Постанова

від 29.01.2024 по справі 521/1657/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/973/24

Справа № 521/1657/22

Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.01.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Стахової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «КІФ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІТ-КАПІТАЛ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ КРЕДИТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС», Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НОВІ КРЕДИТИ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРБІС»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2022 року,

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІФ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІТ-КАПІТАЛ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ КРЕДИТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС», Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НОВІ КРЕДИТИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРБІС» про визнання кредитних договорів недійсними,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІФ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові Кредити», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірбіс» про визнання кредитних договорів недійсними, в обґрунтування якого зазначила, що нею кредитні договори з ТОВ "КІФ", ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ТОВ «Глобал Кредит», ТОВ "Інфінанс", ТОВ " Мілоан ", ТОВ «Фінансова компанія «Нові Кредити», ТОВ " Гоуфінгоу»", ТОВ "Ірбіс" не укладались.

Позивачка стверджує, що вона в мережі Інтернет, умовами отримання якої було надання персональних даних в додатку «Телеграм», де позивач повідомила свої персональні дані та зробила фотографію з паспортом, вказала номери банківських карток. На надану нею картку поступив платіж, однак грошові кошти переведено на банківські картки невстановлених осіб. Позивач зазначає, що невстановлені особи заволоділи її довірою та оформили на неї кредити в кредитних установах: ТОВ «ФК «Кредит Капітал» згідно договору № 21568955 від 20.09.2021 року, ТОВ «Глобал Кредит» згідно договору № referencе 2401633 від 21.09.2021 року, ТОВ «Інфінанс» згідно договору № 0954162088/1 від 20.09.2021 року, ТОВ «Мілоан» згідно договору № 3803379 від 20.09.2021 року, ТОВ «ФК «Нові Кредити» згідно договору № 00-423053 від 20.09.2021 року, ТОВ «Гоуфінгоу» згідно договору № 1818339 від 20.09.2021 року, ТОВ «Ірбіс» згідно договору № 90079972 від 20.09.2021 року, ТОВ «Кіф» згідно договору № 176527 від 20.09.2021 року. Зазначає, що з її банківської картки здійснено переведення грошових коштів на рахунок шахраїв, доступу до цієї картки остання не має, а номер телефону змінено.

Зазначає, що кредитних договорів не оформлювала та не надавала нікому дозволу використовувати особисті данні, вважає вказані дії шахрайством.

Позивач, просила суд визнати кредитні договори, які не були укладені між ОСОБА_1 та ТОВ "КІФ", ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ТОВ «Глобал Кредит», ТОВ "Інфінанс", ТОВ "Мілоан ", ТОВ «Фінансова компанія «Нові Кредити», ТОВ " Гоуфінгоу»", ТОВ "Ірбіс" про надання кредитних коштів - недійсними з застосуванням наслідків недійсності правочину.

Короткий зміст рішень суду

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 18.10.2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІФ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові Кредити», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірбіс» про визнання кредитних договорів недійсними відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 з власної ініціативи звернулась в електронній формі за отриманням кредитів до вільно обраних нею установ, отримавши від останніх всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договорів, що відповідає положенням статей 19, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Суд першої інстанції вважає, що відсутні підстави для визнання оспорюваних кредитних договорів недійсними відповідно до положень статей 203, 215, 230 ЦК України - як укладених унаслідок введення в оману позичальника з боку банку та положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо нечесної підприємницької діяльності банку та несправедливих умов договорів, оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договорів недійсними, а позивач не довів введення в оману позичальника під час укладення договорів, оскільки перед підписанням позичальник мав можливість ознайомитися з текстами та умовами договорів та їх підписав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що відповідачами не надано первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та його часткового погашення, тому вважає відсутніми підстави вважати достовірними розмір заборгованості та суму відсотків. Вважає, що дії відповідачів містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 355 та ч. 1 ст. 190 КК України. Особисто кредитні договори не підписувала, паспортні дані стали відомі мікро-фінансовим організаціям внаслідок вчинення шахрайських дій. Також, посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц зазначає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та Правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін щодо відсотків, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма договору.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.12.2022 року відкрито провадження за вказаною апеляційною скаргою, роз`яснювалось відповідачам право подання до апеляційного суду відзиву відповідно на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на не надання позивачем доказів на підтвердження позовних вимог, а звернення до правоохоронних органів не є доказом вчинення щодо неї протиправних дій. 20.09.2021 року між сторонами укладено кредитний договір № 5893256 відповідно до умов якого позивачу надано кредит у розмірі 2000 грн. Зазначений договір укладений відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону Країни «Про електронну комерцію».

Вища рада правосуддя рішенням від 30.05.2023 року № 567/0/15-23 вирішила достроково закінчити відрядження суддів Херсонського апеляційного суду, зокрема суддів Кутурланової О.В., Приходько Л.А., Бездрапко В.О. до Одеського апеляційного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 року в даній справі визначено головуючим суддю Коновалову В.А. у зв`язку з закінченням відрядження судді Приходько Л.А.

Жиркова Ю.О. та представники відповідачів в судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 повістку отримала 11.12.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ТОВ «Фінансова компанія «Нові Кредити та ТОВ "Мілоан" повістки отримали 22.11.2023 року в особистих кабінетах електронного суду, що підтверджується довідками.

ТОВ "Гоуфінгоу" повістку отримало 28.12.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ТОВ "КІФ", ТОВ «Ірбіс» та ТОВ "Інфінанс" про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 з власної ініціативи звернулась в електронній формі за отриманням кредитів до вільно обраних нею установ, отримавши від останніх всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договорів, що відповідає положенням статей 19, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Суд першої інстанції вважає, що відсутні підстави для визнання оспорюваних кредитних договорів недійсними відповідно до положень статей 203, 215, 230 ЦК України - як укладених унаслідок введення в оману позичальника з боку банку та положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо нечесної підприємницької діяльності банку та несправедливих умов договорів, оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договорів недійсними, а позивач не довів введення в оману позичальника під час укладення договорів, оскільки перед підписанням позичальник мав можливість ознайомитися з текстами та умовами договорів та їх підписав.

Тому суд першої інстанції не вбачав підстав для визнання кредитних договорів недійсними.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, в редакції на час виникнення правовідносин сторін, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно достатті 215 ЦК України, в редакції на час виникнення правовідносин сторін, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цьогоКодексу.

Згідно зістаттею 203 ЦК України, в редакції на час виникнення правовідносин сторін, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно достатті 204 ЦК України, в редакції на час виникнення правовідносин сторін, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом частини першоїстатті 205 ЦК України, в редакції на час виникнення правовідносин сторін,правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно достатті 207 ЦК України, в редакції на час виникнення правовідносин сторін, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Устатті 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин сторін, зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин сторін, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, в редакції на час виникнення правовідносин сторін, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першоюстатті 1054 ЦК України, в редакції на час виникнення правовідносин сторін, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другоїстатті 639 ЦК України, в редакції на час виникнення правовідносин сторін, передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Частина першастатті 626 ЦК Українидає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першоїстатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першоїстатті 12 Закону України «Про електронну комерцію»моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожний електронний правочин вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до роздруківки бюро кредитних історій від 13.01.2022 року на ОСОБА_1 оформлено кредитні договори:

- кредитний договір від 20 вересня 2021 року № 176527, ТОВ "КІФ", поточна сума заборгованості 7464 грн, сума кредиту 2000 грн;

- кредитний договір від 20 вересня 2021 року № 21568955, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», поточна сума заборгованості 7964 грн, сума кредиту 2000 грн;

- кредитний договір від 21 вересня 2021 року referencе 2401633, ТОВ «Глобал кредит", поточна сума заборгованості 5299,60 грн, сума кредиту 2000 грн;

- кредитний договір від 20 вересня 2021 року, ТОВ "ІНФІНАНС", поточна сума заборгованості 4538,28 грн, сума кредиту 1400 грн;

- кредитний договір від 20 вересня 2021 року № 3803379, ТОВ "Мілоан", поточна сума заборгованості 20015 грн, сума кредиту 5000 грн;

- кредитний договір від 20 вересня 2021 року № 0954162088/1, ТОВ "Фінансова компанія "Нові кредити", поточна сума заборгованості 13698,98 грн, сума кредиту 3000 грн;

- кредитний договір від 20 вересня 2021 року № 1818339, ТОВ "Гоуфінгоу", поточна сума заборгованості 14900 грн, сума кредиту 4000 грн.

Усі вищевказані кредитні договори оформлено 20 та 21 вересня 2021 року.

Із матеріалів справи вбачається, що спірні договори укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Проелектронну комерцію».

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другоюстатті 78 ЦПК Українивстановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що телефонний номер з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитних договорів не належить йому.

Грошові кошти за спірними договорами, укладеними позивачем з відповідачами перераховувались на платіжну картку клієнта ОСОБА_1 , що не заперечувалося представником позивача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, номер картки позивачка зазначила сама стороннім особам, про що останньою вказано в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Однак позивачка як держатель платіжної картки не має права розголошувати номер картки, термін її дії.

Позивач не виявила належної обережності та обачності, своїми діями сприяла розповсюдженню інформації, а саме її персональних даних, номеру банківської картки третіми особами.

Також в апеляційній скарзі позивачем зазначено, що з її банківської картки було здійснено переведення грошових коштів на банківські картки невстановлених осіб, доступу до картки вона не має, змінено номер телефону.

Позивач підтверджує зарахування на її карту грошей, а перерахування з її картки на рахунки інших осіб коштів не є предметом доказуванням по цій справі, а знаходиться в межах кримінальних відносин.

Будь-яких клопотань про витребування доказів на підтвердження підстав свого позову та доводів апеляційної скарги позивачем в апеляційній скарзі не заявлено.

Отже позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог, не доведено порушення його прав при укладенні договорів, що є його процесуальним обов`язком (статті12,81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення договорів від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на його рахунок.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, встановивши, що оспорювані позивачем кредитні договори укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогамстатті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у них умови не порушують вимогиЗакону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для визнання оспорюваних кредитних договорів недійсними відповідно до положень статей 203, 215, 230 ЦК України - як укладених унаслідок введення в оману позичальника з боку банку та положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо нечесної підприємницької діяльності банку та несправедливих умов договорів, оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договорів недійсними, а позивач не довів введення в оману позичальника під час укладення договорів, оскільки перед підписанням позичальник мав можливість ознайомитися з текстами та умовами договорів та їх підписав, з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Проелектронну комерцію».

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем особисто не підписувалися кредитні договори, а на заяві про приєднання до умом і правил надання банківських послуг стоїть не її підпис не заслуговують на увагу, оскільки як зазначено вище, оспорювані позивачем кредитні договори укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогамстатті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Посилання позивачки на відсутність достовірності даних щодо розміру заборгованості та суми відсотків не заслуговують на увагу, оскільки не стосується предмету спору.

Доводи апеляційної скарги про те, що надані відповідачами Умови та Правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовими кредитного договору не заслуговують на увагу, оскільки стосуються виконання умов договору, а позивач звернувся до суду із вимогами про визнання кредитних договорів недійсними.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем також заявлені вимоги про визнання недійсним кредитного договору № 90079972, укладеного 20.09.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ірбіс», при цьому зазначивши в позовній заяві найменування відповідача, його місцезнаходження, код ЄДРПОУ Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірбіс», код ЄДРПОУ 23731203, місцезнаходження Київська область, Обухівський район, село Старі Безрадичі, вул. Київська, буд. 5

В листі від 03.06.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірбіс», код ЄДРПОУ 23731203, просить виключити товариство з переліку відповідачів у зв`язку з тим, що не має стосунку до такого виду діяльності, а згідно Статуту та реєстраційних документів основною діяльністю ТОВ «Ірбис» є виробництво взуття.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.01.2023 року в задоволеніклопотання ОСОБА_1 про замінуненалежного відповідачаТовариства зобмеженою відповідальністю«Ібріс» наналежного відповідачаТовариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Ібріс Фактор»відмовлено,оскільки суд апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції не наділений повноваженнями здійснювати заміну неналежного відповідача.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Згідно статті 51 ЦПК України належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Оскільки позивачка заявила позов до неналежного відповідача, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу не може усунути порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки не наділений повноваженнями залучення до участі у справі відповідача на стадії апеляційного провадження, що само по собі унеможливлює правильне вирішення спору по суті, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірбіс», слід відмовити з цих підстав, що не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але з залученням до справи належного відповідача.

Апеляційний суд вважає також недоцільним робити аналіз іншим доводам апеляційної скарги в частині визнання недійсним кредитного договору укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ірбіс», так як вони можуть стати предметом розгляду справи при зверненні позивача до суду з позовом до належного відповідача.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судоверішеннябез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судоверішенняз додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, щорішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2022 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішеннясуду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Ураховуючи, що рішення суду підлягає залишенню без змін, судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 лютого 2024 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Н.В.Стахова