Постанова

від 23.01.2024 по справі 755/11240/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №755/11240/23 Головуючий у 1 інстанції: Коваленко І.В.

провадження №22-ц/824/2865/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,

при секретарі: Курченко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Одночасно з позовною заявою, до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Возного М.В. про забезпечення позову, в якій заявник просить: накласти арешт на рухоме майно, а саме: автомобіль марки «LEXUS GX 460», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; автомобіль марки «ЗИЛ», 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .

Заяву обґрунтував тим, що у даному позові позивач заявляє вимоги щодо поділу майна подружжя, а саме, поділу двох транспортних засобів. Як зазначає представник, за час сумісного життя у шлюбі сторонами було подружжям було придбано 21 грудня 2022 року - автомобіль марки «LEXUS GX 460», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , та 20.04.2023 року - автомобіль марки «ЗИЛ», 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 , які зареєстровані на ім`я відповідача. Таким чином, на думку заявника, існує реальна загроза того, що відповідач, у разі отримання позитивного рішення суду за наслідками розгляду позову про поділ майна подружжя, як власник автомобілів, з метою уникнути цивільної відповідальності, планує подарувати, продати це майно іншим особам, щоб унеможливити у майбутньому виконати рішення суду. Враховуючи викладене, заявник звернувся до суду з даною заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на автомобіль марки «LEXUS GX 460», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 .

Накладено арешт на автомобіль марки «ЗИЛ», 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухваленню новогорішення, яким відмовити в задоволенні заяви.

Скарга обґрунтована тим, що заява позивача не містить жодних обґрунтувань щодо відсутності гарантій виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. При вирішенні питання про забезпечення позову суд мав здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Зазначає, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається зі змісту заяви та в подальшому ухвали, позивачем було надано лише правовстановлюючі документи, і жодного доказу, який би свідчив про наміри відчуження майна відповідачем.

Разом з тим, звертає увагу апеляційного суду, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси усіх учасників процесу, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що автомобілі, на які представник позивача просив накласти арешт, є предметом даного спору та існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому ускладнити виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог позивача і вплинути на його права у наведеній справі.

Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 129 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст.ст.18, 153 ЦПК поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

За ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для ефективного захисту прав або інтересів позивача. При цьому відповідно до вимог частини 3 статі 12, частини 1 статті 81 ЦПК України обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Крім того, як роз`яснено в постанові №9 Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, що позивач заявляє вимоги щодо поділу майна подружжя, а саме: автомобіля марки «LEXUS GX 460», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , та автомобіля марки «ЗИЛ», 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .

Як встановлено та вбачається з доданої до заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_5 від 21.12.2022 року, транспортний засіб марки «LEXUS GX 460», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 .

Як вбачається з доданої до заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_6 від 20.04.2023 року, транспортний засіб марки «ЗИЛ», 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 .

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що автомобілі, на які представник позивача просить накласти арешт, є предметом даного спору, тому існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому ускладнити виконання рішення суду у даній справі, у разі задоволення позовних вимог позивача і вплинути на його права у наведеній справі.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови скаледно 06 лютого 2024 року.

Головуючий:

Судді: