Постанова

від 07.02.2024 по справі 2а-11788/11/1270

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року справа №2а-11788/11/1270

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Сіваченка І.В., за участі секретаря судового засідання Азарової К.В., представника позивача Сосєдко М.О., представника ГУ ДПС у Закарпатській області Ротмістренко О.В., представника ГУ ДПС у Луганській області Свердловської І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 р. у справі № 2а-11788/11/1270 (головуючий І інстанції С.В. Кисіль) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Скайлайн Експресс» до Головного управління ДПС у Луганській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області, Державної казначейської служби України, третя особа Головне управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Скайлайн Експресс» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду до Головного управління ДПС у Луганській області (далі І відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області (далі ІІ відповідач, УДКСУ у м. Луганську), Державної казначейської служби України (далі ІІІ відповідач, ДКСУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі третя особа, ГУ ДПС у Закарпатській області), в якому позивач, після уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 18 листопада 2011 року № 0000732360 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія ЮТейр-Україна суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 462186,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 231093,00 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Скайлайн Експрес суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 462186,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року у справі № 2а-11788/11/1270 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія ЮТейр-Україна до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Управління Державної казначейської служби України в м. Луганську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2011 року № 0000732360, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 462186,00 грн задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 18 листопада 2011 року № 0000732360 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія ЮТейр-Україна суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 462186,00 грн та накладення штрафних санкцій у розмірі 231093,00 грн; зобов`язано Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську подати Управлінню Державної казначейської служби України в м. Луганську Луганської області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету за серпень 2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія ЮТейр-Україна (код ЄДРПОУ 36129430), за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року № 1396 на суму 462186,00 грн; в інших частинах позову відмовлено за необґрунтованістю; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія ЮТейр-Україна судові витрати у розмірі 1004,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2014 року у справі № 2а-11788/11/1270 апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія ЮТейр-Україна на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року у справі № 2а-11788/11/1270 залишено без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року у справі № 2а-11788/11/1270 залишено без змін.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року відновлено втрачене провадження в адміністративній справі № 2а-11788/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія ЮТейр-Україна до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Управління Державної казначейської служби України в м. Луганську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2011 року № 0000732360, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 462186,00 грн в частині: адміністративного позову від 15 грудня 2011 року, копії платіжного доручення від 21 листопада 2011 року № 2534, копії протоколу від 25 січня 2011 року № 6, копії наказу від 27 січня 2011 року № 22/ЛС, копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ Авіакомпанія ЮТейр-Україна, копії довідки ЄДРПОУ ТОВ Авіакомпанія ЮТейр-Україна, копії статуту ТОВ Авіакомпанія ЮТейр-Україна, копії договору оренди № 07.24-2011, копії дозволу від 26 липня 2011 року № 643, копії податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2011 року № 0000732360, копії акту перевірки від 17 листопада 2011 року № 828/23-616/36129430, копії розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 17 листопада 2011 року № 828/23-616/36129430, копії скарги від 28 листопада 2011 року № 1566, копії рішення про залишення первинної скарги без розгляду від 09 грудня 2011 року № 24085/25-08, копії заяви про долучення документів до матеріалів справи від 26 грудня 2011 року № 1752, копії платіжного доручення від 27 грудня 2011 року, копії заяви від 13 січня 2012 року № 061, копії клопотання про відкладення розгляду справи від 15 лютого 2012 року № 263, копії заперечень Ленінської МДПІ у м. Луганську на адміністративний позов від 18 січня 2012 року № 1698/10, копії заперечень УДКСУ у м. Луганську на адміністративний позов від 25 січня 2012 року № 02-06/413, копії апеляційної скарги Ленінської МДПІ у м. Луганську від 03 березня 2012 року № 8050/10, копії касаційної скарги ТОВ Авіакомпанія ЮТейр-Україна від 07 травня 2012 року № 894, копій супровідних листів Луганського окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду; ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року про залишення адміністративного позову без руху, ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року про відкриття провадження у справі, постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року, ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2012 року про відкриття апеляційного провадження, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 20 серпня 2015 року у справі № 2а-11788/11/1270 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія ЮТейр-Україна задоволено, а касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, до якої приєдналось Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області, залишено без задоволення: скасовано ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року; постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року змінено, викладено третій та п`ятий абзаци її резолютивної частини в такій редакції: Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія ЮТейр-Україна суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 462186,00 грн.; Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія ЮТейр-Україна витрати із сплати судового збору в розмірі 2008,00 грн.; в решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 25 лютого 2016 року замінено позивача у справі № 2а-11788/11/1270 Товариство з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія ЮТейр-Україна на Товариство з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Азур Ейр Україна.

Постановою Верховного Суду України від 01 березня 2016 року у справі № 2а-11788/11/1270 заяву Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління ДФС у Луганській області задоволено частково: постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року та постанову Вищого адміністративного суду України від 20 серпня 2015 року скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі № 2а-11788/11/1270 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Азур Ейр Україна до Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Управління Державної казначейської служби України в м. Луганську Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова інспекція у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 18 листопада 2011 року № 0000732360 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія ЮТейр-Україна суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 462186,00 грн та накладення штрафних санкцій у розмірі 231093,00 грн; зобов`язано Державну податкову інспекцію у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області у п`ятиденний строк з дня набрання чинності судового рішення подати до Управління Державної казначейської служби України в м. Луганську Луганської області висновок про суми відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 462186,00 грн (чотириста шістдесят дві тисячі сто вісімдесят шість грн 00 коп.) Товариству з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Азур Ейр Україна; відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Азур Ейр Україна суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 462186,00 грн; стягнуто з Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у сумі 1004,00 грн (одна тисяча чотири грн 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Азур Ейр Україна.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 2а-11788/11/1270 апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області та Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області задоволено: постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі № 2а-11788/11/1270 скасовано; прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Азур Ейр Україна відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 2а-11788/11/1270 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Азур Ейр Україна (після перейменування Товариство з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Скайлайн Експрес) задоволено частково, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу № 2а-11788/11/1270. Замінено: позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Азур Ейр Україна на Товариство з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Скайлайн Експрес, І відповідача Луганську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області на правонаступника Головне управління ДПС у Луганській області, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державну податкову інспекцію у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області на правонаступника Головне управління ДПС у Закарпатській області

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року залучено до участі у справі в якості ІІІ відповідача Державну казначейську службу України. Зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про заміну відповідача у справі надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів. Підготовче засідання у справі відкладено до 13 год. 00 хв. 03 серпня 2023 року.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 18 листопада 2011 року № 0000732360 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія ЮТейр-Україна суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 462186,00 грн та накладення штрафних санкцій у розмірі 231093,00 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Скайлайн Експрес суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 462186,00 грн відмовив.

Стягнув з Головного управління ДПС у Луганській області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у розмірі 1004,00 грн (одна тисяча чотири гривні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Скайлайн Експрес.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що долучені до матеріалів справи акти приймання-передавання нафтопродуктів та робіт не містять посади представника позивача, а платіжні доручення не засвідчені підписом контролера та печаткою банку.

Скаржник зазначає, що за приписами законодавства, відсутність будь-якого з цих реквізитів спричиняє неможливість ідентифікувати документ як первинний.

Враховуючи юридичну сутність первинних документів до них належать: акт списання, акт приймання, акт приймання-передачі, журнали обліку, касові чеки, накладні, платіжні вимоги та доручення, подорожні листи, розрахункові квитанції та чеки, товарно-транспортні накладні тощо, за умови, що вони мають усі передбачені чинним законодавством реквізити.

Крім того скаржник зазначає, що первинні документи, на які послався суд у рішенні, на підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами не містять основних реквізитів, а отже не можуть вважатися такими в силу частини першої ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, суд, без дослідження первинних документів, що містилися в матеріалах справи та без надання їм неналежної оцінки, дійшов помилкового та необґрунтованого висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 18.11.2011 № 0000732360 про зменшення ТОВ «Авіакомпанія «Азур Ейр Україна» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 462186 грн та накладення штрафних санкцій у розмірі 231093 грн.

Також скаржник зазначає, що обставини, які є предметом оскарження у даній справі виникли у 2011 році, тобто дванадцять років тому. Протягом цього часу, численну кількість раз змінювались норми Податкового кодексу України і так само, практика судів: Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду.

Зазначає, що за результатами розгляду вказаної категорії справ протягом 2006-2010 років Верховним Судом України було сформовано, в тому числі, і такий підхід, що бюджетне відшкодування з податку на додану вартість можливе лише у разі фактичної надмірної сплати податку до бюджету за результатами операцій в усьому ланцюгу постачальників товарів (послуг), якої і дотримувались контролюючі органи під час проведення перевірок на той час.

Суд дійшов передчасного та хибного висновку про те, що спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, чим порушив вимоги частин 3 та 4 ст. 90 КАС України щодо того, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач, суб`єкт господарювання юридична особа, зареєстрований 09 червня 2009 року виконавчим комітетом Луганської міської ради за адресою: місто Луганськ, Аеропорт, взято на облік платником податків Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську, код ЄДРПОУ 36129430, свідоцтво платника ПДВ № 100251961 від 06 листопада 2009 року видано Ленінською МДПІ у м. Луганську.

Згідно з довідкою АА № 291835 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач здійснює такі основні види діяльності: авіаційні регулярні та нерегулярні пасажирські та вантажні перевезення, функціонування інфраструктури авіаційного транспорту, послуги з організації подорожувань.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Азур Ейр Україна (ідентифікаційний код 36129430, місцезнаходження: вул. Незалежності, 90а, м. Тячів, Тячівський район, Закарпатська область, 90500) 24 березня 2023 року змінило найменування юридичної особи (повне та/або скорочене) на Товариство з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія Скайлайн Експрес (ТОВ Авіакомпанія Скайлайн Експрес), як платник податків перебуває на обліку у Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код 44045187);

У період з 08 листопада 2011 року по 17 листопада 2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську Даніхно Г. В. на підставі підпункту 7.8.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 ПКУ та п. 5, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1238 Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ Авіакомпанія ЮТейр-Україна з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 у розмірі 462186,00 грн, заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку, за наслідками якої складений акт від 17 листопада 2011 року № 828/23-616/36129430.

У пункті 2.8 акта від 17 листопада 2011 року № 828/23-616/36129430 зазначено, що причиною виникнення від`ємного значення у липні 2011 року є надання послуг з пасажирських міжнародних перевезень, які згідно чинного законодавства оподатковуються податком за ставкою 0.

У розділі 3 акта від 17 листопада 2011 року № 828/23-616/36129430 зазначено, що аналізом податкових декларацій за звітні (податкові) періоди починаючи з періоду, за наслідками якого виникло від`ємне значення до періоду, у якому заявлене бюджетне відшкодування включно (відповідно до Додатку 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року) встановлено: перевіркою правомірності застосування ставок оподаткування податком на додану вартість у звітних періодах, які підлягають перевірці, порушень не встановлено; за результатами перевірки не встановлено наявність правових відносин позивача з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними; перевіркою правомірності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість порушень не встановлено.

В акті зазначено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг загальна сума ПДВ складає 462186,00 грн (у тому числі послуги, отримані від нерезидента на митній території України на суму 96350,00 грн), що наведено у додатку 3 до акта перевірки.

Із урахуванням зазначеного та даних Додатка 2 (Д2) до податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року, з урахуванням довідки у формі висновку камеральної перевірки від 17 жовтня 2011 року № 1823/16/36129430, частина залишку від`ємного значення, фактично сплачена позивачем постачальникам та/або до Державного бюджету, що не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, складає 462186 грн.

Згідно з довідкою щодо залишку суми від`ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з ПДВ) залишок від`ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 24 податкової декларації звітного періоду) складається із сум ПДВ, які виникли в таких звітних періодах, а саме: липень 2011 року 462186,00 грн.

У розділі 3.1. акта від 17 листопада 2011 року № 828/23-616/36129430 податковим органом з посиланням на дані бази даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань на рівні ДПА України наведений аналіз стану основних постачальників ТОВ Авіакомпанія ЮТейр-Україна першого, другого, третього та подальших ланцюгів, у якому зазначаються, що деякі з постачальників другого та третього ланцюгів не знаходяться за юридичною адресою, або є банкрутами, з чого зроблений висновок, що ці контрагенти не виконали свого зобов`язання зі сплати ПДВ до бюджету, і це є підставою не підтвердження позивачем права на податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2011 року у сумі 462186 грн.

Згідно з висновками акта від 17 листопада 2011 року № 828/23-616/36129430 перевіркою встановлено, що на порушення пункту 200.4 статті 200 ПК України ТОВ Авіакомпанія ЮТейр-Україна завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2011 року на суму 462186,00 грн.

18 листопада 2011 року на підставі висновків зазначено акта Ленінською МДПІ у м. Луганську винесено податкове повідомлення-рішення № 0000732360, яким ТОВ Авіакомпанія ЮТейр-Україна за порушення пункту 200.4 статті 200 ПК України зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 у розмірі 462186,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 231093,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно із пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу наведених норм вбачається, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, у первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

За змістом п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За положенням п. 200.11 ст. 200 ПК України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку , встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За пунктом 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно із підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.75.1ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом75.1.2п.75.1ст.75 ПК Українипередбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4, 16.1.5, 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1-44.3 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку на прибуток, що оподатковуються за ставкою нуль відсотків та відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України.

Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу прирівнюється до їх відсутності.

Таким чином, підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податкового кредиту.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема, постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, постанови Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Позивачем для підтвердження права на від`ємне значення з податку на додану вартість, надано копії первинних документів, які подавались до податкової перевірки.

Так матеріали містять копію договору про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден від 23 лютого 2009 року № 92, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю Нью системс АМ зобов`язується поставити на адресу позивача паливо для реактивних двигунів повітряних суден, а позивач зобов`язується оплатити його.

Копію договору про організацію харчування пасажирів та членів екіпажу повітряного судна від 14 жовтня 2009 року № 355/49, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Нью системс АМ виготовляє та постачає на борт повітряного судна харчування відповідно до замовлень, а позивач як замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар. Також, надано копію договору про аеропортне обслуговування від 01 червня 2011 року № 442.

Матеріали справи містять виписку про аеропортські збори, виписку з прейскуранта цін на паливо, меню та ціни на харчування екіпажу та пасажирів, затверджені представниками Товариство з обмеженою відповідальністю Нью системс АМ і ТОВ Авіакомпанія ЮТер-Україна.

Позивачем надано копії актів приймання-передачі робіт (послуг) щодо бортового обслуговування харчування екіпажу та пасажирів.

Оплата товарів та послуг, обумовлених вищенаведеними договорами, відбувалась в безготівковій формі, про що свідчать копії платіжних доручень.

За наслідками проведених господарських операцій на адресу позивача виписані податкові накладні.

Також, матеріали справи містять копію договору поставки авіапалива від 24 листопада 2009 року № 3/09/11/24, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю КРЕБО Інтернешнл зобов`язується поставити на адресу позивача авіаційне паливо, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити його.

Ціна авіаційного палива визначена прейскурантом цін, затвердженим сторонами.

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем до суду надано копії рахунків-фактур на поставку палива для реактивних двигунів відповідно до договору від 24 листопада 2009 року. Оплата товару проведена в безготівковій формі, за наслідками виконання поставки товару на адресу позивача виписані податкові накладні, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Крім того, копію договору від 31 грудня 2009 року № 33/09/67/1, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю ЮГСПЕЦСЕРВІС-2 зобов`язується поставити паливо для реактивних двигунів, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити його.

До договору надано копії податкових накладних та копії платіжних доручень, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю ЮГСПЕЦСЕРВІС-2 на адресу позивача.

Окрім цього, до матеріалів справи позивачем надано копію договору поставки авіапалива від 04 вересня 2009 року № 47/3354/2/2133, відповідно до якого постачальник Закрите акціонерне товариство Укртатнафта зобов`язується поставити на адресу позивача авіаційне паливо, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити його.

Виконання договору підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару підтверджена платіжними дорученнями, на адресу позивача за наслідками господарських операцій виписані податкові накладні.

Вищезазначені документи, як вже зазначалось, надавалися податковому органу під час проведення перевірки та суду першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи позивача, при цьому, як встановлено судом відповідач не надав належну оцінку наданим позивачем документам.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються на недостатності первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами та наявність недоліків щодо оформлення документів з цього приводу суд зазначає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписівЗакону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій,не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідно до матеріалів справи у позивача наявні податкові накладні, отримані від вказаних контрагентів, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту.

Отже, первинні документи надані до перевірки та суду, оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

Таким чином, як вже зазначалось реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, також підтверджується первинними документами, які містять усі необхідні реквізити та відомості для ідентифікації операції, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції в ході розгляду справи надавалась оцінка первинним документа (помилки в заповненні, відсутність заповнення певних граф), та судами встановлено достатність наведеної в них інформації, яка надає можливість їх ідентифікувати по відношенню господарським операціям.

Отже, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, також підтверджується первинними документами, які містять усі необхідні реквізити та відомості для ідентифікації операції, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та ґрунтуються на припущеннях.

Стосовно посилання контролюючого органу на співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, Офіційні бази даних, в яких міститься відомості щодо підприємств, які входять до державного реєстру та листи ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську, відповідно до яких позивач безпідставно заявив бюджетне відшкодування за липень 2011 року, у зв`язку з тим, що в ланцюгах постачання встановлені підприємства банкрути, суб`єкти господарювання, що відсутні за місцезнаходженням, платники, по яким були оформлені акти по взаємовідносинам між підприємствами, які були визнані нікчемними, також, розбіжності між податковим кредитом платника та податковим зобов`язанням його контрагентів (якими не задекларовані податкові зобов`язання з ПДВ), суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Суд зважає на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 01 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19.

Висновки скаржника базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Зазначене є лише припущенням відповідача.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимогКодексу адміністративного судочинства України також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів,які бсвідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Статтею 83 ПК України, визначено перелік матеріалів, які є підставами для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, серед яких, нарівні з документами, визначеними цим Кодексом, податкова інформація (підпункти 83.1.1 та 83.1.2 цієї статті).

Правила збору, отримання, обробки та використання податкової інформації встановлені нормами статей 72-74 ПК України.

Згідно з пунктом 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

У відповідності з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 цієї статті).

Частинами першою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частини 2, 4 цієї статті).

Правила оцінки доказів в адміністративному судочинстві встановлені статтею 90 КАС України, зокрема, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 813/1200/18 вбачається, що оцінка судом документів, які надав позивач, здійснюється з врахуванням податкової інформації, на яку посилалося податковий орган. Тобто, податкова інформаціє, як зазначалось, враховується в сукупності з іншими доказами про порушення позивачем податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач фактично не посилається, які основні чинники та конкретні фактичних обставин та докази, зумовили такі висновки.

Матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем зустрічних перевірок контрагентів позивача та постачальників по ланцюгу постачання.

Отже, висновки скаржника базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Суд зазначає, що лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач та його контрагенти, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суд зазначає, що Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.01.2011 у справі № 21-42а10, та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №820/8206/15, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 01 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19.

Суд зазначає, що не дослідження контролюючим органом первинних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності позивача за період, який перевірявся вказує на те, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства зроблені без належної оцінки та дослідження необхідних документів, що як наслідок, вказує на передчасність викладених в Акті перевірки висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, у діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Отже, висновки відповідача є передчасними та хибними, оскільки зроблені без всебічного дослідження первинних документів, які є в наявності у позивача.

Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За вимогами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в іншій частині, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 р. у справі № 2а-11788/11/1270 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 р. у справі № 2а-11788/11/1270 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 07 лютого 2024 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

І.В. Сіваченко