ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2024м. ДніпроСправа № 904/1487/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від прокуратури: Ємельянов В.А.;
від позивача-1: не з`явився;
від позивача-2: не з`явився;
від позивача-3: не з`явився;
від відповідача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Іршавської міської ради Закарпатської області (м. Іршава Хустського району Закарпатської області), в особі Комунального некомерційного підприємства "Іршавського центру первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області (м. Іршава Хустського району Закарпатської області) та в особі Західного офісу Держаудитслужби (м. Львів)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (м. Дніпро)
про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення 39 100 грн. 60 коп. (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 08.12.2023)
Ю.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Керівник Хустської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Іршавської міської ради Закарпатської області (далі - позивач-1), в особі Комунального некомерційного підприємства "Іршавського центру первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області (далі - позивач-2) та в особі Західного офісу Держаудитслужби (далі - позивач-3), в якій, на момент звернення з нею до суду, просив суд:
- визнати недійсною Додаткову угоду № 2 вiд 28.09.2020 до договору про постачання природного газу (газове паливо) № 1/2020 від 23.12.2019, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (далі - відповідач);
- визнати недійсною Додаткову угоду № 5 вiд 07.12.2020 до договору про постачання природного газу (газове паливо) № 1/2020 від 23.12.2019, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" на користь Комунального некомерційного підприємства "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області грошові кошти у розмірі 39 100 грн. 60 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- 15.11.2019 на веб-сайті "Prozorro" замовник оприлюднив оголошення UA-2019-11-15-000545-b про проведення закупівлі за процедурою відкритих торгів за предметом Код ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо обсягом 140000 куб. м з терміном постачання до 31.12.2020 з очікуваною вартістю 1 582 000 грн.;
- відповідно до Протокольного рішення № 124 Уповноваженої особи КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" за результатами проведення процедури закупівлі від 11.12.2019, переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (відповідно до витягу з Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та інформаційної довідки найменування товариства 17.11.2022 змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12") (далі постачальник) з остаточною пропозицією 648 200 грн. 00 коп., з яким 23.12.2019 укладено договір № 1/2020 про постачання природного газу (газове паливо) (далі за текстом договір). Предметом Договору є природний газ з річним плановим обсягом постачання до 140 000 куб. м.;
- після укладення основного договору, між сторонами укладено низку додаткових угод, а саме: 1) додаткову угоду № 1 від 21.01.2020, якою викладено в новій редакції розділ 13 Договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін"; 2) додаткову угоду № 2 від 28.09.2020, якою підвищено ціну за 1 куб. метр природного газу на 3,38%, та яка склала 4 786 грн. 40 коп. з урахуванням ПДВ; 3) додаткову угоду № 3 від 08.10.2020, якою підвищено ціну за 1 куб. метр природного газу до 9,99%, та яка склала 5 265 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ; 4) додаткову угоду № 4 від 13.11.2020, якою підвищено ціну за 1 куб. метр природного газу до 9,95%, та яка склала 5 791 грн. 44 коп. з урахуванням ПДВ; 5) додаткову угоду № 5 від 07.12.2020, якою підвищено ціну за 1 куб. метр природного газу до 9,99%, та яка склала 6 370 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ; 6) додаткову угоду № 6 від 29.12.2020, якою доповнено договір та продовжено строк дії договору; 7) додаткову угоду № 7 від 15.01.2021, якою підвищено ціну за 1 куб. метр природного газу до 10,00%, та яка склала 7 007 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ; 8) додаткову угоду № 8 від 29.01.2021, якою викладено в новій редакції розділ 13 договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" у зв`язку зі зміною найменування замовника; 9) додаткову угоду № 9 від 15.02.2021, якою викладено в новій редакції розділ 13 Договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" у зв`язку зі зміною найменування замовника;
- внаслідок укладення двох додаткових угод, суттєво збільшено первісну ціну товару в договорі, визначену за результатами відкритих торгів, зокрема, Додатковою угодою № 2 від 28.09.2020 та Додатковою угодою № 5 від 07.12.2020;
- за договором від 23.12.2019 первісна ціна закупівлі товару складала 4 630 грн. 00 коп. (з ПДВ) за 1000 куб. м природного газу. Додатковою угодою до договору № 2 від 28.09.2020 визначено ціну природного газу за 1000 куб. м у розмірі 4 786 грн. 00 коп. (з ПДВ). Додатковою угодою № 5 від 07.12.2020 визначено ціну природного газу за 1000 куб. м у розмірі 6 370 грн. 00 коп. (з ПДВ);
- тобто, внаслідок укладення вищезазначених угод, ціна природного газу за 1 000 куб. м зросла порівняно із закупівельною на 1 583 грн. 60 коп. (з ПДВ) за 1 тис. м3 природного газу.
- вищевказане підтверджується Актом № 13-07-19/03 від 12.11.2021 перевірки закупівлі природного газу (код за ДК 09120000-6 Газове паливо) у КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" під час застосування процедури відкритих торгів за номером ID: UA-2019-11-15-000545-b, здійсненої Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області в результаті опрацювання листа окружної прокуратури щодо виявлених порушень № 07.54-3472 вих-21 від 28.09.2021. Так, перевіркою встановлено, що внаслідок внесення змін до істотних умов договору, шляхом укладення додаткових угод з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та проведення оплати за спожитий природний газ в період з 01.01.2020 по 31.01.2021 КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської районної ради Закарпатської області (правонаступником якої є КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області) недоотримано активів (природного газу) у кількості 27,711 тис. куб м на суму 39 100 грн. 60 коп., внаслідок чого понесено зайві витрати бюджетних коштів на загальну суму 39 100 грн. 00 коп., чим нанесено установі матеріальної шкоди на вказану суму;
- реалізація природного газу згідно з Додатковими угодами № 2 від 28.09.2020 та № 5 від 07.12.2020 до договору № 1/2020 від 23.12.2019, укладеного між ТОВ "Квінтіс Пром 12" (на час укладення договору ТОВ "Екотехноінвест") та КНП "Іршавський ЦПМД" здійснювалася за цінами, що не відповідають умовам зазначеного вище договору та Закону України "Про публічні закупівлі". Постачальник не мав наміру постачати природний газ за ціною своїх пропозицій. Відтак постачальник надавав проекти додаткових угод на збільшення ціни за одиницю товару із підтверджуючими документами торгово-промислових палат щодо фактичних цін на природний газ, які не містили інформації щодо коливання ціни;
- враховуючи вищенаведене, Додаткові угоди № 2 та № 5 є необґрунтованими, укладеними з порушеннями вимог законодавства та повинні бути визнані судом недійсними;
- відповідно до статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України додаткові угоди № 2 та " 5 до договору про постачання природного газу № 1/2020 від 23.12.2019 підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені в порушення вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому є всі підстави вважати, що кошти, які сплачені КНП "Іршавський ЦПМД" за товар, який так і не був поставлений продавцем, підлягають стягненню з відповідача, оскільки укладення додаткових угод призвело до зайвої сплати 39 100 грн. 60 коп.
Також, у позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: наявність порушення інтересів держави, нездійснення їх захисту органом державної влади та органом місцевого самоврядування, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження. 05.12.2022 окружною прокуратурою Іршавській міській раді Закарпатської області скеровано повідомлення щодо виявлених порушень законодавства та необхідності вжиття заходів з приводу відшкодування збитків КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області, в тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви до суду. Крім цього, окружною прокуратурою повідомлено, що у разі не подання позову, позовну заяву в інтересах держави в особі Іршавської міської ради Закарпатської області буде пред`явлено окружною прокуратурою. 15.12.2022 Іршавською міською радою Закарпатської області повідомлено окружну прокуратуру, що відповідно до статуту КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги Іршавської міської ради" засновником, власником та органом управління майном Підприємства є Іршавська міська рада Закарпатської області. Однак, відповідно до вищевказаного статуту, підприємство є юридичною особою публічного права. Підприємство має право укладати угоди (договори), набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається в судах України, міжнародних та третейських судах. Разом з тим, у зв`язку з обмеженістю бюджетних призначень на оплату судового збору, Іршавська міська рада Закарпатської області просить Хустську окружну прокуратуру звернутися в суд із відповідною позовною заявою в інтересах держави в особі КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області, Іршавської міської ради Закарпатської області до Постачальника про відшкодування збитків завданих КНП та стягнути кошти в судовому порядку. Зважаючи на те, що КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області має статус окремої юридичної особи, є замовником у розумінні статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а фінансування за додатковими угодами здійснювалося з його рахунків, а тому, безпідставно сплачені бюджетні кошти у розмірі 39 100 грн. 60 коп. підлягають поверненню саме на користь КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги Іршавської міської ради Закарпатської області". 05.12.2022 окружною прокуратурою до КНП КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" надіслано аналогічне повідомлення щодо виявлених порушень та необхідності вжиття заходів з приводу відшкодування збитків КНП КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги Іршавської міської ради Закарпатської області Іршавської міської ради Закарпатської області", в тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви до суду. Крім цього, окружною прокуратурою повідомлено, що у разі не подання позову, позовну заяву в інтересах держави в особі КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області буде пред`явлено окружною прокуратурою. 16.12.2022 окружною прокуратурою отримано відповідь з КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області згідно з якою встановлено, що ними жодні заходи з вказаного питання не вживалися, в тому числі в судовому порядку. Одночасно, КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області просить Хустську окружну прокуратуру звернутися в суд із відповідною позовною заявою в інтересах держави в особі КНП "Іршавський ПЦМД" Іршавської міської ради Закарпатської області до постачальника про відшкодування збитків та стягнути кошти в судовому порядку. Враховуючи наведене, прокурор звернувся з позовом в інтересах Іршавської міської ради та КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області, оскільки вони не здійснюють захист вказаних вище інтересів. Держаудитслужбою як органом уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, з часу укладення договору не вжито належних та достатніх заходів до усунення зазначених порушень, в т.ч. шляхом звернення до суду про визнання укладених додаткових угод недійсними, а також не ініційовано питання стягнення зазначених збитків, що призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких, відповідно до положень статті 131-1 Конституції України покладено на органи прокуратури. 28.09.2021 Хустською окружною прокуратурою до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області повідомлення щодо виявлення імовірних порушень Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових угод до Договору № 1/2020 від 23.12.2019. 14.12.2021 на адресу окружної прокуратури надійшла відповідь, згідно з якою Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області повідомлено, що ними проведено перевірку вищезазначеної закупівлі. Актом перевірки зазначеної закупівлі, органом державного фінансового контролю встановлено порушення вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладання Додаткових угод № 2 та № 5 до договору про постачання природного газу (газове паливо) № 1/2020 від 23.12.2019, що призвело до понесення зайвих витрат бюджетних коштів на загальну суму 39 100 грн. 60 коп. Крім цього, 03.12.2021 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області на адресу КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області скеровано вимогу про усунення виявлених в ході проведеної перевірки порушень відповідно до якої, зобов`язало Директора підприємства: 1) розглянути результати проведеної перевірки закупівлі та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників установи, винних у допущених порушеннях; 2) забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків) відповідно до норм статей 216-229 Господарського кодексу України та статей 22,610-625 Цивільного кодексу України. Також зазначено про те, що про виконання зазначених вимог повідомити у строк до 10.12.2021. У зв`язку з тим, що у встановлений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області строк вимоги підконтрольною установою виконано не було, 05.12.2022 в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" Хустською окружною прокуратурою 05.12.202 вих. № 07.54-5828 вих-22 та вих. № 07.54-5830 вих-22 скеровано запити до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області та Західного офісу Держаудитслужби щодо необхідності вжиття заходів з приводу усунення порушень законодавства про публічні закупівлі та відшкодування збитків КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області", в тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви до суду. Крім цього, окружною прокуратурою повідомлено, що у разі не подання позову, позовну заяву в інтересах держави в особі органів Держаудитслужби буде пред`явлено окружною прокуратурою. Станом на 15.02.2023 відповіді від органів Держаудитслужби України на адресу окружної прокуратури не надходило. Сам факт незвернення до суду з вказаним позовом Іршавською міською радою, КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області та Західного офісу Держаудитслужби, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що органи місцевого самоврядування, КНП та органи контролю неналежно виконують свої повноваження у спірних правовідносинах, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Вказане підтверджує наявність "виключного випадку" для звернення прокурора з даним позовом до суду з урахуванням положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Ухвалою суду від 28.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.04.2023.
У підготовче засідання 18.04.2023 з`явився прокурор, представники позивачів-1,2,3 та представник відповідача у вказане засідання не з`явились, при цьому позивачі-1,2,3 та відповідач були повідомлені про день, час та місце підготовчого засідання належним чином.
Судом відзначено, що ухвалою суду від 28.03.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З урахуванням того, що ухвала суду від 28.03.2023 вважається врученою відповідачеві - 11.04.2023, строк для подачі відзиву на позовну заяву станом на 18.04.2023 не закінчився.
Крім того, судом було відзначено, що матеріали справи не містять пояснень позивачів-1,2,3 щодо позовних вимог прокурора.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 18.04.2023 підготовче засідання було відкладено на 16.05.2023.
Від позивача-1 засобами електронного зв`язку та поштовим зв`язком надійшла заява (вх. суду № 19248/23 від 19.04.2023, вх. суду № 19472/23 від 20.04.2023), в якій позивач-1 просить суд проводити судове засідання без участі його представника та зазначає про те, що позовні вимоги прокурора підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі.
Від позивача-2 засобами електронного зв`язку та поштовим зв`язком надійшла заява про розгляд справи без участі її представника (вх. суду № 20031/23 від 25.04.2023, вх. суду №21800/23 від 04.05.2023), в якій позивач-2 просить суд проводити всі судові засідання без участі його представника та зазначає про те, що позовні вимоги прокурора підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі.
Від позивача-3 засобами електронного зв`язку надійшли пояснення (вх. суду №21689/23 від 04.05.2023), в яких він просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача-3 та зазначає, що позовну заяву в частині визнання недійсними додаткових угод та стягнення з відповідача на користь позивача-2 грошових коштів у розмірі 39 100 грн. 60 коп. підтримує та просить задовольнити вказані позовні вимоги, посилаючись на таке:
- постачальнику з початку участі у відкритих торгах було відомо про можливу економічну невигідність укладення договору згідно зі змістом поданої тендерної пропозиції, проте товариство не скористалось правом відмови від укладення договору про закупівлю, а підписало договір;
- відповідно до пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених пунктами 1-8 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, крім зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання цін такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
- згідно з позицією Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, викладеною в листі від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06, внесення змін до договору про закупівлю на підставі частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції закону, яка діяла до 19.04.2020) повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 підтвердило зазначену позицію для правовідносин, що виникли після внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", тобто після 19.04.2020. Аналогічно позиція щодо необхідності документального підтвердження коливання ціни товару на ринку, при внесенні змін до договору закупівлі в частині збільшення ціни за одиницю товару, викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 19.06.2019 у справі № 915/1 868/18;
- враховуючи ріст середньозваженої ціни природного газу за результатами електронних біржових торгів на ТБ "Українська енергетична біржа" в період між 28.09.2020 та 08.10.2020, додаткова угода від 08.10.2020 № 3, якою встановлена вартість природного газу - 5 265 грн. 00 коп./тис. куб. м, укладена між ТОВ "Квінтіс Пром 12" (на час подання пропозиції ТОВ "Екотехноінвест") та КНП "Іршавський ЦПМД" з дотриманням вимог пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Разом з тим, враховуючи що додаткова угода № 2 від 28.09.2020 про підвищення ціни на природний газ до 3,38% між КНП "Іршавський ЦПМД" та ТОВ "Квінтіс Пром 12" (на час подання пропозиції ТОВ "Екотехноінвест") суперечить вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону "Про публічні закупівлі", в ході перевірки здійснено перерахунок ціни газу по додатковій угоді № 3 від 08.10.2020, а саме: (4630,00 х 9,99 %) + 4630,00 = 5 092 грн. 54 коп. де: 4 630 грн. 00 коп. - ціна природного газу відповідно до умов договору № 1/2020 від 23.12.2019;
- враховуючи ріст середньозваженої ціни природного газу за результатами електронних біржових торгів на ТБ "УЕБ" в період між 08.10.2020 та 13.11.2020 додаткова угода від 13.11.2020 № 4, якою встановлена вартість природного газу - 5 791 грн. 44 коп. /тис. куб. м, укладена між ТОВ "Квінтіс Пром 12" (на час подання пропозиції ТОВ "Екотехноінвест") та КНП "Іршавський ЦПМД" з дотриманням вимог пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Однак, враховуючи що додаткова угода № 2 від 28.09.2020 про завищення ціни на природний газ до 3,38% між КНП "Іршавський ЦПМД" та ТОВ "Квінтіс Пром 12" (на час подання пропозиції ТОВ "Екотехноінвест") суперечить вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону "Про публічні закупівлі", в ході перевірки здійснено перерахунок ціни газу по додатковій угоді № 4 від 13.11.2020, а саме: (5 092,54 х 9,95 %) + 5 092,54 = 5 599 грн. 54 коп., де: 5 092 грн. 54 коп. - розрахункова ціна природного газу, відповідно до умов додаткової угоди № 3 від 08.10.2020, та 5 599 грн. 54 коп. - розрахункова ціна природного газу по додатковій угоді № 4 від 13.11.2020;
- враховуючи зменшення середньозваженої ціни природного газу за результатами електронних біржових торгів на ТБ "УЕБ" в період між 13.11.2020 та 07.12.2020 додаткова угода від 07.12.2021 № 5, якою встановлена вартість природного газу - 6 370 грн. 00 коп./тис. куб. м, укладена між ТОВ "Екотехноінвест" та КНП "Іршавський ЦПМД" в порушення вимоги пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якого дозволяється вносити зміни до ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку. Крім того, враховуючи що додаткова угода № 2 від 28.09.2020 про підвищення ціни на природний газ до 3,38% між КНП "Іршавський ЦПМД" та ТОВ "Квінтіс Пром 12" (на час подання пропозиції ТОВ "Екотехноінвест") суперечить вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону "Про публічні закупівлі", в ході перевірки здійснено перерахунок ціни газу по додатковій угоді № 5 від 07.12.2020, а саме: розрахункова ціна природного газу відповідно до умов додаткової угоди № 5 від 07.12.2020, становить 5 599 грн. 54 коп., тобто дорівнює розрахунковій ціні природного газу по додатковій угоді № 4 від 13.11.2020;
- додаткові угоди № 2 від 29.10.2020 та № 5 від 07.12.2020 до договору № 1/2020, які укладені в порушення вимог частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 37 вказаного закону, є нікчемними;
- враховуючи ріст середньозваженої ціни природного газу за результатами електронних біржових торгів на ТБ "Українська енергетична біржа" в період між 07.12.2020 та 15.01.2021 додаткова угода від 08.10.2020 № 7, якою встановлена вартість природного газу - 7 007 грн. 00 грн./тис. куб. м, укладена між ТОВ "Квінтіс Пром 12" (на час подання пропозиції ТОВ "Екотехноінвест") та КНП "Іршавський ЦПМД" дотриманням вимог пункту 2 частини 4 статті 36 "Про публічні закупівлі". Разом з тим, враховуючи, що додаткові угоди № 2 від 28.09.2020 про підвищення ціни на природний газ до 3,38% та № 5 від 07.12.2020 про підвищення ціни на природний газ до 9,99% між КНП "Іршавський ЦПМД" та ТОВ "Квінтіс Пром 12" (на час подання пропозиції ТОВ "Екотехноінвест") суперечить вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", в ході перевірки здійснено перерахунок ціни газу по додатковій угоді № 7 від 15.01.2020, а саме: (5 599,25 х 10,0 %) + 5599,25 = 6 159 грн. 18 коп. де: 5 599 грн. 25 коп. - розрахункова ціна природного газу відповідно до умов додаткової угоди № 5 від 07.12.2020 та № 4 від 13.11.2020, а 6 159 грн. 18 коп. - розрахункова ціна природного газу відповідно до умов додаткової угоди № 7 від 15.01.2021;
- додатковою угодою від 07.12.2020 № 5 підвищено ціну на природний газ в загальному на 9,99 % у порівнянні з ціною встановленою додатковою угодою № 4 до договору від 23.12.2019 № 1/2020, чим порушено вимоги пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якого дозволяється вносити зміни до ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, так як підтвердження коливання ціни на ринку між укладанням зазначених додаткових угод відсутнє;
- перевіркою встановлено, що внаслідок внесення змін до істотних умов договору шляхом укладання, всупереч законодавству, додаткових угод та проведення оплати за цінами, які не відповідають договору, в період з 01.01.2020 по 31.01.2021 КНП "Іршавський ЦПМД" недоотримано активів (природного газу) у кількості 27,711 тис. куб. м на суму 39 100 грн. 60 коп., внаслідок чого понесені зайві витрати бюджетних коштів на загальну суму 39 100 грн. 60 коп., чим нанесено установі матеріальної шкоди на вказану суму. Щодо усунення вказаних порушень, то Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області надіслано вимогу від 03.12.2021 № 130700-14/3458-2021 "Про усунення виявлених порушень" на адресу Комунальнорго некомерційного підприємства "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради;
- зважаючи на вказане, Управління Західного офісу Держаудитслужби в межах своїх повноважень вжило всіх вичерпних заходів з метою усунення порушень, виявлених під час моніторингу процедури закупівлі, тому позовні вимоги в частині бездіяльності органу Державного фінансового контролю не підтримує;
- стосовно позовних вимог в частині порушень виявлених органом державного фінансового контролю, визнання додаткових угод до договору про закупівлю товару недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 39 100 грн. 60 коп., то позивач-3 їх підтримує.
Від прокуратури надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. суду № 21815/23 від 04.05.2023), в якому прокурор просить суд зупинити провадження у справі до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1907/21, посилаючись на таке:
- у справі № 905/1907/21 за подібних правовідносин та складу учасників касаційний суд вважає, що у випадку наявності порушень умов Закону "Про публічні закупівлі" прокурор може звернутись до суду з позовом про стягнення надмірно сплачених грошових коштів в інтересах держави в особі органу, який допустив таке порушення, в тому числі в особі некомерційного комунального підприємства, яке володіє майном на праві оперативного управління, створено не для отримання прибутку, а для виконання важливих соціальних або публічних функцій, безпосередньо здійснює розпоряджання та використання бюджетними коштами та є замовником закупівлі у розумінні Закону "Про публічні закупівлі". При цьому, суд не повинен обмежуватись встановленням лише організаційно-правової форми такого суб`єкта та відносин власності (структурний тест), однак має також здійснити аналіз його діяльності, покладені на нього функції та встановити, чи є такий суб`єкт суб`єктом владних повноважень. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2022 справу № 905/1907/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду;
- у пункті 90 зазначеної ухвали Верховний Суд вказав про необхідність уточнення висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, шляхом зазначення того, що прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та комунального некомерційного підприємства з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного комунальним підприємством, та про стягнення коштів на користь такого комунального підприємства (як частини двосторонньої реституції) або на користь держави (у разі, якщо це передбачено законом);
- оскільки предметом позову керівника Хустської окружної прокуратури у справі є вимога стосовно стягнення безпідставно сплачених грошових коштів у вигляді застосування наслідків недійсності додаткових угод, що свідчить про подібність правовідносин у справах № 904/192/23 та № 905/1907/21, тому провадження у справі № 904/1487/23 підлягає зупиненню.
У підготовче засідання 16.05.2023 з`явився прокурор, представники позивачів-1,2,3 та відповідача у вказане засідання не з`явились, при цьому судом враховані заяви позивачів-1,2,3 про здійснення розгляду справи без участі їх представників, які були задоволені судом. Судом також встановлено, що відповідач повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання належним чином.
У вказаному засіданні судом розглянуто клопотання прокурора про зупинення провадження у справі, яке господарський суд вважав за необхідне задовольнити, з огляду на таке.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Частиною 4 статті 23 вказаного Закону встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Отже, обов`язком прокурора є обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави, а обов`язком суду - з`ясування наявності у прокурора таких підстав.
Зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 905/1907/21 вказано, що для досягнення єдності практики необхідне уточнення висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, шляхом зазначення того, що прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та некомерційного комунального підприємства з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного комунальним підприємством та про стягнення коштів на користь такого комунального підприємства (як частини двосторонньої реституції) або на користь держави (у разі, якщо це передбачено законом), у зв`язку з чим справу № 905/1907/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Так, приймаючи до розгляду справу № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду відзначила таке: "В ухвалі про передачу колегія сформулювала низку питань, які, на її думку, постануть перед Великою Палатою Верховного Суду у цій справі, а саме: 1) чи може прокурор звертатись до суду в інтересах органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень та комунального закладу з вимогою про визнання укладеного правочину недійсним та стягнення коштів; 2)чи може суд задовольнити позовну вимогу органу місцевого самоврядування про визнання договору недійсним та відмовити у стягненні коштів на користь комунального закладу: чи є такий спосіб захисту ефективним; 3) чи є у такому випадку вимога про стягнення коштів до державного, місцевого бюджету належним способом захисту інтересів держави та/або територіальної громади у збереженні бюджетних коштів. Також колегія суддів вважає, що для досягнення єдності практики необхідно уточнити наведений у пункті 9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 висновок про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі України "Про прокуратуру" інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 цього Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави. На переконання колегії суддів, таке уточнення має полягати в доповненні наведеної вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду висновками про те, що прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та некомерційного комунального підприємства з вимогами про визнання недійсним правочину, укладеного комунальним підприємством, та про стягнення коштів на користь такого комунального підприємства (як частини двосторонньої реституції) або на користь держави (у разі якщо це передбачено законом). Мотивуючи необхідність розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи, колегія суддів вказує, що за усталеною практикою держава та територіальна громада можуть володіти майном та грошовими коштами, здійснення належного розпорядження якими є одним із тих інтересів, що захищаються прокурором шляхом звернення до суду, в тому числі з вимогою про визнання недійсними правочинів, що передбачають оплату за рахунок публічних коштів, та їх стягнення. На переконання колегії суддів, у цій справі прокурор був позбавлений можливості звернутися до суду в інтересах держави з позовом про порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (№ 922-VIII), як в особі замовника закупівлі (комунального підприємства), так і в особі органу, якому цей замовник підпорядковується (обласна рада), що дозволило б захистити публічні інтереси щодо розпорядження бюджетними коштами у випадку їх нераціонального використання та запобігти відповідним зловживанням щодо змін ціни, які некомерційне комунальне підприємство могло допустити під час проведення публічної закупівлі. Враховуючи вказане, вбачається, що за результатами перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21 за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022, буде вирішено правову проблему у схожих (подібних) правовідносинах, що має істотне значення для правильного вирішення спору у справі № 904/1487/23.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За приписами пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі у цьому випадку зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
За таких обставин, з метою врахування позиції Великої Палати Верховного Суду щодо подібних правовідносин під час розгляду даної справи, суд знайшов достатньо правових підстав для зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 16.05.2023 провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23) за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022.
Від прокуратури надійшли додаткові пояснення по суті спору (вх. суду № 25117/23 від 23.05.2023), в яких прокурор просить суд відхилити позицію Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, наведену в поясненнях, та задовольнити позовні вимоги прокуратури у повному обсязі, посилаючись на таке:
- з посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.0572019 у справі № 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 20.07.2022 у справі №927/236/21 слід дійти до висновку, що Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. Таким чином, зважаючи на норми законодавства, практику Верховного Суду слід дійти до висновку про наявність відповідних прав органів Держаудитслужби щодо звернення до суду з позовними заявами про визнання правочинів недійсними та стягнення коштів в дохід держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Однак, такі права Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області у даних правовідносинах залишились нереалізованими;
- будь-яких обмежень щодо реалізації вказаних прав, у тому числі проведенням моніторингу, складанням акту перевірки закупівлі, протоколів про адміністративне правопорушення законодавством не передбачено. В свою чергу, невжиття достатніх і дієвих заходів задля усунення виявлених порушень призвело до виконання сторонами незаконно укладених додаткових угод та, відповідно, порушує інтереси держави (про що свідчить понесення зайвих витрат бюджетних коштів на загальну суму 39 100 грн. 60 коп).
Від прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" (вх. суду № 59487/23 від 21.11.2023) та засобами поштового зв`язку (вх. суду № 60849/23 від 27.11.2023) надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, в якому прокурор просить суд поновити провадження у справі, посилаючись на те, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, 21.06.2023 справу № 905/1907/21 розглянуто Великою Палатою Верховного Суду та оприлюднено постанову в реєстрі, отже, наявні підстави для поновлення провадження у даній справі.
Зважаючи на те, що обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі відпали, суд вважав за необхідне поновити провадження у справі та призначити справу до розгляду у підготовчому засіданні.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 28.11.2023 провадження у справі було поновлено, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 12.12.2023.
Від прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про зміну предмету позову (вх. суду № 62992/23 від 08.12.2023), яка у подальшому надійшла засобами поштового зв`язку (вх. суду № 65672/23 від 25.12.2023), в якій прокурор просить суд пункт 4 прохальної частини позовної заяви керівника Хустської окружної прокуратури викласти у такій редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" до бюджету Іршавської міської територіальної громади грошові кошти в сумі 39 100 грн. 60 коп., зарахувавши їх до загального фонду бюджету Іршавської міської територіальної громади".
В обґрунтування поданої заяви прокурор посилається на таке:
- згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Великою Палатою Верховного Суду розглянуто касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 905/1907/21 за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, Комунального закладу "Канівська санаторна школа Черкаської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 365 870 грн. 72 коп. Оскаржуваними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов прокурора залишено без розгляду, оскільки, на думку судів, рада не є головним розпорядником коштів обласного бюджету на загальноосвітні санаторні школи інтернати або стороною договору, тому не може виступати позивачем у справі, а прокурор помилково звернувся з позовом в інтересах держави в особі цього органу місцевого самоврядування. Для вирішення Великою Палатою у цій справі сформульовано низку питань, серед яких, зокрема: чи може прокурор звертатись до суду в інтересах органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень та комунального закладу з вимогою про визнання укладеного правочину недійсним та стягнення коштів. Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у межах справи № 905/1907/21 надано оцінку щодо підстав звернення прокурора до господарського суду з позовами в інтересах позивачів - органів місцевого самоврядування чи інших суб`єктів владних повноважень та комунальних закладів, що має суттєве значення для розгляду справи № 904/192/23, в якій одним із позивачів є Іршавська міська рада, а правовідносини у вказаних справах є тотожними між собою;
- оскільки засновником школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі;
- на території Іршавської територіальної громади таким органом місцевого самоврядування є Іршавська міська рада. Таким чином, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1907/21, Хустська окружна прокуратура вірно визначила позивачем у справі № 904/1487/23 Іршавську міську раду, яка є засновником Комунального некомерційного підприємства "Іршавського центру первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області";
- відповідно до пункту 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, який затверджений наказом Міністерства фінансів України № 372 від 02.04.2014, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету;
- на суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків, як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, за рахунок власних надходжень бюджетних установ коригується результат виконання кошторису з одночасним збільшенням доходів поточного періоду. Отже, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1907/21 про те, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах, у зв`язку з чим відсутні підстави для представництва прокурором у суді інтересів держави в особі таких закладів, а також те, що видатки на придбання газу КНП "Іршавська міська лікарня" Іршавської міської ради проводилися за рахунок коштів місцевого бюджету, кошти, про стягнення яких просить прокурор у позовній заяві, повинні бути перераховані до доходів загального фонду місцевого бюджету.
У підготовче засідання 12.12.2023 з`явився прокурор, представники позивачів-1,2,3 та відповідача у вказане засідання не з`явились, при цьому судом враховані раніше подані заяви позивачів-1,2,3 про здійснення розгляду справи без участі їх представників, які були задоволені судом. Судом також встановлено, що відповідач повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання належним чином.
У вказаному засіданні судом була розглянута заява прокурора про зміну предмету позову, з приводу якої зазначено таке.
Згідно з частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Оскільки заява про зміну предмету позову подана прокурором з держанням вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду.
Враховуючи вказане, з огляду на те, що заява про зміну предмета позову була подана прокурором лише 08.12.2023 та прийнята до розгляду судом, з метою надання часу всім учасникам судового процесу для висловлення правових позицій з приводу вказаної заяви, суд вважав за доцільне відкласти підготовче засідання.
При цьому, у відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 12.12.2023, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 12.12.2023 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 11.01.2024 включно, підготовче засідання було відкладено на 10.01.2024.
Від позивача-3 надійшло клопотання (вх. суду № 66139/23 від 27.12.2023), в якому він просить суд надати можливість представнику Західного офісу Держаудитслужби прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 28.12.2023 заява позивача-3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів була задоволена судом.
У підготовче засідання 10.01.2024 з`явився прокурор, представники позивачів-1,2,3 та відповідача у вказане засідання не з`явились, при цьому позивачі-1,2,3 повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 12.12.2023 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 12.12.2023 доставлена до Електронних кабінетів позивачів-1,2,3 - 14.12.2023 (а.с. 123-125 у томі 2). Судом встановлено, що відповідач також повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні 10.01.2024 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 10.01.2024 підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 06.02.2024.
Від позивача-3 надійшло клопотання (вх. суду № 3372/24 від 19.01.2024), в якому він просить суд надати можливість представнику Західного офісу Держаудитслужби прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була відстуня технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 23.01.2024 судом було відмовлено у задоволені заяви позивача-3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Від позивача-3 надійшло клопотання (вх. суду № 5326/24 від 01.02.2024), в якому він просить суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з відмовою судом надати можливість представнику позивача-3 прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 06.02.2024 з`явився прокурор, представники позивачів-1,2,3 та відповідача у вказане засідання не з`явились, при цьому позивачі-1,2,3 повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 10.01.2024 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 10.01.2024 доставлена до Електронних кабінетів позивачів-1,2,3 - 12.01.2024 (а.с. 177-179 у томі 2). Крім того, судом враховані раніше подані заяви позивачів-1,2,3 про здійснення розгляду справи без участі їх представників, які були задоволені судом. Судом також встановлено, що відповідач повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином. До вказаного висновку суд прийшов, з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: проспект Поля Олександра, будинок 59, м. Дніпро, 49031 (а.с. 182 у томі 1).
Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
З матеріалів справи вбачається, ухвала суду від 10.01.2024 була надіслана відповідачу на адресу його офіційного місцезнаходження: проспект Поля Олександра, будинок 59, м.Дніпро, 49031, яка вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; однак, вказане поштове відправлення, в якому містилися ухвала суду від 12.12.2023, не було вручено відповідачу під час доставки 23.01.2024 (а.с. 201-202 у томі 2).
З матеріалів справи також вбачається, що вказані обставини (повернення ухвал суду за зворотною адресою з довідками АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою") носять систематичний характер, всі надіслані відповідачу ухвали суду були повернуті за зворотною адресою з аналогічних підстав.
При цьому, відповідно до частин 6, 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 10.01.2024 вважається врученою відповідачу 23.01.2024.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.
Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.
Згідно з пунктом 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.
Відповідно до пунктів 82, 83 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Враховуючи все вищевикладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Інших засобів зв`язку з відповідачем Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 10.01.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116229203) надіслано судом 11.01.2024, зареєстровано в реєстрі 12.01.2024 та оприлюднено 16.01.2024, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі від 10.01.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача-3 про відкладення розгляду справи, з огляду на надмірну тривалість розгляду даної справи судом, а також вираховуючи те, що у судове засіданні 10.01.2024, в яке судом була надана можливість прийняти участь представнику позивача-3 в режимі відеоконференції (за відповідним клопотанням), представник позивача-3 не з`явився та причин нез`явлення суду не повідомив.
У судовому засідання 06.02.2024 прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та заяві про зміну предмета позову.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 06.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора,
ВСТАНОВИВ:
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів за договором.
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Такі випадки встановлено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
З зазначеної норми вбачається, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів:
1) наявність інтересів держави у спірних відносинах;
2) порушення/загроза порушення зазначених інтересів;
3) наявність/відсутність компетентного суб`єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави;
4) нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним суб`єктом владних повноважень (у разі його наявності).
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).
Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (пункт 54 рішення).
Крім того, Консультативна Рада Європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів 13.07.2005 для підготовки висновків з питань, які стосуються прокурорської служби, та сприяння ефективному впровадженню Рекомендації REC (2000) 19 Комітету міністрів Ради Європи Державам-членам "Про роль прокуратури в системі кримінального судочинства", наголосила, що з перших засідань Генеральні прокурори Європи зрозуміли, що втручання прокуратури за межами кримінальної сфери може виправдовуватися лише її загальними завданнями діяти від імені суспільства та у державних інтересах, забезпечувати застосування закону, як це завдання визначається у Рекомендації № R (2000) 19, і що такі функції не можуть ставити під сумнів принцип розподілу повноважень законодавчої, виконавчої та судової гілок влади або той факт, що лише компетентні суди можуть вирішувати спори, заслухавши обидві сторони.
Відповідно до висновку № 3 (2008) КРЄП "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права" необхідно зважати на те, щоб держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, забезпечували реалізацію цих функцій, у відповідності, з поміж інших, з такими принципами, як ці функції реалізуються від імені суспільства та у державних інтересах з метою забезпечення застосування права із дотриманням основних прав та свобод у межах компетенції, наданої прокурорам за законом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентним правом ЄСПЛ.
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.
"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.
Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.
Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).
Крім того, з урахуванням статей1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (статті 140 Конституції України).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.
Правовідносини, пов`язані із використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) укладенням угод до договору закупівлю товарів, на підставі яких витрачаються ці кошти, не відповідає суспільним інтересам.
Виконання зобов`язань за договором, укладеним за результатами процедури закупівлі, проведеної з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, може призвести до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідатиме меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими у статті 5 даного Закону.
Вказана позовна заява прокурором була подана в інтересах держави в особі Іршавської міської ради Закарпатської області, в особі Комунального некомерційного підприємства "Іршавського центру первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області та в особі Західного офісу Держаудитслужби, з огляду на наступне.
Як зазначено в преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальної громади та об`єднаних територіальних громад.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Статтею 8 Конституції передбачено, що в Україні визнається і діє верховенство права.
Держава виступає гарантом реалізації та впровадження на території країни прийнятих законів та інших нормативно-правових актів, тобто будь-які суспільно-правові відносини, які виникають, мають реалізовуватися виключно в правовому полі, в межах визначених чинним законодавством.
Споживачем укладено з постачальником додаткові угоди всупереч нормам Закону України "Про публічні закупівлі", що є прямим порушенням вимог законодавства і наносить матеріальний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави.
Проводячи відкриті торги на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, спеціально уповноважені органи, які здійснюють закупівлі, а також контролюють їх законність мають забезпечити реалізацію вимог законодавства про публічні закупівлі в частині законності, прозорості, добросовісності конкуренції тощо. При цьому вказані вимоги мають реалізовуватися не лише на стадії укладення основного договору про закупівлю товару, а й під час внесення відповідних змін до договору, аж до повного його виконання сторонами.
Держава як гарант верховенства права в Україні гарантує, що укладення договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти відповідно до вимог законодавства про публічні закупівлі сприятиме ефективному, прозорому та цільовому використанню бюджетних коштів. Реалізація вказаних гарантій впроваджується через діяльність спеціально уповноважених органів.
Тому, підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є порушення економічних інтересів держави, що виразилась у вчиненні незаконного правочину і, як наслідок, проведення бюджетного фінансування з порушенням законодавчо встановленого порядку.
Закупівля товарів за державні кошти здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі". Одними з принципів закупівлі за державні кошти є максимальна економія та ефективність, добросовісна конкуренція учасників.
У зв`язку з чим, внесення відповідних змін до договору про закупівлю, що суперечать вимогам законодавства, є прямим порушенням інтересів держави як основного гаранта забезпечення реалізації суспільних відносин виключно в правовому полі.
Отже, порушенням інтересів держави є те, що КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області засновником якої є Іршавська міська рада Закарпатської області шляхом укладення оспорюваних додаткових угод порушило вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, недискримінації учасників, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо витрачання бюджетних коштів.
Рішенням Верховного суду від 20.09.2018 за № 924/1237/17 визначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу та звертає увагу, що ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні, розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Отже, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор у даному випадку виконує субсидіарну роль, оскільки уповноваженими органами всупереч вимог закону не здійснено захисту таких інтересів. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного суду, яка викладена у рішеннях від 20.09.2018 за № 924/1237/17 та від 20.02.2019 за № 912/894/18.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області є Іршавська міська рада Закарпатської області.
Згідно з положеннями частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень міських рад передбачено зокрема і питання об`єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад.
Статтею 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад також належать управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (пункт 5.25). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 914/225/18 та від 08.02.2019 у справі № 915/20/18.
Так, 05.12.2022 окружною прокуратурою Іршавській міській раді Закарпатської області скеровано повідомлення щодо виявлених порушень законодавства та необхідності вжиття заходів з приводу відшкодування збитків КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області, в тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви до суду. Крім цього, окружною прокуратурою повідомлено, що у разі не подання позову, позовну заяву в інтересах держави в особі Іршавської міської ради Закарпатської області буде пред`явлено окружною прокуратурою.
15.12.2022 Іршавською міською радою Закарпатської області повідомлено окружну прокуратуру, що відповідно до статуту КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги Іршавської міської ради" засновником, власником та органом управління майном підприємства є Іршавська міська рада Закарпатської області. Однак, відповідно до вищевказаного статуту, підприємство є юридичною особою публічного права. Підприємство має право укладати угоди (договори), набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається в судах України, міжнародних та третейських судах. Разом з тим, у зв`язку з обмеженістю бюджетних призначень на оплату судового збору, Іршавська міська рада Закарпатської області просить Хустську окружну прокуратуру звернутися в суд із відповідною позовною заявою в інтересах держави в особі КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області, Іршавської міської ради Закарпатської області до постачальника про відшкодування збитків завданих КНП та стягнути кошти в судовому порядку.
Крім цього, відповідно до Статуту, підприємство є юридичною особою, яка бере участь у справі, що розглядається в судах України, міжнародних та третейських судах.
Водночас, КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області є закладом охорони здоров`я - комунальним некомерційним підприємством. Вказана закупівля здійснювалась за бюджетні кошти, розпорядником яких на нижчому рівні був правопопередник центру первинної медичної допомоги - КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської районної ради Закарпатської області. За час дії договору, постачальником поставлено значно меншу кількість товару, що могло створити перешкоди в реалізації закладом охорони здоров`я своїх завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу, наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21.
Відповідно до статті 17 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Органи місцевого самоврядування, основною функцією яких є публічне управління, як правило, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації певних повноважень у відповідних сферах, а делегують владні повноваження з розпорядження і використання бюджетних коштів комунальним підприємствам, установам, закладам, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів, а тому комунальні підприємства, установи, заклади нарівні з органами місцевого самоврядування є учасниками бюджетного процесу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі, належать юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями.
Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі № 907/576/19 зазначив, що замовниками, у розумінні Закону "Про публічні закупівлі", є суб`єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, яких має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси.
Наслідком порушення вимог Закону "Про публічні закупівлі" є нераціональне використання бюджетних коштів, що в свою чергу свідчить про наявність саме публічного (державного) інтересу, а не приватного інтересу суб`єкта закупівлі.
Тому нераціональне використання КНП бюджетних коштів, в тому числі при укладенні, виконанні договору, має наслідком порушення фактично публічних інтересів (інтересів держави, територіальної громади), оскільки КНП є учасником бюджетного процесу та реалізує публічну функцію розпорядника бюджетних коштів.
05.12.2022 окружною прокуратурою до КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" надіслано повідомлення щодо виявлених порушень та необхідності вжиття заходів з приводу відшкодування збитків КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги Іршавської міської ради Закарпатської області Іршавської міської ради Закарпатської області", в тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви до суду. Крім цього, окружною прокуратурою повідомлено, що у разі не подання позову, позовну заяву в інтересах держави в особі КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області буде пред`явлено окружною прокуратурою.
16.12.2022 окружною прокуратурою отримано відповідь КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги Іршавської міської ради Закарпатської області, згідно з якою встановлено, що ними центром заходи з вказаного питання не вживалися, в тому числі в судовому порядку. Одночасно, КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області просить Хустську окружну прокуратуру звернутися в суд із відповідною позовною заявою в інтересах держави в особі КНП "Іршавський ПЦМД" Іршавської міської ради Закарпатської області до постачальника про відшкодування збитків завданих та стягнути кошти в судовому порядку.
Враховуючи наведене, прокурор звернувся з позовом в інтересах Іршавської міської ради та КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області, оскільки вони не здійснюють захист вказаних вище інтересів.
Разом з цим, згідно з частиною 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначає правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні.
У статті 2 вказаного Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Виконуючи вказані завдання, орган державного фінансового контролю наділений відповідними правами, що закріплені у статті 10 Закону.
Зокрема, пунктом 8 частини першої статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
При цьому, недійсність правочинів встановлюється виключно судом, якщо така недійсність не встановлена законом (стаття 215 Цивільного кодексу України), а також оскільки ТОВ "Квінтіс Пром 12" за договором № 1/2020 від 23.12.2019 отримувало кошти з місцевого бюджету відповідно, таке є підконтрольною установою (у розумінні вищевказаних норм Закону).
Відповідно до пункту 10 частини 1 вказаної статті органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Так, 03.12.2021 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області на адресу КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області скеровану вимогу про усунення виявлених в ході проведеної перевірки порушень. Зокрема, органом державного фінансового контролю ставиться вимога про відшкодування зайвої оплати за природний газ посадовими особами КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги на загальну суму 39 100 грн. 60 коп., якими здійснено оплату за газ спожитий у жовтні, листопаді та грудні 2020 року та у січні 2021 року.
Оскільки вищезазначену вимогу про усунення виявлених в ході проведеної перевірки порушень не виконано підлягає застосуванню вказаний пункт.
Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення) визначено, що, реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 вказаного Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).
Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17).
З урахуванням наведеного, а також з посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 20.07.2022 у справі № 927/236/21, слід дійти до висновку, що Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.
Таким чином, зважаючи на норми законодавства, практику Верховного Суду, слід дійти до висновку про наявність відповідних прав органів Держаудитслужби щодо звернення до суду з позовними заявами про визнання правочинів недійсними та стягнення коштів в дохід держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Будь-яких обмежень щодо реалізації вказаних прав, у тому числі проведенням моніторингу, складанням акту перевірки закупівлі, протоколів про адміністративне правопорушення законодавством не передбачено. В свою чергу невжиття достатніх і дієвих заходів задля усунення виявлених порушень призвело до виконання сторонами незаконно укладених додаткових угод та, відповідно, порушує інтереси держави (про що свідчить понесення зайвих витрат бюджетних коштів на загальну суму 39 100 грн. 60 коп.).
Держаудитслужбою, як органом уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, з часу укладення договору не вжито належних та достатніх заходів до усунення зазначених порушень, в т.ч. шляхом звернення до суду про визнання укладених додаткових угод недійсними, а також не ініційовано питання стягнення зазначених збитків, що призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких, відповідно до положень статті 131-1 Конституції України покладено на органи прокуратури.
Так, 28.09.2021 Хустською окружною прокуратурою до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області скеровано повідомлення щодо виявлення імовірних порушень Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових угод до договору № 1/2020 від 23.12.2019.
14.12.2021 на адресу окружної прокуратури надійшла відповідь, згідно з якою Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області повідомлено, що ними проведено перевірку вищезазначеної закупівлі. Актом перевірки зазначеної закупівлі, органом державного фінансового контролю встановлено порушення вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладання додаткових угод №№ 2 та 5 до договору про постачання природного газу (газове паливо) № 1/2020 від 23.12.2019, що призвело до понесення зайвих витрат бюджетних коштів на загальну суму 39 100 грн. 60 коп.
Крім цього, 03.12.2021 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області на адресу КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області скеровано вимогу про усунення виявлених в ході проведеної перевірки порушень відповідно до якої, зобов`язало директора підприємства:
1) розглянути результати проведеної перевірки закупівлі та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників установи, винних у допущених порушеннях;
2) забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків) відповідно до норм статей 216-229 Господарського кодексу України та статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України. Також прокурор зазначив, що про виконання зазначених вимог необхідно повідомити у строк до 10.12.2021.
У зв`язку з тим, що в установлений строк вимоги підконтрольною установою виконано не було, 05.12.2022 в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" Хустською окружною прокуратурою 05.12.2022 вих. № 07.54-5828 вих-22 та вих. № 07.54-5830 вих-22 скеровано запити до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області та Західного офісу Держаудитслужби щодо необхідності вжиття заходів з приводу усунення порушень законодавства про публічні закупівлі та відшкодування збитків КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області", в тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви до суду. Крім цього, окружною прокуратурою повідомлено, що у разі не подання позову, позовну заяву в інтересах держави в особі органів Держаудитслужби буде пред`явлено окружною прокуратурою.
Як зазначено в позовній заяві, станом на 15.02.2023 відповіді від органів Держаудитслужби України на адресу окружної прокуратури не надходило.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку окружної прокуратури (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці Іршавської міської ради, КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області та Західного офісу Держаудитслужби - вони обізнані про порушення інтересу держави, мають відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам в розумні строки не здійснили належний захист інтересів держави, не використали надані йому повноваження, що підриває його авторитет як органу державної влади, а отже і авторитет держави в цілому.
Наведене узгоджується із правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постановах від 17.02.2021 у справі № 912/738/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та від 26.02.2019 у справі № 905/803/18.
Сам факт незвернення до суду з вказаним позовом Іршавською міською радою, КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області та Західного офісу Держаудитслужби, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що органи місцевого самоврядування, КНП та органи контролю неналежно виконують свої повноваження у спірних правовідносинах, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Також у пункті 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 вказано, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Таким чином, вбачається, що прокурор обґрунтовано дійшов висновку, що органи, уповноважені на виконання функцій держави, не здійснюють захист інтересів держави на належному рівні.
Як убачається з матеріалів справи, 09.02.2023 окружною прокуратурою направлено повідомлення про пред`явлення позовної заяви до суду позивачам-1,2,3.
На підставі викладеного, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Позовні вимоги прокурора в інтересах держави у даній справ не порушують статтю 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод з огляду на наступне.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар".
При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання раціонального витрачання коштів місцевого бюджету, а отже порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.
Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивачів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Як зазначив прокурор у позовній заяві, Хустською окружною прокуратурою у ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді здійснено моніторинг офіційного веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель ("ProZorro") на предмет виявлення порушень законодавства при проведенні публічних закупівель та незаконного використання, при цьому, бюджетних коштів Комунальним некомерційним підприємством "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської районної ради Закарпатської області, правонаступником якого, внаслідок реорганізації, є Комунальне некомерційне підприємство "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом Комунального некомерційного підприємства "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області, затвердженого рішенням Іршавської міської ради № 41 від 10.12.2020 (далі - споживач), за результатами чого встановлено порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон). Аналіз закупівель здійснено за інформацією, розміщеною в офіційній електронній системі публічних закупівель "Prozorro" за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-11-15-000545-b. Встановлено, що 15.11.2019 року на веб-сайті "Prozorro" замовник оприлюднив оголошення UA-2019-11-15-000545-b про проведення закупівлі за процедурою відкритих торгів за предметом: Код ДК 021:2015 - 09120000-6 - Газове паливо обсягом 140000 куб. м з терміном постачання до 31.12.2020 з очікуваною вартістю 1 582 000 грн. 00 коп.
Відповідно до Протокольного рішення № 124 Уповноваженої особи КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" за результатами проведення процедури закупівлі від 11.12.2019, переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виписок з нього та інформаційної довідки найменування товариства 17.11.2022 змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12") (далі - постачальник) з остаточною пропозицією 648 200 грн. 00 коп., з яким 23.12.2019 укладено договір № 1/2020 про постачання природного газу (газове паливо) (далі за текстом - договір).
Предметом договору є природний газ з річним плановим обсягом постачання до 140 000 куб. м.
Відповідно до пункту 1.1 договору № 1/2020 постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначенi договором.
Відповідно до пункту 3.2 та 3.3 розділу ІІІ договору ціна постачання природного газу за 1 куб. метр, з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності, становить 4 630 грн. 00 коп. з ПДВ. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до договору з урахуванням вимог Закону України "Про публічні закупівлі".
При цьому, пунктом 3.3 вказаного розділу визначено, що ціна на газ підлягає обов`язковому оприлюдненню на його офіційному веб-сайті до початку введення її в дію та повинна зазначатись у платіжних документах (рахунках) про сплату послуг за договором. Разом з тим, у відповідності до пункту 3.6 договору загальна сума договору (у тому числі ціна за одиницю товару) не може змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема: 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, ви значеної в договорі; зміна ціни може відбуватись не частіше ніж 1 раз на календарний місяць. При зміні ціни в сторону збільшення, постачальник зобов`язаний надати споживачу лист про зміну ціни, а також документ, який підтверджує коливання ціни такого товару на ринку (наприклад, одну довідку про ціну газу на час проведення закупівлі, а іншу - на час внесення змін). Споживач може відмовитись від підписання додаткової угоди на збільшення ціни газу, якщо не буде підтвердження коливання ціни такого товару на ринку.
У пункті 12.1. договору визначено, що договiр набув чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
Станом на момент підписання договору сторонами були узгоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за даним договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Зокрема, сторони домовилися щодо ціни, при цьому, постачальник володів інформацією про ціну на ринку природного газу.
01.12.2019 ТОВ "Квінтіс Пром 12" (на час подання пропозиції ТОВ "Екотехноінвест") подано тендерну пропозицію з ціною 4,630 грн. з ПДВ за 1 куб. метр природного газу.
Тендерна пропозиція ТОВ "Квінтіс Пром 12" (на час подання пропозиції ТОВ "Екотехноінвест") навіть з ціною у розмірі 4,630 грн. з ПДВ за 1 куб метр природного газу з самого початку була нижчою за середньозважену ціну на природний газ за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі.
Оскільки згідно з iнформацiєю, яка розміщена на зазначеному веб-сайті, за посиланням www.ueex.com.ua/exchange-quotations/natural-gas/medium-and-long-term-market/ середньозважена цiна природного газу (по всіх умовах оплати) складала: ресурс грудня 2019 року - 5 307 грн. 08 коп. за 1 000 куб. м.
Таким чином, постачальнику з початку участі у відкритих торгах було відомо про можливу економiчну невигіднiсть укладення договору згідно зі змісту подано тендерної пропозиції, проте товариство не скористалось правом відмови від укладення договору про закупівлю, а підписало договір.
Після укладення основного договору, між сторонами укладено низку додаткових угод, а саме:
- додаткову угоду № 1 від 21.01.2020, якою викладено в новій редакції розділ 13 договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін";
- додаткову угоду № 2 від 28.09.2020, якою підвищено ціну за 1 куб. м природного газу на 3,38%, та яка склала 4 786 грн. 40 коп. з урахуванням ПДВ;
- додаткову угоду № 3 від 08.10.2020, якою підвищено ціну за 1 куб. м природного газу до 9,99%, та яка склала 5 265 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ;
- додаткову угоду № 4 від 13.11.2020, якою підвищено ціну за 1 куб. м природного газу до 9,95%, та яка склала 5 791 грн. 44 коп. з урахуванням ПДВ;
- додаткову угоду № 5 від 07.12.2020, якою підвищено ціну за 1 куб. м природного газу до 9,99%, та яка склала 6 370 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ;
- додаткову угоду № 6 від 29.12.2020, якою доповнено договір та продовжено строк дії договору;
- додаткову угоду № 7 від 15.01.2021, якою підвищено ціну за 1 куб. м природного газу до 10,00%, та яка склала 7 007 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ;
- додаткову угоду № 8 від 29.01.2021, якою викладено в новій редакції розділ 13 договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" у зв`язку зі зміною найменування замовника;
- додаткову угоду № 9 від 15.02.2021, якою викладено в новій редакції розділ 13 договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" у зв`язку зі зміною найменування замовника.
Однак, внаслідок укладення двох додаткових угод, суттєво збільшено первісну ціну товару в договорі, визначену за результатами відкритих торгів, зокрема додатковою угодою № 2 від 28.09.2020 та додатковою угодою № 5 від 07.12.2020.
Так, за договором від 23.12.2019 первісна ціна закупівлі товару складала 4 630 грн. 00 коп. (з ПДВ) за 1000 куб. м природного газу.
Додатковою угодою до договору № 2 від 28.09.2020 визначено ціну природного газу за 1000 куб. м у розмірі 4 786 грн. 40 коп. (з ПДВ).
Додатковою угодою № 5 від 07.12.2020 визначено ціну природного газу за 1000 куб. м у розмірі 6 370 грн. 00 коп. (з ПДВ).
Тобто, внаслідок укладення вищезазначених угод, ціна природного газу за 1000 куб. м зросла порівняно із закупівельною на 1 583 грн. 60 коп. (з ПДВ) за 1 тис. м3 природного газу.
Вищевказане підтверджується Актом № 13-07-19/03 від 12.11.2021 перевірки закупівлі природного газу (код за ДК 09120000-6 - газове паливо) у КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" під час застосування процедури відкритих торгів за номером ID: UA-2019-11-15-000545-b, здійсненої Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, за результатами опрацювання листа окружної прокуратури щодо виявлених порушень № 07.54-3472 вих-21 від 28.09.2021.
Так, вищевказаними контрольними заходом встановлено наступне.
18.08.2020 ТОВ "Екотехноінвест" (постачальник за договором), з метою укладення додаткової угоди № 2 до договору № 1/2020 від 23.12.2019, направлено до КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" № 0109 лист про те, що з урахуванням експертних висновків Торгово-промислової палати № Ц-869 від 18.08.2020 та № Ц-810/3 від 04.08.2020, змушений підняти вартість за природний газ з 01.09.2020 та надав додаткову угоду.
28.09.2020 між сторонами договору укладено додаткову угоду № 2, якою збільшено ціну за 1000 куб. м газу до 4 786 грн. 40 коп. з ПДВ (на 3,38 %).
Експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-869 містить інформацію про середньозважену ціну природного газу, що склалась за результатами електронних біржових торгів станом на 17.08.2020, однак не містить інформації чи відбувалося коливання цін в період між укладанням договору від 23.12.2019 та додатковою угодою про зміну ціни № 2 від 28.09.2020.
Перевіркою встановлено, що згідно з даними офіційного сайту Товарної біржі "УЕБ" за адресою http://www.ueex.com.ua середньозважена ціна по всіх умовах оплати на 23.12.2019 (дата укладення договору № 1/2020) становила 5 005 грн. 27 коп. з ПДВ за 1000 куб. м газу, а станом на 28.09.2020 (дата укладення додаткової угоди № 2) ціна за 1000 куб. м газу становила 4 702 грн. 90 коп. Тобто, в періоді між датою укладення договору № 1/2020 та датою укладення додаткової угоди № 2 зростання ціни на природній газ не відбувалось, а навпаки зменшення вартості становить - 302,37грн/тис. куб. м, або 6,0 %.
Отже, враховуючи відсутність коливання середньозваженої ціни природного газу за результатами електронних біржових торгів на ТБ "УЕБ" в період між 23.12.2019 та 28.09.2020 додаткова угода № 2, якою встановлена вартість природного газу - 4 786 грн. 40 коп./тис. куб. м укладена між ТОВ "Екотехноінвест" (постачальник за договором) та КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" в порушення вимоги частини 5 статті 41 Закону України "про публічні закупівлі", відповідно до якого дозволяється вносити зміни до ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Крім того, Додатковою угодою № 5 від 07.12.2020 сторони збільшили ціну за 1 000 куб. м газу до 6 370 грн. 00 коп. з ПДВ (на 9,99%).
Експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-1225 містить інформацію про середньозважену ціну природного газу, що склалась за результатами електронних біржових торгів станом на 30.10.2020, однак не містить інформації чи відбувалося коливання цін в період між укладанням додаткової угоди № 4 від 13.11.2020 та додатковою угодою про зміну ціни № 5 від 07.12.2020.
Перевіркою встановлено, що згідно з даними офіційного сайту Товарної біржі "УЕБ" за адресою http://www.ueex.com.ua середньозважена ціна по всіх умовах оплати на 13.11.2020 (дата укладення додаткової угоди № 4) становила 6 263 грн. 33 коп. з ПДВ за 1000 куб. м газу, а станом на 07.12.2020 (дата укладення додаткової угоди № 5) ціна за 1 000 куб. м газу становила 6 217 грн. 33 коп. Тобто, в періоді між датою укладення додаткової угоди № 4 та датою укладення додаткової угоди № 5 зростання ціни на природній газ не відбувалось, а навпаки зменшення вартості становить - 46,01 грн/тис. куб. м, або 0,7 %.
Отже, враховуючи відсутність коливання середньозваженої ціни природного газу за результатами електронних біржових торгів на ТБ "УЕБ" в період між 13.11.2020 та 07.12.2020 додаткова угода № 5, якою встановлена вартість природного газу - 6 370 грн. 00 коп./тис. куб. м, укладена між ТОВ "Екотехноінвест" (постачальник за договором) та КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" в порушення вимоги частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якого дозволяється вносити зміни до ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Відповідно до наданих замовником копій документів та пояснень, а також наявної в електронній системі закупівель інформації, підстави внесення змін до істотних умов договору згідно додаткових угод № 2 від 28.09.2020 та № 5 від 07.12.2020 та обґрунтовуються листами постачальника № 0109 від 18.08.2020 та № 0581 від 05.11.2020 з долученням експертних висновків Київської торгово-промислової палати (далі - Київська ТПП), які видані ТОВ "Екотехноінвест" (постачальник за договором), в пункті 6 яких зафіксовано ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на товарній біржі "Українська енергетична біржа", що відбувались на окремі дати, а саме:
- експертний висновок Київської ТПП від 04.08.2020 № Ц-810/3, в якому зазначено, що станом на 03.08.2020 ціна на природний газ (ресурс серпня 2020 року, передплата) складала 4 248 грн. 19 коп. з ПДВ;
- експертний висновок Київської ТПП від 18.08.2020 № Ц-869, в якому зазначено, що станом на 17.08.2020 ціна на природний газ (ресурс вересня 2020 року, передплата) складала 4 622 грн. 51 коп. з ПДВ;
- експертний висновок Київської ТПП від 02.11.2020 № Ц-1225, в якому зазначено, що станом на 30.10.2020 ціна на природний газ (ресурс листопада 2020 року, передплата) складала 6 700 грн. 00 коп. з ПДВ;
Всі вищезазначені експертні висновки Київської ТПП підтверджують ціни на природний газ станом на окремі дати та не підтверджують коливання природного газу в бік збільшення в період між датою укладання договору 23.12.2019 та додаткових угод № 2 від 28.09.2020 та № 5 від 07.12.2020.
Враховуючи вищевикладене, уповноваженим контрольним органом констатовано, що за результатами аналізу питання дотримання замовником законодавства у сфері закупівель в частина внесення змін до істотних умов договору про закупівлю встановлено, що замовником, в порушення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внесено зміни до істотних умов договору в частині збільшення ціни за одиницю товару шляхом укладання додаткових угод № 2 від 28.09.2020 та № 5 від 07.12.2020 без наявності підтверджених підстав для їх внесення.
Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2019-11-15-000545-b сума оплати за договором про закупівлю становить 648 200 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ 108 033 грн. 33 коп.).
Перевіркою стану розрахунково-платіжної дисципліни та виконання договору встановлено, що до квітня 2020 року оплата за спожитий газ проводилась відповідно до ціни погодженої сторонами договором № 1/2020 від 23.12.2019, порушень не виявлено.
За жовтень 2020 року постачальником виставлено рахунок на загальну суму 21 924 грн. 10 коп. з ПДВ (за ціною 5 265 грн. 00 коп. з ПДВ, обумовленою додатковою угодою № 2 від 28.09.2020), отриманого відповідно до Акту прийому передачі природного газу № 1348 від 10.11.2020.
За даним актом споживачем 10.11.2020 здійснено оплату на загальну суму 21 924 грн. 10 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 80 та № 172 від 10.11.2020.
Таким чином, у листопаді 2020 року за спожитий газ у жовтні 2020 року зайво сплачено коштів у сумі 1 369 грн. 41 коп. = обсяг спожитого газу 4,16412 тис. куб м. х (156,40 + 172,46) грн. за 1000 куб. м, - де 156 грн. 40 коп. - сума збільшення вартості газу, яка встановлена додатковою угодою № 2 від 28.09.2020 та 172 грн. 46 коп. - різниця між ціною, встановленою додатковою угодою № 3 та розрахунковою ціною додаткової угоди № 3.
За листопад 2020 року постачальником виставлено рахунок на загальну суму 16,79363 грн. з ПДВ (за ціною 5 791 грн. 44 коп. з ПДВ, обумовленою додатковою угодою № 4 від 13.11.2020), отриманого відповідно до Акту прийому передачі природного газу № 1980 від 15.12.2020.
За даним актом споживачем 15.12.2020 здійснено оплату на загальну суму 97 264 грн. 94 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 197 та № 87 від 15.12.2020.
Таким чином, у грудні 2020 року за спожитий газ у листопаді 2020 року зайво сплачено коштів у сумі 3 227 грн. 57 коп. = обсяг спожитого газу 16,79363 тис. куб м. х (5791,44 5599,25) грн. за 1000 куб. м, - де 5 791 грн. 44 коп. - вартість газу, яку встановлено додатковою угодою № 4 та 5599,25 розрахункова вартість газу по додатковій угоді № 4.
За грудень 2020 року постачальником виставлено рахунок на загальну суму 165 492 грн. 49 коп. з ПДВ (за ціною 6 370 грн. 00 коп. з ПДВ, обумовленою додатковою угодою № 5 від 07.12.2020), отриманого відповідно до Акту прийому передачі природного газу № 145-ІІ від 24.12.2020.
За даним актом споживачем 24.12.2020 здійснено оплату на загальну суму 165 492 грн. 49 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 219 та № 92 від 24.12.2020.
Таким чином, у грудні 2020 року за спожитий газ у листопаді 2020 року зайво сплачено коштів у сумі 20 024 грн. 09 коп. = обсяг спожитого газу 25,98 тис. куб м. х (6370,00-5599,25) грн. за 1000 куб. м, - де 6 370 грн. 00 коп. - вартість газу, яку встановлено додатковою угодою № 5 від 07.12.2020 та 5599,25 розрахункова вартість газу по додатковій угоді № 5.
За січень 2021 року постачальником виставлено рахунок на загальну суму 119 669 грн. 47 коп. з ПДВ (за ціною 7 007 грн. 00 коп. з ПДВ, обумовленою додатковою угодою № 7 від 15.01.2021), отриманого відповідно до Акту прийому передачі природного газу № 770 від 15.02.2021.
За даним актом споживачем 15.02.2021, 19.02.2021 та 22.02.2021 здійснено оплату на загальну суму 119 669 грн. 47 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 15.02.2021, № 1 від 19.02.2021, № 3 від 15.02.2021 № 2 від 15.02.2021, № 2 від 15.02.2021, № 1 від 22.02.2021.
Таким чином, у лютому 2021 року за спожитий газ у січні 2021 року зайво сплачено коштів у сумі 14 479 грн. 53 коп. = обсяг спожитого газу 17,07855 тис. куб. м. х (7007,00-6159,18) грн. за 1 000 куб. м, де 7 007 грн. 00 коп. - вартість газу, яку встановлено додатковою угодою № 7 від 15.01.2021 та 6159,18 розрахункова вартість газу по додатковій угоді № 7.
Отже, перевіркою встановлено, що внаслідок внесення змін до істотних умов договору шляхом укладення додаткових угод з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та проведення оплати за спожитий природний газ в період з 01.01.2020 по 31.01.2021 КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської районної ради Закарпатської області (правонаступником якої є КНП "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області) недоотримано активів (природного газу) у кількості 27,711 тис. куб м на суму 39 100 грн. 60 коп., внаслідок чого понесено зайві витрати бюджетних коштів на загальну суму 39 100 грн. 60 коп., чим нанесено установі матеріальної шкоди на вказану суму.
Враховуючи вищенаведене, реалізація природного газу згідно з додатковими угодами № 2 від 28.09.2020 та № 5 від 07.12.2020 до договору № 1/2020 від 23.12.2019, укладеним між ТОВ "Квінтіс Пром 12" (на час укладення договору ТОВ "Екотехноінвест") та КНП "Іршавський ЦПМД" здійснювалася за цінами, що не відповідають умовам зазначеного вище договору та Закону України "Про публічні закупівлі".
Постачальник не мав наміру постачати природний газ за ціною своїх пропозицій. Відтак постачальник надавав проекти додаткових угод на збільшення ціни за одиницю товару із підтверджуючими документами торгово-промислових палат щодо фактичних цін на природний газ, які не містили інформації щодо коливання ціни.
Враховуючи вище викладене, в результаті таких недобросовісних дій з боку постачальника існувала велика ймовірність зриву опалювальних сезонів та нанесення споживачу значної матеріальної шкоди, так як у такому випадку необхідно було б знову проводити процедуру закупівлі, а така процедура вимагає значного часу. У зв`язку з наведеним, з урахуванням ситуації, яка склалася, споживач був змушений підписати запропоновані постачальником додаткові угоди до договорів.
Вказані висновки, повністю відповідають подібним правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18 та від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, а також у постановах від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 18.06.2021 у справі №927/491/19.
Додаткові угоди № 2 та № 5 є необґрунтованими, укладеними з порушеннями вимог законодавства та повинні бути визнані судом недійсними з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статей 632, 638 Цивільного кодексу України "ціна" є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.
Тобто, із врахуванням положень зазначених статей під час укладання договору постачальник був згоден з ціною, встановленою у даному договорі, відповідно до своїх пропозицій під час аукціону даної закупівлі.
Також виконання зобов`язань щодо ціни та кількості природного газу ТОВ "Квінтіс Пром 12" (на час подання пропозиції ТОВ "Екотехноінвест") підтвердило при наданні своєї тендерної пропозиції, у якій зазначено, що у разі визначення їх переможцями та прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю, останні беруть на себе зобов`язання виконати всі умови, передбачені договором та зазначеним нижче підписом ТОВ "Екотехноінвест" підтверджує повну, безумовну і беззаперечну згоду з усіма умовами проведення процедури закупівлі, визначеними в тендерній документації, а в подальшому підписаним основним договором на постачання природного газу.
У той же час, товариство не скористалось правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а підписало договір, маючи на меті подальше спонукання КНП "Іршавський ЦПМД" до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод, хоча і було обізнано про ціну газового палива на ринку.
При цьому, статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тож рішення переможця про підписання договору є його добровільне волевиявлення, про те, що він згідний на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).
Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтями 1, 8 Конституції України також визначено, що зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
У абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
В силу вимог частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
У відповідності до статті 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У частині 1 статті 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
У відповідності до роз`яснення Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору", внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Враховуючи вищевикладене, коливання ціни товару на ринку при укладенні додаткових угод № 2 від 28.09.2020 та № 5 від 07.12.2020 сторонами договору жодним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено, у зв`язку з чим ними не дотримано вимоги пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та безпідставно змінено істотні умови договору.
Будь-яке інше трактування закону та укладання договорів, коли їх сумарна вартість за одиницю товару збільшується у порівнянні з тендерною пропозицією та основним договором, тим самим спотворює результати торгів та повністю нівелює саму процедуру закупівель, економію та спричинює шкоду інтересам держави, оскільки учасником (переможцем) пропонується найнижча ціна, а потім упродовж нетривалого часу після їх проведення додатковими угодами вона необґрунтовано завищується. Як наслідок, заподіюється пряма шкода державі, оскільки кошти за поставлені товари фінансуються виключно за рахунок видатків бюджетних асигнувань.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).
Таким чином, при укладенні сторонами спірних додаткових угод не дотримано вимоги пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", безпідставно змінено істотні умови договору, кожного разу при укладенні всіх додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни природного газу на ринку після укладення договору та попередньої угоди.
Відповідно до частини 5 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
У свою чергу, стаття 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є імперативною нормою, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у встановлених випадках, а саме у разі коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не збільшуючи загальну суму договору.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Відповідно до приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Додаткові угоди №№ 2 та 5 до договору № 1/2020 від 23.12.2019 на постачання природного газу суперечать вимогам Закону України "Про публічні закупівлі". Сторони правочину, укладанням оспорюваних додаткових угод, необґрунтовано, без відповідної правової підстави збільшили ціну за одиницю товару, що фактично призвело до незабезпечення потреб держави в особі КНП "Іршавський ЦПМД" у обсязі визначеному договором та заявленому у тендерній документації, а відтак неправомірно зменшено обсяги поставок газу.
Постачальник, на час участі у відкритих торгах, всупереч принципам здійснення публічних закупівель, достовірно знаючи про неможливість поставити газ у відповідній кількості, не виходячи за межі ціни договору, вводячи в оману споживача, уклав спірний договір. У подальшому, постачальник без допустимого обґрунтування підстав ініціював укладання додаткових угод. У свою чергу, укладення сторонами договору додаткових угод з необґрунтованим збільшенням ціни за товар та зменшенням його кількості, жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.
Тож вказані додаткові угоди не відповідають вимогам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому мають бути визнані судом недійсними.
За приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правовий не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Отже, відповідно до статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України додаткові угоди №№ 2 та 5 до договору про постачання природного газу №1/2020 від 23.12.2019 підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені в порушення вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому є всі підстави вважати, що кошти, які сплачені КНП "Іршавський ЦПМД" за товар, який так і не був поставлений продавцем, підлягають до стягнення з відповідача.
Укладення спірних додаткових угод призвело до зайвої сплати грошових коштів у сумі 39 100 грн. 60 коп.
Сума зайво сплачених коштів підтверджується розрахунком вартості природного газу та суми оплачених коштів (в тому числі зайво сплачених) КНП "Іршавський центр первиннлї медичної допомоги" за 2020 рік, відповідно до договору №1/2020 від 23.12.2019, здійсненим Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області.
Згідно з Актом перевірки закупівлі природного газу сума зайво сплачених коштів - 39 100 грн. 60 коп.
Слід зауважити, що передбачені Законом України "Про публічні закупівлі" процедури закупівель визначені з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому і базуються на таких принципах (стаття 5 Закону України "Про публічні закупівлі"). Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт.
Змістом діяльності з проведення публічних закупівель законодавцем визначено проведення відбору переможця процедури закупівель за основним критерієм "ціна". Ціна послуги, товару має визначальне значення, а її необґрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону. Приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін на газ повністю нівелює зміст інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюється для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові.
Дії сторін договору по підвищенню ціни за товар шляхом укладення додаткових угод суперечить меті Закону. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції, оскільки, якщо пристати на тлумачення сторонами пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових угод то ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів без належного обґрунтування та документального підтвердження.
Подання учасником при проведенні торгів цінової пропозиції, та після укладення договору надсилання листів з проханням погодити більшу ціну за товар не відповідає принципу добросовісної конкуренції. Укладення споживачем додаткових угод з постійним збільшенням ціни за товар жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.
Як було зазначено вище, відповідно до частини 5 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.
Верховний суд вважає (постанова від 18.06.2021 у справі № 927/491/19), що метою регулювання, передбаченого статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобіганням ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Так, стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним та Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У статті 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно, отримана постачальником зайва оплата у сумі 39 100 грн. 60 коп., за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з постачальника на підставі частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України. І поставка газу, і його оплата повинна була здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору.
Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України "Купівля-продаж".
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.
З приводу особи, на користь якої підлягають стягненню грошові кошти в сумі 39 100 грн. 60 коп., слід зазначити таке.
Частиною 2 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
При цьому, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 4, 8 статті 60 Закону № 280/97-BP).
Частинами 2 та 4 статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.
Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами 1, 2 статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Згідно із статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади. Отже, оскільки засновником Школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов?язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На території Іршавської територіальної громади таким органом місцевого самоврядування є Іршавська міська рада.
Таким чином, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1907/21, Хустська окружна прокуратура вірно визначила позивачем у справі Іршавську міську раду, яка є засновником Комунального некомерційного підприємства "Іршавського центру первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області".
Більше того, відповідно до пункту 3.1 Статуту Комунального некомерційного підприємства "Іршавського центру первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області основною метою діяльності підприємства є надання медичної допомоги та здійснення управління медичним обслуговуванням населення.
Відповідно до пунктів 5.3-5.3.2 Статуту джерелами формування майна та коштів Підприємства є комунальне майно та, в тому числі, та бюджетні кошти.
Згідно з пунктом 10.4 Статуту засновник має право здійснювати контроль фінансово-господарської діяльності підприємства.
З аналізу положень частин 1, 3 статті 3 Господарського кодексу України, вбачається, що укладення медичним закладом договору про постачання природного газу за результатами проведеної процедури відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" є господарською діяльністю останнього. Разом з цим контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу здійснює засновник - Іршавська міська рада.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Згідно з частинами 3, 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме маймо, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень міських рад передбачено зокрема і питання об`єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад.
Статтею 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад також належать управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.
Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Крім цього, щодо повернення незаконно використаних бюджетних коштів слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетне законодавство складається в тому числі з нормативно-правових актів органів виконавчої влади, прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною 12 статті 23 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, який затверджений наказом Міністерства фінансів України № 372 від 02.04.2014, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.
На суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків, як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, за рахунок власних надходжень бюджетних установ коригується результат виконання кошторису з одночасним збільшенням доходів поточного періоду.
Отже, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №905/1907/21 про те, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб?єкт владних повноважень, а як сторона у зобов?язальних правовідносинах, у зв?язку з чим відсутні підстави для представництва прокурором у суді інтересів держави в особі таких закладів, а також те, що видатки на придбання газу КНП "Іршавська міська лікарня" Іршавської міської ради проводилися за рахунок коштів місцевого бюджету, кошти, про стягнення яких просить прокурор у позовній заяві, повинні бути перераховані до доходів загального фонду місцевого бюджету.
Крім того, у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відступив від висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, щодо можливості задоволення вимоги прокурора про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України внаслідок недійсності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі".
У вказаній постанові від 18.06.2021 Верховний Суд виклав правову позицію про те, що, оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є частина 1 статті 670 Цивільного кодексу України, а стаття 1212 Цивільного кодексу України застосуванню до цих правовідносин не підлягає.
Так, загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, ст. 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14.
Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована стаття 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно, отримана постачальником зайва оплата у сумі 39 100 грн. 60 коп., за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з постачальника на підставі частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України. І поставка газу, і його оплата повинна була здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягають 8 052 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Іршавської міської ради Закарпатської області, в особі Комунального некомерційного підприємства "Іршавського центру первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області, та в особі Західного офісу Держаудитслужби, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення 39 100 грн. 60 коп. (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 08.12.2023) - задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 вiд 28.09.2020 до договору про постачання природного газу (газове паливо) № 1/2020 від 23.12.2019, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області (ідентифікаційний код 38456539) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (ідентифікаційний код 34933742).
Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 вiд 07.12.2020 до договору про постачання природного газу (газове паливо) № 1/2020 від 23.12.2019, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Іршавський центр первинної медичної допомоги" Іршавської міської ради Закарпатської області (ідентифікаційний код 38456539) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (ідентифікаційний код 34933742).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (проспект Поля Олександра, будинок 59, м. Дніпро, 49031; ідентифікаційний код 34933742) до бюджету Іршавської міської територіальної громади грошові кошти в сумі 39 100 грн. 60 коп., зарахувавши їх до загального фонду бюджету Іршавської міської територіальної громади (площа Народна, будинок 2, м. Іршава, Хустський район, Закарпатська область, 90100; ідентифікаційний код 35443553).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (проспект Поля Олександра, будинок 59, м. Дніпро, 49031; ідентифікаційний код 34933742) на користь Закарпатської обласної прокуратури (вулиця Коцюбинського, будинок 2А, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000; ідентифікаційний код 02909967) 8 052 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 08.02.2024.
Суддя Ю.В. Фещенко
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 06.02.2024 |
Оприлюднено | 12.02.2024 |
Номер документу | 116853704 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні