Рішення

від 30.01.2024 по справі 914/2085/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2024 Справа № 914/2085/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «РУБІКОН ГРУП», м.Львів,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: М. Швець,

від відповідача: Н. Думич.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.court.gov.ua.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «РУБІКОН ГРУП» про звернення стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер 4623686400:01:006:1791) згідно з договором іпотеки від 07.07.2022 в рахунок погашення 3'568'915,07 грн заборгованості за договором поставки №150622-05 від 15.06.2022, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. У позовній заяві позивач також зазначив, що поніс витрати за надання правової допомоги у розмірі 15'000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07 липня 2023 року справу № 914/2085/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.07.2023 позовну заяви прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; суд встановив строк для реалізації учасниками провадження своїх процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду були надіслані за адресою сторін, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Подальший рух справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою від 21.11.2023 суд закрив підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.12.2023. Хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Представник позивача у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, просив задоволити позовні вимоги. Зазначив, що розмір понесених витрат на правову допомогу буде подано у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідач участь повноважного представника у судове засідання забезпечив, підтвердив отримання товару, зазначив про скрутне матеріальне становище товариства та просив зменшити розмір 17% річних та штрафу.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 15.06.2022 по 29.03.2023 здійснив поставку товару на суму 6'744'220,91 грн за яку відповідач у порушення умов п. 2.4.1 договору поставки №150622-05 від 15.06.2022 повної оплати за отриманий товар не здійснив, залишок заборгованості склав 2'388'153,07 грн. За неналежне виконання свого обов`язку щодо оплати вартості отриманого у період 19.09.2022-29.03.2023 товару позивачем нараховано 648'943,25 грн пені, 220'640,71 грн 17% річних, 72'362,73 грн втрат від інфляції та 238'815,31 грн штрафу, які просить стягнути з відповідача. Вказав, що в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки між сторонами 07.07.2022 було укладеного договір іпотеки, тому просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

Аргументи відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначив, що відповідачем за поставлену металопродукцію у період 15.07.2022-28.03.2023 здійснено оплату розмірі 4'356'067,84 грн., а не 160'077,26 грн., як зазначив позивач. Відповідно нарахування 17% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, а також застосування ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» та договору іпотеки від 07.07.2022 є безпідставними. Просив суд зменшити розмір 17% річних та штрафу.

У судовому засіданні 30.01.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

15 червня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «РУБІКОН ГРУП» (покупець) укладено договір поставки №150622-05, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію, а покупець зобов`язується приймати товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент, розгорнута номенклатура товару, умови та строки поставки визначаються у специфікаціях, видаткових накладних, актах прийому-передачі тощо, що у разі їх підписання є невід`ємними частинами цього договору. У разі підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної на відповідну партію товару, ціна зазначена у такій видатковій накладній є узгодженою сторонами та такою, що підлягає оплаті покупцем (п.1.2 договору).

За умовами п.3.4 договору датою поставки товару вважається дата переходу покупцеві права власності на такий товар: дата видаткової накладної постачальника з підписом покупця або дата товаро-транспортної накладної з підписом довіреної особи на отримання товару, або дата акту прийому - передачі товару.

Відповідно до п.2.2 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у рахунках.

Сторони погодили, зокрема, що 100% від вартості партії товару покупець зобов`язаний оплати упродовж 30 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару, але у будь-якому випадку не пізніше 31 грудня відповідного року у якому відбулась поставка такої партії товару. В якості забезпечення виконання зобов`язань покупцем щодо оплати за поставлений товар, покупцем, має бути укладено протягом семи робочих днів з моменту укладення даного договору, договори щодо передачі в заставу/іпотеки майна, вартість якого згідно висновку про незалежну експертну оцінку визначена в сумі 3 384 529,00 грн. Назва майна: - житловий будинок, загальною площею приміщення 137,4 кв.м., що розташований на земельній ділянці площею 0,0247 га, кадастровий номер 4623686400:01:006:1791, які належать ТОВ «БУДІВЕЛЬНО- ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «РУБІКОН ГРУП» (код ЄДРПОУ 40116861); адреса розташування майна: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с.Сокільники, вул.Садова, 26а/8; вартість майна: житловий будинок - 3 225 850,00 (три мільйони двісті двадцять п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят грн. 00коп.) з ПДВ; земельна ділянка 158 679, 00 (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот сімдесят дев`ять грн. 00 коп.) без ПДВ (п.2.4 договору).

За умовами п.2.7 договору грошові кошти, які надходять від покупця на адресу постачальника зараховуються у наступному порядку: прострочена заборгованість за поставлену продукцію; пеня та штрафні санкції відповідно до договору; поточна заборгованість за поставлену продукцію, при цьому у першу чергу зараховуються кошти за продукцію, яка хронологічно поставлена раніше.

Відповідальність сторін передбачена сторонами у розділі 5 договору. Так, за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому договорі та додатках до нього, покупець, сплачує постачальнику пеню 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати більш ніж на 10 календарних днів покупець додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого своєчасно товару. При цьому сторони встановили, що пеня відповідно до цього пункту нараховується протягом 3 років з моменту порушення зобов`язання, а також встановили, що строк позовної даності за штрафними санкціями, передбаченими цим пунктом становить 3 роки. У разі наявності простроченої заборгованості за поставлений товар покупець сплачує на користь постачальника 17% річних від суми такої заборгованості за весь період такого прострочення оплати.

Згідно з розділу 8 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2029 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну цього договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично продовжується. Зміна і дострокове розірвання (припинення) цього договору можливі тільки за взаємною згодою сторін, про що сторони складають додаткову угоду, крім випадків, передбачених у цьому договорі або за рішенням суду в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Також договір продовжує діяти до повного виконання взаємних зобов`язань та проведення остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов п.2.4.2 та 2.4.3 договору поставки сторонами 07.07.2022 було укладено договір іпотеки за умовами якого іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку в рахунок забезпечення своєчасного виконання ТОВ «БІК «РУБІКОН ГРУП», місцезнаходження юридичної особи: 79019, Львівська область, місто Львів, вулиця Липинського, будинок 36, ідентифікаційний код юридичної особи: 40116861 (надалі - боржник) зобов`язань, що випливають з укладеного між боржником та іпотекодержателем договору поставки №150622-05 від « 15» червня 2022 року з урахуванням будь-яких змін до нього, що можуть бути укладені в майбутньому, які є його невід`ємними частинами (надалі - основне зобов`язання), щодо оплати металопродукції, поставленої за основним зобов`язанням (за умовами основного зобов`язання боржник зобов`язаний оплачувати іпотекодержателю кошти в розмірі вартості поставленої металопродукції згідно умов основного зобов`язання, а саме: по факту поставки металопродукції з відстрочкою платежу до 30 календарних днів; оплату коштів Боржник здійснює на умовах, визначених Основним зобов`язанням; Боржник зобов`язаний сплатити можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених основним зобов`язанням і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги) наступне нерухоме майно (надалі - предмет іпотеки): житловий будинок, позначений в технічній документації літерою А-2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,0247га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - 02.07 Для іншої житлової забудови. Кадастровий номер земельної ділянки: 4623686400:01:006:1791.

Право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває: якщо у момент настання терміну виконання зобов`язань за основним зобов`язанням вони не будуть виконані; незалежно від настання строку виконання зобов`язань за основним зобов`язанням: у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) іпотекодавця або визнання йору банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця; право стягнення на предмет іпотеки набула особа, відмінна від іпотекодержателя (п.5.1 договору іпотеки).

За умовами п.6.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до 31.12.2029, але в будь-якому разі до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань за Основним зобов`язанням та додаткових договорів до нього.

Позивач стверджує, у період 15.06.2022 по 29.03.2023 передав, а відповідач прийняв товар (металопродукцію) на загальну суму 6'744'220,91 грн, що підтверджується видатковими накладними: №ЛВ466 від 07.07.2022 на суму 629'565,00 грн.; №ЛВ472 від 08.07.2022 на суму 652'626,88 грн.; №ЛВ496 від 18.07.2022 на суму 641'955,52 грн.; №ЛВ600 від 17.08.2022 на суму 750'181,80 грн.; №ДП794 від 01.09.2022 на суму 762'199,98 грн.; №ДП835 від 12.09.2022 на суму 759'461,40 грн.; №ЛВ678 від 19.09.2022 на суму 579'687,90 грн.; №ЛВ718 від 28.09.2022 на суму 250'415,99 грн.; №ЛВ728 від 04.10.2022 на суму 532'689,00 грн.; №ЛВ729 від 04.10.2022 на суму 340'246,87 грн.; №ЛВ777 від 20.10.2022 на суму 168'259,98 грн.; №ЛВ237 від 29.03.2023 на суму 326'447,99 грн. та №ЛВ238 від 29.03.2023 на суму 350'482,60 грн. Вказані накладні підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками юридичних осіб. Разом із видатковими накладними позивачем у якості доказів на підтвердження факту поставки товару подано відповідні товарно-транспортні (копії зазначених документів долучено до матеріалів справи).

Позивач зазначив, що сума заборгованості за поставлений товар становить 2'388'153,07 грн., і така визначена з урахуванням часткових оплат товару відповідачем у період 15.07.2022-28.03.2023 на суму 4'356'067,84 грн. Відтак, товар, переданий відповідачу з 19.09.2022 є неопаченим. Оплати, про які відповідач зазначив у відзиві - це оплати поставленого раніше товару (07.07.2022-18.09.2022), а тому заборгованість становить 2'388'153,07 грн. Докази оплати існуючої заборгованості станом на момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечив наявність основного боргу за поставлений товар.

За неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати вартості отриманого товару позивачем нараховано 648'943,25 грн пені, 220'640,71 грн 17% річних, 72'362,73 грн втрат від інфляції та 238'815,31 грн 10% штрафу, які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки №150622-05 від 15.06.2022 та договору іпотеки від 07.07.2022.

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Доказів розірвання договорів або визнання їх недійсними матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання, доставлено та передано товар покупцю, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

За умовами п.2.4.1 договору поставки сторони погодили, що оплата товару здійснюється упродовж 30 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару, але у будь-якому випадку не пізніше 31 грудня відповідного року у якому відбулась поставка такої партії товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо оплати отриманого товару у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується і визнається відповідачем, що був переданий товар, який ним був оплачений лише частково, залишок заборгованості становить 2'388'153,07 грн. Відповідач доказів оплати отриманого товару у повному обсязі суду не надав. Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача. Відтак, у позивача є право на стягнення 2'388'153,07 грн заборгованості за договором поставки.

Щодо стягнення 17% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом п.5.8 договору поставки сторони погодили, що у разі наявності простроченої заборгованості за поставлений товар покупець сплачує на користь постачальника 17% річних від суми такої заборгованості за весь період такого прострочення оплати.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 17% річних, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок (ст.253 ЦК України). Відтак, з огляду на положення п.2.4 договору за отриману упродовж 19.09-20.10.2022 року металопродукцію відповідач повинен був здійснити повну оплату не пізніше 31.12.2022, тому днем прострочення слід вважати 01.01.2023. Аналогічно, здійснена у поставка у 2023 році підлягала оплаті до 31.12.2023.

Перевіривши розрахунок 17% річних та втрат від інфляції, із врахуванням наведених положень цивільного законодавства та договору, а також з урахуванням ст.14 ГПК України, суд встановив, що відповідач має право на стягнення з відповідача 148'353,79 грн 17% річних та 72'362,73 грн втрат від інфляції.

Щодо вимоги про стягнення 10% штрафу та пені суд відзначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п.5.3 договору поставки за прострочення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати більш ніж на 10 календарних днів покупець додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого своєчасно товару. При цьому сторони встановили, що пеня відповідно до цього пункту нараховується протягом 3 років з моменту порушення зобов`язання, а також встановили, що строк позовної даності за штрафними санкціями, передбаченими цим пунктом становить 3 роки.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування 436'115,41 грн пені.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Здійснивши перевірку розрахунку штрафу, суд дійшов висновку, що правомірним на суму заборгованості 2'388'153,07 грн є нарахування 238'815,31 грн 10% штрафу.

Щодо клопотання відповідача про зменшення 17% річних та штрафу суд відзначає таке.

Як уже відзначалося, передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та річних, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 17% річних є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 р. у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

В обґрунтування заяви щодо зменшення заявлених до стягнення сум відповідач зазначає про скрутне фінансове становище підприємства (залишок коштів на банківському рахунку 1523,13 грн, борг перед ГУ ДПС у Львівської о області та ТОВ «Львівенергозбут»).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дослідивши зібрані у справі докази та встановивши відсутність обставин, які б мали істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій (докази скрутного фінансового становища відповідача (фінансові звіти та баланси, рахунки), обставин, які б перешкоджали відповідачу вчасно виконати свої зобов`язання тощо відсутні), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.572 ЦК України у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії договору іпотеки (ч.5 ст. 3 вказаного Закону).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, право іпотеки є акцесорним видом забезпечення виконання зобов`язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує.

Таким чином, позивач належними, достовірними, допустимими та вірогідними доказами підтвердив набуття права вимоги за договором поставки №150622-05 від 15.06.2022, та набуття статусу іпотекодержателя за договором іпотеки від 07.07.2022.

Оскільки, факт наявності заборгованості за договором поставки підтверджується матеріалами справи, позивач набув право задовольнити вимоги за договором поставки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 3'211'437,58 грн. При цьому, суд відзначає, що у договорі поставки та договорі іпотеки немає згадки про інфляційні нарахування на суму основного зобов`язання в рахунок забезпечення виконання зобов`язання і про те, що на суму інфляційних нарахувань може бути звернуто стягнення за рахунок іпотеки. Вказане визнав представник позивача у судовому засіданні. Тому, хоча позивач і має право на стягнення інфляційних втрат, однак, з урахуванням Закону України «Про іпотеку» та умов укладеного між сторонами договору, це не може відбутися шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Однак, відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент звернення з даним позовом та на момент ухвалення рішення) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на передбачене іпотечним договором та чинним законодавством право іпотекодержателя на задоволення своїх кредиторських вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, з огляду на наявність непогашеної заборгованості за договором поставки, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 4821 від 27.06.2023 на суму 53'533,74 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги суд задовольняє частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 48'171,56 грн судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «РУБІКОН ГРУП» (79019, м. Львів, вул.Липинського 36; ідентифікаційний код 40116861) перед Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» (50072, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Кременчуцька, 69; ідентифікаційний код 33718185) за договором поставки №150622-05 від 15.06.2022 у розмірі 3'211'437,58 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно з договором іпотеки від 07.07.2022, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном О. С. за реєстровим № 1364, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оціночною вартістю 3 225 850,00 грн, та земельну ділянку (на якій розташований будинок) площею 0,0247 га, кадастровий номер 4623686400:01:006:1791, з цільовим призначенням 02.07 Для іншої житлової забудови, за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону) у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «РУБІКОН ГРУП» (79019, м. Львів, вул.Липинського 36; ідентифікаційний код 40116861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» (50072, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Кременчуцька, 69; ідентифікаційний код 33718185) 48'171,56 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.02.2024.

Суддя Б. Яворський.