Рішення

від 23.11.2023 по справі 761/16333/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/16333/23

Провадження № 2/761/7321/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

за участю:

представника позивачів - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Роменської В.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» про стягнення страхового відшкодування за договором страхування та витрат, пов`язаних з несвоєчасним виконанням зобов`язання,-

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» про стягнення страхового відшкодування за договором страхування та витрат, пов`язаних з несвоєчасним виконанням зобов`язання.

У своїй позовній заяві просили суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя»:

- на користь ОСОБА_3 грошові кошти за Договором добровільного страхування життя №200.3421813 від 14 лютого 2019 року у розмірі 221 102 (двісті двадцять одна тисяча сто дві) гривень 06 копійок, що складається з: 212 494 (двісті дванадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири) гривень 69 копійок - страхове відшкодування: 1 763 (одна тисяча сімсот шістдесят три) гривень 99 копійок - 3% річних; 4 697 (чотири тисячі шістсот дев`яносто сім) гривень 19 копійок - інфляційні втрати; 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 19 копійок - пені за кожний день прострочення;

- на користь ОСОБА_4 грошові кошти за Договором добровільного страхування життя №200.3421813 від 14 лютого 2019 року у розмірі 221 102 (двісті двадцять одна тисяча сто дві) гривень 06 копійок, що складається з: 212 494 (двісті дванадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири) гривень 69 копійок - страхове відшкодування: 1 763 (одна тисяча сімсот шістдесят три) гривень 99 копійок - 3% річних; 4 697 (чотири тисячі шістсот дев`яносто сім) гривень 19 копійок - інфляційні втрати; 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 19 копійок - пені за кожний день прострочення.

Свою позовну заяву обґрунтували тим, що 14.02.2019 року між ОСОБА_5 та ПАТ СК «ПЗУ Україна страхування життя» був укладений Договір добровільного страхування життя №200.3421813. Вигодонабувачами за Договором страхування у разі смерті Страхувальника визначено членів його родини - сина ОСОБА_3 та дружину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 Страхувальник помер від онкологічного захворювання у вигляді «Аденокарцинома сигмоподібної кишки». Станом на момент укладення Договору страхування Страхувальник був здоровий і ознак зазначеного захворювання у нього не було. 27.12.2022 року Позивачі 1 та 2, які с Вигодонабувачами за Договором страхування звернулися до Відповідача для отримання страхового відшкодування у зв`язку із смертю Страхувальника, яка є страховим випадком за цим договором. У відповідь на заяви про виплату страхового відшкодування обидва Позивачі отримали від Відповідача листи за однаковою мотивувальною частиною від 31.01.2023 року, у яких їх було повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування. Відповідач, як підставу для відмови у виплаті зазначає, що страхувальник свідомо надав неправдиві/неповні відомості стосовно стану свого здоров`я. Позивачі вказану відмову вважають незаконною, та просять суд стягнути належні їм виплати з урахуванням 3% річних, інфляційні втрати та пені за кожний день прострочення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2023 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

14 листопада 2023 року на адресу суду надійшли пояснення по справі від представника Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя», зі змісту якого заперечували щодо задоволення позовних вимог.

23 листопада 2023 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення по справі від представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зі змісту якого заперечували обставини, викладені у поясненнях представника відповідача, просили позов задовольнити.

Представник позивачів у судовому засіданні проси суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

14 лютого 2019 року між ОСОБА_5 (далі - Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» (далі - Відповідач) був: укладений Договір добровільного страхування життя №200.3421813 - пакет «Талісман», який включає програму «Добровільного страхування життя на випадок дожиття або смерті «Актив» та програму «Додаткового страхування життя на випадок травматичних ушкоджень та/або функціональних розладів в результаті нещасного випадку (далі - Договір страхування) - відповідно до Заяви на страхування № 3421813 від 20.12.2018 року.

Даний Договір страхування укладений відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування». Правил добровільного страхування життя №01-1 (нова редакція) від 09.04.2009 р. зі змінами №1 від 18.01.2010 р. та №2 від 16.04.2010 р. та №3 від 19.04.2011 р. (далі - Правила страхування) та Ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України серії АВ № 499971 від 18.12.2009 р.

Порядок страхування, виплати відшкодування та інші умови визначені Правилами добровільного страхування життя № 01-1 з додатками щодо окремих умов відповідних програм страхування (далі - Правила страхування).

Розмір загального страхового платежу за договором складав 62 000 гривень, який Страхувальник добросовісно сплачував згідно графіку, встановленого Договором страхування

Страхова сума за кожною із програм Договору страхування складає 424 989 гривень 38 копійок.

Відповідно п.2.2.1. та п.3.4. додатку №29 до Програми страхування з умовами Програми «Актив» добровільного страхування життя на випадок дожиття або смерті:

2.2, Страховими випадками за цією програмою за основним страхуванням є: 2.2.1 смерть Застрахованої особи з будь-якої причини, яка настала у період дії Договору;

3.4. Страхова виплата у разі настання страхового випадку здійснюється у розмірі 100% страхової суми, обумовленої у Договорі. Виплата проводиться незалежно від страхових виплат, здійснених за додатковим страхуванням.

Вигодонабувачами за Договором страхування у разі смерті Страхувальника визначено членів його родини - сина ОСОБА_3 (Позивач-1) та дружину ОСОБА_4 (Позивач-2).

ІНФОРМАЦІЯ_2 Страхувальник помер від онкологічного захворювання у вигляді «Аденокарцинома сигмоподібної кишки».

27 грудня 2022 року Позивачі 1 та 2, які є Вигодонабувачами за Договором страхування звернулися до Відповідача для отримання страхового відшкодування у зв`язку із смертю Страхувальника, яка є страховим випадком за цим договором.

Відповідно до положень п.9.1., п.9.4, п.9.5. Правил страхування:

9,1. Протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дня отримання Страховиком всіх необхідних для здійснення страхової витати документів, якщо інше не передбачено Договором, Страховик зобов`язаний прийняти рішення про визнання випадку страховим та проведе н ня страхової виплати шляхом складання та підписання Страховиком Страхового акту, або про відмову у здійсненні

9.4. Страхова виплата відповідно до Договору здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання Страхового акту, якщо інше не передбачено Договором.

9.5. Страховик згідно з Договором несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати шляхом сплати пені у розмірі 0,61% за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді прострочення платежу, якщо інше не передбачено Договором.

Тобто у страховика є загалом 36 робочих днів для того, щоб скласти страховий акт та сплатити страхове відшкодування або прийняти інше рішення. Страховиком рішення про відмову було прийняте на 25 робочий день - в межах визначених 36 робочих днів, тому в подальшому розрахунок майнової відповідальності Відповідача буде розраховуватись з дати прийняття безпідставного рішення про відмову у виплаті на дату складання відповідних розрахунків до цієї позовної заяви.

У відповідь на заяви про виплату страхового відшкодування обидва Позивачі отримали від Відповідача листи за однаковою мотивувальною частиною від 31.01.2023 року, у яких їх було повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування, наступного змісту:

«Як стало відомо ПрАТ СК «ПЗУ Україна страхування життя» (далі - Страховик) з наданих Вами медичних документів. Застрахована особа ( ОСОБА_5 ), протягам багатьох років спостерігався у уролога, у2038 році прооперований з приводу пупкової кили, 2011 році прооперований з приводу гемороїдальних вузлів, у 1987році прооперований з приводу куприкової кісти, у 1973 році - компресійний перелом поперекового відділу хребта. Крім того відомо, що матір Застрахованої особи хворіла на рак легень.

Проте, в Розділі 5 заяви на страхування № 3421813 від 20.12.2018р.: «Запитання загального та медичного характеру»:

на питання № 10 «Захворювання сечостатевої системи»;

на питання № 14 «Захворювання опорно-рухового апарату(м`язи, кістки, хребет, суглоби)»;

на питання № 16 «Інші хвороби, госпіталізації нещасні випадки, травми, які призвели до втрати працездатності більше ніж 30 діб»;

на питання № 22 «Історія сім`ї: Чи було діагностовано Вашим батькам... онкологічне захворювання. Якщо «Так», то вкажіть у кого, точний діагноз, вік родича на момент діагностування та чи привело дане захворювання до летального наслідку?» були дані відповіді: «Ні».

Також у Анкеті медичного обстеження для укладення договору страхування життя від 29.01.2019 року надані Страхувальником/Застрахованою особою у частині 3. Стан здоров`я за останні 5 років:

на питання № З «Дата та причина останнього візиту до лікаря за останні 5 років. Чи проходили Ви медичне обстеження, консультації лікування, або чи були госпіталізовані?»

У частині 4. Чи страждали Ви коли-небудь від наступних захворювань або відмічали наступні симптоми:

діабет, захворювання нирок, сечового міхура, простати, статевих органів? були дані відповіді «Ні».

У Заяві на страхування № 3421813, яка була підписана Страхувальником/Застрахованою особою ( ОСОБА_5 ) 20.12.2018р., у розділі М7 «Декларація Страхувальника. Декларація застрахованої особи» зазначено: «Я засвідчую, що всі відомості, зазначені мною у цій Заяві, є правдивими ти повними... Я усвідомлюю, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна страхування життя»(далі Страховик) має право відмовити у страховій виплаті та/або достроково припинити дію Договору страхування у випадках подання свідомо неправдивих та/або неповних відомостей, при заповненні цієї Заяви ... ». «Підтверджую, що я ознайомлений та погоджуюсь із умовами та Правила добровільного страхування життя, відповідно до яких буде укладений Договір страхування ».

Отже, на момент підписання заяви на страхування № 3421813 від 20.12.2018р., та шкети медичкою обстеження для укладення договору страхування життя від 29.01.2019 року. Застрахована особа ( ОСОБА_5 ) свідомо падав неправдиві/неповні відомості стосовно стану свого здоров`я, що в свою чергу є підставою для відмови у страховій виплаті відповідно до п. 11.1.3. Правил страхування, на підставі яких укладений Договір.

Виходячи з викладеного вище(е, випадок, стосовно якого Ви звернулися до ПрАТ СК «ПЗУ Україна страхування життя», не може бути визнаний страховим випадком.

Страховиком прийнято рішення: у страховій виплаті відмовити. »

Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формується шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про страхування» страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов`язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується виплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3, ч. 5 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Поведінка Відповідача свідчить про те, що він з самого початку мав на меті лише отримувати прибуток від страхових платежів і не планував виконувати свої зобов`язання у разі настання страхового випадку.

Відповідно до положень ч.ч. 4-4 ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Як вже було зазначено по тексту рішення, що у відповідь на заяви про виплату страхового відшкодування Позивачі отримали від Відповідача листи від 31.01.2023 року, у яких їх було повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до п.13.2.2. Правил Страхувальник зобов`язаний при укладенні Договору надати Страховикові достовірні відомості, які вимагає Страховик, для прийняття рішення про укладення Договору, в тому числі інформацію про вік, професію, посаду та/або функціональні обов`язки, стан здоров`я та перенесені Застрахованою особою захворювання, а також інші відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі протягом 5 (п`яти) робочих днів у письмовій формі інформувати Страховика про будь-які зміни у відомостях, які надавалися Страховику при укладенні Договору, які мають істотний вплив на оцінку страхового ризику.

Відповідно до п.9.7. Правил, в разі наявності сумнівів щодо достовірності, або з метою уточнення відомостей, зазначених у документах, наданих для здійснення страхової виплати. Страховик може відстрочити прийняття рішення про визнання випадку страховим та проведення страхової виплати, або про визнання випадку не страховим та відмову у страховій виплаті, до підтвердження достовірності отриманої інформації, але цей строк не може перевищувати З (трьох) місяців з моменту надання всіх необхідних для здійснення страхової виплати документів.

Відповідно до п.9.8. Правил, у разі передбаченого Договором відстрочення прийняття рішення випадку, який має ознаки страхового. Страховик протягом 10 (десяти) робочих днів з дня прийняття рішення про таке відстрочення, повинен письмово повідомити про це Вигодонабувача з обґрунтуванням причин відстрочення.

Відповідно до п. 13.3.1 Правил, Страховик має право перевіряти повідомлену Страхувальником інформацію, а також контролювати виконання ним умов Договору, проводити незалежну перевірку обставин настання, в тому числі отримувати від правоохоронних органів, банків, лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я, інших фізичних та/або юридичних осіб персональні дані та інші відомості щодо стану здоров`я Застрахованої особи, факту та або обставин настання страхового випадку, тощо з метою провадження Страховиком страхової діяльності.

Свою відмову Відповідач обґрунтував тим, що на момент заповнення та підписання заяви на страхування № 3421813 від 20.12.2018 р., та анкети медичного обстеження для укладання договору страхування життя від 29.01.2019 року, застрахована особа ( ОСОБА_5 ) свідомо надав неправдиві/неповні відомості про стан свого здоров`я та про наявність та діагностування хронічних захворювань до початку дії Договору.

Згідно з Договором добровільного страхування життя №200.3421813 від 14.02.2019р. на підставі Правил страхування життя №01-1 (нова редакція): «Розділ 11. Причини відмови у страховій виплаті: п. 11.1.3. подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет Договору або про факт настання страхового випадку».

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 26 Закону «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

В результаті на основі наданих документів справа була розглянута та прийняте рішення. Рішення Страховика по заявленій події: вказана подія не визнається страховим випадком.

Проте досліджуючи матеріали справи та доводи сторін, суд невзмозі погодитися з наведеним.

Відповідно до п.п.5.2.4., 5.2.5. Правил страхування, оцінка ризику здійснюється протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня отримання усіх необхідних для укладення Договору документів, якщо інше не передбачено Договором. У разі наявності підвищеного ризику, підставами для чого можуть бути наявні або перенесені захворювання, небезпечні хобі або професія, наявність шкідливих звичок, фінансовий стан та ін.. Страховик має право вимагати проведення медичного обстеження застрахованої особи та/або інформацію від лікувально- профілактичних закладів охорони здоров`я про стан здоров`я Застрахованої особи та інші документи, необхідні для оцінки ступеню страхового ризику за Договором.

Також, у заяві на страхування (розділ 7) страхувальник надав згоду Відповідачу на подання страховиком запитів до лікарів, медичних закладів або інших осіб, що мають додаткову інформацію про стан його здоров`я а також не заперечував проти надання повної інформації щодо стану його здоров`я лікарями або медичними закладами, до яких він звертався, а також іншими особами, які мають відповідні відомості.

На момент укладення договору страхування страхувальнику виповнилося 65 років, тобто він перебував у віці, що входить у групу ризику. З урахуванням зазначеної обставини, страховик міг скористатися своїм правом щодо вимоги результатів медичного обстеження та перевірки повідомленої страхувальником інформації, а також Відповідач міг запросити додаткові дані, необхідні для оцінки ступеня страхового ризику, в тому числі медичного обстеження, що є частиною його професійної діяльності.

З приводу посилання відповідача на консультативний висновок ТОВ «Клініка Спіженко» суд зазначає наступне.

Так, страховик зазначив, що страхувальник свідомо неправдиво відповів, зазначивши «ні» на наступні питання:

- № 10 «Захворювання сечостатевої системи» - але даних про такі хвороби страховиким до суду не було надано.

- № 14 «Захворювання опорно-рухового апарату (м`язи, кістки, хребет, суглоби)» - в даному випадку, мова не може йти про неповідомлення про такі захворювання у зв`язку із їх давністю- 1973 рік.

- № 16 «Інші хвороби, госпіталізації, нещасні випадки, травми, які призвели до втрати працездатності більше ніж 30 діб» - страховиким до суду не було надано доказів того, що страхувальник втрачав працездатність більше ніж 30 діб.

- № 22 «Історія сім`ї: Чи було діагностовано Вашим батькам онкологічне захворювання».

Досліджуючи зміст Заяви на страхування №3421813 вбачається, що питання у заяві насправді сформульоване інакше.

Питання у заяві звучить наступним чином: «Чи було діагностовано Вашим батькам у віці до 60 років... онкологічне захворювання».

В даному випадку матері страхувальника онкологічне захворювання «рак легень» було діагностовано у 2005 році, коли їй виповнилося 76 років і у тому ж році через три місяці після виявлення хвороби вона померла у віці 76 років.

Виходячи зі змісту норм законодавства, які регулюють правовідносини у сфері страхування та усталену судову практику, коли виникає страховий випадок, страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а решта умов договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховикові переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися окремо у кожному випадку. При цьому слід ураховувати, що закон пов`язує обов`язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не із наданням певних доказів страхувальником (постанова Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №910/922/18).

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із наданням страхувальником недостовірних відомостей про об`єкт страхування, Страхова компанія фактично поставила під сумнів, що смерть страхувальника настала від захворювань чи медичних даних, які він не повідомив.

Однак суд зауважує, що навіть якщо розглядати ті медичні дані чи травми про які страхувальник міг добросовісно забути при заповненні заяви на страхування через їх давнину, то жодне з них не має відношення до причин смерті страхувальника та настання страхового випадку, оскільки останній помер він від зовсім іншого захворювання, яке було виявлене вже через декілька років після укладення договору страхування.

З даного приводу, суд звертає увагу сторін на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.11.2021 у справі №910/17876/19, а саме: Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною - учасником відповідних правовідносин. Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти оцінки ризиків від дій, які передують укладенню угоди, є зовсім іншими, аніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або Страхова компанія та споживач послуг страхування. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (пункти 36,37 постанови.

У даному випадку Страхова компанія с професійним учасником ринку страхування. А споживачем послуг страхування є фізична особа. Страхувальник фактично перебуває у більш вразливому стані порівняно з страховиком, тому щодо нього застосовується інший стандарт поведінки, ніж до Страхової компанії, яка могла і повинна була передбачити ризики укладення Договору страхування як для неї, гак ї для страхувальника, та мала вжити всіх залежних від неї дій для уникнення / мінімізації таких ризиків.

Страхова компанія допустила укладення Договору страхування та після цього регулярно приймала від страхувальника виконання його зобов`язань за Договором - сплату страхових платежів. У зв`язку з цим у скаржника були обґрунтовані підстави очікувати виконання страховиком його зобов`язань за таким Договором - відповідних виплат у разі настання страхового випадку. Відмовивши в подальшому у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з нібито надання страхувальником недостовірних відомостей при страхуванні. Страхова компанія фактично поставила страхувальника (який не є професійним учасником ринку страхування) у завідомо невигідний стан.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного право відношення. Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови^ що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (п.91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 30.11.2021у справі №910/4224/21).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Встановивши, що позивачі є вигодонабувачами за договором страхування, останні своєчасно звернулася до Відповідача з заявами щодо отримання виплат, проте їм було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, що не ґрунтується на положеннях Закону та Договору, суд доходить висновку щодо задоволення позовних вимог.

В свою чергу, доводи Відповідача про правомірність відмови у здійсненні виплат у зв`язку з поданням свідомо неправдивих та/або неповних відомостей не знайшли свого підтвердження, оскільки суперечать матеріалам справи.

Щодо стягнення 3% річних, суд зазначає, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то слід здійснити стягнення 3% річних з урахуванням наступного.

Період розрахунку: з 01.02.2023 року по 12.05.2023 року - 101 день

3% річних = 424 989,38 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 101 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 3 527,99 грн

Щодо стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то слід здійснити стягнення інфляційних втрат з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом У країни у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Розраховується за формулою:

Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції]/ 100% - [Сума боргу]

Де: [Сума боргу] - сума простроченого боргу, [Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.

У період з 01.02.2023 року по 31.03.2023 року індексація на суму 424 989,38 грн

[Сукупний індекс інфляції]= 100.70% х 101,50%= 102,211% (за період лютий 2023, березень 2023)

[Інфляційні нарахування] = 424 989,38 грн (сума боргу) х 102,211% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 424 989,38 грн (сума боргу) = 9 394,39 грн

Щодо стягнення пені у розмірі 0,01%, суд зазначає, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то слід здійснити стягнення пені у розмірі 0,01%, з урахуванням наступного.

Ставка пені: 0,01% в день, але не перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Розраховується за формулою: [Пеня] = [Сума боргу] ? [Розрахункова ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів]

Де: [Сума боргу] - сума простроченого боргу, [Розрахункова ставка (%)] - розрахункова ставка пені в процентах в день, [Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов`язання.

Період розрахунку: з 01.02.2023 року по 16.03.2023 року - 44 днів

[Пеня] = 424 989,38 грн (сума боргу) х 0,01000% (розрахункава ставка) / 100% х 44 (кількість днів) = 1 869,95 грн

Період розрахунку: з 17.03.2023 року по 12.05.2023 року - 57 днів

[Пеня) = 424 989,38 грн (сума боргу) х 0,01000% (розрахункова ставка) / 100% х 57 (кількість днів) = 2 422,44 грн

Разом до сплати 4 292,39 грн.

За таких підстав позов є обґрунтованим, доведеним й таким, що підлягає задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів судовий збір в розмірі 4 422,05 грн.

На підставі ч.ч. 2-4 ст. 137, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України (із урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20)) підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів витрати на правничу допомогу у розмірі 23 000,00 грн., які відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України не були оспорені відповідачем.

На підставі ст. ст. 610, 611, 625, 629, 979, 990 ЦК України, з урахуванням положень Закону України «Про страхування», та керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 79, 137, 141, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» про стягнення страхового відшкодування за договором страхування та витрат, пов`язаних з несвоєчасним виконанням зобов`язання- задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» на користь ОСОБА_3 грошові кошти за Договором добровільного страхування життя №200.3421813 від 14 лютого 2019 року у розмірі 221 102 (двісті двадцять одна тисяча сто дві) гривень 06 копійок, що складається з:

- 212 494 (двісті дванадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири) гривень 69 копійок - страхове відшкодування:

- 1 763 (одна тисяча сімсот шістдесят три) гривень 99 копійок - 3% річних;

- 4 697 (чотири тисячі шістсот дев`яносто сім) гривень 19 копійок - інфляційні втрати;

- 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 19 копійок - пені за кожний день прострочення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» на користь ОСОБА_4 грошові кошти за Договором добровільного страхування життя №200.3421813 від 14 лютого 2019 року у розмірі 221 102 (двісті двадцять одна тисяча сто дві) гривень 06 копійок, що складається з:

- 212 494 (двісті дванадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири) гривень 69 копійок - страхове відшкодування:

- 1 763 (одна тисяча сімсот шістдесят три) гривень 99 копійок - 3% річних;

- 4 697 (чотири тисячі шістсот дев`яносто сім) гривень 19 копійок - інфляційні втрати;

- 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 19 копійок - пені за кожний день прострочення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 4 422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) гривень 05 копійок

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» на користь ОСОБА_3 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 23 000 (двадцять три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 42, код ЄДРПОУ 32456224.

Повний текст рішення виготовлений 29 січня 2024 року.

Суддя: