Ухвала

від 06.02.2024 по справі 947/8726/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/8726/23

Провадження № 1-кс/947/1562/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_3 , яке погоджено керівником Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42023164020000001 від 04.01.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023164020000001 від 04.01.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Білгород-Дністровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.

В рамках вказаного кримінального провадження 26.01.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, повторно, організованою групою з корисливих мотивів.

Санкцією ч. 3 ст.332 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Таким чином, майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 у разі визнання судом його винним у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України може бути використано для забезпечення покарання у виді конфіскації майна.

Вказані обставини на думку органу досудового розслідування свідчать про те, що на даному етапі є доцільним накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , що унеможливить подальше його відчуження.

За викладених обставин, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна в рамках даного кримінального провадження.

Прокурор та слідчий у судове засідання не з`явилися, проте слідчий подав до суду заяву, в якій вказав, що подане клопотання підтримує, просить його задовольнити та розглянути у його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Зважаючи на можливість вжиття неправомірних дій щодо майна до прийняття рішення судом, враховуючи положення ст. 172 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність розгляду клопотання за відсутності власника майна ОСОБА_5 .

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

Слідчий суддя розглянувши матеріали клопотання з долученими в його обґрунтування додатками, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається з матеріалів клопотання, Другим слідчимвідділом (здислокацією ум.Одесі)Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого ум.Миколаєві обґрунтованопроводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023164020000001 від 04.01.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за фактом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

В рамках вказаного кримінального провадження 26.01.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, повторно, організованою групою з корисливих мотивів.

Слідчий суддя враховує, що санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна.

З інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 363440493 від 26.01.2024 року вбачається, що підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Слідчий суддя вважає, що відносно вказаного майна, яке зареєстровано за підозрюваним ОСОБА_5 наявна необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчий суддя прийшов до висновку, що арешт майна у даному випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання, беручи до уваги розумність та співрозмірність арешту майна, а також його наслідки, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання в частині накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відтак, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_3 , яке погоджено керівником Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42023164020000001 від 04.01.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити.

Накласти арештіз забороноювідчуження,розпорядження таздійснення будь-якихреєстраційних дійна квартиру,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,яка належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1