Рішення

від 20.12.2023 по справі 911/2810/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2810/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Пластикової і будівельної промислової анонімної компанії «АДОПЕН» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО»

до ОСОБА_1

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства «Віконні системи ЕМ»

про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями її посадової особи

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: Глоба М.М (довіреність б/н б/д), Ешілюрт А.Т (посвідка серія ІН № 007617 від 15.03.2013 року);

від відповідача: Гаврищук Н.Є (ордер серія АІ № 1374646 від 04.04.2023 року);

від третьої особи: не з`явився

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Пластикової і будівельної промислової анонімної компанії «АДОПЕН» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства «Віконні системи ЕМ» про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями її посадової особи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2023 року відкрито провадження у справі № 911/2810/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.04.2023 року.

У підготовчому судовому засіданні 19.04.2023 року оголошувалась перерва на 08.05.2023 року.

У підготовчому судовому засіданні 08.05.2023 року оголошувалась перерва на 24.05.2023 року.

У зв`язку з відрядженням судді Карпечкіна Т.П. підготовче засідання 24.05.2023 року не відбулося і було перенесено на 19.07.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2023 року підготовче засідання відкладено на 07.08.2023 року.

В судовому засіданні 07.08.2023 року судом було розглянуто та відхилено клопотання відповідача про витребування доказів від 05.06.2023 року, зокрема, щодо витребування з Господарського суду Хмельницької області належним чином засвідчених копій всіх матеріалів судової справи № 924/62/18, оскільки заявником не обґрунтовано та не доведено неможливості самостійного надання відповідного доказу. Зокрема, як вбачається з відповіді Господарського суду Хмельницької області від 23.05.2023 року № 924/62/18/4746/23 на адвокатський запит представника відповідача б/н від 01.05.2023 року, заявнику повідомлено про можливість ознайомитись з матеріалами справи № 924/62/18 в приміщенні Господарського суду Хмельницької області, якою заявник не скористався. Таким чином, наведені обставини свідчать, що відповідач міг самостійно отримати та надати до суду доказ, про витребування якого подано клопотання.

Щодо клопотання представника відповідача від 21.06.2023 року про витребування документів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Капітал Груп», судом досліджено та встановлено необґрунтованість відповідного клопотання.

В той же час, з метою повного та всебічного вирішення спору у справі № 911/2810/22 суд дійшов висновку про необхідність витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Капітал Груп» пояснень про відомі йому обставини та наявні документи стосовно взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» з Приватним підприємством «Віконні системи ЕМ» за Договорами відповідального зберігання № 2504/В від 31.03.2014 року та № 033/з від 16.01.2015 року.

Крім того, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства «Віконні системи ЕМ», взаємовідносини між яким та бувшим директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» - особи, в інтересах якої подано позов, були передумовою виникнення спору, що розглядається у справі № 911/2810/22. Тому рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Приватного підприємства «Віконні системи ЕМ» щодо виконання Договорів відповідального зберігання № 2504/В від 31.03.2014 року та № 033/з від 16.01.2015 року.

Також, з метою повного та всебічного вирішення спору у справі № 911/2810/22 суд дійшов висновку про необхідність витребування у Приватного підприємства «Віконні системи ЕМ» пояснень та доказів щодо факту повернення майна з відповідального зберігання за Договорами № 2504/В від 31.03.2014 року та № 033/з від 16.01.2015 року чи виконання зобов`язань за наведеними договорами в інший спосіб. В разі знищення відповідних документів за давністю зберігання, надати повні та належні докази та підстави такого знищення (інструкції, акти, переліки, тощо).

Враховуючи вищевикладене та неможливість з`ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, що перешкоджає завершенню підготовчого провадження, а також залучення до участі в справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2023 року підготовче засідання відкладалось на 30.08.2023 року.

29.08.2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

30.08.2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Третя особа в підготовче засідання 30.08.2023 року не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 07.08.2023 року не виконала.

У зв`язку з необхідністю повторного витребування доказів, що не дає можливості з`ясувати усі обставини, передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, і перешкоджає завершенню підготовчого провадження, підготовче засідання відкладалось на 27.09.2023 року.

Позивач та третя особа в підготовче засідання 27.09.2023 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, третя особа вимог ухвали Господарського суду Київської області від 07.08.2023 року не виконала.

У зв`язку з необхідністю повторного витребування доказів, що не дає можливості з`ясувати усі обставини, передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, і перешкоджає завершенню підготовчого провадження, ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2023 року підготовче засідання відкладалось на 25.10.2023 року.

25.10.2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач та третя особа в підготовче засідання 25.10.2023 року не з`явились, третя особа вимог ухвали Господарського суду Київської області від 07.08.2023 року не виконала.

В ході розгляду спору у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Капітал Груп» неодноразово витребовувались обґрунтовані письмові пояснення про відомі йому обставини та наявні документи стосовно взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» з Приватним підприємством «Віконні системи ЕМ» за Договорами відповідального зберігання № 2504/В від 31.03.2014 року та № 033/з від16.01.2015 року, однак Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Капітал Груп» вимоги суду не виконані.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2023 року підготовче засідання відкладено на 22.11.2023 року.

21.11.2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи надійшли пояснення.

В підготовчому засіданні 22.11.2023 року позивач зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази. Відповідач в підготовчому засідання 22.11.2023 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві поданому 04.05.2023 року та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Третя особа в підготовче засідання 22.11.2023 року не з`явилась.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.12.2023 року.

В судовому засіданні 20.12.2023 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 20.12.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Пластиковою і будівельною промисловою анонімною компанією «АДОПЕН», яка є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» (позивачу - Пластиковій і будівельній промисловій анонімній компанії «АДОПЕН» належить 100% частка у власності ТОВ «МАЯДО»), подано позов в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» до його бувшого директора Хюсейна Юнлю про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями її посадової особи у взаємовідносинах з третьою особою - Приватним підприємством «Віконні системи ЕМ» за Договорами відповідального зберігання № 2504/В від 31.03.2014 року та № 033/з від 16.01.2015 року.

31.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЯДО», в особі Генерального директора Юнлю Хюсйна, та Приватним товариством «Віконні системи ЕМ», в особі директора Єрьоменко М.С., укладено Договір відповідального зберігання № 2504/В (далі Договір-1).

Відповідно до п.1.1. Договору-1 в порядку та на умовах, визначених цим Договором Сторона-2 (ТОВ «МАЯДО») передає, а Сторона-1 (ПП «Віконні системи ЕМ») приймає на відповідальне зберігання майно, визначене у п.1.2 цього Договору (надалі - Майно), та зобов`язується за плату зберігати його протягом строку, що починає свій відлік з дати фактичної передачі Майна Стороні-1 і закінчується 31.12.2014 року (надалі - Строк зберігання).

Відповідно до п. 2.1.8 Договору-1 Сторона-1 зобов`язана після закінчення Строку зберігання (п.1.1 цього Договору) повернути Майно Стороні-2 (ТОВ «МАЯДО») на умовах, встановлених цим Договором, якщо іншої письмової домовленості щодо цього не буде досягнуто між Сторонами.

31.03.2014 року між Сторонами складено Акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання до Договору-1, відповідно до якого ТОВ «МАЯДО», в особі Генерального директора Юнлю Хюсейна, передав ПП «Віконні системи ЕМ» на відповідальне зберігання Майно (елементи монтажу та фурнітури для вікон) на загальну суму 438 615,28 грн.

Також, 16.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЯДО», в особі Генерального директора Юнлю Хюсейна, та Приватним товариством «Віконні системи ЕМ», в особі директора Єрьоменко М.С., укладено ще один Договір відповідального зберігання № 033/3 (далі Договір-2).

Відповідно до п.1.1. Договору-2 в порядку та на умовах, визначених цим Договором Сторона-2 (ТОВ «МАЯДО») передає, а Сторона-1 (ПП «Віконні системи ЕМ») приймає на відповідальне зберігання майно, визначене у п.1.2 цього Договору (надалі-Майно), та зобов`язується за плату зберігати його протягом строку, що починає свій відлік з дати фактичної передачі Майна Стороні-1 і закінчується 31.12.2015 року (надалі - Строк зберігання).

Відповідно до п. 2.1.8 Договору-2 Сторона-1 зобов`язана після закінчення Строку зберігання (п.1.1 цього Договору) повернути Майно Стороні-2 (ТОВ «МАЯДО») на умовах, встановлених цим Договором, якщо іншої письмової домовленості щодо цього не буде досягнуто між Сторонами.

16.01.2015 року між Сторонами складено Акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання до Договору, відповідно до якого ТОВ «МАЯДО», в особі ОСОБА_2 , передав ПП «Віконні системи ЕМ», в особі Єрьоменко М.С., на відповідальне зберігання Майно (елементи монтажу та фурнітури для вікон) вартістю 616 646,35 грн.

Таким чином, за вищевказаними Договорами ТОВ «МАЯДО», в особі Генерального директора Юнлю Хюсейна, передав ПП «Віконні системи ЕМ», в особі директора Єрьоменко М.С., на відповідальне зберігання Майно на загальну суму 1 055 261,63 грн.

Оскільки, ПП «Віконні системи ЕМ» в порушення умов Договору № 2504/В від 31.03.2014 року та Договору № 033/3 від 16.01.2015 року повернення майна ТОВ «МАЯДО» у встановлені строки не здійснив, ТОВ «МАЯДО» звернулось до Господарського суду Хмельницької області про стягнення 1 055 261,63 грн. збитків за неповернення переданого на відповідальне зберігання Майна у розмірі вартості майна.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області № 924/62/18 від 12.06.2018 року провадження у справі закрито. Підставою для закриття провадження стала заява, підписана Генеральним директором Юнлю Хюсейном про відмову від позову з посиланням на ті обставини, що відповідачем (ПП «Віконні системи ЕМ») добровільно в повному обсязі задоволено вимоги ТОВ «МАЯДО» та відшкодовано збитки.

Однак, збитки ТОВ «МАЯДО» відшкодовані не були, кошти у розмірі 1 055 261,63 грн. ТОВ «МАЯДО» не отримувало.

У зв`язку з чим, позивач стверджує, що Генеральний директор Юнлю Хюсейн, зловживаючи своїм посадовим становищем генерального директора Товариства, уклав з ПП «Віконні системи ЕМ» Договори відповідального зберігання № 2504/В від 31.03.2014 року та № 033/3 від 16.01.2015 року з метою передання товару на суму 1 055 261,63 грн. без мети повернення Товару чи отримання збитків за неповернений товар, що не мало на меті здійснення реальної господарської операції та отримання прибутку, чим завдав реальні збитки позивачу.

Відповідно до ухвали Господарського суду Хмельницької області № 924/62/18 від 12.06.2018 року заяву про відмову від позову було надіслано Генеральним директором Юнлю Хюсейном до суду 12.06.2018 року. Однак, згідно виписки за період з 01.01.2018 року по 12.06.2018 року жодних сум від ПП «Віконні системи ЕМ» на рахунки ТОВ «МАЯДО» не поступало, що свідчить про відсутність факту відшкодування збитків від ПП «Віконні системи ЕМ» станом на момент подання заяви про відмову від позову.

Тобто, за твердженням позивача, Генеральний директор ТОВ «МАЯДО» Юнлю Хюсейн відмовився від позовної заяви про відшкодування збитків за неповернений товар, при тому що жодного відшкодування від ПП «Віконні системи ЕМ» отримано не було.

За твердженням позивача, протиправність поведінки відповідача полягає в тому, що зловживаючи повноваженнями,передбаченими п. 8.41 Статуту (щодо розпорядження майном та коштами Товариства у відповідності з цим Статутом, забезпечення ефективного та цільового використання матеріальних і фінансових ресурсів Товариства і т.п.), його дії порушили п.п.1.1., 2.1. Статуту.

Відповідно до ст.175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

У зв`язку з чим, позивач стверджує, що ТОВ «МАЯДО» завдяки зловживанням Генерального директора ЮнлюХюсейна позбавлене можливості звернутись до суду про стягнення збитків за неповернене ПП «Віконні системи ЕМ`майно, оскільки ухвалою Господарського суду Хмельницької областіпровадження у справі закрито, результатом якого є неможливість повторного звернення до суду з такимиж вимогами.

Таким чином, внаслідок укладання Договорів відповідального зберігання № 2504/В від 31.03.2014 року та № 033/з від 16.01.2015року з ПП «Віконні системи ЕМ», а також у зв`язку з безпідставною відмовою від позову у справі Господарського суду Хмельницької області № 924/62/18 щодо стягнення збитків за неповернене майно з ПП «Віконні системи ЕМ», позивач зазнав збитків у сумі 1 055 261,63 грн., оскільки ТОВ «МАЯДО» не має можливості повторно звернутись до суду з такими ж вимогами до того ж відповідача.

У зв`язку з чим, позивач у позові просить стягнути на користь ТОВ «МАЯДО» з Генерального директора Юнлю Хюсейна 1 055 261,63 грн. збитків, завданих ТОВ «МАЯДО» посадовою особою.

В ході розгляду спору відповідачем подано відзив, в якому позовні вимоги заперечено та заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідач зазначив, що згідно з умовами Договорів строки зберігання майна закінчувалися 31.12.2014 року та 31.12.2015 року відповідно. У зв`язку з неповерненням переданого на відповідальне зберігання майна ТОВ «Маядо» звернулося до ПП «Віконні системи ЕМ» з позовом про стягнення 1 055 261,63 грн. збитків за передане на відповідальне зберігання майно у розмірі вартості майна.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 02.02.2018 року було відкрито провадження у справі № 924/62/18. Згодом, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.06.2018 року провадження у справі № 924/62/18 було закрито на підставі заяви ТОВ «Маядо» про відмову від позову, з посиланням на ті обставини, що відповідачем добровільно в повному обсязі задоволено вимоги позивача, що також підтверджується викладеними ПП «Віконні системи ЕМ» у відзиві у справі № 924/62/18 обставинами.

Також відповідач зауважив, що необізнаність позивача про факти укладення та виконання Договорів зберігання та закриття судової справи пов`язана виключно з недбалістю позивача та неналежною діяльністю Ревізійної комісії та аудиторської перевірки позивача.

Відповідач зауважив, що підстави відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), визначені ч.2 ст. 89 Господарського кодексу України, наявність яких позивачем не обгрунтована та не доведена.

Загальні підстави відшкодування збитків визначені ст. 224 Господарського кодексу України, всіх елементів складу правопорушення за якою позивачем не обгрунтовано та не доведено.

Також, з метою спростування доводів позивача щодо існування збитків, представником відповідача 04.04.2023 року направлені адвокатські запити до ТОВ «Маядо» та ПП «Віконні системи ЕМ».

Від ТОВ «Маядо» отримано відповідь на адвокатський запит від 13.04.2023 року, в якому повідомлено про те, що документи, які знаходились на підприємстві, станом на 13.04.2023 року згоріли внаслідок пожежі, що виникла в результаті попадання російського снаряду у будівлю заводу та офісних приміщень. До відповіді додано копію акту про пожежу від 02.06.2022 року. Зокрема у вказаному акті зазначено, що з усних слів директора юридичного департаменту Глоби Маріанни була знищена договірна документація, первинна бухгалтерська та кадрова документація (трудові книжки), база даних Медок, печатки, штампи та інші документи, офісна техніка та оргтехніка, меблі та обладнання та матеріальні цінності підприємства.

У відповідь на адвокатський запит ПП «Віконні системи ЕМ» повідомило про те, що майно було повернуто ТОВ «Маядо» в повному обсязі, що стало підставою для відмови ТОВ «Маядо» від позову у судовій справі № 924/62/18. Документи, що запитувались у адвокатському запиті, зокрема документи, які можуть підтвердити здійснення взаєморозрахунків/припинення зобов`язань між ТОВ «Маядо» та ПП «Віконні системи ЕМ» надані не були у зв`язку зі спливом строків зберігання відповідних документів та їх відсутністю.

Зважаючи на те, що згідно з інформацією, наданою ТОВ «Маядо» та ПП «Віконні системи ЕМ», будь-які документи, які б могли як підтвердити так і спростовувати факт повернення ПП «Віконні системи ЕМ» майна ТОВ «Маядо» відсутні, вбачається, що твердження позивача про безпідставність підписання відповідачем заяви про відмову від позову у справі № 924/62/18 грунтується на припущеннях.

Крім того, зі змісту ухвали Господарського суду Хмельницької області від 12.06.2018 року у справі № 924/62/18, якою було постановлено прийняти відмову від позову ТОВ «Маядо» до ПП «Віконні системи ЕМ» про стягнення 1055 261,63 грн. збитків та закрити провадження у справі, вбачається, що станом на дату постановлення цієї ухвали спір між ПП «Віконні системи ЕМ» та ТОВ «Маядо» щодо відшкодування збитків було врегульовано шляхом викупу частини Майна та повернення частини Майна.

3 викладеного випливає, що врегулювання спору у справі № 924/62/18 відбулось не шляхом відшкодування ПП «Віконні системи ЕМ» на користь ТОВ «Маядо» коштів в сумі вартості неповернутого майна, а у інший спосіб шляхом викупу частини майна, а також повернення частини майна. Однак, у зв`язку з втратою ТОВ «Маядо» внаслідок пожежі первинних документів, перевірити відповідні факти не можливо.

Відповідно, надані позивачем докази щодо неотримання ТОВ «Маядо» коштів від ПП «Віконні системи ЕМ» в якості відшкодування збитків не можуть вважатися достатніми доказами наявності у ТОВ «Маядо» збитків, про які стверджує позивач.

Відповідач також зазначає, що станом на дату підписання та подання до Господарського суду Хмельницької області заяви про відмову від позову у справі № 924/62/18, а саме станом на 12.06.2018 року, відповідач діяв на підставі Статуту ТОВ «Маядо», затвердженого рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Маядо» 21.05.2018 року (протокол № 21/05/18). Підписання відповідачем 12.06.2018 року відмови від позову у справі № 924/62/18 було здійснено у відповідності до п. 8.36 та 8.41 Статуту.

Також, відповідач зауважує на безпідставності тверджень позивача про позбавлення його процесуальної можливості звертатись за захистом свого права, оскільки позивач не скористався можливістю апеляційного оскарження, а захист прав можливий іншими способами.

Виходячи з процесуальних документів у справі № 924/62/18, представником ТОВ «Маядо» у вказаній справі виступала Глоба М.М., на підставі довіреності від 22.12.2017 року. Як слідує з тексту ухвали Господарського суду Хмельницької області від 12.06.2018 року, заяву про відмову від позову, підписану відповідачем, представник ТОВ «Маядо» Глоба М.М. у судовому засіданні підтримала. Тобто, закриття провадження у справі № 924/62/18 стало не стільки наслідком підписання відповідачем заяви про відмову від позову, скільки наслідком підтримки цієї зави уповноваженим представником ТОВ «Маядо» (Глобою М.М.), яка була безпосереднім учасником вказаного судового процесу.

Крім того, відповідач зауважив, що ТОВ «Маядо» не було позбавлене можливості звернутися до ПП «Віконні системи ЕМ» з іншим позовом з іншими вимогами та/або з інших підстав.

Окрім того, відповідач припускає, що реальна підстава для звернення до суду з позовом у даній справі лежить не у правовій площині, а в загостренні особистісних відносин між представниками позивача та відповідачем, оскільки станом на сьогодні в провадженні Суду з трудових спорів у м. Анталія (Турецька Республіка) перебуває судова справа за позовом ОСОБА_1 до позивача про стягнення заборгованості за трудовими відносинами між працівником та роботодавцем (позов від 08.12.2022 року). На підтвердження цих обставин відповідач надав до суду копію Протоколу попереднього судового розгляду, складеного судом, у провадженні якого перебуває справа в Турецькій Республіці.

В ході розгляду спору третьою особою ПП «Віконні системи ЕМ» надано пояснення, що майно було повернуто ТОВ «Маядо» в повному обсязі ще у 2018 році, що стало підставою для відмови ТОВ «Маядо» від позову у судовій справі № 924/62/18. Документи, які можуть підтвердити здійснення взаєморозрахунків/припинення зобов`язань між ТОВ «Маядо» та ПП «Віконні системи ЕМ» надані не були у зв`язку зі спливом строків зберігання відповідних документів та їх відсутністю.

В ході розгляду спору у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Капітал Груп» неодноразово витребовувались обґрунтовані письмові пояснення про відомі йому обставини та наявні документи стосовно взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» з Приватним підприємством «Віконні системи ЕМ» за Договорами відповідального зберігання № 2504/В від 31.03.2014 року та № 033/з від 16.01.2015 року, однак Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Капітал Груп» вимоги суду не виконані. При цьому, відповідач також надав докази звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Капітал Груп» з запитом про надання інформації, який залишено без відповіді та задоволення. В той же час, позивачем не надано доказів вжиття заходів щодо отримання чи надання наявних у нього результатів проведеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Капітал Груп» аудиторської перевірки діяльності ТОВ «Маядо».

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з п. 3 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 03.02.2022 року у справі № 911/507/21, вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Також, особливості управління господарським товариством врегульовані ст. 89 Господарського кодексу України, ч. 1 якої передбачено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

У відповідності до п. 8.26., п.8.27. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО», затвердженого зборами учасників ТОВ «МАЯДО» від 17.12.2012 року, зі змінами та доповненнями, виконавчим органом Товариства є Генеральний директор, який призначається Загальними зборами учасників Товариства.

19.07.2012 року рішенням Загальних зборів учасників, оформленим Протокол № 19/07/2012 року, ТОВ «МАЯДО» на посаду Генерального директора призначено Хюсеїна Юнлю.

12.05.2022 року рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «МАЯДО» ОСОБА_2 припинено повноваження Генерального директора Юнлко Хосейна.

Згідно із п. 8.31. Статуту Генеральний директор має право діяти від імені Товариства без довіреності у всіх установах, підприємствах і організаціях, із громадянами, як в Україні, так і за її кордонами.

Відповідно до Статуту Генеральний директор має право першого підпису на фінансових документах, відкриває (закриває), керує і розпоряджається рахунками Товариства в банківських установах.

Пунктом 8.31. Статуту передбачено, що генеральний директор укладає від імені Товариства угоди, у тому числі зовнішньоекономічні. Генеральний директор у межах своєї компетенції, визначеної даним статутом, укладає договори від імені Товариства (п. 8.31. Статуту).

Згідно із п.п.1.1., 2.1. Статуту цілями створення Товариства є: отримання прибутку.

Протоколом ТОВ «МАЯДО» № 18/12/2017 від 18.12.2017 року змінено виконавчий орган: замість Генерального директора створено колегіальний орган Дирекцію та затверджено новий статут.

Згідно п.8.26 Статуту, зі змінами та доповненнями, виконавчим органом Товариства є Дирекція. Дирекцію очолює Генеральний директор.

Відповідно до п.8.30 Статуту Повноваження Дирекції та Генерального Директора визначаються цим Статутом.

Генеральний директор відповідно до статуту представляє інтереси Товариства без довіреності у всіх організаціях, підприємствах, установах, має право першого підпису фінансових документів, укладає договори, угоди, контракти, в тому числі зовнішньоекономічні, вчиняє інші правочини відповідно до положень цього Статуту Товариства (п. 8.41. статуту), в свою чергу Дирекція такими повноваженнями не наділена (8.34. статуту).

У позові не наведено жодних обставин щодо наявності у відповідача умислу та корисливих намірів чи інших ознак неправомірності при укладенні Договорів зберігання, відповідні дії відбувались у порядку звичайної поточної діяльності підприємства.

Таким чином, єдиною підставою звинувачень відповідача у порушенні прав позивача та завданні наведених у позові збитків визначено подання (підписання) директором ТОВ «Маядо» безпідставної заяви про відмову від позову у справі № 924/62/18 щодо стягнення збитків за неповернене майно з ПП «Віконні системи ЕМ».

Згідно з ч. 2 ст. 89Господарського кодексу України визначено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

іншими винними діями посадової особи.

Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства відшкодування шкоди та збитків покладається на порушника права чи особу, діями якої завдано шкоду.

Суд враховує, що як визначено ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно зі ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу, до яких належить оскарження ухвали про закриття провадження у справі.

Однак, як вбачається з обставин спору, позивач стверджуючи про неправомірність дій відповідача з подання заяви про відмову від позову у справі Господарського суду Хмельницької області № 924/62/18, не надав доказів оскарження ухвали в апеляційному порядку.

В той же час, перевірка висновків суду у справі Господарського суду Хмельницької області № 924/62/18 щодо наявності підстав для прийняття відмови та закриття провадження у справі не підлягає у межах даної справи.

До того ж, перевірка відповідних обставин передбачає також дослідження та врахування обставин, які стосуються третьої особи, яка у справі Господарського суду Хмельницької області № 924/62/18виступала в якості відповідача. Однак, у зв`язку з втратою ТОВ «Маядо» внаслідок пожежі первинних документів та сплином зазначеного часу і закінченням строків зберігання документації на підприємстві ПП «Віконні системи ЕМ», перевірити відповідні факти не можливо. В будь-якому випадку, відповідні факти не підлягають встановленню по суті в межах цієї справи.

Саме по собі подання заяви про відмову від позову у судовій справі не може свідчити про протипраність поведінки, оскільки відмова від позову перевіряється та затверджується судом і у разі неправомірності відмови від позову, затвердження такої відмови може бути оскаржено в апеляційному порядку і лише після перевірки в апеляційному порядку судового рішення можна стверджувати про неправомірність закриття провадження у справі № 924/62/18.

Крім того, позивач, через свою недбалість щодо своєчасного контролю та перевірки діяльності ТОВ «Маядо», звернувся за захистом своїх прав після сплину тривалого часу, що призвело до унеможливлення належної перевірки обставин, що мають значення для вирішення спору.

Зокрема, документація про господарські операції знищена контрагентом за закінченням строків зберігання, а на підприємстві ТОВ «Маядо» влітку 2022 року сталась пожежа та знищено всю документацію внаслідок збройної агресії російської федерації.

Однак, відсутність документів в підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Маядо» та ПП «Віконні системи ЕМ», що зумовлено об`єктивними обставинами (закінчення строків зберігання, пожежа), яким сприяло тривале зволікання позивача, не може покладатись в основу тверджень про нездійснення господарських операцій та невиконання зобов`язань.

Крім того, способи захисту цивільних прав та інтересів наведені у ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України і не обмежуються відшкодуванням збитків. З огляду на обставини взаємовідносин за Договорами зберігання, враховуючи відсутність ознак втрати чи знищення переданого на зберігання майна, відповідне право підлягало захисту в першу чергу шляхом витребування майна.

Тому твердження позивача, що діями відповідача його позбавлено можливості захисту порушеного права не обгрунтовані, оскільки позивач сам не скористався наявними в законодавстві можливостями, як то апеляційного оскарження прийняття судом відмови від позову чи шляхом належного звернення за захистом у спосіб, що відповідає змісту порушеного права.

За наведених умов, суд доходить висновку про безпідставність покладення на посадовув особу - директора всієї відповідальності лише з підстав подання ним заяви про відмову від позову в іншій судовій справі.

З огляду на специфіку спірних правовідносин між позивачем, як засновником ТОВ «Маядо», та відповідачем, як бувшим директором ТОВ «Маядо», який на момент розгляду спору вже не мав доступу до документації ТОВ «Маядо», яка до того ж була знищена внаслідок пожежі, враховуючи сплин тривалого часу з моменту здійснення спірних господарських операцій за Договорами зберігання, цілком обгрунтовано, що у відповідача відсутні достатні можливості надати документи в спростування тверджень позивача, які останнім також не доведені.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивачем не надано доказів наявності вини відповідача, умислу у діях відповідача, доказів особистої зацікавленості відповідача у відмові від позову у справі № 924/62/18, належних та достатніх доказів наявності збитків та їх розміру, а також, зважаючи на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між підписанням відповідачем відмови від позову та збитками, про наявність яких стверджує позивач, підстави для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності відсутні, а відповідно відсутні і підстави для задоволення позову.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки, за наслідками розгляду спору не встановлено підстав для задоволення позовних вимог, обставини щодо пропуску строку позовної давності не підлягають дослідженню, оскільки не впливають на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.02.2024 р.

Суддя Т.П. Карпечкін