Постанова

від 24.07.2024 по справі 761/16333/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2024 року місто Київ

справа № 761/16333/23

провадження №22-ц/824/8834/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

позивач - ОСОБА_2

відповідач - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна страхування життя»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя», подану адвокатом Роменською Тетяною Анатоліївною,

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Фролової І.В., -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідача, в якому просили стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна страхування життя» на користь ОСОБА_1 за договором добровільного страхування життя № 200.3421813 від 14 лютого 2019 року: 212 494,69 грн страхового відшкодування; 1 763,99 грн - 3 % річних за неналежне виконання договору; 4 697,19 грн інфляційних втрат, 2 146,19 грн пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення виплати відповідно до договору страхування. На користь ОСОБА_3 стягнути з відповідача 212 494,23 грн страхового відшкодування; 1 763,99 грн - 3 % річних за неналежне виконання договору; 4 697,19 грн інфляційних втрат, 2 146,19 грн пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення виплати відповідно до договору страхування.

Позов обґрунтовано тим, що 14 лютого 2019 року між ОСОБА_4 та ПрАТ СК «ПЗУ Україна страхування життя» був укладений договір добровільного страхування життя - пакет «Талісман», який включає програму «Добровільного страхування життя на випадок дожиття або смерті «Актив» та програму «Додаткового страхування життя на випадок травматичних ушкоджень та/або функціональних розладів в результаті нещасного випадку» - відповідно до Заяви на страхування від 20 грудня 2018 року.

Страхова сума за кожного із програм Договору страхування складає 424989,38 грн.

Вигодонабувачами за договором страхування у разі смерті страхувальника визначено членів його дружини - сина ОСОБА_1 та дружину ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 страхувальник помер від онкологічного захворювання. Станом на момент укладення договору страхування, страхувальник був здоровий і ознак зазначеного захворювання у нього не було. Скарги на проблеми з кишечником у страхувальника виникли у квітні 2021 року, після чого він звернувся до медичного закладу і згодом 11 червня 2021 року у страхувальника був встановлений діагноз.

27 грудня 2022 року позивачі звернулися до відповідача для отримання страхового відшкодування у зв`язку зі смертю страхувальника.

Страховиком на 25 робочий день було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Підставою для відмови слугувало те, що на момент підписання заяви на страхування від 20 грудня 2018 року, та анкети медичного обстеження для укладання договору страхування життя від 29 січня 2019 року, застрахована особа ОСОБА_4 свідомо надав неправдиві/неповні відомості стосовно стану свого здоров`я, що в свою чергу є підставою для відмови у страховій виплаті відповідно до п.11.1.3 Правил страхування, на підставі яких укладений договір.

Позивачі вважають, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є недобросовісним використанням прав, наданих законодавством та не відповідає вимогам до професійної страхової діяльності, носить формальний характер та є необґрунтованою і надана з метою ухилення страховиком від зобов`язань, передбачених договором страхування, що порушує права вигодонабувачів.

Ознака свідомості надання страхувальником неправдивих відомостей у даному випадку відсутня. Смерть страхувальника наступила від захворювання, яке виникло набагато пізніше після страхування і ніяк не пов`язано із тими медичним даними, на які вказує страховик.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто ПрАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором добровільного страхування життя №200.3421813 від 14 лютого 2019 року у розмірі 221102,06 грн., що складається з: 212494,69 грн. - страхове відшкодування; 1763,99 грн. - 3% річних; 4697,19 грн. інфляційні втрати; 2146,19 грн. - пені за кожний день прострочення.

Стягнуто ПрАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором добровільного страхування життя № 200.3421813 від 14 лютого 2019 року у розмірі 221102,06 грн., що складається з: 212494,69 грн. - страхове відшкодування; 1763,99 грн. - 3% річних; 4697,19 грн. інфляційні втрати; 2146,19 грн. - пені за кожний день прострочення.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням представник ПрАТ «ПЗУ Україна страхування життя» подав апеляційну скаргу, в який просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити наступне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, зокрема про те, що відомості які сталі відомі з відповіді лікувального закладу свідчать про те, що страхувальник/застрахована особа на момент укладання договору страхування мав хронічні хвороби, перенесені травми, перенесені оперативні втручання та обтяжений сімейний анамнез щодо онкологічних захворювань. Інформація медичного характеру, яка стала відома страховику в процесі розгляду випадку смерті застрахованої особи, мала істотне значення для розрахунку розміру страхового платежу та розміру страхової суми, а також можливості укладання договору страхування з даним страхувальником в цілому.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник позивачів вважає апеляційну скаргу подану формально, бо її обґрунтування є аналогічним тому, що викладалося у відзиві на позову заяву під час розгляду справи судом першої інстанції і якому була надана судом належна оцінка.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Тимошенко В.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання не з`явився представник відповідача Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя», про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судового повідомлення до електронного кабінету учасника справи, через підсистему «Електронний суд», що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду від 02 липня 2024 року (а.с. 140).

Суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилася в судове засіданні відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Тимошенка В.В., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 лютого 2019 року між ОСОБА_4 (далі - Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» (далі - Відповідач) був: укладений Договір добровільного страхування життя №200.3421813 - пакет «Талісман», який включає програму «Добровільного страхування життя на випадок дожиття або смерті «Актив» та програму «Додаткового страхування життя на випадок травматичних ушкоджень та/або функціональних розладів в результаті нещасного випадку (далі - Договір страхування) - відповідно до Заяви на страхування № 3421813 від 20.12.2018.

Даний Договір страхування укладений відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування». Правил добровільного страхування життя №01-1 (нова редакція) від 09.04.2009 зі змінами №1 від 18.01.2010 та №2 від 16.04.2010 та №3 від 19.04.2011 (далі - Правила страхування) та Ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України серії АВ № 499971 від 18.12.2009.

Порядок страхування, виплати відшкодування та інші умови визначені Правилами добровільного страхування життя № 01-1 з додатками щодо окремих умов відповідних програм страхування (далі - Правила страхування).

Розмір загального страхового платежу за договором складав 62 000 гривень, який Страхувальник добросовісно сплачував згідно графіку, встановленого Договором страхування

Страхова сума за кожною із програм Договору страхування складає 424 989,38 грн.

Відповідно до п.2.2.1. та п.3.4. додатку №29 до Програми страхування з умовами Програми «Актив» добровільного страхування життя на випадок дожиття або смерті:

2.2, Страховими випадками за цією програмою за основним страхуванням є: 2.2.1 смерть Застрахованої особи з будь-якої причини, яка настала у період дії Договору;

3.4. Страхова виплата у разі настання страхового випадку здійснюється у розмірі 100% страхової суми, обумовленої у Договорі. Виплата проводиться незалежно від страхових виплат, здійснених за додатковим страхуванням.

Вигодонабувачами за Договором страхування у разі смерті Страхувальника визначено членів його родини - сина ОСОБА_1 (Позивач-1) та дружину ОСОБА_2 (Позивач-2).

20 грудня 2022 року страхувальник помер від онкологічного захворювання у вигляді «Аденокарцинома сигмоподібної кишки».

27 грудня 2022 року позивачі, які є вигодонабувачами за Договором страхування звернулися до відповідача для отримання страхового відшкодування у зв`язку із смертю cтрахувальника, яка є страховим випадком за цим договором.

Відповідно до положень п.9.1., п.9.4, п.9.5. Правил страхування:

9.1. Протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дня отримання Страховиком всіх необхідних для здійснення страхової витати документів, якщо інше не передбачено Договором, Страховик зобов`язаний прийняти рішення про визнання випадку страховим та проведення страхової виплати шляхом складання та підписання Страховиком Страхового акту, або про відмову у здійсненні

9.4. Страхова виплата відповідно до Договору здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання Страхового акту, якщо інше не передбачено Договором.

9.5. Страховик згідно з Договором несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати шляхом сплати пені у розмірі 0,61% за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді прострочення платежу, якщо інше не передбачено Договором.

Тобто у страховика є загалом 36 робочих днів для того, щоб скласти страховий акт та сплатити страхове відшкодування або прийняти інше рішення. Страховиком рішення про відмову було прийняте на 25 робочий день - в межах визначених 36 робочих днів, тому в подальшому розрахунок майнової відповідальності Відповідача буде розраховуватись з дати прийняття безпідставного рішення про відмову у виплаті на дату складання відповідних розрахунків до цієї позовної заяви.

У відповідь на заяви про виплату страхового відшкодування обидва позивачі отримали від відповідача листи за однаковою мотивувальною частиною від 31.01.2023, у яких їх було повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування, наступного змісту:

«Як стало відомо ПрАТ СК «ПЗУ Україна страхування життя» (далі - Страховик) з наданих Вами медичних документів. Застрахована особа ( ОСОБА_4 ), протягам багатьох років спостерігався у уролога, у 2018 році прооперований з приводу пупкової кили, 2011 році прооперований з приводу гемороїдальних вузлів, у 1987 році прооперований з приводу куприкової кісти, у 1973 році - компресійний перелом поперекового відділу хребта. Крім того відомо, що матір Застрахованої особи хворіла на рак легень.

Проте, в Розділі 5 заяви на страхування № 3421813 від 20.12.2018: «Запитання загального та медичного характеру»:

на питання № 10 «Захворювання сечостатевої системи»;

на питання № 14 «Захворювання опорно-рухового апарату(м`язи, кістки, хребет, суглоби)»;

на питання № 16 «Інші хвороби, госпіталізації нещасні випадки, травми, які призвели до втрати працездатності більше ніж 30 діб»;

на питання № 22 «Історія сім`ї: Чи було діагностовано Вашим батькам... онкологічне захворювання. Якщо «Так», то вкажіть у кого, точний діагноз, вік родича на момент діагностування та чи привело дане захворювання до летального наслідку?» були дані відповіді: «Ні».

Також у Анкеті медичного обстеження для укладення договору страхування життя від 29.01.2019 надані Страхувальником/Застрахованою особою у частині 3. Стан здоров`я за останні 5 років:

на питання № З «Дата та причина останнього візиту до лікаря за останні 5 років. Чи проходили Ви медичне обстеження, консультації лікування, або чи були госпіталізовані?»

У частині 4. Чи страждали Ви коли-небудь від наступних захворювань або відмічали наступні симптоми:

діабет, захворювання нирок, сечового міхура, простати, статевих органів? були дані відповіді «Ні».

У Заяві на страхування № 3421813, яка була підписана Страхувальником/Застрахованою особою ( ОСОБА_4 ) 20.12.2018, у розділі М7 «Декларація Страхувальника. Декларація застрахованої особи» зазначено: «Я засвідчую, що всі відомості, зазначені мною у цій Заяві, є правдивими ти повними... Я усвідомлюю, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна страхування життя» (далі Страховик) має право відмовити у страховій виплаті та/або достроково припинити дію Договору страхування у випадках подання свідомо неправдивих та/або неповних відомостей, при заповненні цієї Заяви ... ». «Підтверджую, що я ознайомлений та погоджуюсь із умовами та Правила добровільного страхування життя, відповідно до яких буде укладений Договір страхування ».

Отже, на момент підписання заяви на страхування № 3421813 від 20.12.2018, та анкети медичного обстеження для укладення договору страхування життя від 29.01.2019. Застрахована особа ( ОСОБА_4 ) свідомо падав неправдиві/неповні відомості стосовно стану свого здоров`я, що в свою чергу є підставою для відмови у страховій виплаті відповідно до п.11.1.3. Правил страхування, на підставі яких укладений Договір.

Виходячи з викладеного вище(е, випадок, стосовно якого Ви звернулися до ПрАТ СК «ПЗУ Україна страхування життя», не може бути визнаний страховим випадком.

Страховиком прийнято рішення: у страховій виплаті відмовити. »

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що на момент укладення договору страхування страхувальнику виповнилося 65 років, тобто він перебував у віці, що входить у групу ризику. З урахування зазначеної обставини, страховик міг скористатися своїм правом щодо вимоги результатів медичного обстеження та перевірки повідомленої страхувальником інформації, а також відповідач міг запросити додаткові дані, необхідні для оцінки ступеня страхового ризику, в тому числі медичного обстеження, що є частиною його професійної діяльності.

Виходячи зі змісту норм законодавства, які регулюють правовідносини у сфері страхування та усталену судову практику, коли виникає страховий випадок, страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а решта умов договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховикові переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися окремо у кожному випадку. При цьому слід ураховувати, що закон пов`язує обов`язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не із наданням певних доказів страхувальником.

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з наданням страхувальником недостовірних відомостей про об`єкт страхування, страхова компанія фактично поставила під сумнів, що смерть страхувальника настала від захворювань чи медичних даних, які він не повідомив.

Суд зауважив, що навіть якщо розглядати ті медичні дані чи травми про які страхувальник міг добросовісно забути при заповненні заяви на страхування через їх давнину, то жодне з них не має відношення до причин смерті страхувальника та настання страхового випадку, оскільки останній помер від зовсім іншого захворювання, яке було виявлене вже через декілька років після укладення договору страхування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі є вигодонабувачами за договором страхування, останні своєчасно звернулися до відповідача з заявами щодо отримання виплат, проте їм було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, що не ґрунтується на положеннях Закону та договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

За приписами ст.989 ЦК України, ст.21 Закону України «Про страхування», страхувальник зобов`язаний, зокрема, вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшенню; повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страхувальника.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування встановленні ст.991 ЦК України та ст.26 Закону України «Про страхування», згідно з якими страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

З наведених положень вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку або надання ним неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо вони позбавили страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 березня 2018 року у справі № 916/4613/15.

У відповідності до вимог ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Установивши, що відповідачем не надано доказів того, що на час укладання договору добровільного страхування життя № 200.3421813 від 14 лютого 2019 року, застрахована особа ОСОБА_4 приховав від страхувальника факт наявності у нього хвороби, зазначеної у лікарському свідоцтві про смерть № 34 від 20 грудня 2022 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що 20 грудня 2022 року мав місце страховий випадок, передбачений чинним договором добровільного страхування життя № 200.3421813 від 14 лютого 2019 року - смерть застрахованої особи ОСОБА_4 , що за загальним правилом відповідно до вказаних вище вимог закону та правових висновків Верховного Суду, породжує обов`язок страховика виплатити вигодонабувачу передбачене договором страхове відшкодування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та, відповідно, про наявність правових підстав для стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» на користь позивачів суми страхового відшкодування відповідно до укладеного між ОСОБА_4 та ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» договору добровільного страхування життя № 200.3421813 від 14 лютого 2019 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що з отриманих медичних документів відповідачу стало відомо, що застрахована особа ОСОБА_4 протягом багатьох років спостерігався у уролога та у 2018 році прооперований з приводу з приводу пупкової кили, 2011 році прооперований з приводу гемороїдальних вузлів, у 1987 році прооперований з приводу куприкової кісти, у 1973 році - компресійний перелом поперекового відділу хребта. Крім того відомо, що матір застрахованої особи хворіла на рак легень, однак в розділі 5 заяви на страхування № 3421813 від 20 грудня 2018 року ОСОБА_4 зазначив, що не хворів коли-небудь захворюваннями та/або не відмічав у себе певні симптоми, зазначеними у цьому розділі, що на думку скаржника, є підставою для відмови у страховій виплаті, колегія суддів не приймає до уваги з таких підстав.

Як зазначалось вище, Верховний Суду у постанові від 26 березня 2018 року у справі №916/4613/15 за результатами аналізу ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» зробив висновок, що надання страхувальником неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо вони позбавили страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

Апеляційний суд враховує, що зазначені застрахованою особою ОСОБА_4 відомості у розділі 5 заяви на страхування № 3421813 від 20 грудня 2018 року про те, що він не хворів коли-небудь захворюваннями та/або не відмічав у себе певні симптоми, зазначеними у цьому розділі, самі по собі не стосуються та не спростовують, передбаченого договором добровільного страхування від 14 лютого 2019 року, факту настання страхового випадку - смерті застрахованої особи та ніяким чином не позбавили страховика можливості дізнатися чи є ця подія (смерть страхувальника) страховим випадком.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» не доведено належними та допустимими доказами, що наведені в медичних документах захворювання ОСОБА_4 перебувають у причинно - наслідковому зв`язку із причиною смерті - аденокарцинома сигмоподібної кишки не уточнена відповідно до довідки про причину смерті ОСОБА_4 від 20 грудня 2022 року.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя», подану адвокатом Роменською Тетяною Анатоліївною, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 22 серпня 2024 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Суддя: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус