Рішення

від 29.04.2024 по справі 910/18740/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2024Справа № 910/18740/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Служби безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоберег"

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 442 873,80 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба безпеки України звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоберег» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 442 873,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договорами про закупівлю товарів за державні кошти № 19/1-49д від 16.06.2021 та № 19/1-50д від 16.06.2021, в частині порушення строків поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 позовну заяву Служби безпеки України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоберег» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 442 873,80 грн. повернуто.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/18740/23 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

15.02.2024 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали апеляційного оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

19.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.03.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що враховуючи зміну істотних обставин, якими сторони керувались при укладенні Договорів, відповідач, керуючись нормами ст. 652 ЦК України та п. 12.3 Договорів, намагався узгодити нові терміни поставки чотирьох автомобілів, які не були поставлені з п`ятдесяти поставлених та укласти відповідну додаткову угоду, виклавши таку пропозицію у листах № 928 від 29.09.2021 та № 1020 від 20.10.2021, однак позивач жодного разу не відповів (позитивно чи негативно) на пропозиції відповідача про відтермінування поставки 4-х автомобілів. Також, відповідач зазначає про настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з настанням карантину, оскільки вірус почав своє поширення з країн Південно-Східної Азії, де зосереджені світові виробники електронних компонентів, у зв`язку з чим, введення карантину, обмеження пересувань, виробництва, труднощі в транспортних сполученнях, негативно вплинули на ритмічність поставок та дефіциту електронних компонентів, зокрема напівпровідників, на світовому ринку, через що, на заводі-виробнику Hyundai Motor Manufacturing Czech, в певні моменти виникав дефіцит комплектуючих де використовуються електронні компоненти, який призводив до обмеження кількості виробництва тої чи іншої моделі, що також підтвердив завод-виробник у своєму листі від 13.10.2021. Відповідач зазначає, що відсутність вини відповідача у затримці в поставці чотирьох транспортних засобів підтверджується тим, що ще до закінчення строку поставки, отримавши лист від дистриб`ютора про реальні строки поставки, в той же день звернувся до позивача із Листом № 928 від 29.09.2021, в якому повідомив про ситуацію, що склалась та обставини, які не існували під час укладення Договору, в зв`язку з чим просив відтермінувати поставку чотирьох автомобілів. Також, відповідач зазначає, що відсутність вини відповідача у затримці підтверджується Висновком Запорізької торгово-промислової палати № 03.4/448 від 08.12.2021, № 03.4/449 від 08.12.2021, а також висновком № 0623/01-2023 від 29.06.2023 науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення окремих положень законодавства з питань застосування штрафних санкцій за договором поставки. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій до 1 грн., а також заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

11.03.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

13.03.2024 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2021 року між Службою безпеки України (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоберег» (далі - продавець, відповідач) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 19/1-49д (далі - Договір 1), за умовами якого продавець зобов`язується в 2021 році у терміни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити та передати у власність покупцю легкові автомобілі, код ДК 021:2015-34110000-1 (Легкові автомобілі) 6 лоти: лот № 1 - Транспортні засоби спеціального призначення на базі Hyundai Tucson, 2.0 A/T, 4х2, Dynamic або еквівалент (Легкові автомобілі, код ДК 021:2015-34110000-1) (далі - товар) у кількості (комплектності) та за ціною, що зазначені у Специфікації (Додаток № 1), за технічними параметрами, зазначеними в Розгорнутій специфікації та технічних характеристиках (Додаток № 2), які є невід`ємними частинами Договору, а покупець зобов`язується прийняти якісний товар та сплатити його вартість на умовах цього Договору.

Ціна цього Договору становить 21 157 200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 526 200,00 грн. (п. 3.1 Договору 1).

За умовами п. 4.1 Договору 1 оплата за товар здійснюється покупцем на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України лише за фактично отриманий товар на підставі належним чином оформлених документів продавця (акту приймання-передачі тощо) протягом 30 банківських днів після поставки товару при наявності бюджетних призначень на ці цілі, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року без нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 4.4 Договору 1 на одиницю товару продавцем повинен виписуватись акт-приймання передачі.

Пунктом 5.1 Договору 1 узгоджено, що строк поставки (передачі) продавцем товару покупцю - в період від 30.07.2021 до 01.10.2021 (включно).

У відповідності до пунктів 5.2-5.5 Договору 1 поставка (передача) товару продавцем може здійснюватися раніше встановлених термінів поставки з погодження покупця.

Про готовність передачі товару продавець зобов`язаний повідомити покупця за телефоном, факсом чи листом.

Поставка, передача, відвантаження товару здійснюється силами, засобами, транспортом продавця та за рахунок продавця за адресою: вул. Фастівська, 8б, м. Київ, 03151.

Під час приймання-передачі товару сторони зобов`язані перевірити у повному обсязі кількість, якість і комплектність товару, яка повинна відповідати усім технологічним регламентам (показникам) заводу-виробника (сертифікату виробника) та технічним вимогам наведеним у Додатку № 2, належним чином оформити і підписати усі необхідні товарно-супровідні документи, що засвідчують факт приймання-передачі товару (акти приймання-передачі, довіреність тощо).

Підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару підтверджує належну комплектність, якість та кількість товару на момент його приймання-передачі.

Пунктом 6.3.1 Договору 1 узгоджено, що продавець зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 7.3 Договору 1 за порушення строків виконання зобов`язання продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно з пунктами 9.1-9.6 Договору 1 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором якщо вони трапились внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють зовнішні та надзвичайні обставини, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін, настанню та дії яких вони не могли перешкодити за допомогою заходів та засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати та чекати від сторони, що підпала під дію форс-мажорних обставин.

Форс-мажорними обставинами визнаються такі обставини: загрози соціального характеру (війни, воєнні дії, національні страйки, революція, державні перевороти, бунти населення, блокади, аварії, диверсії, ембарго, інші міжнародні санкції, дії іноземних держав, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань, заборону з боку державної влади, закриття шляхів, каналів, перевалів, заборони на транспортування по певних маршрутах, заборони на комерційну діяльність із певними державами із причин міжнародних санкцій або карантину, введення військового або надзвичайного стану); стихійні лиха (пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха чи сезонні природні явища); неможливість розпоряджатися коштами внаслідок припинення бюджетного фінансування відповідних видатків, рішення органів Державної влади, і якщо дані обставин унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань та інші обставини, які не залежать від волі сторін.

Термін виконання обов`язків за цим Договором відкладається при виникненні обставин, зазначених у пунктах 9.1-9.3 на час, протягом якого останні будуть діяти.

Сторона, що підпала під дію форс-мажорних обставин і виявились, внаслідок цього, нездатною виконувати обов`язки за цим Договором, повинна терміново, не пізніше 2-х робочих днів з моменту їх настання, у письмовій формі повідомити іншу сторону. Несвоєчасне, більше 2-х робочих днів, повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє відповідну сторону права посилатися на них для виправдання.

Належним доказом обставин, зазначених у пунктах 9.1-9.3 цього Договору та строку їх дії служать довідки, які видаються Торгово-промисловою палатою України (за місцем форс-мажорних обставин).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 11.1 Договору 1).

Пунктом 12.3 Договору 1 узгоджено, що зміни в даний Договір можуть бути внесені за взаємною згоди сторін і оформлені додатковими угодами до Договору.

Додатком № 1 до Договору 1 сторонами узгоджено специфікацію, відповідно до якої поставці підлягають транспортні засоби спеціалізованого призначення на базі Hyundai Tucson, 2.0 A/T, 4х2, Dynamic у кількості 27 од. загальною вартістю 21 157 200,00 грн.

На виконання умов Договору 1, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято транспортні засоби згідно видаткових накладних № 3266 від 05.08.2021 на суму 3 918 000,00 грн., № 3322 від 25.08.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3389 від 25.08.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3390 від 25.08.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3391 від 25.08.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3392 від 25.08.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3393 від 25.08.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3394 від 25.08.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3395 від 25.08.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3613 від 09.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3611 від 09.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3610 від 09.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3609 від 09.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3612 від 09.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3608 від 09.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3734 від 23.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3736 від 23.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3735 від 23.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3733 від 23.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3737 від 23.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3732 від 23.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3738 від 23.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 4671 від 24.11.2021 на суму 783 600,00 грн., що також підтверджується Актами приймання передачі транспортних засобів.

Також, 16 червня 2021 року між Службою безпеки України (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоберег» (далі - продавець) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 19/1-50д (далі - Договір 2), за умовами якого продавець зобов`язується в 2021 році у терміни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити та передати у власність покупцю легкові автомобілі, код ДК 021:2015-34110000-1 (Легкові автомобілі) 6 лоти: лот № 2 - Транспортні засоби спеціального призначення на базі Hyundai Tucson, 2.0 A/T, 4х4, Elegance або еквівалент (Легкові автомобілі, код ДК 021:2015-34110000-1) (далі - товар) у кількості (комплектності) та за ціною, що зазначені у Специфікації (Додаток № 1), за технічними параметрами, зазначеними в Розгорнутій специфікації та технічних характеристиках (Додаток № 2), які є невід`ємними частинами Договору, а покупець зобов`язується прийняти якісний товар та сплатити його вартість на умовах цього Договору.

Ціна цього Договору становить 21 597 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 599 500,00 грн. (п. 3.1 Договору 2).

За умовами п. 4.1 Договору 2 оплата за товар здійснюється покупцем на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України лише за фактично отриманий товар на підставі належним чином оформлених документів продавця (акту приймання-передачі тощо) протягом 30 банківських днів після поставки товару при наявності бюджетних призначень на ці цілі, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року без нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 4.4 Договору 2 на одиницю товару продавцем повинен виписуватись акт-приймання передачі.

Пунктом 5.1 Договору 2 узгоджено, що строк поставки (передачі) продавцем товару покупцю - в період від 30.07.2021 до 01.10.2021 (включно).

У відповідності до пунктів 5.2-5.5 Договору 2 поставка (передача) товару продавцем може здійснюватися раніше встановлених термінів поставки з погодження покупця.

Про готовність передачі товару продавець зобов`язаний повідомити покупця за телефоном, факсом чи листом.

Поставка, передача, відвантаження товару здійснюється силами, засобами, транспортом продавця та за рахунок продавця за адресою: вул. Фастівська, 8б, м. Київ, 03151.

Під час приймання-передачі товару сторони зобов`язані перевірити у повному обсязі кількість, якість і комплектність товару, яка повинна відповідати усім технологічним регламентам (показникам) заводу-виробника (сертифікату виробника) та технічним вимогам наведеним у Додатку № 2, належним чином оформити і підписати усі необхідні товарно-супровідні документи, що засвідчують факт приймання-передачі товару (акти приймання-передачі, довіреність тощо).

Підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару підтверджує належну комплектність, якість та кількість товару на момент його приймання-передачі.

Пунктом 6.3.1 Договору 2 узгоджено, що продавець зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 7.3 Договору 2 за порушення строків виконання зобов`язання продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно з пунктами 9.1-9.6 Договору 2 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором якщо вони трапились внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють зовнішні та надзвичайні обставини, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін, настанню та дії яких вони не могли перешкодити за допомогою заходів та засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати та чекати від сторони, що підпала під дію форс-мажорних обставин.

Форс-мажорними обставинами визнаються такі обставини: загрози соціального характеру (війни, воєнні дії, національні страйки, революція, державні перевороти, бунти населення, блокади, аварії, диверсії, ембарго, інші міжнародні санкції, дії іноземних держав, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань, заборону з боку державної влади, закриття шляхів, каналів, перевалів, заборони на транспортування по певних маршрутах, заборони на комерційну діяльність із певними державами із причин міжнародних санкцій або карантину, введення військового або надзвичайного стану); стихійні лиха (пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха чи сезонні природні явища); неможливість розпоряджатися коштами внаслідок припинення бюджетного фінансування відповідних видатків, рішення органів Державної влади, і якщо дані обставин унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань та інші обставини, які не залежать від волі сторін.

Термін виконання обов`язків за цим Договором відкладається при виникненні обставин, зазначених у пунктах 9.1-9.3 на час, протягом якого останні будуть діяти.

Сторона, що підпала під дію форс-мажорних обставин і виявились, внаслідок цього, нездатною виконувати обов`язки за цим Договором, повинна терміново, не пізніше 2-х робочих днів з моменту їх настання, у письмовій формі повідомити іншу сторону. Несвоєчасне, більше 2-х робочих днів, повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє відповідну сторону права посилатися на них для виправдання.

Належним доказом обставин, зазначених у пунктах 9.1-9.3 цього Договору та строку їх дії служать довідки, які видаються Торгово-промисловою палатою України (за місцем форс-мажорних обставин).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 11.1 Договору 2).

Пунктом 12.3 Договору 2 узгоджено, що зміни в даний Договір можуть бути внесені за взаємною згоди сторін і оформлені додатковими угодами до Договору.

Додатком № 1 до Договору 2 сторонами узгоджено специфікацію, відповідно до якої поставці підлягають транспортні засоби спеціалізованого призначення на базі Hyundai Tucson, 2.0 A/T, 4х4, Elegance у кількості 23 од. загальною вартістю 21 597 000,00 грн.

На виконання умов Договору 2, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято транспортні засоби згідно видаткових накладних № 3265 від 05.08.2021 на суму 10 329 000,00 грн., № 3387 від 02.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 3386 від 02.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 3385 від 02.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 3321 від 02.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 3384 від 02.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 3388 від 02.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 3906 від 23.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 3905 від 23.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 3904 від 23.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 4672 від 24.11.2021 на суму 939 000,00 грн., № 4673 від 24.11.2021 на суму 939 000,00 грн., № 4674 від 24.1.12021 на суму 939 000,00 грн., що також підтверджується Актами приймання передачі транспортних засобів.

Листом вих. № 2409 від 24.09.2021 відповідач звернувся до ТОВ «Хюндай Мотор Україна» із проханням повідомити про причини затримки автомобілів та очікуваний термін поставки, на який ТОВ «Хюндай Мотор Україна» надало відповідь від 27.09.2021, у якій зазначило, що у зв`язку з нестачею електронних компонентів та згідно плану, очікується виробництво у період 12-15 жовтня.

Листом вих. № 928 від 29.09.2021 відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин в частині поставки 4 автомобілів та просив погодити відтермінування поставки чотирьох автомобілів до 10.11.2021.

Позивач звернувся до відповідача із Претензіями № 19/1-5147 від 18.10.2021 та № 19/1-5151 від 18.10.2021, у яких вимагав сплатити штрафні санкції у розмірі 39 438,00 грн. та в розмірі 10 970,40 грн. відповідно.

Листом вих. № 1020 від 20.10.2021 відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин в частині поставки 4 автомобілів та просив погодити відтермінування поставки чотирьох автомобілів до 10.11.2021.

Позивач звернувся до відповідача із Претензіями № 19/1-5817 від 11.11.2021 та № 19/1-5819 від 10.11.2021, у яких вимагав сплатити штрафні санкції у розмірі 74 442,00 грн. та в розмірі 267 615,00 грн. відповідно.

Листом вих. № 1125 від 25.11.2021 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки такої обставини як нестача електронних компонентів на світовому ринку, що вплинуло на строки поставки 4 автомобілів в переліку форс-мажорних обставин немає, що не дає змоги відповідачу звернутись із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин, в зв`язку з чим, просив вважати причину затримки поставки 4 автомобілів обставинами, що не залежали від волі сторін та виключили можливість вчасного виконання договору.

Листом вих. № 1209 від 09.12.2021 відповідач надав позивачу висновки Запорізької Торгово-промислової палати про істотну зміну обставин вих. № 03.4/448 від 08.12.2021 та № 03.4/449 від 08.12.2021.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем порушено строки поставки чотирьох автомобілів за Договорами, в зв`язку з чим на підставі п. 7.3 Договорів з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штрафні санкції в розмірі 442 873,80 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 5.1 Договорів узгоджено, що строк поставки (передачі) продавцем товару покупцю - в період від 30.07.2021 до 01.10.2021 (включно).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору 1 відповідачем було поставлено позивачу та прийнято останнім транспортні засоби згідно видаткових накладних № 3266 від 05.08.2021 на суму 3 918 000,00 грн., № 3322 від 25.08.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3389 від 25.08.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3390 від 25.08.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3391 від 25.08.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3392 від 25.08.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3393 від 25.08.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3394 від 25.08.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3395 від 25.08.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3613 від 09.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3611 від 09.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3610 від 09.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3609 від 09.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3612 від 09.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3608 від 09.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3734 від 23.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3736 від 23.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3735 від 23.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3733 від 23.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3737 від 23.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3732 від 23.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 3738 від 23.09.2021 на суму 783 600,00 грн., № 4671 від 24.11.2021 на суму 783 600,00 грн., що також підтверджується Актами приймання передачі транспортних засобів, а також на виконання умов Договору 2 згідно видаткових накладних № 3265 від 05.08.2021 на суму 10 329 000,00 грн., № 3387 від 02.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 3386 від 02.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 3385 від 02.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 3321 від 02.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 3384 від 02.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 3388 від 02.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 3906 від 23.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 3905 від 23.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 3904 від 23.09.2021 на суму 939 000,00 грн., № 4672 від 24.11.2021 на суму 939 000,00 грн., № 4673 від 24.11.2021 на суму 939 000,00 грн., № 4674 від 24.1.12021 на суму 939 000,00 грн., що також підтверджується Актами приймання передачі транспортних засобів.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено частково товар із порушенням узгоджених сторонами строків, що відповідачем не заперечено, а саме за Договором 1 згідно видаткової накладної № 4671 від 24.11.2021 на суму 783 600,00 грн. та Акту приймання-передачі транспортного засобу від 24.11.2021, та за Договором 2 згідно № 4672 від 24.11.2021 на суму 939 000,00 грн., № 4673 від 24.11.2021 на суму 939 000,00 грн., № 4674 від 24.1.12021 на суму 939 000,00 грн. та Актів приймання передачі транспортних засобів від 24.11.2021.

Натомість відповідач зазначає, що прострочення поставки товару відбулося у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, що підтверджується Висновками про істотну зміну обставин вих. № 03.4/448 від 08.12.2021 та № 03.4/449 від 08.12.2021.

Згідно з пунктами 9.1-9.6 Договорів сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором якщо вони трапились внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють зовнішні та надзвичайні обставини, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін, настанню та дії яких вони не могли перешкодити за допомогою заходів та засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати та чекати від сторони, що підпала під дію форс-мажорних обставин.

Форс-мажорними обставинами визнаються такі обставини: загрози соціального характеру (війни, воєнні дії, національні страйки, революція, державні перевороти, бунти населення, блокади, аварії, диверсії, ембарго, інші міжнародні санкції, дії іноземних держав, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань, заборону з боку державної влади, закриття шляхів, каналів, перевалів, заборони на транспортування по певних маршрутах, заборони на комерційну діяльність із певними державами із причин міжнародних санкцій або карантину, введення військового або надзвичайного стану); стихійні лиха (пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха чи сезонні природні явища); неможливість розпоряджатися коштами внаслідок припинення бюджетного фінансування відповідних видатків, рішення органів Державної влади, і якщо дані обставин унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань та інші обставини, які не залежать від волі сторін.

Термін виконання обов`язків за цим Договором відкладається при виникненні обставин, зазначених у пунктах 9.1-9.3 на час, протягом якого останні будуть діяти.

Сторона, що підпала під дію форс-мажорних обставин і виявились, внаслідок цього, нездатною виконувати обов`язки за цим Договором, повинна терміново, не пізніше 2-х робочих днів з моменту їх настання, у письмовій формі повідомити іншу сторону. Несвоєчасне, більше 2-х робочих днів, повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє відповідну сторону права посилатися на них для виправдання.

Належним доказом обставин, зазначених у пунктах 9.1-9.3 цього Договору та строку їх дії служать довідки, які видаються Торгово-промисловою палатою України (за місцем форс-мажорних обставин).

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Договори між сторонами були укладені під час дії карантину, в зв`язку з чим, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що установлений згідно із постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2" (зі змінами), на території України карантин у відповідності до ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Суд також враховує, що відповідачем надано Висновки про істотну зміну обставин, отримані відповідачем після порушення строків поставки автомобілів та фактичної поставки таких автомобілів, а не про форс-мажорні обставини, а отже такі висновки можуть бути оцінені судом як підстави для внесення змін у Договір на підставі ст.ст.651, 652 ЦК України, положення яких не пов`язують наявність чи відсутність вини особи в порушенні зобов`язання з підставами для зміни або розірвання договору, на відміну від предмету даного спору.

Також, посилання на висновки ТПП про істотну зміну обставин не заслуговують на увагу, оскільки згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обов`язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень. Водночас вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів (постанова Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/15637/19; пункт 6.18 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 910/13436/19; пункт 49 постанови Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 910/11888/19; пункт 10 постанови Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21, пункт 5.12 постанови від 26.10.2021 у справі № 910/18402/20).

На відміну від форс-мажорних обставин, істотна зміна обставин не звільняє боржника від відповідальності, тоді як відповідач саме цим доказом намагається довести відсутність підстав для стягнення з нього неустойки. Тож зазначений документ не може бути прийнятий судом як належний доказ засвідчення наявності обставини непереборної сили для конкретного виду зобов`язання.

Разом з тим, суд також зазначає, що укладаючи договори, відповідач не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, що зумовлені обставинами, пов`язаними із запровадженими карантином.

Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд оцінюючи обставини справи суд враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи спірний договір, відповідач повинен був оцінити погоджені сторонами строки поставки обумовленого обсягу та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Частиною 2 ст. 218 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У зв`язку з викладеним, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність у контрагентів відповідача необхідних автомобілів для виконання взятих на себе зобов`язань за Договорами.

В свою чергу, посилання відповідача на зміну строків поставки, у зв`язку з ненаданням позивачем відповідей на листи відповідача щодо зміни строків поставки, судом відхиляються, оскільки у відповідності до 12.3 Договорів, які кореспондуються із положенням ст. 654 ЦК України, якою визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, в той же час, відповідачем не надано додаткових угод, відповідно до яких сторонами було б узгоджено зміну строків поставки автомобілів.

Також, суд не приймає до уваги Висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення окремих положень законодавства з питань застосовування штрафних санкцій за договором поставки № 0623/01-2023 від 29.06.2023, оскільки означений висновок виходить за межі визначених ч. 1 ст. 108 ГПК України питань, щодо яких може бути наданий висновок експерта у галузі права та поряд з цим, суперечить ч. 2 ст. 108 ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.3 Договорів за порушення строків виконання зобов`язання продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення розмірів пені за Договорами, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 190 831,80 грн.

В свою чергу, оскільки відповідачем порушено строк поставки товару вартістю на понад тридцять днів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу за Договорами у розмірі 252 042,00 грн.

Також, суд враховує заявлене відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, в зв`язку з чим, зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вбачається зі штампу вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва позовна заява подана до суду 07.12.2023.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності за вимогами позивача в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020

Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України № 338 від 25.03.2020 і постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020» продовжено на всій території України дію карантину до 30.06.2023.

Також, підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який продовжено згідно зі змінами, внесеними Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023 та № 734/2023 від 06.11.2023.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивачем на момент звернення з позовом до суду не пропущений встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що сума пені та штарфу є значною, в зв`язку з чим, з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, просить зменшити штрафні санкції до 1 грн.

Разом з тим, у вказаній справі ВП ВС зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такого висновку ВП ВС дійшла з урахуванням того, що у справі умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

При цьому ВП ВС зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Таким чином, правовідносини у даній справі та справі № 902/417/18 відрізняються за своїми обставинами, а тому суд не вбачає підстав для врахування означених висновків при розгляді даної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.05.2021 у справі № 910/6349/19.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоберег" (02230, м. Київ, вул. Бальзака, буд. 7; ідентифікаційний код: 37311783) на користь Служби безпеки України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33; ідентифікаційний код: 00034074) пеню у розмірі 190 831 (сто дев`яносто тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 80 коп., штраф у розмірі 252 042 (двісті п`ятдесят дві тисяч сорок дві) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 643 (шість тисяч шістсот сорок три) грн. 11 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 29.04.2024

Суддя О.А. Грєхова