Рішення

від 05.02.2024 по справі 420/33707/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33707/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Дочірнього підриємства ФІРМА ЕМЕРАЛД МОТОРС (місцезнаходження: 65101, Одеська обл., м. Одеса, пров. Маршала Жукова, буд. 2, код ЄДРПОУ 30315638) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 25.08.2023 року №0020391-1307-1532 та зобов`язати внести зміни в інтегровану картку платників податків,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підриємства ФІРМА ЕМЕРАЛД МОТОРС (місцезнаходження: 65101, Одеська обл., м. Одеса, пров. Маршала Жукова, буд. 2, код ЄДРПОУ 30315638) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 25.08.2023 року №0020391-1307-1532 та зобов`язати внести зміни в інтегровану картку платників податків.

Ухвалою від 05.12.2023 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

04.01.2024 року (вх. №ЕС/536/24) представником відповідача до канцелярії суду подано додаткові пояснення у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.09.2023 року ДП «Фірмв «Емералд Моторс» отримало від ГУ ДПС в Одеській області податкову вимогу №0020391-1307-1532 від 25.08.2023 року, з якої позивач дізнався, що станом на 24.08.2023 року має податкову заборгованість у розмірі 34661,31 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення довідки, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 06.12.2023 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Дочірнього підриємства ФІРМА ЕМЕРАЛД МОТОРС Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з матеріалів справи, наявні податкові повідомлення-рішення від 31.01.2023 року № 1489/15-32-07-01-19, 1484/15-32-07-01-19, 1491/15-31-07-01-19.

Позивач прийняті податкові повідомлення-рішення не оскаржив, доказів протилежного надано не було, було частково сплачено податкові зобов`язання.

Відтак, позивач звернувся до суду з вимогою про скасування податкової вимоги від 25.08.2023 року №0020391-1307-1532.

Позивач вважає податкову вимогу протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК).

Відповідно до п. 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК, контролюючі органи, визначеніпідпунктом 41.1.1пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекційстаттею 19-3цього Кодексу, здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.21 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Порядок проведення документальної планової перевірки визначений ст.77 Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Згідно з пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Аналіз спірних правовідносин дає підстави вважати, що правопорушення, виявлені контролюючим органом під час проведення перевірки, стосуються двох основних груп діяльності позивача, а саме віднесення паливних ресурсів до собівартості виконаних робіт по проводці КТ201, КТ203 ДТ903 як таке, що підприємство не використовує під час здійснення господарської діяльності (у тому числі з підстав невідповідності норм використання пального на окремих видах техніки, непідтвердження заявлених кількісних характеристик первинними документами), а також списання МТЦ без документального підтвердження їх фактичного використання.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема витрати (пп. 138.10.2.) на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Згідно з пунктом 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, платник податків має право на включення до складу витрат будь-яких витрати за умови їх понесення в межах господарської діяльності та при належному документальному підтвердженні відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог законодавства.

Також, в пункті 3.1.1.1 Акту перевірки були наведені висновки щодо наявності, на думку ревізорів, недоліків Актів КБ2 та відсутність у відповідних договорах певних умов, які ревізори ДПС вважають необхідними по господарським взаємовідносинам Позивача з контрагентами та наводиться аналіз ревізорів відносно цих господарських взаємовідносин (зокрема щодо третіх осіб та дати актів).

Такий висновок перевіряючі обґрунтовували посиланням на Постанову КМУ від 01.08.2005 Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві.

Відповідно до п.п. 56.1, 56.2, 56.3 ст. 56 ПК, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п. 56.15 статті 56 ПК, скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Позивачем не оскаржується рішення про застосування фінансових санкцій, а відтак грошове зобов`язання, визначене у цьому рішенні є узгодженим.

Відповідно до п 54.3.3. пункту54.3 статті 54 ПК України, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, "грошове зобов`язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відтак, штрафна санкція у розмірі 34661,31 грн, яка є узгодженою з підстав того, що рішення про застосування фінансових санкцій не оскаржені, вважається податковим боргом в силу положень п. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Відповідно до статей 59 та 60 глави 4 розділу II Податкового кодексу України, прийнято Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 за № 902/30770.

Відповідно до п. 2 Порядку, податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму узгодженого грошового зобов`язання.

Пунктом 3 Порядку розділу II передбачено, що протягом періоду оскарження платником податків відповідно до статті 56 Кодексу суми грошових зобов`язань, визначених податковим органом відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів, податкова вимога з податку, що оскаржується, не формується та не надсилається, а сума такого грошового зобов`язання вважається неузгодженою.

Факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язку платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу. Аналогічні висновки зазначені Верховним Судом у постанові від 16.06.2022 у справі № 821/1258/17.

Податкові повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (п. 60.1.4 ст. 60 ПК).

Відтак, сума податкового боргу, що визначена у спірній вимозі не може бути скасованою, так як рішення, яким застосовано до позивача фінансові санкції - від 31.01.2023 року № 1489/15-32-07-01-19, 1484/15-32-07-01-19, 1491/15-31-07-01-19 не є скасовані.

Суд наголошує, що предметом спору у даній справі є лише податкова вимога від 25.08.2023 року № 0020391-1307-1532, яка винесена в зв`язку з узгодженим грошовим зобов`язанням на підставі рішень від 31.01.2023 року № 1489/15-32-07-01-19, 1484/15-32-07-01-19, 1491/15-31-07-01-19.

Окрім того, суд акцентує увагу на тому, що представником відповідача зазначається у своїх поясненнях, що станом на кинецб 2023 року позивачем було погашено податкову заборгованість, отже в силу приписів сит. 60 ПК України, податкова вимога №№0020391-1307-1532 від 25.08.2023р. вважається відкликаною (скасовано). Протилежного позивачем суду не доведено. Враховуючи, що на момент виникнення рішення суду оскаржувана податкова вимога є відкликаною, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Дочірнього підриємства ФІРМА ЕМЕРАЛД МОТОРС (місцезнаходження: 65101, Одеська обл., м. Одеса, пров. Маршала Жукова, буд. 2, код ЄДРПОУ 30315638) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 25.08.2023 року №0020391-1307-1532 та зобов`язати внести зміни в інтегровану картку платників податків - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.02.2024 року.

СуддяО.М. Тарасишина

.