Ухвала

від 06.02.2024 по справі 910/15260/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15260/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023,

додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023,

постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023

у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" (далі - Фонд)

до відповідачів:

1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2 ,

3) ОСОБА_3 ,

4) ОСОБА_4 ,

5) ОСОБА_5 ,

6) ОСОБА_6 ,

7) ОСОБА_7 ,

8) ОСОБА_8 ,

9) ОСОБА_9 ,

10) ОСОБА_10 ,

11) ОСОБА_11 ,

12) ОСОБА_12 ,

13) ОСОБА_13 ,

14) ОСОБА_14 ,

15) ОСОБА_15 ,

16) ОСОБА_16 ,

17) ОСОБА_17 ,

18) ОСОБА_18 ,

19) ОСОБА_19

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" (далі - Банк)

про стягнення 794 247 419,30 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. У листопаді 2018 року Фонд, що діє як ліквідатор Банку, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про солідарне стягнення з шкоди у розмірі 764 447 419, 30 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено недостатність майна для покриття всіх вимог кредиторів у розмірі 510 747 094,52 грн, а також встановлено, що пов`язані особи Банку (члени спостережної ради, правління, кредитного комітету) не забезпечили здійснення Банком своєї діяльності у відповідності до нормативів Національного банку України (далі - НБУ), вимог законодавства, допускали здійснення Банком ризикових кредитних операцій у вигляді видачі незабезпечених кредитів на задоволення потреб групи компаній, які зв`язані між собою та власниками Банку, що призвело до втрати Банком ліквідності, неможливості виконання зобов`язань перед вкладниками, визнання банку неплатоспроможним та завдання шкоди Банку, вкладникам та іншим його кредиторам (понесення втрат). Позивач визначив заявлену до стягнення шкоду у розмірі суми, що стягнута з позичальників за рішеннями судів по кредитним операціям, що не були виконані. Підставою для покладення відповідальності на відповідачів як пов`язаних осіб Банку позивач визначає норми ст.52, частин 5 та 6 ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність", ст.1190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 16.01.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020, у задоволенні позовних вимог відмовив.

4. Верховний Суд постановою від 08.02.2022 вказані рішення та постанову скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Господарський суд міста Києва рішенням від 27.03.2023 в задоволенні позову відмовив.

6. Рішення суду мотивоване відсутністю у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, а відтак, і відсутністю причинно-наслідкового зв`язку між прийнятими рішеннями та будь-якими збитками, заподіяними Банку. Суд у рішенні зазначив, зокрема, таке:

- у цій справі спірні правовідносини, що стосуються здійснення відповідачами своїх повноважень, виникли у 2013-2014 роках, а тому ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними у відповідні періоди здійснення відповідачами своїх повноважень;

- на момент прийняття відповідачами рішень у 2013-2014 роках останні діяли як керівники банку та пов`язані з банком особи;

- кредитний комітет підзвітний правлінню і спостережній раді Банку (п.4.2. Положення про кредитний комітет), а тому суд відхиляє доводи відповідача-7 про те, що кредитний комітет не є частиною правління Банку;

- заборгованість за кредитними договорами була стягнута з позичальників у судовому порядку й може бути погашена ними, оскільки більшість позичальників здійснює свою діяльність та має у власності відповідні активи, необхідні для погашення заборгованості за кредитними договорами;

- дослідивши результати перевірок НБУ та Фондом кредитних договорів, суд встановив, що хоча такі результати і містять висновки щодо наявності порушень законодавства у сфері здійснення операцій з кредитування, проте не містять висновків, що саме дії та/або бездіяльність відповідачів завдали шкоди Банку та кредиторам Банку, а рішення керівництва Банку призвели до погіршення фінансового становища Банку та його подальшої неплатоспроможності;

- із постанови правління НБУ від 19.02.2015 №116 "Про віднесення ПАТ "КБ "Стандарт" до категорії неплатоспроможних" не вбачається, що підставою для віднесення Банку до категорії неплатоспроможних стало прийняття відповідачами у період 2013-2014 років рішень щодо зміни строків, лімітів кредитування, строків сплати процентів, процентної ставки, забезпечення за кредитними договорами, тощо;

- докази того, що спірні рішення були прийняті з перевищенням своїх повноважень членами кредитного комітету, правління, спостережної ради та/або на власну користь, чи з наданням переваг позичальникам за спірними кредитними договорами, а також докази того, що відповідні особи банківської установи діяли шляхом прийняття певних рішень, що не відповідає обсягу їх повноважень, у матеріалах справи відсутні;

- відповідно до ст.1190 ЦК обов`язковою умовою солідарної відповідальності є вчинення особами спільних дій чи бездіяльності, в результаті яких потерпілому завдано шкоди; однак, позивач вибірково визначив склад відповідачів, що входили до складу кредитного комітету, правління та спостережної ради (голова спостережної ради), не обґрунтувавши, як прийняття рішення саме визначеним позивачем складом відповідачів завдало Банку шкоду, враховуючи те, що рішення приймалися одноголосно, а до складу кредитного комітету, правління та спостережної ради входили також інші особи, вимоги до яких позивач не пред`явив; визначаючи склад відповідачів, позивач не обґрунтував як те чи інше рішення, враховуючи зміну складу кредитного комітету, правління та спостережної ради, вплинуло на завдання Банку шкоди та розмір такої шкоди.

7. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 03.05.2023 частково задовольнив заяву представника ОСОБА_7 про розподіл судових витрат про стягнення з Фонду 280 210,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та стягнув з Фонду на користь ОСОБА_7 100 000,00 грн таких витрат.

8. Ухвалюючи додаткове рішення, суд встановив, що вимоги заявника про відшкодування послуг на відправлення письмових пояснень та заяви про розподіл судових витрат учасникам справи поштою вартістю 950,00 грн та 1260,00 грн, є необґрунтованим, оскільки вказані дії хоч і пов`язані з наданням адвокатських послуг, але самі по собі не можуть бути кваліфіковані як надання правової допомоги. Суд, оцінивши надані представником відповідача-7 докази витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення позивача щодо задоволення заяви відповідача-7 про розподіл судових витрат, фактичний обсяг наданих адвокатських послуг відповідачу-7 у суді, обґрунтованість поданих процесуальних документів, зважаючи на ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат, дійшов висновку, що заявлений до стягнення з позивача відповідачем-7 розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд дійшов висновку не присуджувати відповідачу-7, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

9. Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.10.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 залишив без змін.

10. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- Фонд, звертаючись до суду з позовом у цій справі, реалізував своє процесуальне право на пред`явлення до суду вимоги про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, передбачене ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі, та, вчиняючи такі дії, правильно керувався редакцією цієї норми, чинною станом на дату подання ним позову, яка вже містила такі терміни як "недостатність майна" та "пов`язані з банком особи"; при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд у даній справі повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення такими особами відповідних дій, тобто у спірних правовідносинах у 2013 - 2014 роках;

- враховуючи, що створення кредитного комітету передбачено статутом Банку, й що останній фактично є частиною правління Банку, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача-7 стосовно того, що на його членів як посадових осіб Банку не може бути покладена відповідальність за заподіяння шкоди Банку згідно норм ст.52 Закону "Про банки і банківську діяльність";

- по кредитних договорах у судовому порядку було стягнуто з позичальників кредитну заборгованість (розмір якої і є розміром шкоди, заявленої до стягнення в межах цієї справи), а також проценти за користування кредитом, пеню за невчасне повернення кредиту та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом; однак, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Фонд вчиняв відповідні дії, направлені на стягнення коштів з відповідачів за відповідними рішеннями судів, які набрали законної сили; позивач також не надав доказів на підтвердження того, що він вчиняв дії, направлені на звернення стягнення на предмети застави (цінні папери), передані в рахунок забезпечення виконання зобов`язань позичальниками за кредитними договорами; позивач не наводить доказів, які б підтверджували неможливість стягнення заборгованості з наведених позичальників; необґрунтованими є доводи позивача, що такі обставини не входять до предмету доказування в цій справі; у контексті наявності в позивача у відповідний період до подання позову в цій справі можливості стягнути заборгованість із позичальників колегія суддів враховує також докази, якими відповідач-7 підтверджує, що більшість позичальників наразі здійснює свою діяльність та має у власності відповідні активи, необхідні для погашення заборгованості за кредитними договорами;

- посилання Фонду на відсутність проведеного судом аналізу економічного стану та активів по кожному позичальнику в розрізі його фінансової звітності та наявних активів до уваги не беруться, оскільки долучені Фондом документи не є документами фінансової звітності;

- сам факт невиконання боржниками зобов`язань за кредитними договорами не може автоматично підтверджувати неналежне виконання своїх посадових обов`язків та вимог чинного законодавства посадовими особами банку, які погодили, зокрема, продовження термінів повернення кредитів, сплати процентів, зміни процентної ставки;

- враховуючи ряд факторів, зокрема, погашення нарахованих відсотків за користування кредитами здебільшого здійснено за рахунок кредитних коштів, що надавались іншим компаніям, та визначення дати погашення кредитів в кінці строку кредитування, можна вважати, що кредити заздалегідь отримувалися без намірів щодо їх повернення; це дає підстави вважати, що кредити були надані свідомо, за погодженням з керівниками та акціонерами Банку;

- допущені значні порушення відповідальними співробітниками Банку внаслідок відсутності дієвої системи внутрішнього контролю та грубим недотриманням посадових обов`язків керівниками Банку (зокрема, членами спостережної ради, головою правління, членами правління Банку, членами кредитного комітету Банку, керівником підрозділу аудиту);

- дослідивши зазначені результати перевірок, які містять висновки щодо наявності порушень законодавства у сфері здійснення операцій з кредитування, суд апеляційної інстанції приймає їх до уваги, проте критично оцінює їх з точки зору підтвердження завдання шкоди Банку саме протиправними діями та/або бездіяльністю визначеним позивачем колом відповідачів, враховуючи, зокрема, визначені ст.1190 ЦК підстави для притягнення осіб до солідарної відповідальності;

- позивач вибірково визначив склад відповідачів, що входили до складу кредитного комітету, правління та спостережної ради (голова спостережної ради), не обґрунтувавши, як прийняття рішення саме визначеним позивачем складом відповідачів завдало Банку шкоду, враховуючи те, що рішення приймалися одноголосно, а до складу кредитного комітету, правління та спостережної ради у різні періоди в межах спірного входили також інші особи, вимоги до яких позивач не пред`явив; на зазначене вказує і сам позивач у позовній заяві, зазначаючи про те, що прийняття рішень, якими завдано Банку шкоди, здійснювалось не лише відповідачами; визначаючи склад відповідачів, позивач не обґрунтував як те чи інше рішення, враховуючи зміну складу кредитного комітету, правління та спостережної ради, вплинуло на завдання Банку шкоди та розмір такої шкоди; доказів того, що спірні рішення були прийняті з перевищенням своїх повноважень членами кредитного комітету, правління, спостережної ради та/або на власну користь, чи наданням переваг позичальникам за спірними кредитними договорами, а також доказів того, що відповідні особи банківської установи діяли шляхом прийняття певних рішень, що не відповідає обсягу їх повноважень, матеріали справи не містять; позивач не довів, що дії відповідачів були охоплені єдиним спільним наміром щодо досягнення відповідних цілей, а саме: свідомого виведення коштів за межі Банку в інтересах позичальників; саме лише ототожнювання, а також обґрунтування спільності дій відповідачів, які вчинялись в абсолютно відмінні періоди, суперечить правовій природі інституту солідарної відповідальності; Фонд не розмежував та не встановив роль кожного з відповідачів, зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , у заподіянні шкоди Банку, про яку вказує позивач; позивач, всупереч ст.1190 ЦК, не конкретизував, які саме дії/бездіяльність вчинялись кожним з визначених відповідачів, як ці дії були взаємопов`язані між собою, чому ним не включено до складу відповідачів інших осіб, які, зокрема, були членами кредитного комітету у спірному періоді;

- обставини щодо недоведеності підстав для покладення солідарної відповідальності на визначених відповідачів є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову Фонду про стягнення шкоди в цій справі;

- лист НБУ від 21.03.2014 №42-011/11800/БТ стосується періоду інспектування з 01.08.2010 по 01.09.2013; більшість із визначених позивачем відповідачів почали працювати у Банку на відповідних посадах після 01.09.2013; такий звіт не може підтверджувати обставину вчинення відповідачами спільних дій чи бездіяльності у визначеному позивачем періоді;

- згідно Рецензії Всеукраїнської громадської організації "Союз експертів України" від 18.09.2023 Звіт про незалежну оцінку цінних паперів, які були прийняті в забезпечення по 26-ти кредитним договорам Банком, виготовлений на замовлення Фонду суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Бізнеспартнери" від 25.07.2022, відповідно до п.67 Національного Стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" кваліфікується як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків;

- відсутнє рішення компетентного органу про визнання такими, що мають ознаки фіктивності, емітентів та їх цінних паперів, включення їх до переліку емітентів, що мають ознаки фіктивності;

- враховуючи вищевикладене у сукупності, позивач не довів наявності у діях визначених відповідачів протиправної поведінки;

- із наданих позивачем доказів неможливо встановити безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між діями кожного з відповідачів та настанням неплатоспроможності банку, а також заподіяння шкоди Банку та його кредиторам у сумі 794 247 419,30 грн саме взаємопов`язаними діями визначених відповідачів;

- 17.12.2018 (після подання позову) відбувся аукціон з реалізації залишку майна, що входило до ліквідаційної маси Банку; у межах цього аукціону були реалізовані, в тому числі, права вимоги за 26 кредитними договорами, заборгованість за якими визначена Фондом як розмір завданої Банку шкоди; Фонд не здійснив коригування розміру позовних вимог; розмір заявленої шкоди є недостовірним та суперечить відомостям щодо завершення процедури ліквідації Банку, а отже, Фонд належним чином не довів наявність такого елементу складу цивільного правопорушення як розмір шкоди;

- враховуючи встановлені обставини, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, який може бути підставою для покладення на них відповідальності у вигляді відшкодування шкоди;

- оскільки за змістом ч.1 ст.261 та ст.267 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, а суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю, позовна давність не підлягає застосуванню.

11. Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.10.2023 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 залишив без змін.

12. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач-7 очікує понести, наведено ним у додатках до письмових пояснень від 06.10.2022; вказані пояснення фактично є першою заявою по суті справи після направлення її на новий розгляд; така заява стосується лише понесених витрат на професійну правничу допомогу під час нового розгляду справи; для представлення інтересів відповідача-7 у справі адвокат був залучений лише під час нового розгляду справи;

- у прохальній частині пояснень відповідач-7 просив суд поновити йому строк для подання відповідних письмових пояснень, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022; у підготовчому засіданні 16.11.2022 суд ухвалив долучити до матеріалів справи подані відповідачем-7 письмові пояснення, отже строк на їх подання було поновлено судом;

- аналіз частин 1 та 2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат; тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат;

- відшкодування судових витрат може здійснюватися у разі подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та/або наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанови Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №910/20098/16 та від 08.06.2021 у справі №910/3419/20);

- відповідач-7 дотримався вимог ч.8 ст.129 ГПК, а саме зробив відповідну заяву до закінчення судових дебатів, докази понесених витрат на професійну правничу допомогу подав 03.04.2023, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (враховуючи, що 01 та 02 квітня 2023 року були вихідними днями, останнім днем строку на подання заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу був понеділок 03.04.2023);

- позивач не довів складу цивільного правопорушення у діях відповідачів; посилання скаржника на положення ч.9 ст.129 ГПК, яка передбачає право суду покласти на сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору у разі якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, є недоречними.

13. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 19.12.2023 задовольнив заяву ОСОБА_7 про розподіл судових витрат та стягнув з Фонду на користь заявника 56 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

14. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- поданими представником ОСОБА_7 документами підтверджується факт понесення ОСОБА_7 витрат на правничу допомогу в сумі 64 000,00 грн; водночас, у поданій заяві представник ОСОБА_7 просить суд стягнути з позивача 56 000,00 грн;

- посилання Фонду на положення ч.9 ст.129 ГПК, яка передбачає право суду покласти на сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору у разі якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, є недоречними у цій справі; інших заперечень проти розподілу судових витрат позивач не висловив;

- дослідивши матеріали справи та оцінюючи надані ОСОБА_7 до заяви про ухвалення додаткового судового рішення докази, заявлення до стягнення з позивача 56 000,00 грн (із понесених 64 000,00 грн), що є правом учасника, суд вважає їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, складності спірних правовідносин та значення справи для сторін.

15. 25.12.2023 Фонд звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

16. 16.01.2024 Фонд звернувся з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у якій просить її скасувати та відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

17. Перевіривши матеріали касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що скарги подано з дотриманням вимог статей 287, 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

18. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі щодо рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 4 ч.2 ст.287 ГПК:

1) суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 08.02.2022 у справі №910/15260/18, від 25.07.2023 у справі №910/13325/21, від 14.09.2021 у справі №910/11371/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 25.07.2022 у справі №922/2860/18, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21, від 07.09.2022 у справі №904/3867/21, від 27.09.2022 у справі №904/3864/21, від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, від 26.11.2019 у справі №910/20261/16, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17; суди не застосували до спірних правовідносин положення статей 92, 1166 ЦК, не здійснили перевірку ухвалених рішень та вчинених дій відповідачів на предмет їх добросовісності, розумності та відповідності інтересам Банку;

- від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 23.01.2018 у справі №686/20040/2012, від 06.02.2018 у справі №334/9899/14, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 08.02.2022 у справі №910/15260/18 щодо застосування ст.1166 ЦК: "законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги"; суди дійшли висновку, що позивач не довів наявності вини у формі спільного умислу в діях відповідачів;

2) суди попередніх інстанцій не дослідили повно та всебічно і не надали належної правової оцінки доказам, наданим позивачем; суди не врахували всіх вказівок Верховного Суду, наданих у постанові від 08.02.2022 у справі №910/15260/18; в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень відсутні будь-які розумні мотиви відхилення або неврахування наявних у справі доказів, поданих Фондом, що є підставою для касаційного оскарження в силу п.1 ч.3. ст.310 ГПК; суди не врахували правові висновки, наведені в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 25.07.2022 у справі №922/2860/18, від 02.10.2018 у справі №910/14/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 07.07.2021 у справі №916/2620/20 щодо застосування в господарському процесі стандарту доказування "баланс імовірностей" або "перевага доказів", а також щодо його відмінності від стандарту доказування "достатність доказів"; суди констатували відсутність протиправних дій відповідачів, недоведеність заявленого позивачем розміру збитків та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між цими елементами; такі висновки свідчать про нерозуміння судами обсягу як предмету доказування, так і послідовності доведення всіх елементів складу цивільного правопорушення, та суперечать ст.316 ГПК; всупереч статтям 79, 86 ГПК суди надали перевагу доказам, поданим представником ОСОБА_7 (документи, які стосувались фінансового стану позичальників), та визнали неналежними подібні докази щодо доведення інших обставин, які були долучені позивачем (документи, які стосувались фінансового стану позичальників та емітентів цінних паперів, які були прийняті в забезпечення); оскаржувані рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 92, 543, 1166, 1190 ЦК, ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 43, 44, 49, 58 Закону "Про банки і банківську діяльність", статей 89, 346 Господарського кодексу України, ст.63 Закону "Про акціонерні товариства") та грубим порушенням норм процесуального права (статей 2, 13, 74, 75, 79, 86, 104, 119, 178, 236-238 ГПК);

19. У касаційній скарзі щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 4 ч.2 ст.287 ГПК:

1) суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, від 17.12.2021 у справі №910/12501/21, від 06.07.2022 у справі №905/671/19, від 25.03.2021 у справі №905/717/2018, від 08.04.2021 у справі №905/716/20;

2) суд не надали належної правової оцінки доказам, на які посилався позивач, що є також підставою для касаційного оскарження в силу п.1 ч.3. ст.310 ГПК; суд не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду щодо застосування в господарському процесі стандартів доказування; мотивувальні частини рішень судів є суперечливими та містять взаємовиключні висновки, які суперечать висновкам Верховного Суду, які викладено в постанові від 08.02.2022 у справі №910/15260/18; суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин ч.9 ст.129 ГПК та не звернули увагу, що у цьому випадку існують підстави для покладення судових витрат саме на відповідача; тлумачення Північним апеляційним господарським судом положень ч.9 ст.129 ГПК в контексті необхідності доведення складу цивільного правопорушення виходить за межі диспозиції цієї статті; в розуміння неправильних дій сторони скаржник покладає встановлення протиправного характеру дій або бездіяльності відповідача, що є лише одним з елементів складу цивільного правопорушення; оскаржувані рішення ухваленні з грубим порушенням норм процесуального права (статей 2, 13, 79, 80, 126, 129, 161, 178, 236-238 ГПК).

20. У касаційній скарзі на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 4 ч.2 ст.287 ГПК:

1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №910/12501/21, від 06.07.2022 у справі №905/671/19, від 25.03.2021 у справі №905/717/2018, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 03.10.2019 у справі №922/445/19;

2) суд не надав належної правової оцінки доказам, що є також підставою для касаційного оскарження в силу п.1 ч.3. ст.310 ГПК; мотивувальна частина додаткового рішення суду суперечить основному судовому рішенню, яким розглянуто справу по суті; суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин ч.9 ст.129 ГПК та не звернули увагу, що у цьому випадку існують підстави для покладення судових витрат саме на відповідача; тлумачення Північним апеляційним господарським судом положень ч.9 ст.129 ГПК в контексті необхідності доведення складу цивільного правопорушення виходить за межі диспозиції цієї статті; в розуміння неправильних дій сторони скаржник покладає встановлення протиправного характеру дій або бездіяльності відповідача, що є лише одним з елементів складу цивільного правопорушення; оскаржувана додаткова постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки ухвалена з грубим порушенням норм процесуального права (статей 2, 13, 79, 80, 126, 129, 161, 178, 236-238 ГПК).

21. Враховуючи обґрунтування скаржником підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про те, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження.

22. 10.01.2024 до Верховного Суду надійшли заперечення ОСОБА_7 проти відкриття касаційного провадження, які мотивовані відсутністю належних обґрунтувань підстав касаційного оскарження.

23. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі здійснюється перевірка формального дотримання скаржником вимог ГПК при оформленні касаційної скарги у відповідності з вимогами, встановленими ст.290 цього Кодексу.

24. Оцінка наведених скаржником підстав для відкриття касаційного провадження, їх обґрунтованість та достатність буде здійснюватися судом під час касаційного перегляду справи по суті.

25. З урахуванням зазначеного, зокрема у пунктах 18-20 цієї ухвали, доводи ОСОБА_7 щодо обґрунтування підстав касаційного оскарження, викладені у запереченні проти відкриття касаційного провадження, будуть розглянуті Верховним Судом під час касаційного розгляду справи, оскільки здійснення відповідної перевірки на стадії відкриття касаційного провадження у цій справі є неможливим.

26. Відповідно до п.24 ч.1 ст.5 Закону "Про судовий збір" за подання позовів, предметом яких є відшкодування шкоди (збитків), у порядку, визначеному ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 288, 290, 294, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відкрити касаційне провадження у справі №910/15260/18 за касаційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

2. Призначити до розгляду справу №910/15260/18 за касаційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 на 06.03.2024 о 14:20 06 березня 2024 року о 14:20 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №328.

3. Надати учасникам справи строк для подання відзивів на касаційні скарги до 26.02.2024.

4. Явка представників учасників справи не є обов`язковою.

5. Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч.3 ст.196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

6. Роз`яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до ст.197 Господарського процесуального кодексу України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекоунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.

7. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://supreme.court.gov.ua/supreme/.

8. Витребувати з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/15260/18.

9. Звернути увагу учасників справи та їх представників, що з 18.10.2023 введено в дію Закон від 29.06.2023 №3200-ІХ щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно- телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (надалі - в ЄСІТС), яким встановлено, що:

- адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи зобов`язані реєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС. Інші - реєструють свої електронні кабінети в добровільному порядку;

- касаційна скарга, відзив на касаційну скаргу та будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Особа, яка подає до суду процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення таких відомостей;

- особа, яка зареєструвала електронний кабінет, може подавати документи до суду в електронній формі виключно в ЄСІТС. Однак це не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі;

- якщо касаційна скарга подана до суду в електронній формі, то особа, яка подала скаргу, має подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі;

- учасникам справи, які мають електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення в електронній формі виключно через електронні кабінети в ЄСІТС, що не позбавляє права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою;

- процесуальні наслідки звернення до суду особи без реєстрації електронного кабінету встановлені Кодексом у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду. Такі наслідки застосовуються судом також, якщо інтереси особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, представляє адвокат.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець