Рішення

від 01.02.2024 по справі 908/3210/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/241/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2024 Справа № 908/3210/23

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ПЛЮС-МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 21868984 (49040, м. Дніпро, вул. Мукаша Салакунова, буд. 25, офіс 5; адвокат Воронов Ю.В.: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 78-Б)

до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964)

про стягнення суми 8 942 100,00 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Самойленко О.П.

За участю представників:

від позивача: Воронов Ю.В.;

від відповідача: Балацький Я.А.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ПЛЮС-МАРКЕТ» про стягнення з відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» суми 8 942 100,00 грн. основного боргу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.10.2023, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3210/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 26.10.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3210/23, присвоєний номер провадження 9/241/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 14.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.01.2024. У судовому засіданні 18.01.2024 оголошено перерву до 01.02.2024.

Ухвалою суду від 01.02.2024 здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 908/3210/23 та замінено відповідача у справі - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (код ЄДРПОУ ВП 19355964) на його правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ ВП 19355964).

01.02.2024 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві, зазначивши, що заборгованість відповідача в сумі 8942100,00 грн виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем (покупцем) зобов`язань за договором поставки товару №53-121-01-21-10938 від 30.11.2021. Просив позов задовольнити. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 509, 525, 526, 628, 530, 626, 627, 638, 712 ЦК України, ст.ст. 175, 180, 181, 193 ГК України та умовами договору поставки товару №53-121-01-21-10938 від 30.11.2021.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Всі документи за договором знаходяться в м. Енергодар, яке з 04.03.2022 перебуває в окупації військ Російської Федерації. Сторони в договорі розмежували порядок оплати та строки оплати поставленого товару. З урахуванням додаткової угоди від 05.04.2022 строк оплати вартості товару без ПДВ 60 календарних днів з моменту поставки всього товару, кінцевий строк оплати 05.06.2023 (без ПДВ), оскільки 04.06.2023 вихідний день. Оскільки строк оплати ПДВ в договорі не встановлений позивач повинен був керуватися ст. 530 ЦК України. Зауважив, що позивач неправильно визначив строки оплати поставленого товару, дійшов необґрунтованих висновків про порушення ВП ЗАЕС господарського зобов`язання зі сплати вартості товару в розмірі суми ПДВ. Також зазначив про звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань, оскільки на законодавчому рівні встановлена заборона на здійснення господарської діяльності з юридичними особами, місцезнаходження яких є тимчасово окупована територія.

У відповіді на відзив позивач висловив свої заперечення проти доводів відповідача. Зазначив, що виконання позивачем умов договору поставки в частині складення, реєстрації та направлення відповідачу податкової накладної підтверджується наявними у справі копіями податкових накладних та квитанціями про реєстрацію податкових накладних. Зауважив про безпідставність посилань відповідача на обов`язок позивача здійснити направлення податкових накладних на зареєстровану за ним електронну адресу, адже ані чинне законодавства, ані положення договору такої вимоги не містять. До того ж зазначив, що відповідач не навів жодних аргументів в підтвердження неможливості виконання саме грошових зобов`язань за договором через введення режиму воєнного стану.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛЮС-МАРКЕТ» (Постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Покупець, на сьогодні Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», відповідач у справі) був укладений Договір поставки товару № 53-121-01-21-10938 від 30.11.2021 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар загальною вартістю 12 110 400,0020 грн. (з яких: 10 092 000,00 грн - обсяг постачання без ПДВ, 2 018 400,00 грн. сума ПДВ), найменування, кількість та вартість якого наведені у п.1.1 Договору.

Строк поставки товару: грудень 2021 року травень 2022 (п.1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 договору Покупець має право зменшити обсяг закупівлі товару з урахуванням фактичного обсягу своїх видатків.

Поставка товару відбувається на умовах: DDР м. Енергодар, відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач склад Запорізького відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом» (п. 4.1 Договору).

В пунктах 3.1, 3.2 укладеного сторонами Договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладання.

05.04.2022 між сторонами укладена Додаткова угода №1 до договору, відповідно до умов якої п. 1.1 та 3.1 договору було викладено в новій редакції та узгоджено, що загальна вартість товару, що поставляється за договором складає 11 942 100,00 грн, з яких: 9 951 750,00 грн обсяг постачання без ПДВ, 1 990 350,00 грн сума ПДВ. В п. 3 додаткової угоди №1 до договору зазначено, що всі інші умови договору поставки № 53-121-01-21-10938 від 30.11.2021 залишаються незмінними і сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання своїх зобов`язань за Договором здійснив поставку товару відповідачу (склад Запорізького відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом») на загальну суму 11 942 100,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №1 від 24.12.2021 на суму 6 196 500, грн., в т.ч. ПДВ 1 032 750,00 грн., № 2 від 29.12.2021 на суму 5 745 600,00 грн, в т.ч. ПДВ 957 600,00 грн.

На підставі вказаних поставок позивачем оформлені податкові накладні від 24.12.2021 № 1 та від 29.12.2021 №2, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідач частково виконав зобов`язання щодо оплати отриманого товару, сплативши 3 000 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №10756 від 15.11.2022 (копія міститься в матеріалах справи).

Внаслідок неповного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару позивач направив на його адресу заяву вих. №23/05 від 23.05.2023, відповідно до якої просив визнати грошові вимоги ТОВ Фірма «ПЛЮС-МАРКЕТ» в розмірі 8 942 100,00 та включити зазначені грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.

У відповіді на вказану заяву відповідач повідомив, що з урахуванням ч. 2 ст. 107 ЦК України до передавального акту будуть включені зобов`язання ДП «НАЕК «Енергоатом» перед кредиторами, відображені в бухгалтерському обліку. Зазначені зобов`язання стануть зобов`язаннями АТ «НАЕК «Енергоатом», як правонаступника.

В подальшому позивач листом вих. №01/08 від 01.08.2023 просив відповідача підтвердили наявний розмір заборгованості за договором поставки № 53-121-01-21-10938 від 30.11.2021, підписати акт звірки взаємних розрахунків та терміново погасити наявну заборгованість.

До відповіді на зазначений вище лист позивача відповідач додав оформлений акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість ДП «НАЕК «Енергоатом» перед позивачем станом на 31.07.2023 складає 8 942 100,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з повної оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду із позовом, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо розмежування строку оплати вартості товару без ПДВ та сплати суми ПДВ, є неспроможними з огляду на наступне.

Умовами Додаткової угоди №1 від 05.04.2022 до договору визначено вартість товару. Так, вартість (ціна) товару становить 9 951 750 грн., крім того 20% ПДВ: 1 990 350,00 грн.; загальна ціна товару 11 942 100,00 грн.

Отже до вартості (ціни) товару включений ПДВ.

Податок на додану вартість (ПДВ) це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 3.3 Договору, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов`язку здійснити повну оплату за весь поставлений позивачем товар, в тому числі суму ПДВ у встановлений договором строк.

Крім того, як встановлено судом, ТОВ Фірма «ПЛЮС-МАРКЕТ» оформлені відповідні податкові накладні № 1 від 24.12.2021, № 2 від 29.12.2021 та зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковими накладними № 1 від 24.12.2021 на суму 6 196 500,00 грн та №2 від 29.12.2021 на суму 5 745 600,00 грн не заперечив. Матеріали справи містять докази часткової оплати відповідачем вартості отриманого в рамках договору № 53-121-01-21-10938 від 30.11.2021 товару, в сумі 3 000 000,00 грн. Крім того, суду наданий підписаний обома сторонами та завірений печатками підприємств Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2021 по 01.08.2023. Таким чином, сума боргу складає 8 942 100,00 грн.

Відповідач доказів повного виконання зобов`язання за договором суду не надав.

Викладені у відзиві заперечення відповідача є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми 8 942 100,00 грн заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у загальному розмірі 16000,00 грн. 13.12.2023 та 11.01.2024 через підсистему «Електронний суд» направив до суду клопотання про долучення доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 16000,00 грн.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Разом із тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Матеріали справи № 908/3210/23 свідчать, що представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ПЛЮС-МАРКЕТ» здійснювалось адвокатом Вороновим Юрієм Вікторовичем, який діяв на підставі: Ордеру серія АР № 1231447 від 05.10.2023, Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2477 від 16.04.2012, Договору про надання правової допомоги № 186 від 03.10.2023, укладеного з Адвокатським бюро «Воронова Юрія Вікторовича» та ТОВ Фірма «ПЛЮС-МАРКЕТ (копії містяться в матеріалах справи).

В п. 4.3 Договору сторонами погоджено наступну вартість послуг за договором:

-підготовка заяв по суті спору 10 000,00 грн;

-участь в одному судовому засіданні 2 000,00 грн.

За результатами виконаних робіт між сторонами підписані Акти приймання-передачі юридичних послуг від 11.12.2023 та від 10.01.2024.

У акті приймання-передачі юридичних послуг від 11.12.2023 зазначено, що Консультант надав, а Клієнт прийняв та зобов`язується оплатити юридичні послуги пов`язані з підготовкою заяв по суті спору в рамках справи № 908/3210/23, що перебуває в провадженні Господарського суду Запорізької області. Вартість наданих послуг складає 10000,00 грн.

У акті від 10.01.2024 сторонами погоджена вартість (6000,00 грн.) за участь Адвоката в трьох судових засіданнях по розгляду справи № 908/3210/23.

Матеріали справи містять рахунки-фактури, які складені Адвокатським бюро для подальшої їх оплати Клієнтом.

Факт оплати Клієнтом наданих Адвокатським бюро послуг з правничої допомоги підтверджується платіжними інструкціями № 22 від 11.12.2023 на суму 10 000,00 грн та № 1 від 11.01.2024 на суму 6 000,00 грн, копії яких містяться у справі.

Як слідує з матеріалів справи адвокатом було підготовлено та подано до суду позов, що в т.ч. включає вивчення документів та аналіз правовідносин, що склались між сторонами, підготовлено та подано відповідь на відзив. Також адвокат Воронов Ю.В. приймав участь у судових засіданнях.

Розглянувши заяву ТОВ Фірма «ПЛЮС-МАРКЕТ» про стягнення з відповідача суми 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до висновку, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04).У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору; значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Дослідивши зміст наданої Адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в актах приймання-передачі наданих послуг від 11.12.2023 та від 10.01.2024, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової допомоги №186 від 03.10.2023.

При цьому, судом взято до уваги, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Господарський суд враховує, що заявлена позивачем загальна сума витрат на професійну правничу допомогу не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність; принципи співмірності та розумності судових витрат, складності справи № 908/3210/23, яка розглядалась за правилами загального позовного провадження, ціни позову у ній; витраченого адвокатом позивача часу на надання послуг у даній справі, в тому числі на участь в судових засіданнях.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн доведений та документально підтверджений. Понесення таких витрат стало наслідком необхідності захисту позивачем своїх законних прав та охоронюваних майнових інтересів, внаслідок їх порушення з боку відповідача та, відповідно, звернення з позовом до суду.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, вказані витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ПЛЮС-МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 21868984 (49040, м. Дніпро, вул. Мукаша Салакунова, буд. 25, офіс 5) суму 8 942 100 (вісім мільйонів дев`ятсот сорок дві тисячі сто) грн 00 коп. основного боргу.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ПЛЮС-МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 21868984 (49040, м. Дніпро, вул. Мукаша Салакунова, буд. 25, офіс 5) суму 134 131 (сто тридцять чотири тисячі сто тридцять одну) грн 50 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної

скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва