Постанова

від 22.05.2024 по справі 914/2085/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р. м. Львів Справа №914/2085/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Головуючий суддя І.Б. Малех

СуддіВ.М.Гриців

О.В.Зварич

секретар судового засідання Залуцький Д.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп», б/н від 26.02.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/581/24 від 27.02.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 30 січня 2024 року (суддя Яворський Б., повний текст рішення складено 06.02.2024, м. Львів)

у справі № 914/2085/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «РУБІКОН ГРУП», м. Львів

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за участю представників, учасників процесу:

від позивача: Швець М.В.;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «РУБІКОН ГРУП» про звернення стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер 4623686400:01:006:1791), згідно з договором іпотеки від 07.07.2022 в рахунок погашення 3568915,07 грн заборгованості за договором поставки №150622-05 від 15.06.2022, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. У позовній заяві позивач також зазначив, що поніс витрати за надання правової допомоги у розмірі 15000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням умов договору поставки, в частині оплати за поставлений позивачем, у період з 15.06.2022 по 29.03.2023 товар, на суму 6744220,91 грн за яку відповідач розрахувався частково, заборгувавши 2388153,07 грн, на які позивачем нараховано: 648943,25 грн пені та 220640,71 грн 17% річних, 72362,73 грн втрат від інфляції та 238815,31 грн штрафу. В погашення заборгованості 07.07.2022 між сторонами було укладено договір іпотеки, а тому в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30 січня 2024 року у справі № 914/2085/23 позовні вимоги задоволено частково; в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «РУБІКОН ГРУП» перед Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» за договором поставки №150622-05 від 15.06.2022 у розмірі 3211437,58 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно з договором іпотеки від 07.07.2022, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном О. С. за реєстровим № 1364, а саме: житловий будинок за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Садова, 26а/8, оціночною вартістю 3225850,00 грн, та земельну ділянку (на якій розташований будинок) площею 0,0247 га, кадастровий номер 4623686400:01:006:1791, з цільовим призначенням 02.07 Для іншої житлової забудови, за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Садова, 26, шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону) у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «РУБІКОН ГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» 48171,56 грн судового збору.

Додатковим рішенням від 08.02.2024 у даній справі судом розглянуто заяву позивача, щодо стягнення витрат на правничу допомогу та дану заяву задоволено частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 23941,00 грн, у задоволенні решти суми відмовлено.

При прийнятті рішення суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується і визнається відповідачем, передання позивачем товару за який останній розрахувався частково, заборгувавши 2388153,07 грн на які правомірно нараховано штрафні санкції (штраф, пеня), 17 річних та інфляційні втрати, які не заборонені законодавцем. Суд не знайшов підстав для задоволення клопотання про зменшення 17% річних та штрафу через відсутність обставин, які б мали істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій (докази скрутного фінансового становища відповідача (фінансові звіти та баланси, рахунки), обставин, які б перешкоджали відповідачу вчасно виконати свої зобов`язання тощо відсутні).

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки суд дійшов висновку, що позивач належними, достовірними, допустимими та вірогідними доказами підтвердив набуття права вимоги за договором поставки №150622-05 від 15.06.2022, та набуття статусу іпотекодержателя за договором іпотеки від 07.07.2022.

Щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, суд відмовив зазначивши, що у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «РУБІКОН ГРУП», не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого господарського суду від 30.01.2024 року у справі № 914/2085/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 07.07.2022 за № 1364 в рахунок погашення заборгованості в сумі 3211437,58 грн і прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити таку суму заборгованості відповідача до суми 2975010,42 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відмовивши в задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій є неправильним і таким, що суперечить положенням ст. ст. 216, 233 ЦК України, а також всупереч положенням ч. 4 ст. 236 ГПК України та висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Позивачем на апеляційну скаргу відповідача подано відзив, в яких позивач заперечує доводи апеляційної скарги та вважає такі доводи маніпулятивними, оскільки, саме відповідач повів себе у відносинах з позивачем недобросовісно.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04 березня 2024 року (головуючий суддя Малех І.Б.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп», б/н від 26.02.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/581/24 від 27.02.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 30 січня 2024 року у справі № 914/2085/23, залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 20 березня 2024 (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за наведеною вище апеляційною скаргою та ухвалою суду від 27 березня 2024 розгляд справи призначено на 17 квітня 2024.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 19 квітня 2024 року розгляд справи призначено на 08 квітня 2024 року та розгляд справи даною ухвалою було відкладено на 22 травня 2024 року.

Представник позивача в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Від відповідача (скаржника) представник не прибув, у своїй апеляційній скарзі скаржник просив рішення в частині задоволених позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 07.07.2022 за № 1364 в рахунок погашення заборгованості в сумі 3211437,58 грн скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити таку суму заборгованості відповідача до суми 2975010,42 грн.

З приводу неприбуття представника скаржника в судове засідання, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку розглянути справу за відсутності представника відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з ухвал суду апеляційної інстанції, явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалася, а чергове відкладення апеляційної скарги призведе до затягування розгляду апеляційної скарги.

Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 922/3562/19, від 13.10.2020 у справі № 914/362/19 та від 03.02.2021 у справі № 914/197/19.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення від 30.01.2024 Господарського суду Львівської області у справі № 914/2085/23 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Слід зазначити, що рішення місцевого господарського суду оскаржується в частині відмови місцевим господарським судом у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу в межах доводів у апеляційній скарзі.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного договору поставки №150622-05 від 15.06.2022 та договору іпотеки від 07.07.2022.

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Доказів розірвання договорів або визнання їх недійсними матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання, доставлено та передано товар покупцю, що не заперечується відповідачем.

Однак, відповідач у суді першої інстанції просив суд зменшити розмір штрафних санкції подавши відповідне клопотання в задоволенні якого судом було відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просив зменшити таку суму заборгованості відповідача до суми 2975010,42 грн, мотивуючи тим, що заявлена сума штрафних санкцій суперечить положенням ст. ст. 216, 233 ЦК України, а також положенням ч. 4 ст. 236 ГПК України та висновкам Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Щодо зменшення 17% річних судова колегія зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судовою колегією встановлено, що умовами договору поставки сторони погодили, що у разі наявності простроченої заборгованості за поставлений товар покупець сплачує на користь постачальника 17% річних від суми такої заборгованості за весь період такого прострочення оплати (п. 5.8 договору).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (положення ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Натомість застосування ст. 625 ЦК України є спеціальними мірами цивільно-правової відповідальності, способами захисту майнового права, які не можна ототожнювати із штрафними санкціями.

Аналогічну правову позицію зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, якою зазначено, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Виходячи з наведеного вище, судова колегія приходить до висновку, що передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 17% річних, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо зменшення штрафу слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Судовою колегією встановлено, що п. 5.3 договору поставки сторони погодили, що за прострочення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати більш ніж на 10 календарних днів покупець додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого своєчасно товару.

Відповідач допустив порушення грошового зобов`язання з оплати вартості отриманого за договором товару, у зв`язку з чим позивач нарахував на суму боргу штраф, яку відповідач просив зменшити.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявляючи відповідне клопотання про зменшення штрафних санкцій та подаючи апеляційну скаргу в тій частині не подано доказів в розумінні статей 76,-77 ГПК України, про наявність обставин, які б мали істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій (докази скрутного фінансового становища відповідача (фінансові звіти та баланси, рахунки), обставин, які б перешкоджали відповідачу вчасно виконати свої зобов`язання тощо відсутні).

Враховуючи наведене вище судова колегія погоджується з висновком суду про те, що зменшення штрафних санкцій на суму, яка зазначена у апеляційній скарзі фактично нівелює мету існування неустойки, як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

За таких обставин доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки, покладені в основу прийнятого у справі рішення в оскарженій частині.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, виходячи з принципу змагальності сторін у господарському процесі кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, що передбачено положеннями статті 13 ГПК України.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп», б/н від 26.02.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/581/24 від 27.02.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 30 січня 2024 року у справі №914/2085/23 залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286-289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/2085/23 повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2024.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяО.В. Зварич