Ухвала

від 07.02.2024 по справі 320/319/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 320/319/23

адміністративне провадження № К/990/4103/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Київській області від 1 серпня 2022 року № 803-п «Про проведення фактичної перевірки ТДВ «Узинський цукровий комбінат»; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2022 року № 8749/0902, № 8767/0902, № 8746/0902 та № 8748/0902.

Ухвалю Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Київській області від 1 серпня 2022 року № 803-п «Про проведення фактичної перевірки ТДВ «Узинський цукровий комбінат» закрито.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року позов задоволено.

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що:

- на спростування доводів позивача відповідачем не надано жодних доказів того, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю, а саме доказів на підтвердження того, що підставою для прийняття наказу від 1 серпня 2022 року № 803-п слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства. Наказ «Про проведення фактичної перевірки» від 1 серпня 2022 року № 803-п взагалі не містить обґрунтування жодної з можливих підстав перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України, а лише посилання на те, що перевірка здійснюється на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, що дає підстави для висновку про протиправність і індивідуальних актів, прийнятих за наслідками цієї перевірки;

- суд визнав обґрунтованими доводи позивача про те, що оскаржуваний наказ не містить чіткого періоду, який підлягає перевірці, й, оцінюючи доводи контролюючого органу щодо достатнього зазначення для цих цілей посилання на статтю 102 Податкового кодексу України визнав їх недостатнім для виникнення у платника податків відчуття правової визначеності при здійсненні податковим органом контролю відносно нього;

- надаючи оцінку доводам позивача щодо невідповідності виду податкової перевірки проведеному відповідачем оскаржуваному заходу контролю, суд, виходячи з того, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент, дійшов висновку, що перевірка дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» за минулий період часу носить характер документальної перевірки. Оскільки правопорушення, на яке посилається податковий орган, мало місце у 2020 році, а фактична перевірка призначена 1 серпня 2022 року та проведена в період з 2 серпня 2022 року по 11 серпня 2022 року, наведене свідчить про те, що під час фактичної перевірки бралися до уваги обставини та факти, які мали місце не на момент проведення фактичної перевірки, а в минулому, що може охоплюватись, за висновком суду, предметом документальної перевірки;

- виходячи зі сталої правової позиції, яка зводиться до того, що незаконність проведеної перевірки обумовлює й протиправність її результатів, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заявлених вимог позивача.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат».

Ухвалюючи постанову у справі та скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив із того, що:

- за змістом оскаржуваного наказу фактичну перевірку було проведено на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України з метою здійснення контролю щодо дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального. Тобто за однією з двох визначених у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстав;

- позивачем не доведено, а судом не встановлено недоліків в оформленні спірного наказу на проведення перевірки, а посилання у наказі на статтю 102 ПК України в частині визначення періоду проведення перевірки визнано апеляційним судом достатнім. Суд також погодився і з тим, що допуск відповідача до проведення перевірки є підставою для перевірки правильності спірних індивідуальних актів;

- суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що позивачем не було жодним чином спростовано виявлених у ході перевірки порушень положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», оскільки його позовні вимоги обґрунтовані саме порушенням порядку проведення заходу податкового контролю.

1 лютого 2024 року до Верховного Суду вчетверте надійшла касаційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Так, попередньо подані касаційній скарги, що подавались представником скаржника, ухвалами від 19 та від 26 грудня 2023 року, 17 січня 2024 року Верховний Суд повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визнавши недостатнім приведене у касаційній скарзі обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження за пунктами 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається (зазначаються) підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Так, обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яка неправильно застосована судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у ній вказуються: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Подаючи ж касаційну скаргу на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен вказати норми права, які, на його думку, неправильно застосовані судами, й врегульовують саме спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування стояло перед судами попередніх інстанцій.

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У поданій касаційній скарзі скаржник, як на підставу для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи про те, що апеляційним судом не було застосовано:

- висновки Верховного Суду у постановах від 17 січня 2018 року у справі № 1570/7146/12, від 24 жовтня 2018 року у справі № 808/1746/15, від 4 лютого 2019 року у справі № 807/242/14, оскільки як і у цій справі у тих справах на думку скаржника: подібний склад сторін (платник податків та податковий орган), подібний зміст правовідносин (платнику податків донараховано грошові зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість), подібний предмет (оскарження податкових повідомлень-рішень), подібні умови застосування правових норм (правовідносини виникли за результатом проведення документальної перевірки на підставі відповідного наказу); однакове правове регулювання (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункт 78.4 статті 78, пункти 86.1, 86.8 статті 86 статті 86 ПК України);

- висновки Верховного Суду щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, викладені у постановах від 11 липня 2022 року по справі № 120/5728/20-а та від 21 грудня 2022 року по справі № 500/1331/21, а також у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 826/28170/15, за якими, як зазначає скаржник, наказ на проведення перевірки має містити окрім мети перевірки також і підставу її проведення, яка має бути чітко визначена й відповідати правовій нормі. Натомість, як зазначає скаржник, апеляційний суд самостійно виокремив підстави спірної перевірки виходячи з її мети, оскільки оскаржуваний наказ містить посилання лише на норми Податкового кодексу України із вказівкою щодо мети проведення перевірки;

- висновки Верховного Суду у постановах від 1 березня 2021 року у справі № 1340/5184/18 та від 11 вересня 2018 року у справі № 826/14478/17 щодо зазначення у наказі на перевірку відомостей про конкретний період діяльності платника податків, який буде перевірятись, оскільки посилання на статтю 102 Податкового кодексу України не є достатнім.

Так, стверджуючи, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування висновків Верхового Суду у постановах від 17 січня 2018 року у справі № 1570/7146/12, від 24 жовтня 2018 року у справі № 808/1746/15 та від 4 лютого 2019 року у справі № 807/242/14 Позивач не наводить правовий висновок, зроблений Верховним Судом у зазначених постановах, який не був врахований апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні, як і не зазначає у чому полягає подібність правовідносин у справах (у яких викладений висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Натомість зміст доводів касаційної скарги у цій частині зводиться до абстрактного посилання на подібність суб`єктного складу учасників, правовідносин, предмета спору, умов застосування правових норм та однакового правового регулювання спірних правовідносин.

Аналогічно, посилаючись на те, що апеляційним судом не враховано висновків Верховного Суду у постановах Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а та від 21 грудня 2022 року з питання застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України й наполягаючи на тому, що наказ на проведення перевірки має містити правові підстави для призначення перевірки, скаржником, в контексті наведених доводів у їх взаємозв`язку з підставами касаційного оскарження судового рішення по пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, жодним чином не спростовуються висновки апеляційного суду у цій справі про те, що наказ на проведення фактичної перевірки у цій справі стосувався дотримання позивачем законодавства у сфері господарювання, а саме, перевірку було проведено у зв`язку із здійсненням контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що охоплюється однією з двох передбачених у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстав.

Оскаржуючи в касаційному порядку рішення апеляційного суду скаржник не взяв до уваги, що суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови зазначив про врахування правової позиції Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 640/21536/19, й не зазначив при цьому чому ці висновки Верховного Суду не підлягали застосуванню у цій справі та/або застосовані апеляційним судом неправильно.

Й так само, посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 1 березня 2021 року у справі № 1340/5184/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 826/14478/17 й зазначаючи про неурахування цих висновків щодо питання застосування статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі на фактичну перевірку періоду діяльності, скаржник цитує окремі висновки Верховного Суду та норми матеріального права, які регулюють спірні відносини без наведення обґрунтування неправильного їх застосування апеляційним судом у взаємозв`язку з тими висновками, які стали підставою для відмови у позові. При цьому ці висновки Верховного Суду наведені скаржником без врахування подібності правовідносин у зазначених скаржником справах № 1340/5184/18 (постанова Верховного Суду від 1 березня 2021 року) та № 826/14478/17 (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2018 року) і у цій справі.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із висновками, які стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На дотриманні цієї вимоги як підстави для відкриття касаційного провадження вже наголошував Верховний Суд в ухвалах від 19 та від 26 грудня 2023 року, від 17 січня 2024 року, якими повернуті попередньо подані скаржником касаційні скарги у цій справі.

Фактично ж доводи скаржника в контексті неврахування апеляційним судом викладених у касаційній скарзі висновків Верховного Суду зводяться до недослідження судом наявних у матеріалах справи доказів або надання неправильної, на думку скаржника, оцінки цим доказам, що пов`язано з порушенням норм процесуального права, які, у свою чергу, відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень/рішення і направлення справи на новий розгляд. Проте такі доводи можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак у касаційній скарзі скаржник не зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень.

На це також звертав увагу Верховний Суд в ухвалі від 26 грудня 2023 року, повертаючи попередньо подану касаційну скаргу скаржника у цій справі.

Перевіркою змісту викладених доводів касаційної скарги встановлено, що її зміст є майже ідентичним попередньо поданій касаційній скарзі Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», яку було повернуто згідно з ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року, зокрема, містить аналогічні посилання щодо неурахування апеляційним судом у цій справі висновків Верховного Суду, а саме: у постановах від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21, від 15 червня 2021 року № 826/28170/15, від 1 березня 2021 року № 1340/5184/18, від 11 вересня 2018 року № 826/14478/17, виклад яких, як і в попередній касаційній скарзі, зводиться до цитування окремих абзаців судових рішень без наведення обґрунтування неправильного їх застосування апеляційним судом у взаємозв`язку з конкретними висновками, які стали підставою для відмови у позові у цій справі, та без урахування подібності правовідносин у контексті підстави касаційного оскарження судового рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, обґрунтування учетверте поданої касаційної скарги, як і аналогічно попередньо поданим скаргам, зводиться до викладення обставин справи, цитування висновків апеляційного суду та норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням того, що судом апеляційної інстанції ухвалено постанову з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Формальне доповнення касаційної скарги новими твердженнями, які не усувають недоліків, що були підставою повернення попередньо поданих касаційних скарг, не можуть слугувати належним обґрунтуванням наявності підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Наведене є свідченням неналежного зазначення підстав касаційного скарження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою учетверте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відтак, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судового рішення у касаційному порядку.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави оскарження судових рішень у касаційному порядку.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська