Постанова

від 05.02.2024 по справі 910/18740/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р. Справа№ 910/18740/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Зарєчний Д.С.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Служби безпеки України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023, повний текст якої складено та підписано 11.12.2023

у справі № 910/18740/23 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Служби безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоберег»

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 442 873,80 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2023 року Служба безпеки України звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоберег» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 442 873,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договорів про закупівлю товарів за державні кошти № 19/1-49д від 16.06.2021 та №19/1-50д від 16.06.2021, що є підставою для стягнення штрафних санкцій по кожному з цих договорів.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду про повернення позову та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 позовну заяву Служби безпеки України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоберег» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 442 873,80 грн повернуто позивачу на підставі п. 2 ч. 5. ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог.

Ухвала мотивована тим, що підставами даного позову є два окремих правочини, які становлять два самостійних предмета розгляду за кожним із правочинів, які мають самостійне коло відповідних доказів в підтвердження наведених обставин, при цьому кожний із предметів розгляду не пов`язаний між собою тими самими доказами та відповідно фактичними обставинами, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що ускладнить вирішення спору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

19.12.2023, не погоджуючись з цією ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

А саме апелянт посилається на те, що:

- заявлені позовні вимоги стосуються правовідносин єдиного кола суб`єктів, позивача та ТОВ «Автоберег»;

- правовідносини за договорами про закупівлю товарів за державні кошти № №19/1-49д, 19/1-50д є ідентичними та однорідними, оскільки відповідно до умов зазначених правочинів СБУ та ТОВ «Автоберег» мають тотожні правові обов`язки (замовника та виконавця відповідно), а також мають однакові предмети поставки легкових автомобілів, код ДК 021:2015-34110000-1 з тотожними термінами поставки;

- легкові автомобілі, що підлягали поставки за договорами збудовані на базі транспортного засобу - Hyundai Tucson;

- позовні вимоги є аналогічними, оскільки відповідач порушено ідентичні обов`язки при виконанні зобов`язань, встановлених цими правочинами, а саме не здійснено своєчасної поставки транспортних засобів;

- позовні вимоги пов`язані між собою тими самими доказами та відповідно фактичними обставинами, а тому з метою процесуальної економії можуть бути об`єднані в одному позові та розглядатися в одному судовому провадженні;

- суд припустився надмірного формалізму.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18740/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

Після надходження матеріалів справи, Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Суддя-доповідач доповів колегії суддів про закінчення проведення підготовчих дій та про необхідність призначення справи до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби безпеки України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/18740/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 05.02.2024.Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 29.01.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 29.01.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Явка представників учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні 05.02.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати а справу направити в суд першої інстанції для подальшого розгляду.

В судове засідання 05.02.2024 представник відповідача не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема, залучено судом до справи поштове повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з частинами 5, 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню, виходячи з наступного.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача:

- штрафних санкцій в розмірі 96 382,80 грн за Договором про закупівлю товарів за державні кошти № 19/1-49д від 16.06.2021;

- штрафних санкцій в розмірі 346 491,00 грн за Договором про закупівлю товарів за державні кошти № 19/1-50д від 16.06.2021.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що підставами даного позову є два окремих правочини, які становлять два самостійних предмета розгляду за кожним із правочинів, які мають самостійне коло відповідних доказів в підтвердження наведених обставин, при цьому кожний із предметів розгляду не пов`язаний між собою тими самими доказами та відповідно фактичними обставинами, а тому суд вважає, що сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що ускладнить вирішення спору. Укладення правочинів між тими самими сторонами не є в розумінні процесуального закону підставою для об`єднання таких вимог.

Колегія суддів апеляційного суду вважає зазначені висновки помилковими з наступних підстав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Частиною першою статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Таким чином, нормою процесуального права закріплене право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні виникати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/18.

У справі що розглядається № 910/18740/23 позовні вимоги водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача, виникають з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Колегія суддів вважає достатньо обґрунтованими доводи апелянта про те, що:

- заявлені позовні вимоги стосуються правовідносин єдиного кола суб`єктів, позивача та ТОВ «Автоберег»;

- правовідносини за договорами про закупівлю товарів за державні кошти № №19/1-49д, 19/1-50д є ідентичними та однорідними, оскільки відповідно до умов зазначених правочинів СБУ та ТОВ «Автоберег» мають тотожні правові обов`язки (замовника та виконавця відповідно), а також мають однакові предмети поставки легкових автомобілів, код ДК 021:2015-34110000-1 з тотожними термінами поставки;

- легкові автомобілі, що підлягали поставки за договорами збудовані на базі транспортного засобу - Hyundai Tucson;

- позовні вимоги є аналогічними, оскільки відповідач порушено ідентичні обов`язки при виконанні зобов`язань, встановлених цими правочинами, а саме не здійснено своєчасної поставки транспортних засобів.

Ці обставини не були належним чином враховані судом першої інстанції, водночас об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.10.2020 у справі №922/1359/19.

Колегії суддів апеляційного господарського суду вважає, що заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що значна кількість поданих СБУ доказів, зокрема листування між сторонами у справі та виробникомодночасно стосуються правовідносин як за договором від 16.06.2021 №19/1-49д, так і за договором від 16.06.2021 №19/1-50д.

Проаналізувавши зміст мотивів та підстав, які виклав позивач у своєму позові, судова колегія дійшла висновку, що у цьому випадку процесуальний закон не містить заборони об`єднання таких позовних вимог.

Так, за замістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті.

Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

Отже, приписи частини шостої статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте, у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Подібні висновки містять постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19 та від 02.12.2020 у справі №908/420/20.

Отже, з метою дотримання принципу процесуальної економії позивач не позбавлений права об`єднати однорідні позовні вимоги до одного й того самого відповідача щодо стягнення заборгованості за проданий аналогічний товар за різними, договорами. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. У той же час суд, при розгляді питання про об`єднання вимог повинен встановити, чи потягнене таке об`єднання порушення вимог процесуального закону та ускладнення розгляду справи.

Суд першої інстанції, повертаючи позов без розгляду послався на те, що сумісний розгляд позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін, та ускладнить вирішення спору. Такий висновок не можна визнати достатньо обґрунтованим, оскільки судом першої інстанції в ухвалі не зазначено, в чому саме полягають такі перешкоди, та ускладнення розгляду справи.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог господарського судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Колегія суддів зауважує, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, у рішенні від 08.12.2016 у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України" (заява №24003/07) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (рішення від 17.01.2012 у справі "Станев проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява №36760/06).

У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відтак, згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише формальний, але й фактичний. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви (скарги) або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Отже, суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності передбачених п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України підстав для повернення позову.

Зміст позовних вимог не свідчить про наявність перешкод щодо надання правової оцінки кожному правочину, які є аналогічними, порушенням зобов`язань відповідачем, на які посилається позивач у своєму позові, які в свою чергу також є аналогічними, а також для встановлення обставини щодо наявності або відсутності підстав для застосування штрафних санкцій за кожним із Договорів.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Стаття 280 ГПК України передбачає, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце помилкове застосування норм процесуального права, тому оскаржену ухвалу слід скасувати, а справу передати до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Судові витрати

Судові витрати пов`язані з розглядом справи слід розподілити згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/18740/23 скасувати.

Справу передати до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено та підписано, - 07.02.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова