Рішення

від 22.01.2024 по справі 947/33046/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/33046/20

Провадження № 2/947/244/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі :

головуючого - судді Коваленко О.Б.,

за участю секретаря Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Дениса Кешкентія», про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м.Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Дениса Кешкентія», ОСОБА_3 про вчинення певних дій та визнання правочину недійсним.

01.12.2021 року ухвалою Київського районного суду м.Одеси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Дениса Кешкентія», ОСОБА_3 про вчинення певних дій та визнання правочину недійсним-закрито.

Постановою Одеського апеляційного суду від 26.09.2022р року ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 01.12.2021 рокускасовано.Провадження усправі в частині позовнихвимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 провчинення певнихдій тавизнання правочинунедійсним закрито.В іншійчастині позовних вимог справу направлено для продовження розгляду.

23.01.2023р.ухвалою Київськогорайонного судум. Одеси у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 про відвідсудді Куриленко О.М. посправі запозовом ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Дениса Кешкентія» про вчинення певних дій та визнання правочину недійсним відмовлено в повному обсязі. Заяву судді Куриленко Оксани Миколаївни про самовідвід задоволено. Передано справу № 947/33046/20 за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Дениса Кешкентія» про вчинення певних дій та визнання правочину недійсним, до канцелярії суду для повторного розподілу між суддями Київського районного суду м. Одеси в порядку передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена позовна заява передана судді Коваленко О.Б.

01.02.2023 р. ухвалою Київського районного суду м.Одеси прийняти дорозгляду тавідкрито провадженняза позовноюзаявою ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Дениса Кешкентія» про вчинення певних дій та визнання правочину недійсним.

Позивачка посилається на те, що 03.10.2017 вх. № 36337/17 Київським районним судом було отримано позовну заяву про визнання заповіту недійсним, а в подальшому відкрито справу № 520/11801/17 за позовом гр. Ізраїля ОСОБА_3 до ОСОБА_1 .

Так, підставою для позовного провадження стало подача вищенаведеного позову, однак при цьому подавав сам позов від імені позивача представник адвокат адвокатського бюро «ДЕНИСА КЕШКЕНТІЯ» Кешкентій Д.В., що підтверджується договором «об оказании правовой помощи адвокатом» № 0206 - 02 від 06.02.2017 року, укладеного від імені ОСОБА_3 з адвокатським бюро «ДЕНИСА КЕШКЕНТІЯ» та ордером серія КВ № 372801, виданого 02.10.2017 року.

Більше ніяких документів, які б надавали змогу встановити особу ОСОБА_3 , немає. При цьому в договорі «об оказании правовой помощи адвокатом» № 0206-02 від 06.02.2017 року який складено всупереч вимог діючого законодавства, а саме: договір складено російською мовою, не містить даних, які б ідентифікували ОСОБА_3 , так як в договорі будь - які інші відомості як, паспортні дані, ідентифікаційний код, дата народження, місце реєстрації або проживання, громадянств не зазначені. Це робить неможливим встановити по відношенню до укладеного договору, хто саме ОСОБА_3 . Зі змісту вищенаведеного позову до Київського районного суду м. Одеси про визнання заповіту недійсним, містяться відомості у вигляді напису позивача ОСОБА_3 та зазначена адреса, яка визначає проживання ОСОБА_3 в Ізраїлі. Більше будь-яких даних про сторону не має.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що поданий договір «об оказании правовой помощи адвокатом» № 0206-02 від 06.02.2017 року адвокатом Кешкентієм став підставою для розгляду цивільної справи 520/11801/17 за позовом гр.Ізраїля ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , а сам визначеним відповідачем позивач ніколи не перетинав кордону з Україною, що підтверджується листом від 19.03.2020 № 15/3 складеним прокурором Третього відділу процесуального керівництва прокуратури Одеської області Попов С.В. на адресу Одеської міської ради. В даному листі чітко зазначається, що всупереч нормам КПК України слідча Соловьйова О.Ю.

14.02.2017р передала під розписку ключі від трьох квартир які належали вбитому ОСОБА_5 адвокату Кешкентію Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 , громадянки Ізраїлю ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не приїздила до України, але видала довіреність адвокату. Також прокурор зазначає в своєму листі, що документи представлені адвокатом Кешкентієм Д.В. викликають сумнів у своєї дійсності. При цьому прокурор зазначає, що розслідується кримінальне провадження № 62020150000000217, пов`язане з подіями та фактами, які розглядаються з урахуванням того що належних матеріалів та документів, які підтверджують родинним зв`язок вбитого ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , яка, як визначає прокурор, могла померти, відсутні. Не є зрозумілим, як ОСОБА_3 могла укласти угоду в м. Одеса, якщо вона не перетинала кордон для підписання даної угоди, а надсилання такого договору до Ізраїлю поштою або в іншим спосіб законом не передбачено. У зв`язку з чим було надіслано адвокатським запит до Державної прикордонної служби України з проханням повідомити, чи перетинала кордон з Україною ОСОБА_3 . При цьому необхідно наголосити, що в рамках кримінального провадження № 522/10909/17 яке розглядається Приморським районним судом м. Одеса за обвинуваченням ОСОБА_7 вчинення злочину передбаченого частиною 1 ст. 115 КК України представником потерпілого за аналогічним адвокатським договором № 0206-02 від 06.02.2017 року інтереси потерпілої ОСОБА_3 представляє адвокат Кешкентій Д.В., який в судовому засідання відкрито повідомляв, що ОСОБА_3 для підписання угоди до України не приїздила, на питання адвоката ОСОБА_8 в який спосіб було підписано угоду, адвокат Кешкентій пояснити не зміг, сказав, що є багато способів.

Позивач ОСОБА_1 ставить під сумнів взагалі вкладання між ОСОБА_9 та адвокатом Кешкентієм Д.В. договору про надання правової допомоги, яка стала підставою зверненням з позовом до суду.

Позивачка просить визнатидоговір 0206-02від 06.02.2017року укладеногоміж ОСОБА_3 та адвокатським бюро «ДЕНИСА КЕШКЕНТШ» недійсним.

Представник позивачки у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

06.02.2017 р. укладено договір №0206-02 про надання правової допомоги адвокатом між ОСОБА_3 та Адвокатським бюро «Дениса Кешкентія».

Ордер на надання правової допомоги, яким адвокат підтверджує свої повноваження, має бути оформлений відповідно до вимог, встановлених Положенням про ордер № 41 (Положенням про ордер № 36). У підпункті 15.4 пункту 15 Положення про ордер № 36 і підпункті 12.4 пункту 12 чинного Положення про ордер № 41 передбачено, що ордер має містити назву органу, в якому надається правова допомога адвокатом.

В оспорюваному адвокатському ордері зазначені сторони, номер посвідчення адвоката України, ким та коли його видано; дата видачі ордера; номера та дати договору про надання правової допомоги, а також зазначено, що правова допомога надається у Київському районному суді м. Одеси.

Суд вважає, що позивачем не представлено належних та допустимих доказів того, що адвокатський ордер підписано «неналежною» Соколовою А.Д.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10, 13,76-81, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Дениса Кешкентія», про визнання недійсним договору 0206-02 від 06.02.2017 р., укладеного між ОСОБА_3 та Адвокатським бюро «Дениса Кешкентія», - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду буде складено у строк до 01.02.2024 року включно.

Суддя Коваленко О. Б.