Постанова

від 30.01.2024 по справі 910/6543/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа№ 910/6543/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Бойков О.С.

від відповідача - Зінченко І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Пенсійного фонду України

на рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2023 р. (повний текст складено 03.10.2023 р.)

у справі № 910/6543/23 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Протек"

до Пенсійного Фонду України

про визнання кредитором та стягнення 1147500,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року, у урахуванням уточненої позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Протек" звернулось з позовом до Пенсійного Фонду України про:

- визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Протек" кредитором, що своєчасно заявив свої вимоги до Фонду соціального страхування України;

- стягнення з Пенсійного Фонду України заборгованості за договором № 12-27-22 від 25.04.2022 р. в сумі 1147500,00 грн.

Вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору № 12-27-22 від 25.04.2022 р. було відхилено кредиторські вимоги позивача у повному обсязі на загальну суму 1147500,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.09.2023 р. у справі № 910/6543/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Протек" задоволено частково; стягнуто з Пенсійного Фонду України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Протек" грошові кошти у розмірі 1147500,00 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Пенсійний фонд України подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження надання послуг позивачем за укладеним договором, оскільки акти надання послуг за період з жовтня по грудень 2022 року з боку відповідача не були підписані.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/6543/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Пенсійного фонду України на рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/6543/23.

До суду 20.10.2023 р. надійшли матеріали справи № 910/6543/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/6543/23 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6543/23 та призначено до розгляду на 16.01.2024 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Протек" про участь у судовому засіданні 16.01.2024 р. у справі № 910/6543/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 16.01.2024 р. після надання представниками сторін пояснень по суті апеляційної скарги було оголошено перерву до 30.01.2024 р.

У судовому засіданні 30.01.2024 р. представники сторін надали додаткові усні пояснення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.04.2022 р. між Фондом соціального страхування України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Протек» (далі - виконавець) укладено договір № 12-27-22 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, пов`язані з програмним забезпеченням, код ДК 021:2015-72260000-5 (Послуги з обслуговування прикладного програмного забезпечення групи підсистем «Страхові випадки»), що зазначені в додатках до цього договору (послуги), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити зазначені послуги за цим договором у порядку, в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору зміст та перелік послуг за цим договором наведені в календарному плані (додаток № 1 до договору) та специфікації (додаток № 2 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

Як передбачено п. 3.1 договору, загальна ціна послуг за цим договором становить 3442500,00 грн.

За п. 3.1 договору, в редакції додаткового договору № 1 від 25.04.2022 р., загальна ціна послуг за цим договором становить 3302250,00 грн.

У відповідності до п. 4.1 договору оплата послуг за цим договором здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг за відповідний звітний період (під етап) календарного плану (додаток № 1 до цього договору) або на умовах, передбачених п. 5.5 цього договору.

У Календарному плані надання послуг сторони погодили період надання позивачем послуг відповідно до умов договору - з дати підписання договору до 31.12.2022 р., їх місячну вартість - 382500,00 грн за повний місяць надання послуг.

Згідно з п. 5.1 договору послуги за цим договором надаються за відповідними звітними періодами (під етапами) календарного плану, що наведений в додатку № 1 до цього договору. Сторони визначають відповідальних осіб за передачу приймання звітної документації за актом приймання-передачі документації, форма якого наведена в додатку № 4 до цього договору.

Відповідно до п. 5.3 договору за 3 (три) робочі дні до закінчення звітного періоду календарного плану виконавець передає замовнику результати, передбачені календарним планом, та відповідний акт здачі-приймання наданих послуг у 2-х примірниках, які підписані виконавцем. Передача акту та звіту про надані послуги здійснюється супровідним листом з відповідною вхідною/вихідною реєстрацією. Передача звіту про надані послуги здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі документації.

За п. 5.4 договору замовник протягом 10 робочих днів з дня отримання від виконавця результатів наданих за цим договором послуг та відповідного акту повинен розглянути та підписати цей акт, або у разі наявності недоліків, направити виконавцю письмову мотивовану відмову від приймання послуг за цим договором з переліком недоліків та строків їх усунення. Замовник зобов`язаний також разом з примірником підписаного сторонами акту повернути виконавцю по 1 примірнику результатів наданих за цим договором послуг, що оформлені на паперових носіях та підписані уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 5.5 договору, у разі якщо замовник не заявив про виявлені недоліки в обумовлений в цьому договорі строк та/або не виконав положення п. 5.4 договору, зобов`язання виконавця, що зазначені в акті, вважаються прийнятими замовником і підлягають оплаті протягом 10 банківських днів з дня отримання замовником відповідного акту.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані за цим договором послуги у розмірах, строках та на умовах, визначених цим договором; приймати надані за цим договором послуги згідно з цим договором.

Згідно з п. 6.4 договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані за цим договором послуги.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2022 р., але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.1 договору).

На виконання умов укладеного договору за період з жовтня по грудень позивачем надано послуги на загальну суму 1147500,00 грн, що підтверджується:

- актом № 7 здачі-приймання наданих послуг на суму 382500,00 грн (за жовтень 2022 року), звітом № 7 про надання послуг за договором та актом № 7 приймання-передачі вказаної документації.

- актом № 8 здачі-приймання наданих послуг на суму 382500,00 грн (за листопад 2022 року), звітом № 8 про надання послуг за договором та актом № 7 приймання-передачі вказаної документації.

- актом № 9 здачі-приймання наданих послуг на суму 382500,00 грн (за грудень 2022 року), звітом № 9 про надання послуг за договором та актом № 9 приймання-передачі вказаної документації.

Вказані акти та звіти не були підписані відповідачем.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору звої зобов`язання щодо оплати наданих послуг не виконав, заборгованість у розмірі 1147500,00 грн не сплатив та необґрунтовано відхилив кредиторські вимоги позивача.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Як було встановлено вище, на виконання умов укладеного договору за період з жовтня по грудень 2022 року позивачем надано послуги на загальну суму 1147500,00 грн, що підтверджується:

- актом № 7 здачі-приймання наданих послуг на суму 382500,00 грн (за жовтень 2022 року), звітом № 7 про надання послуг за договором та актом № 7 приймання-передачі вказаної документації.

- актом № 8 здачі-приймання наданих послуг на суму 382500,00 грн (за листопад 2022 року), звітом № 8 про надання послуг за договором та актом № 8 приймання-передачі вказаної документації.

- актом № 9 здачі-приймання наданих послуг на суму 382500,00 грн (за грудень 2022 року), звітом № 9 про надання послуг за договором та актом № 9 приймання-передачі вказаної документації.

Однак вказані акти та звіти не були підписані з боку відповідача, проте були вручені представнику останнього, що підтверджується супровідним листом № 239 від 26.10.2022 р., супровідним листом № 402 від 28.11.2022 р. та супровідним листом № 254 від 20.12.2022 р.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази висловлення замовником будь-яких зауважень щодо наданих позивачем послуг на загальну суму 1147500,00 грн за період з жовтня по грудень 2022 року, тому послуги, вказані в актах № № 7, 8, 9, до укладеного договору є належним чином виконані позивачем.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 5.5 договору сторони погодили, що у разі якщо замовник не заявив про виявлені недоліки в обумовлений в цьому договорі строк, зобов`язання виконавця, що зазначені в акті, вважаються прийнятими замовником і підлягають оплаті протягом 10 банківських днів з дня отримання замовником відповідного акту.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем за надані послуги позивачу за період з жовтня по грудень 2022 року за укладеним договором на загальну суму 1147500,00 грн.

Відповідно до п. 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» було припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 р. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

20.06.2023 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про державну реєстрацію припинення Фонду соціального страхування України (код ЄДРПОУ 40210180), номер запису: 1000711120021035093.

Правонаступником Фонду соціального страхування України (код ЄДРПОУ 40210180) є Пенсійний фонд України (код ЄДРПОУ 00035323).

11.01.2023 р. позивач звернувся до голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України із заявою № 6 про включення його кредиторських вимог до реєстру вимог кредиторів.

Однак, голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України повідомив позивача, що за результатами опрацювання інформації щодо стану виконання договору № 12-27-22 від 25.04.2022 р. виявлено відсутність достовірного підтвердження повноти, своєчасності та якості наданих послуг; акти не підписані, з огляду на що вимоги кредитора (позивача) на суму 1147500,00 грн відхилено.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

З огляду на надані позивачем докази (звіти) та відсутність мотивованої відмови замовника від підписання актів надання послуг, вищевикладені мотиви голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України, які стали підставою для відхилення надісланої позивачем заяви про включення його вимог до реєстру вимог кредиторів, є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, а також те, що наявність та розмір заборгованості за укладеним договором у сумі 1147500,00 грн підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, та відповідачем не були спростовані, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1147500,00 грн заборгованості за укладеним договором є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про визнання позивача кредитором, що своєчасно заявив свої вимоги до Фонду соціального страхування України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав і основоположних свобод мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11.

Виходячи з підстав та предмету позову, беручи до уваги характер порушених прав позивача, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання позивача кредитором, що своєчасно заявив свої вимоги до Фонду соціального страхування України, у даному випадку не призводить до захисту/відновлення його прав та законних інтересів, в той час як таким ефективним способом захисту є стягнення заборгованості за договором № 12-27-22 від 25.04.2022 р. з Пенсійного Фонду України, як правонаступника Фонду соціального страхування України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про визнання позивача кредитором, що своєчасно заявив свої вимоги до Фонду соціального страхування України, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження надання послуг позивачем за укладеним договором, оскільки акти надання послуг за період з жовтня по грудень 2022 року з боку відповідача не були підписані, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Як дійсно було встановлено, акти наданих послуг за період з жовтня по грудень 2022 року на загальну суму 1147500,00 грн не були підписані відповідачем.

Разом з цим, зазначені акти були вручені представнику відповідача, що підтверджується супровідними листами № 239 від 26.10.2022 р., № 402 від 28.11.2022 р. та № 254 від 20.12.2022 р.

Пунктом 5.5 договору сторони погодили, що у разі якщо замовник не заявив про виявлені недоліки в обумовлений в цьому договорі строк, зобов`язання виконавця, що зазначені в акті, вважаються прийнятими замовником і підлягають оплаті протягом 10 банківських днів з дня отримання замовником відповідного акту.

Однак відповідачем не було надано будь-яких зауважень щодо наданих позивачем послуг на загальну суму 1147500,00 грн за період з жовтня по грудень 2022 року, відтак такі послуги вважаються прийнятими відповідачем.

Отже доводи скаржника щодо ненадання позивачем послуг на загальну суму 1147500,00 грн є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2023 р. у справі № 910/6543/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Пенсійного фонду України не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2023 р. у справі № 910/6543/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Пенсійний фонд України.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 07.02.2024 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран