Рішення

від 06.02.2024 по справі 140/26487/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/26487/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Волинській та Рівненській областях про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Волинській та Рівненській областях (далі Міжрегіональне управління, відповідач) про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.08.2023 його було звільнено із займаної посади у зв`язку з реорганізацією управління, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

При звільнені з державної служби позивачу були нараховані та невиплачені належні при звільнені кошти в розмірі 81929,21 грн, що підтверджується відповідним повідомленням про нараховані суми при звільненні.

З посиланням на норми КЗпП України, позивач просить стягнути належну до виплати суму при звільненні. Зазначає, що затримка розрахунку при звільненні є порушенням статті 116 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) та відповідно до статті 117 КЗпП України є підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку (з моменту звільнення по день остаточного розрахунку). З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивачем 12.09.2023 подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку. Вказує на те, що нарахована йому при звільненні сума в розмірі 81929,21 грн була виплачена.

Відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги та вважає їх безпідставними. В обґрунтування цієї позиції вказав, що заборгованість по заробітній платі в сумі 81929,21 грн була виплачена позивачу 07.09.2023.

Вказує на те, що роботодавцем позивача виступало Національне агентство України з питань державної служби, а не його територіальний орган. Також із посиланням на статтю 116 КЗпП України звертає увагу на те, що у даному випадку у відповідача є відсутня вина у виплаті нарахованих позивачу при звільненні сум, оскільки кошти були наявні, а їх невиплата була наслідком в тому числі неналежним виконанням обов`язків ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків як начальника Міжрегіонального управління. Просить в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив, позивач ще раз наголосив на підставності своїх вимог щодо стягнення коштів за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив підтримав свою правову позицію, викладену у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.05.2015 по 11.08.2023 працював на посаді начальника Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Волинській та Рівненській областях.

Наказом №55/7-00/23 від 11.08.2023 позивача було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з реорганізацією управління (а.с.11).

Із повідомлення від 11.08.2023 вбачається, що при звільненні ОСОБА_1 нараховано до виплати 81929,29 грн (а.с.12).

Відповідачем згідно платіжної інструкції №202 від 07.09.2029 було перераховано кошти позивачу у зазначеній сумі, які ним отримано 09.09.2023 (а.с.43 зворот).

Оскільки існувала затримка в розрахунку у зв`язку із звільненням, позивач звернувся в суд з позовом про нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що у разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із статтею 117 КЗпП України (в редакції від 19.07.2022, чинній на момент звернення позивача до суду із позовом) у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно з частинами 1-3 статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюєтьсяКонституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України (в редакції закону на момент звернення позивача до суду) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Таким чином, суд зазначає, що норми статті 116 та статті 117 КЗпП України хоча і є загальними, однак поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення особи з державної служби.

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач був звільнений з державної служби 11.08.2023, а фактична виплата належних йому сум при звільненні відповідачем була здійснена 09.09.2023.

При цьому суд зауважує, що спору щодо нарахованих та виплачених сум між сторонами не існувало.

Виходячи із змісту норм статей 116, 117 КЗпП України та обставин справи суд вважає, що у даному випадку наявні підстави для нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що невиплата належних при звільненні сум позивачу була нездійснена в тому числі і з його вини, як начальника управління, оскільки вказане нічим не підтверджено.

Крім того, виплата належних при звільненні сум покладена на роботодавця, а не на посадову особу, і відповідальність при її невчасній виплаті несе не її посадова особа, а орган.

Також судом не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на те, що суб`єктом призначення позивача в даному випадку виступав НАДС України, а не управління, оскільки як вбачається із долучених до справи документів, саме Міжрегіональне управління проводило розрахунки із позивачем та виплачувало йому належні до виплати кошти, а відтак саме з відповідача повинен бути стягнутий середній заробіток при затримці розрахунку при звільненні позивача.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, за загальним правилом, для такого розрахунку необхідно використовувати число робочих днів у відповідних місяцях.

Таким чином, суд зазначає, що при визначенні середньоденного заробітку позивача слід використовувати робочі дні.

Так, згідно з довідкою відповідача про нараховану заробітну плату (а.с.15) від 11.08.2023 розмір місячної заробітної плати ОСОБА_1 за останні повні два місяці перед звільненням становив: у червні 2023 року 20860,00 грн, у липні 2023 року 19740,00 грн, загальна сума доходу за період з червня по липень 2023 року становить 40600,00 грн.

Останні повні два місяці перед звільненням позивача налічують 43 робочих дні.

Виходячи з цього, середньоденний заробіток позивача становить 40600,00 грн/43 = 944,17 грн/день.

Оскільки позивача звільнено з роботи 11.08.2023, а виплата спірної суми здійснена лише 09.09.2023, період затримки розрахунку складає 20 робочих днів (з 12.08.2023 по 08.09.2023 включно).

Відтак враховуючи вищенаведене, слід стягнути з Міжрегіонального управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.08.2023 по 08.09.2023 в розмірі 18883,40 грн (20*944,17 грн).

Крім того, суд зауважує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Аналогічна правова позиція зазначена в пунктах 39-41 постанови Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.

Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Волинській та Рівненській областях на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.08.2023 по 08.09.2023 в сумі 18883,40 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 40 копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Міжрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у Волинській та Рівненській областях (43027, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 9, код ЄДРПОУ 39848704).

Суддя Р.С. Денисюк