБА_12 настала від сумісної тупої травми тіла, яка супроводжувалася множинними переломами кісток черепу, з грубим пошкодженням головного мозку, множинними переломами кісток тулубу та кінцівок, яка ускладнилася травматичним шоком.Спирт в крові та сечі не виявлений. (т. 1 а.с. 148-152).
Відповідно до висновку експерта від 03 серпня 2020 року гальмівна та рульова система автомобіля «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебувають в працездатному стані. (т. 1, а.с. 159-162)
Відповідно до висновку експерта від 03 серпня 2020 року гальмівна система напівпричепа «Noyens ОРА-3-44», реєстраційний номер НОМЕР_3 перебувають в працездатному стані. (т. 1, а.с. 168-172)
Напівпричіп та автомобіль визнані речовими доказами та передані на зберігання власнику. Та ухвалою слідчого судді від 29 липня 2020 року накладено арешт на тягач та напівпричіп з передачею на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_15 (т. 1 а.с. 173-185)
За результатами тимчасового доступу на підставі ухвали слідчого судді від 31 липня 2020 року надано доступ до карти пам`яті, яка перебувала у свідка ОСОБА_16 (дані відеореєстратора автомобіля, який в момент пригоди перебував на зустрічній смузі під керуванням свідка. Вказаний флеш накопичувач визнано речовим доказом, а його файли ретельно в судовому засіданні переглянуто та проаналізовано нижче. (т. 1 а.с. 194) На відеозаписі чітко видно що на 11.07.11 пішохід перебуває на смузі руху автомобіля (а саме на повздовжній лінії правих коліс, далі автомобіль починає рух (характерний кивок кабіни вгору), пішохід доходить майже до лівої передньої фари і тоді відбувається контакт за автомобілем та послідуючий наїзд на пішохода.
Досліджено висновок комплексної експертизи №14657/14658/15111/953-955 від 26 січня 2021 року. У висновках зазначається, що автомобіль під керування обвинуваченого подолав 4 метра з моменту початку руху до моменту наїзду на пішохода. Показання водія ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 пр. механізм ДТП з технічної точки зору не позбавлені спроможності. У момент відновлення руху пішохід перебував на смузі руху автомобіля. Небезпека для руху виникла в момент початку руху автомобілем. Водій повинен був діяти у відповідності з п. 10.1 ПДР і перешкод діяти згідно вказаного пункту у водія не було. Порушення ОСОБА_20 п. 10.1 ПДР з технічної точки зору, знаходиться у причинному зв`язку з виникненням ДТП. Оцінюючи вказану експертизу, суд констатує, що висновки експерта зроблено на підставі об`єктивних даних у вигляді відеозаписів та експертиза містить детальний опис всіх проведених досліджень з їх обґрунтуваннями.
Також судом задоволено клопотання захисту про допит експерта, який проводив комплексну експертизу. З врахуванням воєнного стану та перебування експерта в м. Харкові, експерту було спрямовано письмові питання. Відповідно до отриманих відповідей експерт ОСОБА_21 зазначив наступне: на питання про те, чи зміняться висновки в разі надання інших вихідних даних, вказав, що це виходить за межі проведеної експертизи. Однак наявних в експерта даних достатньо для технічної оцінки дій водія. Також експерт відповідаючи на питання, чи враховувалось, що водій не бачив з свого місця пішохода, експерт зазначив, що він цей фактор враховував ( і це видно зі змісту експертизи), але водій повинен був впевнитись в безпечності своїх дій перед початком руху, та реагувати на зміну дорожньої обстановки. Механізм ДТП встановлювався під час дослідження відеозаписів і технічна оцінка дій водія була надана з врахуванням відеозаписів.
Досліджено протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_22 , який на місці події показав, за допомогою статиста (в ролі пішохода) та ОСОБА_10 в ролі водія, що він місце наїзду не бачив, бо воно не охоплювалось його оглядом. Також свідок не бачив місце розташування пішохода в момент поновлення руху автомобілем під керуванням обвинуваченого. Однак свідок показав на місце розташування пішохода ОСОБА_12 в момент, коли він при перетинанні проїзної частини досягнув рівня правої бічної частини автомобіля під керуванням ОСОБА_10. Відстань від переднього звісу автомобіля до пішохода складала 1 м., але автомобіль тоді стояв. Також свідок показав місце виходу пішохода на проїзну частину. Зафіксовано відповідні виміри. Також під час слідчого експерименту, з тих даних, які показав свідок, з`ясовано, що його не видно з робочого місця водія, однак при нахилені вперед та повороті голови праворуч, пішохода видно.
Також слідчий експеримент проведено за участі свідка ОСОБА_23 , який також не бачив місця наїзду та не бачив розташування пішохода в момент поновлення руху автомобілем. Однак свідок показав на місце розташування пішохода ОСОБА_12 в момент, коли він при перетинанні проїзної частини досягнув рівня правої бічної частини автомобіля під керуванням ОСОБА_10 Відстань від переднього звісу автомобіля до пішохода складала 1 м., але автомобіль тоді стояв. Також під час слідчого експерименту, з тих даних, які показав свідок з`ясовано, що його не видно з робочого місця водія, однак при нахилені вперед та повороті голови праворуч, пішохода видно.
Аналогічний за змістом слідчий експеримент проведено зі свідком ОСОБА_24 , який перебував в автомобілі за напрямком руху обвинуваченого позаду останнього в правій смузі. Показав місце розташування пішохода, коли він при перетинанні проїзної частини досяг рівня правої бічної частини автомобіля під керуванням обвинуваченого. Свідок вказав, що автомобіль перебував у нерухомому стані, а пішохід торкався лівою частиною плеча об виступаючі частини тягача (в такому положенні пішохода не видно з робочого місця водія). Також свідок показав місце виходу пішохода на проїзну частину. Також з місця водія видно пішохода при нахилянні тулубу вперед.
Суд звертає увагу на те, що вказаний свідок спостерігав події перебуваючи з лівої сторони від автомобіля під керуванням обвинуваченого та позаду, виходячи з даних відеозапису.
Також стороною захисту надано висновок експерта ОСОБА_25 від 01 лютого 2023 року, відповідно до якого в діях ОСОБА_10 невідповідність вимогам п. 10.1 ПДР не вбачається, оскільки водій перед початком руху не міг виявити зі свого робочого місця небезпеку для руху у вигляді пішохода, що рухався попереду автомобіля.
Оцінюючи вказаний висновок експерта, суд враховує наступні обставини. Відповідно до ст. 102 КПК України, серед іншого висновок повинен містити: опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом. Так, вказаний висновок експерта вказаним вимогам не відповідає, бо не містить даних про отримані матеріали, опис досліджених матеріалів та опис проведених досліджень. Зокрема, в експертизі відсутні дані про момент виникнення небезпеки для обвинуваченого, вихідні дані, надані замовником, таку інформацію також не містить. Висновок експерта не містить даних про дослідження відеозаписів обставин та механізму ДТП. За вихідні дані взято покази обвинуваченого про те, що він не бачив пішохода з робочого місця водія. Однак такі дані протирічать даним слідчих експериментів за участі свідків та самого обвинуваченого, на підставі яких з`ясовано, що навіть якщо обвинувачений рухався за метр перед правим переднім звісом автомобіля, то водію, нахилившись уперед, пішохода з місця водія видно.
З огляду на викладене, суд відкидає та не враховує висновки експерта, бо останній взагалі не досліджував та не взяв до уваги дані відеозаписів з реєстратора з яких можливо встановити і відстань, яку автомобіль подолав після початку руху до місця наїзду і дані слідчих експериментів про те, що водій нахилившись міг побачити пішохода, котрий з даних слідчих експериментів перебув на відстані 1 метра від переднього звісу автомобіля. Більше того, за результатами дослідження відео та за результатами комплексної експертизи, слідує, що обвинувачений подолав 4 м. після початку руху, а потерпілий на початку руху вже перебував в районі переднього правого габариту авто і тільки після подолання 4 метрів відбувся наїзд на пішохода.
Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що їх сукупність вказують на винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину з таких мотивів.
Досліджено відеозаписи, які містять об`єктивні дані про механізм та розвиток ДТП. Зокрема, перший відеозапис (надалі №1) містить файл «MOV11503.avi», на якому зафіксовано синій автомобіль під керуванням обвинуваченого, перед яким перебувають три легковика в лівій смузі напрямком його руху. В 11.07.04 після зупинки автомобіля «ДАФ» на проїжджу частину виходить пішохід ОСОБА_12 , який рухається з права на ліво по ходу руху обвинуваченого. В 11.07.08 пішохід наближається до смуги руху автомобіля ДАФ, а перший з легковиків починає рух. В 11.07.11 пішохід Ломакін вже знаходиться в районі правого габариту автомобіля «ДАФ», який розпочинає рух. В 11.07.13 пішохід продовжує рух перед автомобілем під керуванням обвинуваченого, та доходить до лівої фари. Суд акцентує увагу, що в цей час обвинувачений продовжує рух та збиває пішохода, затягуючи його під ліві колеса.
На другому відеозаписі (далі №2) з файлом «2020-07-26-11-08-25 MOV» фіксується відео реєстратором дана пригода з точки, яка розташована з ліва та дещо позаду відносно руху обвинуваченого. Фіксується зупинка «ДАФ» та видно ноги пішохода, які рухаються з права наліво. На часовій позначці 11.08.37 автомобіль «ДАФ» починає рух, а пішохід перебуває в районі передньої частини автомобіля. На позначці 11.08.40 відбувається наїзд на пішохода.
Експертами, якими проведена комплексна експертиза, за даними відеозапису на другому файлі встановлено, що Обертинський з моменту початку руху і до наїзду на пішохода проїхав 4 метри. Ці дані є об`єктивними бо отримані з даних відеозапису. Також встановлена швидкість автомобіля 5 км/год.
За висновками цієї обґрунтованої експертизи, з детальним описом дослідження, показання обвинуваченого, свідка ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 щодо механізму ДТП з технічної точки зору не позбавлені спроможності, бо узгоджуються з даними відеозапису.
Аналізуючи вказані докази, суд робить висновок, що небезпека для обвинуваченого виникає з моменту початку руху автомобіля «ДАФ», бо як зазначають експерти, та як слідує з даних відеозапису №1 в момент початку руху пішохід вже перебував на смузі руху обвинуваченого. Вказаний момент небезпеки визначений і комплексною експертизою.
Водій відповідно до вимог п. 10.1 перед початком руху повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху. Таким чином, водій повинен був переконатись в безпечності своєї дії перед початком руху. За даними слідчих експериментів зі свідками водій міг побачити пішохода нахилившись уперед перед початком руху. Крім того, водій керуючи джерелом підвищеної небезпеки, повинен враховувати «сліпі зони». А тому повинен був вживати заходів щоби переконатись в безпечності початку руху - нахилившись вперед, або використовуючи спецзеркало, яке встановлюється над лобовим склом для контролю сліпих зон попереду автомобіля, чого в автомобілі не було.
За висновком комплексної експертизи з технічної точки зору, порушення водієм вказаного пункту перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку на ДТП.
Доводи сторони захисту про те, що в діях водія відсутній склад злочину, бо водій не бачив пішохода, є безпідставними. Адже юридично значущим є відповідь на питання: чи міг водій побачити пішохода перед початком руху та чи повинен він був переконатись, що його початок руху є безпечним. Так, водій відповідно до п. 10.1 повинен переконатись, що початок руху буде безпечним. І водій ОСОБА_20 фізично мав можливість це зробити, нахилившись вперед, з врахуванням відсутності у нього додаткового дзеркала огляду сліпих зон. Більше того, водій повинен переконатись в безпечності початку руху. А в якій спосіб він це зробить, це вже вибір водія.
Крім того, суд звертає увагу сторін кримінального провадження та стороннього спостерігача на ту обставину, що відповідно до дослідженого відеозапису №1 на відрізку часу 11.07.11 Ломакін вже знаходиться в районі правого габариту автомобіля «ДАФ», і в цей час автомобіль розпочинає рух. В 11.07.13 пішохід продовжує рух перед автомобілем під керуванням обвинуваченого, та доходить до лівої фари. Таким чином, небезпека для водія виникала з моменту початку ним руху. Експертним шляхом визначено, що з початку руху і до місця наїзду на пішохода водій «ДАФ» подолав 4 м. шляху. На відеозаписі №1 видно, що пішохід рухається перед автомобілем перпендикулярно напрямку руху вантажівки. Таким чином, водій долаючи шлях довжиною в 4 метри в той час, коли перед автомобілем рухається з права на ліво за напрямком руху обвинуваченого пішохід, тим більше мав можливість побачити пішохода.
Щодо доводів захисту про не дослідження показів свідків, то суд враховує,що стороною обвинувачення було заявлено клопотання про допит свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 . Судом були використані всі передбачені законом заходи для їх виклику (відправка письмових повісток за адресами їх проживання (які повернулись без вручення). Також судом було застосовано приводи через органи поліції. Надалі сторона обвинувачення від допиту вказаних свідків відмовилась, а сторона захисту клопотань про їх допит не заявляла.
Крім того, у судовому засіданні досліджені слідчі експерименти за участю вказаних свідків, в контексті їх показів, які як слідує з висновку комплексної експертизи, технічної точки зору не протирічать об`єктивним даним досліджених відеозаписів. Покази вказаних свідків про механізм ДТП, які показано на слідчих експериментах, не в змозі спростувати дані відеозаписів, за якими й визначено механізм дорожньої транспортної пригоди.
Щодо доводів захисту про порушення ПДР пішоходом, то суд враховує, що причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити. Визначальним фактором для встановлення відповідальності водія за наслідки ДТП є об`єктивна можливість виявити небезпеку і технічна можливість уникнути спричинення цих наслідків, яка за встановлених у цій справі обставин у обвинуваченого була, оскільки при суворому дотриманні вимог пунктів 10.1 Правил дорожнього руху він мав об`єктивну і технічну можливість вчасно виявити перешкоду для руху та уникнути наїзду на пішохода. Аналогічна позиція висловлена в постанові ККС ВС від 14 вересня 2023 року у справі № 570/1890/21.
Так, пішохід не виконав вимог ПДР щодо переходу проїзної частини по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. Але порушення пішоходом ПДР не перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з наслідками ДТП та повинно враховуватись під час призначення покарання.
В той же час, порушення ПДР потерпілим, не позбавляє обов`язку водія джерела підвищеної небезпеки також виконувати правила дорожнього руху. Тому вирішуючи питання винуватості обвинуваченого, суд оцінює наявність чи відсутність порушень ПДР в діях водія, з огляду на пред`явлене обвинувачення, а саме порушення вимог п. 10.1 ПДР, адже в порушенні саме вказаного пункту пред`явлено обвинувачення, виходячи з технічної можливості попередити вказану пригоду.
Таким чином, аналізуючи та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку свідчить про винність обвинуваченого у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується добре, позитивно характеризується за місцем роботи, де офіційно працевлаштований (ТОВ «Вертикаль-ПЛЮС»), на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває. Має двох неповнолітніх дітей. Має захворювання.
Пом`якшувальних обставин суд може визнати перехід пішоходом у невстановленому місці. Обтяжуючі обставини відсутні.
Призначаючи обвинуваченому вид і розмір покарання, суд керується ст. 65 КК України і враховує, що обвинувачений вчинив злочин, який відноситься до необережних злочинів, за який передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Оцінюючи суспільну небезпеку конкретного злочину, суд бере до уваги те, що була ясна погода, водій перебував у тверезому стані, але через недбалість не переконався у безпечності початку свого руху. Також суд враховує, що внаслідок порушення ПДР настали не поправні наслідки у вигляді смерті людини. Одночасно суд, при призначенні покарання, враховує, що пішохід також порушив ПДР.
Враховуючи викладене, зокрема, позицію сторони обвинувачення та потерпілої, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів, йому необхідно призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України вигляді позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки це є професією обвинуваченого та позбавлення такого права, позбавить його можливості утримувати сім`ю.
Підстав для застосування ст. 75 КК України суд не вбачає, з огляду на відсутність пом`якшуючих обставин та однозначну позицію, висловлену потерпілою.
Саме таке покарання відповідатиме особі обвинуваченого та характеру вчиненого і буде пропорційним вчиненому діянню. Застосування додаткового покарання з огляду на те, що керування транспортним засобом є професією обвинуваченого, та що за обставинами справи в діях пішохода також є порушення ПДР, а саме перехід в недозволеному місці, є недоцільним.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої до обвинуваченого та роботодавця, суд враховує наступні обставини та положення цивільного законодавства. Під час судового розгляду не отримано даних про те, що відповідальність обвинуваченого була застрахована.
Як встановлено ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Тобто, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.
Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Встановлено, що обвинувачений працював водієм ТОВ «ВЕРТИКАЛЬ -ПЛЮС», код ЄДРПОУ 42757502, місцезнаходження: Україна, 57210, Миколаївська область, Вітовський район, селище міського типу Воскресенське, вулиця Комсомольська, будинок 38, квартира 1. Судом направлено направлялись копія позову та повістка на адресу відповідача, ним отримано 05 червня 2021 року (а.с. 23 т. 2), але проігноровано.
Тому відповідно до зазначених вище норм, вказане товариство несе цивільну відповідальність за дії обвинуваченого, а не особисто обвинувачений.
ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Потерпілою надано докази проживання однією сім`єю із загиблим а саме довідка ОСББ від 03 травня 2021 року про те, що вони проживали спільно, вели спільне господарство. Також потерпіла здійснювала поховання та має спільну дитину із загиблим. Отже, суд робить висновок, що потерпіла проживала однією сім`єю з ОСОБА_12 .
У пункті 5 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам роз`яснено, що «Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З урахуванням викладеного, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, характер, глибину і обсяг фізичних, емоційних, психологічних та душевних страждань, викликаних отриманими травмами, наслідків у вигляді довгострокового лікування та реабілітації потерпілого, доведеність наявності моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також суд враховує принцип розумності і справедливості, і з урахуванням всього цього вважає можливим стягнути на користь потерпілої з ТОВ «ВЕРТИКАЛЬ -ПЛЮС» 400000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Також потерпілою підтверджено матеріальні витрати на поховання в сумі 7364 грн., які також підлягають стягненню з відповідача.
Доля речових доказів повинна бути вирішена у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
У відповідності вимог ст.174 КПК України підлягає скасуванню арешт, накладений на транспортний засіб як на речовий доказ.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України,
У Х В А Л И В:
Визнати ОСОБА_10 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки,без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_10 не обирати.
Строк покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання та фактичного затримання ОСОБА_10 .
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави 18142 (вісімнадцять тисяч сто сорок дві) грн. судових витрат за проведення судових експертиз.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2020 року на вантажний - спеціалізований сідловий тягач-Е «DAF XF 105.460» р/н НОМЕР_1 , котрий відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 01.10.2019 року ТСЦ 4841, належить ОСОБА_15 - скасувати.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2020 року на напівпричіп н/пр.-фургон ізотермічний-Е «Noyens ОРА-3-44» р/н НОМЕР_5 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , виданого 23.06.2016 ТСЦ 4841, належить ОСОБА_15 - скасувати.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_10 , ТОВ «ВЕРТИКАЛЬ-ПЛЮС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «ВЕРТИКАЛЬ -ПЛЮС», код ЄДРПОУ 42757502, місцезнаходження: Україна, 57210, Миколаївська область, Вітовський район, селище міського типу Воскресенське, вулиця Комсомольська, будинок 38, квартира 1, на користь ОСОБА_8 7364 (сім тисяч триста шістдесят чотири) грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ТОВ «ВЕРТИКАЛЬ -ПЛЮС», код ЄДРПОУ 42757502, місцезнаходження: Україна, 57210, Миколаївська область, Вітовський район, селище міського типу Воскресенське, вулиця Комсомольська, будинок 38, квартира 1, на користь ОСОБА_8 400000 (чотириста тисяч) грн.. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Речові докази:
- напівпричіп н/пр.-фургон ізотермічний-Е «Noyens ОРА-3-44» р/н НОМЕР_5 , вантажний - спеціалізований сідловий тягач-Е «DAF XF 105.460» р/н НОМЕР_1 - залишити за належністю ОСОБА_15 ;
- карту пам`яті формату micro SDHC «SP» об`ємом 16 Gb 10-го класу, чорного кольору с/н 1914DVLN003438413 із відеозаписом MOVI1503 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- карту пам`яті формату SDHC «Kingston» об`ємом 4 Gb, 4-го класу чорного кольору - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд, протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Суддя ОСОБА_1
Суд | Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 05.02.2024 |
Оприлюднено | 08.02.2024 |
Номер документу | 116821224 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами |
Кримінальне
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Косюк А. П.
Кримінальне
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Косюк А. П.
Кримінальне
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Мицак М. С.
Кримінальне
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Мицак М. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні