Постанова

від 24.09.2024 по справі 947/33046/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4561/24

Справа № 947/33046/20

Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Дениса Кешкентія» про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В:

До Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Дениса Кешкентія», ОСОБА_3 про вчинення певних дій та визнання правочину недійсним.

01.12.2021 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Дениса Кешкентія», ОСОБА_3 про вчинення певних дій та визнання правочину недійсним - закрито.

Постановою Одеського апеляційного суду від 26.09.2022 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 01.12.2021 року скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вчинення певних дій та визнання правочину недійсним закрито. В іншій частині позовних вимог справу направлено для продовження розгляду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.10.2017 року вх. № 36337/17 Київським районним судом було отримано позовну заяву про визнання заповіту недійсним, а в подальшому відкрито справу № 520/11801/17 за позовом гр. Ізраїля ОСОБА_3 до ОСОБА_1 .

Так, підставою для позовного провадження стало подача вищенаведеного позову від імені позивача представником - адвокатом адвокатського бюро «Дениса Кешкентія» Кешкентієм Д.В., повноваження якого підтверджуються договором «об оказании правовой помощи адвокатом» № 0206-02 від 06.02.2017 року, укладеного від імені ОСОБА_3 з адвокатським бюро «Дениса Кешкентія» та ордером серія КВ № 372801 від 02.10.2017 року.

Більше будь-яким документів, які б надавали змогу встановити особу ОСОБА_3 , немає. При цьому договір № 0206-02 від 06.02.2017 року складено всупереч вимог діючого законодавства, а саме: договір складено російською мовою, не містить даних, які б ідентифікували ОСОБА_3 , так як в договорі будь-яких інших відомості такі як: паспортні дані, ідентифікаційний код, дата народження, місце реєстрації або проживання, громадянство не зазначено.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що поданий договір № 0206-02 від 06.02.2017 року адвокатом Кешкентієм Д.В. став підставою для розгляду цивільної справи № 520/11801/17 за позовом гр. Ізраїля ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , а сам позивач ОСОБА_3 ніколи не перетинала кордону з Україною, що підтверджується листом від 19.03.2020 року № 15/3 складеним прокурором Третього відділу процесуального керівництва прокуратури Одеської області Поповим С.В. на адресу Одеської міської ради.

Позивач ОСОБА_1 ставить під сумнів взагалі укладання договору про надання правової допомоги між ОСОБА_4 та адвокатом Кешкентієм Д.В., що стало підставою зверненням з позовом до суду.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Дениса Кешкентія», про визнання недійсним договору № 0206-02 від 06.02.2017 р., укладеного між ОСОБА_3 та Адвокатським бюро «Дениса Кешкентія» - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 07 липня 2016 року ОСОБА_5 було складено заповіт, згідно якого усе своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося, та усе те, що на день його смерті буде належати, та на що за законом матиме право, він заповів Позивачу у справі. Вказаний заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Димерлій Ольгою Михайлівною та зареєстрований в реєстрі за № 646. В подальшому ОСОБА_5 було вбито. Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області було складено актовий запис № 9759, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть. В день смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина. До спадкової маси входило майно, яке складалося із трьох квартир. У встановлений законом строк Позивач звернулась до приватного нотаріуса Димерлій О.М. з відповідною заявою про прийняття спадщини на підставі заповіту. Після відкриття спадщини до Позивача було подано позов про визнання заповіту недійсним громадянкою на ім`я ОСОБА_3 , в інтересах якої діяло Адвокатське бюро «Дениса Кешкентія». Підставою подання позову від імені ОСОБА_3 був Договір № 0206-02 про надання правової допомоги адвокатом (далі Договір), нібито укладений 06.02.2017 між ОСОБА_3 та Адвокатським бюро «Дениса Кешкентія». Однак, як з`ясувалося згодом, цей Договір не міг бути укладеним ОСОБА_3 , оскільки вона є громадянкою Республіки Ізраїль, і за інформацією Державної прикордонної служби України, на момент укладення Договору, ОСОБА_3 державний кордон України не перетинала. Відтак, відсутні підстави вважати, що оспорюваний Договір був укладений особисто громадянкою ОСОБА_3 . Крім того, в оспорюваному Договорі крім імені фізичної особи ( ОСОБА_3 ), посилання будь-який документ, який би надавав можливість ідентифікувати особу громадянки ОСОБА_3 відсутній. З огляду на викладене, оскільки договір про надання правової допомоги має вчинятися письмово, натомість оспорюваний Договір громадянкою ОСОБА_3 не підписувався і не міг бути підписаним за вищевикладених обставин, оскільки остання не перетинала Державний кордон України на момент укладення Договору, Адвокатське бюро «Дениса Кешкентія» не набувало права надавати правову допомогу ОСОБА_3 , у тому числі, подавати від її імені позов до Позивача про визнання заповіту недійсним та бути учасником справи у суді. Відтак, наслідком подання позову Адвокатським бюро «Дениса Кешкентія» від імені громадянки ОСОБА_3 за вищевикладених обставин мало б бути залишення позову без розгляду на підставі ст. 257 ЦПК України, як такий, що поданий особою, яка не має повноважень на ведення справи. Натомість вказаний позов судом було прийнято до провадження та за результатами розгляду заповіт ОСОБА_5 , складений на користь Позивача, було визнано судом недійсним, у зв`язку з чим Позивач була позбавлена права на спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 24.09.2024 року на 14:00 годину, сторони до суду не з`явились, із клопотаннями про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не звертались, клопотань про відкладення не подавали.

29.04.2024 року на адресу суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 адвоката Туманова Д.С. про розгляд справа, призначеної на 24.09.2024 року о 14:00 год. без їх участі.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби в нутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, з урахуванням клопотання представника скаржника про розгляд справи без їх участі, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належно сповіщених сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокремасправу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним договору 0206-02 від 06.02.2017 р., укладеного між ОСОБА_3 та Адвокатським бюро «Дениса Кешкентія», суд першої інстанції виходив з того, що в оспорюваному адвокатському ордері зазначені сторони, номер посвідчення адвоката України, ким та коли його видано; дата видачі ордера; номера та дати договору про надання правової допомоги, а також зазначено, що правова допомога надається у Київському районному суді м. Одеси, тому суд вважає, що позивачем не представлено належних та допустимих доказів того, що адвокатський ордер підписано «неналежною» ОСОБА_3 .

Колегія суддів в цілому погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції, проте зазанчає наступне.

Матеріалами справи встановлено.

06.02.2017 року укладено договір №0206-02 про надання правової допомоги адвокатом між ОСОБА_3 та Адвокатським бюро «Дениса Кешкентія».

На підставі вищевказаного договору, було видано ордер про надання правової допомоги серії КВ 372801 від 02.10.2017 року ОСОБА_3 адвокатом Кешкентій Д.В. у Київському районному суду м. Одеси.

Договір №0206-02 від 06.02.2017 року та ордер серії КВ 372801 від 02.10.2017 року слугували наданню правової допомоги ОСОБА_3 у Київському районному суду м. Одеси, в межах цивільної справи №520/11801/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Димерлій О. М., про визнання заповіту недійсним.

За результатом розгляду вищевказаного позову, постановою Верховного суду від 22 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 травня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2021 року залишено без змін.

Колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Законодавець у статті 4 ЦПК України встановив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину.

Відповідно до частин другої та третьої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому, право оспорювати правочин і вимагати проведення реституції має не лише сторона (сторони) правочину, але й інші особи, що не є сторонами правочину, та мають статус заінтересованих осіб (статті 215, 216 ЦК України).

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст.ст. 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини третьої,, п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та Правилам адвокатської етики.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено таке: «Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01 червня 2016 року у справі № 920/1771/14, від 30 листопада 2016 року у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину потрібно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце».

Отже, виходячи з наведених правових позицій, заінтересованою особою, яка наділена правом оспорювати правочин, що укладений без її участі між іншими особами, є та особа права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину та у суду виникає обов`язок встановити, яким чином договір порушує (зачіпає) її права та законні інтереси.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свій статус заінтересованої особи посилається на те, що договір № 0206-02 про надання правової допомоги від 06.02.2017 року, порушує її права та зачіпає законні інтереси тим, що підставою подання позову від імені ОСОБА_3 був вищевказаний договір між ОСОБА_3 та Адвокатським бюро «Дениса Кешкентія», та за результатом розгляду заповіту ОСОБА_5 складений на користь ОСОБА_1 , в цивільній справі № 520/11801/17 було визнано судом недійсним, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було позбавлено права на спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Проте, апеляційний суд виходить з того, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і внаслідок визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Ті обставини якими позивач мотивує недійсність оскаржуваного договору: ОСОБА_3 не перетинала державний кордон на момент укладення договору, договір не містить посилання на будь який документ, яким можна ідентифікувати ОСОБА_3 , не порушують її майнові права чи інтереси, незалежно від того, які дії вчиняють АБ «Дениса Кешкентія» в межах повноважень згідно з оскаржуваним договором в інших судових справах, представляючи інтереси ОСОБА_3 .

При цьому для спростування належності волевиявлення ОСОБА_3 на подання позову про визнання заповіту недійсним і надання ОСОБА_3 відповідних повноважень представляти її інтереси в суді Адвокатському бюро «Дениса Кешкентія» сам лише факт не перетинання ОСОБА_3 державного кордону в напрямку з Ізраїлю до України, не є достатнім для висновку про відсутність такого волевиявлення ОСОБА_3 і підроблення договору на представництво її інтересів в суді Адвокатським бюро «Дениса Кешкентія».

В даному випадку визначальним є достовірність підпису спадкодавця в заповіті, наявність родинного зв`язку ОСОБА_3 з померлим спадкодавцем, реальність її інтересу в отриманні спадщини, а також підтвердження або спростування справжності волевиявлення щодо оспорювання заповіту в судовому порядку самою ОСОБА_3 .

Цивільна справа № 520/11801/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Димерлій О. М., про визнання заповіту недійсним розглянута судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

За наслідкамирозгляду справирішенням Київськогорайонного судум.Одеси від29травня 2020року,залишеним беззмін постановоюОдеського апеляційногосуду від21січня 2021року тапостановою ВерховногоСуду від22.09.2021року позов ОСОБА_3 задоволено частково,визнано заповітгромадянина Ізраїлю ОСОБА_6 від 07липня 2016року,посвідчений приватнимнотаріусом Одеськогоміського нотаріальногоокругу (вреєстрі зареєстрованийза №646) ОСОБА_7 недійсним,стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витратипо сплатісудового зборуу розмірі8320грн.,в іншійчастині позовувідмовлено.

Під час розгляду справи судами всіх інстанцій перевірялись повноваження АБ «Дениса Кешкентія» на представництво інтересів в суді ОСОБА_3 .

Слід зазначити, що клієнт не позбавлений можливості схвалити договір про надання правничої допомоги навіть, якщо для здійснення представництва з адвокатом була попередньо досягнута і усна угода.

Добросовісність адвоката, який діє під присягою адвоката України, презюмується.

В даному випадку відсутні відомості про дії адвоката, який всупереч присязі порушив закон та/або адвокатську етику і діяв всупереч волі та інтересів свого клієнта.

Представництвом інтересів ОСОБА_3 Адвокатським бюро «Дениса Кешкентія» по цивільній справі № 520/11801/17 захищені права клієнта і ціль представництва щодо визнання заповіту недійсним досягнута.

За життя ОСОБА_3 будь-яких претензій і заяв щодо зловживання її представником правами представника і діям всупереч її волевиявленню під час представництва інтересів у справі № 520/11801/17 або про заперечення укладення нею договору представництва у даній справі з Адвокатським бюро «Дениса Кешкентія» не надходило і про їх існування позивачем доказів не надано.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору «об оказании правовой помощи адвокатом» № 0206-02 від 06.02.2017 року, укладеного від імені ОСОБА_3 з адвокатським бюро «Дениса Кешкентія» провадження у справі закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 і відсутністю правонаступництва у договорах представництва.

Заявлений позов про визнання недійсним договору «об оказании правовой помощи адвокатом» № 0206-02 від 06.02.2017 року, від імені ОСОБА_3 з Адвокатським бюро «Дениса Кешкентія» Гарькава Л.В. мотивує тим, що цей договір фактично між сторонами, які в ньому зазначені, не укладався.

Колегія суддів зазначає, що у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним,шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

Такий висновок викладений у Постанові Великої Палати від 26.10.2022 року у справі № 227/3760/19-ц.

Слід зазначити, що провадження у справі № 520/11801/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Димерлій О. М., про визнання заповіту недійсним було відкрито у жовтні 2017 року, в той час, як провадження у справі, яка переглядається в апеляційному порядку про визнання недійсним договору «об оказании правовой помощи адвокатом» № 0206-02 від 06.02.2017 року через його неукладеність у листопаді 2020 року.

Враховуючи наведене заперечення укладеності договору «об оказании правовой помощи адвокатом» № 0206-02 від 06.02.2017 року», від імені ОСОБА_3 з Адвокатським бюро «Дениса Кешкентія», заперечення волевиявлення самої ОСОБА_3 та про її обізнаність, що в її інтересах заявлений позов до суду про визнання заповіту недійсним і як слідство заперечення належності представництва інтересів ОСОБА_3 адвокатським бюро «Дениса Кешкентія» підлягало доведенню при розгляді справи № 520/11801/17,а не шляхом подання окремого позову про недійсність даного договору.

При таких обставинах, позивачем обраний неефективний спосіб захисту прав.

Дані обґрунтування в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи наведене, мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням її в редакції цієї постанови. В інший частині рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 січня 2024 року в мотивувальній частині змінити та викласти її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 04.10.2024 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова