Постанова

від 07.02.2024 по справі 520/12511/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 520/12511/21

касаційне провадження № К/990/24039/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року (головуючий суддя - Полях Н.А.),

додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року (головуючий суддя - Полях Н.А.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мінаєва О.М.; судді: Калиновський В.А., Макаренко Я.М.)

у справі № 520/12511/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харелектромет»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Харелектромет» (далі - ТОВ «Харелектромет», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 травня 2021 року № 00077650706.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року позов задоволено.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ «Харелектромет» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000,00 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року названі рішення суду першої інстанції залишені без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому висновки контролюючого органу про порушення платником вимог податкового законодавства є безпідставними.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Харківській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. При цьому, наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з його контрагентами. Відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій не враховані правові висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 14 липня 2020 року у справі № 820/6063/16, від 06 вересня 2019 року у справі № 820/2835/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 826/26660/15, від 17 вересня 2019 року у справі № 826/6302/13-а, від 27 січня 2020 року у справі № 640/19386/18. Крім того, зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу не підтверджений належними аргументами, які б доводили необхідність та неминучість понесення цих судових витрат.

Ухвалою від 07 листопада 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Харківській області.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку платника щодо дотримання вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт від 07 квітня 2021 року № 5766/20-40-07-06-10/24478611.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником вимог: пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на 5 202 265,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на порушення позивачем норм податкового законодавства, що стосуються віднесення сум сплаченого постачальникам у ціні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту, у зв`язку з непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю «Норманд Трейд»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Майкос Трейдінг»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Блітріз»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабулос Корпорейшн»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Флайс Компані ЛТД»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Морес -ЛТД»; Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕТ-Компані»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Лістіон Трейд»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Експо Солар».

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом 19 травня 2021 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 00077650706, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 6 502 831,25 грн, з яких за податковим зобов`язанням 5 202 265,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 300 566,25 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За правилами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими первинними документами, такі суми не можуть бути віднесені до податкового кредиту.

Таким чином, формування податкового кредиту можливе лише у разі підтвердження фактичного здійснення господарських операцій належно оформленими первинними документами.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судовими інстанціями встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; платіжних доручень; виписок за рахунками.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

За правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Податковий орган в судовому процесі посилався на те, що надані позивачем до суду видаткові накладні та платіжні доручення не надавалися під час перевірки, у зв`язку з чим не можуть отримати оцінку документів, що підтверджують господарські операції. Ненадання документів зафіксовано актом від 31 березня 2021 року № 1305/20-40-07-06-10/24478611. Такий довід відповідач наводив у відзиві на позов та в апеляційній скарзі, так само, ГУ ДПС у Харківській області про це вказує і в касаційній скарзі.

Незважаючи на те, що зазначена обставина в силу частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України входить до предмета доказування у цій справі, суди попередніх інстанцій цей довід контролюючого органу не перевірили та не дали йому належної правової оцінки.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У разі якщо наведені твердження податкового органу знайшли б підтвердження, правових підстав для оцінки наданих позивачем зазначених вище документів, як доказів господарських операцій з придбання товарів у наведених в акті перевірки контрагентів, не було б.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Враховуючи те, що Суд дійшов висновку про скасування рішень судових інстанцій, ухвалених по суті позовних вимог, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року, яким вирішено питання про стягнення витрат на правову допомогу, також підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник