Постанова

від 31.01.2024 по справі 455/1244/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 455/1244/17

провадження № 61-9913св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Відділ освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, Добромильська міська рада Самбірського району Львівської області,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2021 року у складі судді Пошивака Ю. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 1998 року вона працювала на посаді директора навчально-виховного комплексу (далі - НВК) «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад - учнівське лісництво ім. о. І. Могильницького» с. Міженець. Наказом начальника відділу соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради ОСОБА_2 від 14 вересня 2017 року № 184 її звільнено із займаної посади згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

Вважала своє звільнення незаконним, оскільки згідно з рішенням атестаційної комісії II рівня відділу освіти Старосамбірської районної державної адміністрації від 01 квітня 2016 року вона відповідає займаній посаді. Рішення атестаційної комісії відповідає статті 24 Закону України «Про загальну середню освіту» та статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту», де визначено, що посаду керівника загальноосвітнього (позашкільного) навчального закладу може обіймати особа, яка успішно пройшла атестацію керівних кадрів освіти.

Позивач зазначала, що порядок атестації керівників навчальних закладів встановлений Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 06 жовтня 2019 року № 930 зі змінами, внесеними наказом Міністерства освіти і науки України від 08 серпня 2013 року № 1135.

Згідно з пунктом 1.7 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, чергова атестація здійснюється один раз на п`ять років. Позачергова атестація керівних кадрів проводиться за поданням керівника відповідного органу управління освітою при неналежному виконанні посадових обов`язків, що начальником відділу соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради ОСОБА_2 зроблено не було.

Посилалася на те, що рішення начальника відділу соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради ОСОБА_2 про звільнення її з посади директора суперечить Закону України «Про запобігання корупції», так як він є посадовою особою місцевого самоврядування і у нього виник потенційний конфлікт інтересів - наявність у нього приватного інтересу у сфері, в якій він виконує свої службові повноваження, що вплинуло на необ`єктивність та неупередженість прийнятого рішення.

З 14 вересня 2017 року вона не працює, її середня заробітна плата за останні 12 місяців роботи склала 5 626,00 гривень, вимушений прогул склав 1 місяць, тому борг за час вимушеного прогулу складає 5 626,00 гривень.

Протокольною ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 22 березня 2019 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Пандяка І. О. про залучення до участі у справі як третю особу на стороні позивача Національне агенство з питань запобігання корупції задоволено.

Залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача Національне агенство з питань запобігання корупції.

Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 08 листопада 2019 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шлянти Н. Р. задоволено.

Замінено неналежних відповідачів, а саме: начальника Відділу соціального-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради ОСОБА_2 та директора Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 на належних відповідачів - Відділ соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради та Міженецьку сільську раду Старосамбірського району Львівської області, виключивши їх з числа співвідповідачів.

Виключено Національне агенство з питань запобігання корупції, яке було залучено, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні позивача.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

- поновити її на посаді директора навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів -дошкільний навчальний заклад - учнівське лісництво ім. о. І. Могильницького» с. Міженець Старосамбірського району Львівської області;

- стягнути з Відділу соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради ОСОБА_2 на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 вересня 2017 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить 5 626,00 гривень.

Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 лютого 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шлянта Н. Р. про заміну відповідачів задоволено.

Замінено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділу соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради, Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, первісного відповідача - Відділ соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради на її правонаступника - Відділ освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради; замінено Міженецьку сільську раду Старосамбірського району Львівської області на її правонаступника - Добромильську міську раду Самбірського району Львівської області.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Відділу соціального-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області № 184 від 14 вересня 2017 року «Про звільнення з роботи».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Навчально-виховного комплексу «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад ім. о. І. Могильницького» с. Міженець Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області.

Стягнуто з Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 304 311 (триста чотири тисячі триста одинадцять) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області на користь держави, судові витрати в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Рішення районного суду мотивовано тим, що звільнення позивача з посади директора НВК «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад - учнівське лісництво ім. о. І. Могильницького» с. Міженець Старосамбірського району Львівської області на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП у зв`язку з невідповідністю займаній посаді було проведено незаконно та упереджено, профспілковим комітетом не було проведено системи заходів, спрямованої на всебічне комплексне оцінювання позивача, її педагогічної діяльності, за якою визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді та рівень його кваліфікації.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції врахував, що звільнення позивача відбулось 14 вересня 2017 року та зазначив, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 , обрахований із заробітної плати за липень 2017 року та за серпень 2017 року становить 301,00 грн. Отже, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 25 вересня 2017 року по 01 жовтня 2021 рік з врахуванням кількості робочих днів відповідно у 2017-2021 роках, становить: 1 011 x 301,00 = 304311,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2021 року ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участі у справі, 09 лютого 2023 року з вернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року ОСОБА_2 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2021 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2021 року залишено без руху.

Встановлено ОСОБА_2 строк для усунення вказаних недоліків - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження фактів неналежного виконання позивачем трудових обов`язків у період 2016-2017 навчального року у зв`язку з недостатньою кваліфікацією.

При цьому перед призначенням позивача на посаду директора НВК успішно пройшла атестацію, ліквідації НКВ «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад - учнівське лісництво ім. о. І. Могильницького» с. Міженець Старосамбірського району Львівської області не відбулося, НВК у повному об`ємі виконував свої функції навчального закладу, тому вимоги щодо необхідності проходження позивачкою конкурсного відбору для роботи у реформованому навчальному закладі є неправомірними.

Апеляційний суд зазначив, що вказана обставина не може бути підставою для висновку про невідповідність позивачки займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що чинність наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду директора роботодавцем не оспорювалась, питання про скасування такого наказу роботодавцем не порушувалось, тому з урахуванням принципу юридичної визначеності, позивач очікувала правомірної поведінки роботодавця.

Крім того, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з дати звільнення і до ухвалення судом рішення у справі, районним судом здійснено правильно.

Суд зазначив, що ОСОБА_2 знав про наявність даної справи в провадженні суду, про її обставини та предмет спору, мав можливість скористатись своїм правом, встановленим частиною першою статті 53 ЦПК України, та подати до суду відповідне клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, однак, таким правом не скористався, а тому його доводи і в цій частині є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

У липні 2023 року касаційні скарги надійшли до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Погрібному С. О., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Ступак О. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного О. С. справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Луспеник Д, Д.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що його не було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, хоча рішення у справі стосується його прав та обов`язків як особи, яка підписала наказ про звільнення позивача з роботи. Мотивує це тим, що прокурор звернувся з позовом до суду про стягнення з нього шкоди за незаконне звільнення працівника.

Зазначає, що подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи детально, всебічно, комплексно розглядалося профспілковим комітетом на засіданні без будь-якого упередження.

Посилається на те, що в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено, яка норма права була порушення під час звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Суд ухвалив судове рішення на підставі неналежних доказів, а саме на показах колишнього начальника відділу, який в період, за який звітувалася директор школи, не працював і йому не було відомо про роботу ОСОБА_1 . Також суд помилково взяв до уваги рішення атестаційної комісії ІІ рівня відділу освіти Старосамбірської районної державної адміністрації від 01 квітня 2016 року, яке характеризує ОСОБА_1 з позитивної сторони, оскільки це рішення стосується її роботи за період до 01 квітня 2016 року.

Стягнена судом сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу розрахована з порушенням, оскільки ОСОБА_1 була звільнена 14 вересня 2017 року, з позовом до суду звернулася 10 жовтня 2017 року, а розрахунок було здійснено на дату ухвалення судового рішення районним судом (01 жовтня 2021 року). При цьому посилається на порушення строків розгляду справи.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, зокрема:

1) суд першої інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до розгляду у справі;

2) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 755/2476/18, відповідно до яких у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони;

3) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 640/4022/17, згідно з якими важливість залучення судом в цивільних справах третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, підтверджується, зокрема, приписами частини третьої статті 376 та частини першої статті 411 ЦПК України, згідно з якими прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, є обов`язковою підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення та ухвалення нового рішення суду, а також обов`язковою підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд;

4) суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи на підставі недопустимого доказу, а саме на підставі показань свідка ОСОБА_3 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шлянта Н. Р. подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Зазначає, що ОСОБА_1 відповідала займаній посаді, підстави для її звільнення були відсутні. Суд першої інстанції правильно врахував, що чинність наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду директора роботодавцем не оспорювалася, питання скасування такого наказу не порушувалося.

ОСОБА_2 було відомо про наявність судового провадження у справі, отже, доводи про незалучення його до участі у справі, як третьої особи, є необґрунтованими.

Вважає, що тривалість розгляду справи в суді першої інстанції спричинена процесуальними діями суду, відтак не може бути підставою для скасування судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом від 01 липня 1998 року № 52 ОСОБА_1 переведена на роботу у Міженецьку середню школу на посаду директора школи з 01 вересня 1998 року.

Наказом від 10 лютого 2012 року № 10 Міженецька СЗШ І-ІІІ ступенів перейменована у навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад ім. о. І. Могильницького» с. Міженець.

Рішенням ІІ сесії VII скликання Старосамбірської районної ради від 25 грудня 2015 року № 40 та наказом відділу освіти від 29 січня 2016 року № 14 01 лютого 2016 року НВК «Загальноосвітній навчальний заклад I-III ступенів -дошкільний навчальний заклад ім. о. І. Могильницького» с. Міженець Старосамбірського району Львівської області передано із спільної власності територіальної громади Старосамбірського району Львівської області у спільну власність Міженецької об`єднаної територіальної громади Старосамбірського району Львівської області.

Рішенням Міженецької сільської ради від 25 січня 2016 року № 13 створено відділ соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради, якому підпорядковувався НВК «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад ім. о. І. Могильницького» с. Міженець Старосамбірського району Львівської області.

Наказом відділу освіти Старосамбірської районної державної адміністрації від 29 січня 2016 року № 14 «Про виконання заходів щодо передачі закладів освіти із спільної власності територіальної громади району у комунальну власність Міженецької та Новоміської об`єднаних територіальних громад Старосамбірського району Львівської області», з метою врегулювання трудових відносин педагогічних та технічних працівників ЗНЗ, які визначені для передачі у комунальну власність ОТГ відповідної ради, з 01 лютого 2016 року передано зі спільної власності територіальної громади району у комунальну власність Міженецької сільської ради об`єднаної територіальної громади НВК «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад ім. о. І. Могильницького» с. Міженець Старосамбірського району Львівської області. При цьому, керівнику такого навчального закладу у термін до 01 лютого 2016 року слід було зробити відповідні записи у трудових книжках педагогічних та технічних працівників про передачу їх із спільної власності територіальної громади району у комунальну власність об`єднаної територіальної громади відповідної ради, без розірвання трудових відносин з ними.

Рішенням VІІ позачергової сесії VІІ скликання Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 23 червня 2016 року № 49 вирішено провести реформування загальноосвітніх закладів на території Міженецької об`єднаної територіальної громади шляхом створення НВК «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад - учнівське лісництво ім. о. І. Могильницького» із опорною школою І-ІІІ ступенів та учнівським лісництвом в с. Міженець, філіями - початкових шкіл І-ступеня в с. Зоротовичі та в с. Дроздовичі.

08 серпня 2016 року ОСОБА_1 подано заяву на ім`я начальника відділу соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області ОСОБА_3 про призначення її на посаду директора НВК «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад - учнівське лісництво ім. о. І. Могильницького» с. Міженець Старосамбірського району Львівської області.

Наказом відділу соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 01 вересня 2016 року № 116 ОСОБА_1 прийнято на посаду директора НВК ім. о. І. Могильницького та надано право проводити уроки німецької мови.

Згідно з протоколом загальних зборів педагогічного колективу та батьківського комітету НВК «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад - учнівське лісництво ім. о. І. Могильницького» від 17 серпня 2017 року № 3, заслухавши звіт директора школи ОСОБА_1 за результатами роботи на посаді директора навчального закладу у 2016-2017 навчальних роках, вирішено визнати роботу директора незадовільною та клопотати перед відділом соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області про її звільнення з посади директора НВК ім. о. І. Могильницького у зв`язку з невідповідністю займаній посаді.

ОСОБА_1 було запропоновано роботу в навчальному закладі на посаді вчителя німецької мови, від якої вона відмовилася, що підтверджується актом комісії від 13 вересня 2017 року «Про відмову від переведення на іншу роботу».

13 вересня 2017 року начальник відділу соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради ОСОБА_2 звернувся до профспілкового комітету НВК «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад - учнівське лісництво ім. о. І. Могильницького» з поданням про надання згоди на звільнення з посади директора ОСОБА_1 , в якому зазначив, що питання про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду директора навчального закладу не розглядалося на засіданні атестаційної комісії і відбулось без конкурсної процедури, а це свідчить про те, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду директора навчально-виховного комплексу з порушенням порядку прийому на роботу. Крім цього, 17 серпня 2017 року загальні збори педагогічного колективу та батьківського комітету, заслухавши звіт директора школи ОСОБА_1 за результатами роботи на посаді директора навчального закладу в 2016-2017 навчальному році, визнали роботу директора незадовільною та поставили вимогу про звільнення її з роботи у зв`язку з невідповідністю займаній посаді.

Згідно з протоколом засідання профспілкового комітету НВК «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад - учнівське лісництво ім. о. І. Могильницького» с. Міженець від 14 вересня 2017 року № 10, профспілковий комітет навчального закладу надав згоду на звільнення з посади директора НВК «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад - учнівське лісництво ім. о. І. Могильницького» с. Міженець ОСОБА_1 із займаної посади.

Наказом начальника відділу соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 14 вересня 2017 року № 184 ОСОБА_1 звільнено з роботи 14 вересня 2017 року за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та її відмови від переведення на іншу запропоновану роботу.

Відповідно до рішення Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області від 10 грудня 2020 року № 16 розпочато процедуру реорганізації Міженецької сільської ради шляхом приєднання до Добромильської міської ради, яка є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Міженецької сільської ради.

Відповідно до рішення Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області від 10 грудня 2020 року № 22 вирішено припинити діяльність відділу соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради та створено ліквідаційну комісію.

Рішенням Добромильської міської ради від 22 січня 2021 року № 53 затверджено акт приймання-передачі загальноосвітніх навчальних закладів, серед яких НВК «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад - учнівське лісництво ім. о. І.Могильницького» с. Міженець, передано з власності Міженецької сільської ради у власність Добромильської територіальної громади, вирішено увійти до складу засновників даного навчального закладу, а також доручено відділу освіти, культури, туризму та спорту внести зміни до статутів, зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР та здійснити їх організаційні заходи, спрямовані на забезпечення діяльності закладів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно пунктів першого, четвертого статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом підпункту «а» пункту 2 статті 9 вказаної Конвенції тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами трудового законодавства України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Розірвання трудового договору з працівником за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, стану здоров`я та відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці (якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці), що перешкоджає продовженню даної роботи, повинно бути проведено із дотриманням вимог, викладених у частинах першій-третій статті 40 КЗпП України.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзацах першому, третьому пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за пунктом другим частини першої статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов`язки чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Судами встановлено, що відповідно до Наказу начальника відділу соціально-гуманітарного розвитку Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 14 вересня 2017 року № 184 ОСОБА_1 звільнено з роботи 14 вересня 2017 року за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та її відмови від переведення на іншу запропоновану роботу.

Суди дійшли висновку, що звільнення позивача із займаної посади за пунктом 2 статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства України. При цьому суди зазначили, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження фактів неналежного виконання позивачем трудових обов`язків у період 2016 - 2017 навчального року у зв`язку з недостатньою кваліфікацією.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позову ОСОБА_1 та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 40 КЗпП України невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації, стану здоров`я чи допуску до державної таємниці.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтовуючи рішення щодо встановлення тих чи інших фактів та обставин з посиланням на доказ однієї сторони, суд має навести мотиви, чому відхиляє докази протилежної сторони, подані на спростування цих же фактів чи обставин.

У статті 77 ЦПК України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічні працівники підлягають атестації. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання. Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Відповідно до пункту 1.6 наказу Міністерства освіти і науки України від 06 жовтня 2010 року № 930 «Про затвердження Типового положення про атестацію педагогічних працівників» призначенню на посади керівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів має передувати їх атестація.

Відповідно до 1.2 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, атестація педагогічних працівників - це система заходів, спрямована на всебічне комплексне оцінювання їх педагогічної діяльності, за якою визначаються відповідність педагогічного працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюється кваліфікаційна категорія, педагогічне звання.

Згідно з пунктом 1.7 Типового положення про атестацію, чергова атестація здійснюється один раз на п`ять років. Позачергова атестація керівних кадрів проводиться за поданням керівника відповідного органу управління освітою при неналежному виконанні посадових обов`язків.

Ухвалюючи судові рішення у справі, суди попередніх інстанцій врахували, що згідно з рішенням атестаційної комісії II рівня відділу освіти Старосамбірської районної державної адміністрації від 01 квітня 2016 року ОСОБА_1 , директор НВК «ЗНЗ-І-ІІІ ст. - ДНЗ ім. о. І. Могильницького» с. Міженець, відповідає займаній посаді. При цьому суди відхилили як доказ рішення профспілкового комітету навчального закладу від 14 вересня 2017 року № 10 щодо надання згоди на звільнення з посади директора НВК «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад - учнівське лісництво ім. о. І. Могильницького» с. Міженець ОСОБА_1 із займаної посади, оскільки профспілковим комітетом не взято до уваги те, що ОСОБА_1 двадцять років успішно очолювала школу, їй присвоєно вищу освітню категорію, статус «Старшого вчителя», вона має різні нагороди саме за професійну діяльність.

Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій здійснено оцінку доказів у справі відповідно до статті 89 ЦПК України, правильно зазначено про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та незаконність звільнення позивача із займаної нею посади на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

Також суди попередніх інстанцій правильно вказали, що наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду директора роботодавцем не оспорювався, питання про скасування такого наказу ним не порушувалось, тому з урахуванням принципу юридичної визначеності, позивач очікувала правомірної поведінки роботодавця.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Згідно із пунктом 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 14 вересня 2017 року до дня ухвалення рішення судом першої інстанції у розмірі 304 311,00 грн, районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що зазначена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки вказана сума вирахувана безпосередньо із заробітної плати, яку отримував позивач, за винятком обов`язкових податків та зборів.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є правильними та не підлягають зміні. Зокрема, судами на підставі повно досліджених обставин справи встановлено порушення відповідачем трудового законодавства під час звільнення позивача, що має наслідком застосування положень статті 235 КЗпП України та стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з Відділу освіти, культури, спорту та туризму Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 304 311,00 грн здійснені на підставі наявних у матеріалах справи доказів є обґрунтованими, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у цій частині відсутні.

Посилання касаційної скарги про незалучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, як підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів відхиляє, оскільки, знаючи про наявність в провадженні Старосамбірського районного суду Львівської області цієї справи, він не скористався правом звернутися до суду з відповідним клопотанням про залучення його до участі у справу, натомість 08 січня 2019 року через канцелярію суду ним подано клопотання про виключення його з числа відповідачів.

При цьому апеляційний суд прийняв до розгляду його апеляційну скаргу, навів обґрунтовані мотиви його доводів щодо тривалого розгляду цієї справи, щодо його прав та обов`язків й дійшов правильного висновку, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховний Суд відхиляє, оскільки суди правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушили норми процесуального права.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що судові рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець