Ухвала

від 05.02.2024 по справі 918/139/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 918/139/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали заяви фізичної особи-підприємця Каспрука Костянтина Сергійовича

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 918/139/21

за позовом фізичної особи-підприємця Каспрука Костянтина Сергійовича

до фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2023 постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Каспрука Костянтина Сергійовича (далі - ФОП Каспрук К. С.) залишено без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 і ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.07.2023 у справі № 918/139/21 залишено без змін.

22.12.2023 ФОП Каспрук К. С. надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/139/21.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 26.12.2023 вказану заяву передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2024 заяву залишено без руху і надано заявникові строк для усунення недоліків (а саме, уточнення вимог заяви відповідно до частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)), який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Підставою для залишення відповідної заяви без руху було таке:

«Посилаючись на пункт 1 частини першої статті 244 ГПК України, заявник не зазначив, стосовно якої позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і надавали пояснення, не ухвалено рішення Верховним Судом.

Інших пунктів, передбачених частиною першою статті 244 ГПК України, з відповідним обґрунтуванням, скаржник у своїй заяві не зазначив.

Прохання ж скаржника постановити додаткове рішення (постанову) у справі № 918/139/21, яким (1) скасувати додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 про задоволення заяви відповідача про стягнення на його користь із позивача витрат на правничу допомогу, (2) скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 04.10.2023 про стягнення на користь відповідача із позивача витрат на правничу допомогу, (3) відмовити відповідачу у задоволенні його заяви про стягнення на його користь із позивача витрати на правничу допомогу за участь у касаційному перегляді і (4) стягнути на користь позивача судові витрати у вигляді судових зборів, сплачених позивачем у цій справі до судів першої, апеляційної та касаційної інстанції за заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами не підпадає під правове регулювання статті 244 ГПК України.

Так, зазначене вище у пунктах 1 і 2 по своїй суті є вимогами про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, у пункті 3 - вимога стосується розглянутої у додатковій постанові Верховного Суду від 21.12.2023 заяви про розподіл судових витрат, а у пункті 4 - зводиться до незгоди заявника із висловленою (у межах наданих йому ГПК України повноважень) у пункті 67 постанови від 22.11.2023 позицією Верховного Суду».

22.01.2024 заявник надіслав заяву про усунення недоліків заяви про ухвалення додаткового рішення.

Колегія суддів зазначає, що Суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; судом не вирішено питання про судові витрати (пункти 1, 3 частини першої статті 244 ГПК України, на які у своїй заяві про усунення недоліку заяви про ухвалення додаткового рішення посилається заявник).

У вказаній заяві заявник зазначив, що його вимоги у заяві про ухвалення додаткового рішення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду відповідають як вимогам статті 244 ГПК України (додаткове рішення), так і вимогам частини шостої статті 290 ГПК України (форма і зміст), з урахуванням наступного:

(1) у момент звернення ФОП Каспрука К. С. до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про факт вже ухвалення такого ж судового рішення від 21.12.2023, але за заявою фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича (далі - ФОП Самсонюк С. А.) він не знав і знати не міг, оскільки 13.12.2023 представник ФОП Каспрука К. С. адвокат Твердий М. К. був повідомлений телефоном лише про рішення Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2023 щодо розгляду відповідної заяви ФОП Самсонюка С. А. в порядку письмового провадження без зазначення дати її розгляду і, тим більше, не про ухвалення додаткового рішення, позаяк додаткова постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про задоволення заяви останнього датована 21.12.2023;

(2) ФОП Каспрук К. С. подав заяву про ухвалення додаткового рішення до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 22.12.2023 із підстав, передбачених пунктом 1 та пунктом 3 частини першої цієї ж статті 244 Господарського процесуального кодексу України (стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалене рішення; судом не вирішено питання про судові витрати);

(3) у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів справи (частина дев`ята статті 129 ГПК України);

(4) право суду вирішити питання про судові витрати шляхом ухвалення додаткового судового рішення із врахуванням обставин, передбачених частиною дев`ятою статті 129 ГПК України, свідчить і про наявність права у ФОП Каспрука К. С. у межах касаційного провадження просити Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалити додаткове рішення щодо судових витрат, як це зробив і ФОП Самсонюк С. А.;

(5) основною вимогою для ухвалення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду додаткового судового рішення є, власне вимога про відмову відповідачу у задоволенні його заяви про стягнення на його користь із позивача витрат у сумі 8 800 грн на правничу допомогу за участь у касаційному перегляді з підстав, передбачених частиною дев`ятою статті 129 ГПК України, докази існування яких та пояснення щодо яких були надані Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду разом з касаційною скаргою. У зв`язку із цим інші вимоги не є окремими вимогами, а є похідними, оскільки залежать від задоволення чи незадоволення основної вимоги.

З приводу наведених обґрунтувань заявника Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що у цій справі після закінчення касаційного перегляду ухвали Господарського суду Рівненської області від 11.07.2023 і постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява відповідача про розподіл судових витрат, у якій ФОП Самсонюк С. А. просив стягнути з ФОП Каспрука К. С. 8 800 грн, понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Представник ФОП Самсонюка С. А. направляв ФОП Каспруку К. С. копію заяви від 07.12.2023 про ухвалення додаткового рішення (в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України) та докази на підтвердження витрат з правової допомоги, які останній отримав 13.12.2023, що підтверджується даними, які містяться на сайті Укрпошти при перевірці поштового відправлення за трек-номером "3302813693400".

При цьому про розгляд Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду заяви ФОП Самсонюка С. А. щодо ухвалення додаткового рішення ФОП Каспрук К. С. повідомлений ухвалою від 12.12.2023 та телефонограмою від 13.12.2023 № 244, яку прийнято представником позивача - адвокатом Твердим М. К., а також підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ФОП Каспрук К. С. отримав 19.12.2023 копію ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2023, адвокат Твердий М. К. отримав копію зазначеної ухвали 18.12.2023, що спростовує посилання ФОП Каспрука К. С. у заяві про усунення недоліків щодо необізнаності останнього стосовно надходження до Суду заяви ФОП Самсонюка С. А. про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/139/21 та про призначення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду до розгляду цієї заяви в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Посилання ж ФОП Каспрука К. С. у заяві про ухвалення додаткового рішення (з урахуванням заяви про усунення недоліків) на частину дев`яту статті 129 ГПК України також не свідчить про наявність підстав для винесення додаткової постанови у цій справі як на підставі пункту 1, так і пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України.

Так, відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Зміст вказаної норми свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб.

Верховний Суд, виходить з того, що, визначаючи чи підлягає/не підлягає застосуванню частина дев`ята вказаної статті, у кожному конкретному випадку суд має, першочергово врахувати: що приписи частини дев`ятої статті 129 ГПК України застосовуються за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Проте, наведена заявником норма частини дев`ятої статті 129 ГПК України у даному випадку не може слугувати підставою для ухвалення додаткового рішення за заявою ФОП Каспрука К. С., який сам відповідно до заяви про усунення недоліків визначає основною вимогою саме вимогу про відмову ФОП Самсонюку С. А. у задоволенні його заяви про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 800 грн, оскільки така заява відповідача вже розглянута по суті Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду та за наслідками розгляду якої Судом прийнято відповідне судове рішення, а саме додаткову постанову від 21.12.2023.

Натомість, заявлена ФОП Каспруком К. С. вимога та у цілому наведене обґрунтування такої вимоги (з урахуванням зазначеного у заяві про усунення недоліків) щодо відмови ФОП Самсонюку С. А. у задоволенні заяви останнього про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, фактично спрямована на перегляд такої зави відповідача, що так само не підпадає під правове регулювання статті 244 ГПК України.

Більше того, оскільки у справі № 918/139/21 судом не вирішувався спір по суті, а постановою Верховного Суду від 22.11.2023 відмовлено у задоволенні касаційної скарги ФОП Каспрука К. С. та залишено без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 і ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.07.2023, якою, в свою чергу, відмолено у задоволенні заяви ФОП Каспрука К. С. про перегляд ухвали Господарського суду Рівненської області від 06.04.2021 (про закриття провадження у справі на підставі положень пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України) за нововиявленими обставинами, а також цією постановою суду касаційної інстанції від 22.11.2023 вже здійснено розподіл судових витрат, які покладено на ФОП Каспрука К. С. (пункт 67 постанови), посилання останнього у заяві про усунення недоліків як на частину дев`яту статті 129 ГПК України, так і на пункти 1, 3 частини першої статті 244 ГПК України, у даному випадку не можуть бути підставами для ухвалення судом касаційної інстанції додаткового рішення.

Таким чином, Верховний Суд зазначає, що у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення (з урахуванням заяви про усунення недоліків), заявник не навів підстав для винесення додаткової постанови на підставі пунктів 1, 3 частини першої статті 244 ГПК України (доводи про зворотне ніяк не спростовують висновки Суду, викладені в ухвалі від 09.01.2024, відповідні недоліки заявник не усунув).

Інших підстав, передбачених частиною першою статті 244 ГПК України, з відповідним обґрунтуванням, скаржник у своїй заяві не зазначив.

У питанні прийнятності заяв про ухвалення додаткового рішення Суд з урахуванням, зокрема, позиції, висловленої в ухвалі Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 909/328/18, керується положеннями статей 174, 292 ГПК України.

У зв`язку з викладеним вище (неусуненням заявником недоліків відповідної заяви), заява ФОП Каспрука К. С. про ухвалення додаткового рішення вважається неподаною і підлягає поверненню заявникові.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву фізичної особи-підприємця Каспрука Костянтина Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/139/21 повернути заявникові.

2. Копію заяви разом з додатками надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил