Постанова

від 09.04.2024 по справі 909/335/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/335/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Жайворонок Т. Є.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - Шибеко Д. В.,

відповідача - Авдєєнко В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 (суддя Літвінова М. Є.), додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 (суддя Літвінова М. Є.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 (колегія суддів: Барсук М. А. - головуючий, Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА ІНВЕСТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ»

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 2 678 848,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТА ІНВЕСТ» (далі - ТОВ «Арта Інвест») звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ» (далі - ТОВ «ОСВ Технолоджи») 2 678 848,59 грн заборгованості, у тому числі: 2 209 646,75 грн суми попередньої оплати, 64 836,48 грн 3 % річних та 404 365,36 грн пені.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 23.12.2021 № 23/12-2021 (далі - Договір) у частині поставки обумовленого Договором товару та неповернення ним суми попередньої оплати за Договором.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням від 16.10.2023 Господарський суд міста Києва позов задовольнив частково: стягнув з ТОВ «ОСВ Технолоджи» на користь ТОВ «Арта Інвест» суму основної заборгованості у розмірі 2 209 646,75 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

2.2 Рішення мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання та здійснення поставки товару, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість стягнення суми попередньої оплати. Крім цього, суд зазначив про відсутність правових підстав для задоволення заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 64 836,48 грн, нарахованих за період з 12.04.2022 до 03.04.2023, оскільки протягом цього періоду грошове зобов`язання з повернення суми передоплати у відповідача ще не виникло. Також, керуючись положеннями статті 617 ЦК України, статті 218 Господарського кодексу України, пунктом 7.1 Договору, з урахуванням принципів законності, розумності, добросовісності, справедливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін суд дійшов висновку про відмову у позові щодо стягнення пені.

2.3 Додатковим рішенням від 15.11.2023 Господарський суд міста Києва клопотання ТОВ «Арта Інвест» про стягнення судових витрат задовольнив повністю; стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55 241 грн.

2.4 Північний апеляційний господарський суд постановою від 30.01.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 залишив без змін; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 змінив частково і ухвалив нове, згідно з яким клопотання позивача про стягнення судових витрат задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 565,51 грн.

2.5 Апеляційний господарський суд, змінюючи додаткове рішення, зазначив про помилковість висновку місцевого господарського суду щодо покладення всієї суми витрат на професійну правничу допомогу на відповідача, а не пропорційно розміру задоволених позовних вимог, як того вимагають приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи

3.1 ТОВ «ОСВ Технолоджи» у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023, додаткове рішення цього суду від 15.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у частині задоволених позовних вимог, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права і стверджує про неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19.

Так, на думку скаржника, тлумачення суду апеляційної інстанції стосовно того, шо Договір належить до договорів з купівлі-продажу лише з позиції статті 656 ЦК України, тобто, що предметом договору купівлі-продажу може бути майно, яке буде створено у майбутньому, не відповідає принципам тлумачення договору, наведеним у статті 213 ЦК України, та висновкам, викладеним у зазначеній постанові Верховного Суду.

3.3 Також ТОВ «ОСВ Технолоджи» із посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України вказує, що на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 655, 657, 837 ЦК України.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ «ОСВ Технолоджи» (продавець) та ТОВ «Арта Інвест» (покупець) було укладено Договір, за умовами якого:

- продавець приймає на себе зобов`язання виготовити і поставити, а покупець - оплатити і прийняти технологічне обладнання (іменоване в подальшому товар або обладнання) на умовах цього договору (пункт 1.1);

- найменування, асортимент, кількість і ціна вказані в специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.2);

- загальна вартість Договору становить гривневий еквівалент суми 79 350,00 євро, у т. ч. ПДВ - 13 225,00 євро (пункт 1.3);

- термін поставки товару - 14 календарних тижнів після надходження передоплати на розрахунковий рахунок продавця гривневого еквіваленту 70 % від вартості договору (пункт 2.1);

- умови поставки - FCA Олешки, України (пукнт 2.2);

- ціна на товар, який поставляє продавць, є вільною, відпускною, вказується у Договорі та специфікації і становить гривневий еквівалент суми 79 350,00 євро, у т. ч. ПДВ - 13 225,00 євро (пункт 3.1);

- з огляду на імпортну складову ціни товару сторони, керуючись статтями 524, 533 ЦК України, домовилися визначити грошовий еквівалент зобов`язань в іноземній валюті щодо цього товару. Сторони погодилися, що курсом гривні до євро в цьому договорі є узгоджений сторонами курс, який базується на курсі продажу євро на день оплати за даними офіційного сайту НБУ як джерела інформації про курс валют (курс продажу євро) (пункт 3.3);

- оплата здійснюється в національній валюті України - гривні, згідно з офіційним - курсом євро за даними офіційного сайту НБУ на день оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця наступним чином: передплату в розмірі 70 % від вартості товару в розмірі гривневого еквіваленту суми 55 545,00 євро покупець вносить на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 банківських днів після підписання договору (підпункт 3.4.1);

- другий платіж в розмірі 20 % від вартості товару в розмірі гривневого еквіваленту суми 15 870,00 євро покупець вносить на розрахунковий рахунок продавця після повідомлення продавцем про готовність обладнання до відвантаження та надання покупцю відповідних фото та відеоматеріалів (підпункт 3.4.2);

- решту суми в розмірі 10 % від вартості товару в розмірі гривневого еквіваленту суми 7 935,00 євро покупець вносить на розрахунковий рахунок продавця після успішного завершення пуско-налагоджувальних робіт на території продавця та підписання акта приймання-передачі обладнання (підпункт 3.4.3);

- продавець зобов`язаний забезпечити навантаження і відвантаження товару на транспортний засіб покупця або призначеного ним перевізника (пункт 4.2);

- відправником вантажу товару із зазначенням номера телефона відповідальної особи і адреси відвантаження є ТОВ «ОСВ Технолоджи», вул. Гвардійська, будинок 190, м. Олешки, Херсонська область, Україна, 75101, ОСОБА_1 (пункт 5.1);

- продавець і покупець несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України (пункт 8.5);

- у разі несвоєчасної поставки товару продавець виплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення (пункт 8.3);

- сторони звільняються від відповідальності у зв`язку з повним або частковим невиконанням зобов`язань за цим договором у разі, якщо воно викликано виникненням обставин форс-мажору, а саме: військових дій, повені, пожежі, землетрусу та інших стихійних лих. Сторона, для якої виникли форс-мажорні обставини, повинна протягом 5 діб з моменту їх виникнення письмово повідомити про це іншу сторону (пункт 7.1);

- належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості служитиме сертифікат, що видається відповідною ТПП за місцем знаходження відповідача (пункт 7.3);

- сторона, що потрапила під дію форс-мажору, зобов`язана не пізніше 10 днів з моменту його настання або припинення сповістити іншу сторону про настання або припинення обставин, що перешкоджають виконанню договору, в іншому випадку вона втрачає право посилатися на такі обставини та не звільняється від відповідальності (пункт 7.4).

4.2 Також суди встановили, що наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 1 від 04.01.2022 підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача передоплати у розмірі 70 % від вартості товару у сумі 1 717 595,82 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на дату оплати еквівалентно 55 545,00 євро.

4.3 Відповідач 08.02.2022 шляхом електронного листування повідомив позивача про те, що «всі вузли установки запущено в роботу, розміщено замовлення на всі імпортні комплектуючі. Все йде відповідно до внутрішнього графіка робіт».

4.4 09.03.2022 шляхом електронного листування відповідач повідомив позивача про те, що місто перебуває в тимчасовій окупації, на його території тривають бойові дії, у зв`язку з чим процес збирання обладнання позивача було вимушено призупинено допоки вихід співробітників відповідача на роботу не стане безпечним.

4.5 Оскільки авансоване обладнання позивачу поставлене так і не було, останній 04.04.2023 звернувся до відповідача з претензією № 01/2023ОСВ від 03.04.2023 про повернення суми передплати у розмірі 55 545,00 євро, гривневий еквівалент якої станом на 03.04.2023 становить 2 209 646,75 грн, а також сплату нарахованих на неї сум 3 % річних та пені.

4.6 За таких обставин, оскільки претензія була залишена ТОВ «ОСВ Технолоджи» без задоволення, ТОВ «Арта Інвест» звернулося до суду з позовом у цій справі.

4.7 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.8 Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ТОВ «ОСВ Технолоджи» є оскаржувані рішення та постанова в частині задоволених позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати. В іншій частині (а саме щодо 3 % річних та пені) судові рішення не оскаржуються, а отже, не переглядаються Судом під час касаційного розгляду цієї справи.

4.9 Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив постанову без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19.

4.10 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.11 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 виклала правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

4.12 Так, предметом позову у справі № 910/9525/19, на яку посилається скаржник, є тлумачення умов пункту 4.2 договору про спільне використання аеродрому Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів», зокрема що безкоштовне забезпечення прийому та випуску державних повітряних суден Збройних сил України та Міноборони здійснюється шляхом надання послуги зліт-посадки повітряного судна.

4.13 Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем виник спір у результаті різного трактування пункту 4.2 договору, у якому передбачено, що позивач безкоштовно забезпечує прийом та випуск державних повітряних суден Збройних сил України та Міноборони (у тому числі повітряних суден підприємств Міноборони, крім тих, які здійснюють комерційну діяльність).

4.14 Верховний Суд, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, наголосив на тому, що підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами договору щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору або його частини, що не дає змоги з`ясувати дійсного змісту договору / умов договору, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його наміру, при цьому тлумачення не може створювати нових умов, тільки роз`яснювати вже існуючі умови договору. Отже, при вирішенні питання щодо тлумачення умов договору суду необхідно встановити наявність між сторонами договору спору, перевірити та встановити, в чому полягає порушення прав позивача і чи дійсно є обставини, на які посилається позивач, достатніми підставами для застосування статті 213 ЦК України.

4.15 Крім того, Верховний Суд вказав на те, що зважаючи на строк дії договору (з 12.03.2009), суди попередніх інстанцій у цій справі мали б насамперед встановити факт виконання договору сторонами в частині, яку просить розтлумачити позивач, прийняття виконання договору сторонами, та з`ясувати, чи не призводить таке тлумачення до зміни умов договору та створення нових його умов, крім того, чи є тлумачення договору (його пункту) у цій конкретній справі належним способом захисту. Враховуючи приписи статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог залежить від наявності (доведеності) такої сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

4.16 Верховний Суд зазначає, що у статтях 213, 637 ЦК України визначено умови тлумачення змісту правочину. Зокрема, згідно з частиною 1 статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У частинах 1, 2 статті 213 ЦК України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Водночас у справі, що розглядається, господарські суди попередніх інстанцій не здійснювали тлумачення правочину, а на підставі аналізу та оцінки умов Договору встановили його зміст та дійшли висновку щодо правової природи Договору, з урахуванням якої визначили зміст спірних правовідносин та їх нормативне регулювання, права та обов`язки сторін. При цьому вимога про тлумачення змісту правочину не є предметом позову в цій справі, та такої вимоги до суду від учасників справи відповідно до статей 213, 637 ЦК України не надходило.

4.17 З викладеного вбачається, що правовідносини у справі, на яку посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є подібними насамперед за змістовним критерієм, наведені справи різняться предметом і підставами позовних вимог, суттю та змістом правовідносин, фактичними обставинами, матеріально-правовим регулюванням відносин.

4.18 За відсутності подібності правовідносин суд касаційної інстанції згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

4.19 Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, слід зазначити таке.

4.20 Відповідач у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: статей 655, 657, 837 ЦК України.

4.21 За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України його положення спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

4.22 У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

4.23 Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що відповідач прострочив зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати у зв`язку із закінченням строку поставки товару.

4.24 Суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами виникли зобов`язання з договору поставки.

4.25 Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

4.26 До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

4.27 За змістом статті 655, частини 1 статті 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

4.28 Суд апеляційної інстанції перевірив доводи відповідача у контексті правової природи Договору, дослідив умови цього Договору, права та обов`язки сторін щодо визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних юридичних наслідків, і, застосувавши наведені приписи ЦК України, дійшов висновку, що зобов`язання відповідача виготовити товар не перетворює правочин у договір підряду, як помилково вважає відповідач, оскільки, як було зазначено, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

4.29 Отже, доводи скаржника щодо застосування до спірних правовідносин статті 837 ЦК України не знайшли підтвердження. З наведених мотивів колегія суддів також відхиляє як безпідставний аргумент відповідача, викладений у касаційній скарзі, про те що суди не застосували статті 849 ЦК України щодо прав замовника під час виконання роботи за договором підряду.

4.30 Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

4.31 Зі змісту частини 2 статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначив форми пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).

4.32 Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач зобов`язаний був поставити товар згідно з умовами Договору у строк до 14.04.2022. Однак, у визначений строк поставки продавець товару, за який було здійснено попередню оплату, не поставив.

4.33 Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати за непоставлений товар.

4.34 Отже, перевіривши аргументи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права під час касаційного провадження не підтвердилися, оскільки такі доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів та заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

4.35 Разом з тим суд касаційної інстанції в силу положень частини 2 статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

4.36 Що ж стосується посилань відповідача в касаційній скарзі на те, що його доводи (щодо тлумачення договору, наявності форс-мажорних обставин) не були належним чином досліджені судом апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає, що, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ключові аргументи скаржника, які наводилися в суді апеляційної інстанції, отримали достатню оцінку.

4.37 ТОВ «ОСВ Технолоджи» оскаржує також додаткове рішення у цій справі, яке суд першої інстанції ухвалив за результатами розгляду заяви позивача про стягнення судових витрат. Проте касаційна скарга відповідача не містить доводів щодо порушення норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення та під час його перегляду в апеляційному порядку.

4.38 Верховний Суд звертає увагу, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.39 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.40 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

4.41 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 909/335/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ ТЕХНОЛОДЖИ» в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 909/335/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ємець

Судді І. Бенедисюк

Т. Жайворонок