Постанова

від 30.01.2024 по справі 909/335/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа№ 909/335/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Шибеко Д.В.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року (повний текст складено 30.10.2023)

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року (повний текст складено 27.11.2023)

у справі №909/335/23 ( суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ"

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 2 678 848,59 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арта Інвест" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ" про стягнення 2 678 848,59 грн, з яких: 2 209 646,75 грн сума попередньої оплати, товар на яку поставлено не було, а також нараховані на неї 64 836,48 грн 3% річних і 404 365,36 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням договірних зобов`язань щодо поставки товару з посиланням на ст. ст. 525, 526, 530, 549, 550, 625 Цивільного кодексу України, ст. 231, 265 Господарського кодексу України, ст. 4, 129, 162, 164, 171, 172, 180 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2023 справу №909/335/23 за позовом ТОВ "АРТА ІНВЕСТ" до ТОВ "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 2 678 848,59 грн передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" суму основної заборгованості 2 209 646 грн 75 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 33 144 грн 70 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що доказів виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання та здійснення поставки товару матеріали справи не містять, у зв`язку з чим дійшов до висновку про можливість стягнення суми попередньої оплати.

Щодо нарахувань 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України суд першої інстанції вказав, що порушення строку виконання продавцем грошового зобов`язання з повернення суми передплати за непоставлений товар у покупця виникло тільки з 12.04.2023.

Крім того, керуючись положеннями ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України, п. 7.1 договору, з урахуванням принципів законності, розумності, добросовісності, справедливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін суд дійшов висновку про відмову у позові в частині стягнення пені у сумі 404 365,36 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" про стягнення судових витрат задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55 241 грн 00 коп.

Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення зазначив про підтвердження позивачем факту надання професійної правничої допомоги, розмір яких відповідає співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціні позову, рівню складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року у справі №909/335/23 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій часині нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

За доводами апелянта, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні погодився із доводами відповідача про неможливість виконання своїх зобов`язань у зв`язку з тимчасовою окупацією місця, де здійснювалось виробництво товару для позивача, та в якому згідно умов договору відповідач повинен був передати позивачу виготовлене обладнання, однак задовольнив вимоги позивача про стягнення сум авансу з огляду на ту обставину, що відповідач не виготовив та не передав позивачу відповідне обладнання у строк до 14.04.2022.

За твердженням апелянта, оскільки спірний договір передбачав виготовлення відповідачем технологічного обладнання за завданням позивача, такий правочин є договорм підряду, а не поставки, у зв`язку з чим судом неправомірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме ст. 693 ЦК України.

Апелянт також вказав, що відповідно до умов договору виконання ним зобов`язання щодо передачі товару позивача залежить від активних дій останнього - надання транспортного засобу для навантаження відповідного обладнання або транспортного засобу призначеного позивачем перевізника, що останнім виконано не було.

Також, не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року у справі №909/335/23 та залишити заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу без розгляду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- до закінчення судових дебатів позивачем не було зроблено заяву, що ним протягом 5 днів після прийняття судового рішення будуть надані докази, які обґрунтовують витрати на професійну правничу допомогу, а тому суд був зобов`язаний залишити заяву позивача без розгляду;

- позивачем не було надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- суд вважав справедливим стягнення з відповідача 55 241,00 грн., однак така сума не може вважатись обґрунтованою та справедливою з огляду на незначну складність справи;

- судом першої інстанції не було дотримано вимоги п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №909/335/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №909/335/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 20.11.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року у справі №909/335/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 11.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року у справі №909/335/23 та призначено справу до розгляду на 30.01.2024.

Ухвалою суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року у справі №909/335/23 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року у справі №909/335/23 та призначено справу до розгляду на 30.01.2024.

Ухвалою суду від 23.01.2024 призначено розгляд справи в режимі відеоконференції.

Позиції учасників справи

22.01.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Явка представників сторін

Представник відповідача у судове засідання 30.01.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

Обізнаність відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги також підтверджується поданим клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке було задоволено судом апеляційної інстанції.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 30.01.2024 за відсутності представника відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23.12.2021 між ТОВ «ОСВ Технолоджи» (продавець) та ТОВ «АРТА ІНВЕСТ» (покупець) було укладено договір поставки № 23/12-2021, відповідно до п. 1.1 якого продавець приймає на себе зобов`язання виготовити і поставити, а покупець - оплатити і прийняти технологічне обладнання (іменоване в подальшому товар або обладнання) на умовах цього договору.

Найменування, асортимент, кількість і ціна вказані в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

У п. 3 договору визначено, що його загальна вартість становить 79 350,00 євро, в т.ч. ПДВ - 12 225,00 євро.

Пунктом 2.1 договору визначено термін поставки товару - 14 календарних тижнів після надходження передоплати на розрахунковий рахунок продавця гривневого еквіваленту 70% від вартості договору.

Умови поставки - FCA Олешки, України (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна на товар, який поставляється продавцем, є вільною, відпускною, вказується у договорі та специфікації і становить гривневий еквівалент суми 79 350,00 євро, у т.ч. ПДВ - 13.225,00 євро.

З огляду на імпортну складову ціни товару сторони, керуючись статтями 524, 533 ЦК України, домовилися визначити грошовий еквівалент зобов`язань в іноземній валюті щодо даного товару. Сторони погодилися, що курсом гривні до євро в цьому договорі є узгоджений сторонами курс, який базується на курсі продажу євро на день оплати за даними офіційного сайту НБУ, як джерела інформації про курс валют - :bank/gov/ua/(курс продажу євро) (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору оплата здійснюється в національній валюті України - гривні, згідно з офіційним курсом євро за даними офіційного сайту НБУ на день оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця наступним чином:

передплату в розмірі 70% від вартості товару в розмірі гривневого еквіваленту суми 55 545,00 євро покупець вносить на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 банківських днів після підписання договору (пп. 3.4.1 договору);

другий платіж в розмірі 20% від вартості товару в розмірі гривневого еквіваленту суми 15 870,00 євро покупець вносить на розрахунковий рахунок продавця після повідомлення продавцем про готовність обладнання до відвантаження та надання покупцю відповідних фото та відеоматеріалів (пп. 3.4.2 договору);

решту суми в розмірі 10% від вартості товару в розмірі гривневого еквіваленту суми 7 935,00 євро покупець вносить на розрахунковий рахунок продавця після успішного завершення пуско-налагоджувальних робіт на території продавця та підписання акту приймання-передачі обладнання (пп. 3.4.3 договору).

Згідно з п. 4.2 договору продавець зобов`язаний забезпечити навантаження і відвантаження товару на транспортний засіб покупця або призначеного ним перевізника.

Відправником вантажу товару із зазначенням номера телефону відповідальної особи і адреси відвантаження є ТОВ «ОСВ Технолоджи», вул. Гвардійська, будинок 190, м. Олешки, Херсонська область, Україна, 75101, Олексій Кузнєцов (п. 5.1 договору).

У силу п. 8.5 договору продавець і покупець несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства України.

У разі несвоєчасної поставки товару продавець виплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення (п. 8.3 договору).

У п. 7.1 договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності у зв`язку з повним або частковим невиконанням зобов`язань за цим договором у разі, якщо воно викликано виникненням обставин форс-мажору, а саме: військових дій, повені, пожежі, землетрусу та інших стихійних лих. Сторона, для якої виникли форс-мажорні обставини, повинна протягом 5 діб з моменту їх виникнення письмово повідомити про це іншу сторону.

Належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості служитиме сертифікат, що видається відповідною ТПП за місцем знаходження відповідача (п. 7.3 договору).

Сторона, що потрапила під дію форс-мажору, зобов`язана не пізніше 10 днів з моменту його настання або припинення сповістити іншу сторону про настання або припинення обставин, що перешкоджають виконанню договору, в іншому випадку вона втрачає право посилатися на дані обставини та не звільняється від відповідальності (п. 7.4 договору).

Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 1 від 04.01.2022 підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача передоплати у розмірі 70% від вартості товару у сумі 1 717 595,82 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на дату оплати еквівалентно 55 545,00 євро.

08.02.2022 шляхом електронного листування відповідач повідомив позивача про те, що «всі вузли установки запущено в роботу, розміщено замовлення на всі імпортні комплектуючі. Все йде відповідно до внутрішнього графіка робіт».

09.03.2022 шляхом електронного листування відповідач повідомив позивача про те, що місто перебуває в тимчасовій окупації, на його території тривають бойові дії, у зв`язку з чим процес збирання обладнання позивача було вимушено призупинено допоки вихід співробітників відповідача на роботу не стане безпечним.

Оскільки авансоване обладнання позивачу поставлене так і не було, останній 04.04.2023 звернувся до відповідача з претензією № 01/2023ОСВ від 03.04.2023 про повернення суми передплати у розмірі 55 545,00 євро, гривневий еквівалент якої станом на 03.04.2023 дорівнює 2 209 646,75 грн, а також сплату нарахованих на неї сум 3% річних у розмірі 64 836,48 грн на підставі ст. 625 ЦК України та пені у розмірі 404 365,36 грн на підставі п. 8.3 договору.

Вказана претензія була залишена ТОВ «ОСВ Технолоджи» без задоволення, у зв`язку з чим ТОВ «Арта Інвест» звернувся з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Доводи апелянта, що укладений між сторонами правочин є не договором купівлі-продажу, а є договором підряду колегія суддів відхиляє, оскільки умовами укладеного між сторонами договору сторони чітко передбачили свої зобов`язання, а саме відповідач взяв на себе зобов`язання виготовити і поставити товар, а позивач - оплатити та прийняти технологічне обладнання.

Зобов`язання відповідача виготовити товар не перетворює правочин у договір підряду, як помилково вважає апелянт, оскільки згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Із вказаної статті убачається, характеристикою предмету договору купівлі-продажу є те, що на момент укладення договору він повинен бути наявним у продавця або бути створеним (набутим) продавцем у майбутньому.

А тому доводи відповідача в частині невірно визначеної природи договору колегія суддів відхиляє.

Зі змісту ч. 1 ст. 693 ЦК України слідує, що договором може бути встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 1 від 04.01.2022 підтверджується, що позивач взяте на себе зобов`язання за договором виконав належним чином та перерахував відповідачу суму передоплати у розмірі 70% від вартості товару - 55 545,00 євро, як те передбачено пп. 3.4.1 договору, що на дату проведення оплати згідно офіційного курсу НБУ було еквівалентно 1 717 595,82 грн.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 2.1 договору у відповідача виник обов`язок у строк до 14.04.2022 виготовити і поставити позивачу замовлений товар.

Натомість, доказів виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання та здійснення поставки товару матеріали справи не містять.

Доводи відповідача, що судом першої інстанції не було враховано приписи п.4.2. договору, які встановлюють, що продавець зобов`язаний забезпечити навантаження і відвантаження товару на транспортний засіб покупця або призначеного ним перевізника, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Пунктом 2.2. договору сторонами погоджено умови поставки FCA Олешки, Україна.

Згідно з умовами статті А.4 ІНКОТЕРМС-2010 FCA (Франко-перевізник) продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Статтею А.5 ІНКОТЕРМС-2010 FCA (Франко-перевізник) передбачено, що продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4

Відповідно до статті Б.5 ІНКОТЕРМС-2010 FCA (Франко-перевізник) покупець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару:

- з моменту, коли він є поставленим у відповідності з статтею А.4;

- від настання погодженої сторонами дати чи дати закінчення будь-якого періоду, узгодженого для поставки, - що виникають або внаслідок непризначення покупцем перевізника чи іншої особи відповідно до статті А.4, або внаслідок неприйняття перевізником чи іншою особою, призначеною покупцем, товару у своє відання в узгоджений термін, чи внаслідок ненадання покупцем належного повідомлення у відповідності зі статтею Б.7, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Водночас, матеріали справи не містять доказів як повідомлення позивача про готовність товару для його завантаження у транспортний засіб, що вимагається як ст. 664 ЦК України так і п.п. 3.4.2., 4.2. договору, так і здійснення відповідачем будь-яких дій щодо підготовки та реалізації відправлення такого товару позивачу.

У даному випадку колегія суддів враховує приписи п. 5.1. договору, які встановлюють, що відправником вантажу товару є відповідач - ТОВ «ОСВ Технолоджи».

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав, що станом на час подачі відзиву (08.05.2023) готовність обладнання становило 75 %, а збірка відповідного обладнання буде завершена лише після звільнення м. Олешки від окупації російської федерації.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Стаття 165 ГПК України встановлює, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

А тому, з огляду на визнання відповідачем факту не виконання ним обов`язку з виготовлення і поставки товару у строк, передбачений договором, за відсутності доказів протилежного, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем було прострочено виконання ним свого обов`язку щодо поставки товару за договором.

Згідно частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містять в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

У даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.

Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування положень ст. 693 ЦК України наведено у постановах Верховного Суду від 05.08.2018 у справі № 904/8972/17, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22.

Колегією суддів враховується, що 04.04.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/2023ОСВ від 03.04.2023 про повернення суми передплати у розмірі 55 545,00 євро, гривневий еквівалент якої станом на 03.04.2023 дорівнює 2 209 646,75 грн.

Посилання апелянта на наявність форс-мажорних обставин, що за доводами останнього звільняє від обов`язку з повернення суми сплаченої попередньої оплати, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, за чинним законодавством України (стаття 617 ЦК України, стаття 218 ГК України) сам факт наявності обставин непереборної сили звільняє від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку виконувати зобов`язання належним чином.

А тому доводи апелянта в цій частині колегія суддів відхиляє.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

А тому, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем попередньої оплати, так і поставки товару відповідно до умов договору на зазначену суму, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача заявленої суми попередньої оплати у розмірі 2 209 646,75 грн, що згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання позовної заяви еквівалентно 55 545,00 євро.

В решті позовних вимог про відмову у стягненні 3 % річних та пені рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому з огляду на приписи ст. 269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Апелянт також не погоджується із додатковим рішенням від 15.11.2023, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55 241 грн 00 коп,

Згідно зі статтею 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом із позовною заявою було надано копію договору №01/2023 про надання правничої допомоги від 03.04.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" (далі-клієнт) та адвокатом Шибеко Дмитром Валентиновичем (далі-виконавець); копію додатку № 1 до Договору 01/2023 про надання правничої допомоги від 03.04.2023; копію розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач; копію платіжної інструкції № 25 від 05 квітня 2023 на суму 55 421,00 грн.

Тобто, відповідні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу були надані суду ще до закінчення судових дебатів, тобто у строк, встановлений законом.

До клопотання від 19.10.2023, яке окрім іншого було подано протягом 5 днів після ухвалення рішення, позивачем були надані ті ж докази, які ним вже були долучені до позову.

А тому, з огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для залишення заяви позивача про розподіл судових витрат без розгляду на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до п. 1 договору № 01/2023 від 03.04.2023 про надання правничої допомоги, виконавець зобов`язується здійснювати представництво клієнта, що вказане в цьому договорі на умовах і порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору 01/2023 про надання правничої допомоги від 03.04.2023 сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання виконавцем правничої допомоги вказаної в договорі в розмірі 55 241,00 грн, що складає 2,5 % від суми основного зобов`язання за договором поставки № 23/12-2021.

Також позивачем надано розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, яку поніс позивач, у розмірі 55 421,00 грн. та копію платіжної інструкції № 25 від 05 квітня 2023 на суму 55 421,00 грн, призначення платежу «плата за юридичні послуги згідно договору №01/2023 від 03.04.2023».

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як уже наголошувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Водночас, відповідних заперечень проти заявлених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції відповідач не заявив.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Колегія суддів відзначає, що з огляду на погодження бюро та клієнтом розміру гонорару у фіксованому розмірі, втручання суду у договірні відносини сторін у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

В той же час, апелянтом належним чином не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження невідповідності визначеного розміру витрат на професійну правничу допомогу (55 241,00 грн.) фактично наданим послугам (подача позову, відповіді на відзив та участь у судових засіданнях).

При цьому, колегією суддів досліджено подані позивачем до суду докази, які свідчать про проведену адвокатом роботу і не встановлено неспівмірності вказаних витрат.

Також, апеляційним судом враховуються положення п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з її розглядом.

А тому, суд першої інстанції, з огляду на викладені вище обставини, дійшов до правомірного висновку про співмірність та обґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 55 241,00 грн.

Водночас, при розподілі понесених витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції не були враховані приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України, які передбачають, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" суму основної заборгованості 2 209 646 грн 75 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 33 144 грн 70 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

А тому, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про покладення всієї суми витрат на професійну правничу допомогу на відповідача, а не пропорційно розміру задоволених позовних вимог, як того вимагають приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 позовні вимоги були задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 45 565,51 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року у справі № 909/335/23 в оскаржуваній частині відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Водночас, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 підлягає частковому задоволенню, а відповідне додаткове рішення - зміні в частині суми витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 року у справі № 909/335/23 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 909/335/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 909/335/23 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 909/335/23 частково задовольнити.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 909/335/23 частково змінити, ухваливши нове, яким клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" про стягнення судових витрат задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ" (04060, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73Г, офіс 7/3, код ЄДРПОУ 42524143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА ІНВЕСТ" (69006, місто Запоріжжя, вулиця В.Лобановського, будинок 22, код ЄДРПОУ 31540084) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 565,51 грн.

6. В решті вимог заяви відмовити.

7. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

8. Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 покласти на апелянта.

9. Матеріали справи № 909/335/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 06.02.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко