Рішення

від 07.02.2024 по справі 904/6816/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6816/20

За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Обслуговуючого кооперативу Гаражного обслуговуючого кооперативу "Правобережний"

про зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представники:

від позивача: Сокуренко Є.С., адвокат, посвідчення № 1806 від 25.07.2017;

від відповідача: Ластіна Ю.С., адвокат, посвідчення № 2057 від 13.10.2009;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - відповідач) про зобов`язання відповідача надати позивачу: технічні умови нестандартного приєднання до електричних мереж електроустановок, точка підключення ТП-5182; проект договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу; розрахунок вартості плати за приєднання до електричних мереж стосовно приміщення №2 у будівлі, яка розташована за адресою: Узвіз Крутогірний, 30, м. Дніпро (далі - Будівля), та належить позивачу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2021 у справі № 904/6816/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року, касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2021 у справі № 904/6816/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07.02.2022.

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" 07.02.2022 подало до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із диференціацією справ у компанії.

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" 07.02.2022 подало до суду письмові пояснення.

Ухвалою суду від 07.02.2022 відкладено підготовче засідання на 09.03.2022.

15.04.2022 від відповідача надійшли письмові пояснення з урахуванням постанови Верховного суду від 23.12.2021.

Ухвалою суду від 15.05.2022 призначено підготовче судове засідання на 18.05.2022.

Ухвалою суду від 18.05.2022 відкладено підготовче засідання на 22.06.2022.

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" 02.06.2022 подало до суду додаткові пояснення по справі.

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" 22.06.2022 подало до суду письмові пояснення по справі.

Крім того, Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" 22.06.2022 подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Дане клопотання відповідач мотивує необхідністю зупинення провадження у справі № 904/6816/20 у зв`язку із затвердженням спрощеного Порядку тимчасового приєднання до системи розподілу у період дії в Україні воєнного стану, що зобов`язало операторів системи розподілу здійснювати надання послуг з приєднання електроустановок замовників відповідно до Порядку.

Таким чином, відповідач вважає, що оскільки на період дії розділу IV Кодексу систем розподілу та Методики (порядку) формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу, вирішення даної справи неможливе.

В судове засідання 22.06.2022 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи до судового засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні сторони надали усні пояснення.

В судовому засіданні 22.06.2022, як позивач так і відповідач у своїй позиції були одностайними - вважають дану справу не терміновою, вважають, що її розгляд в період воєнного стану порушить права сторін та буде шкодити завданню господарського судочинства, та просять суд не розглядати дану справу в період воєнного стану в Україні.

Ухвалою суду від 22.06.2023 розгляд справи відкладено до усунення обставин, які зумовили неможливість їх проведення.

Ухвалою суду від 09.11.2023 підготовче засідання призначено на 04.12.2023.

В судове засідання 04.12.2023 з`явився представник позивача та представник відповідача. Представник третьої особи в підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце був повідомлений належним чином.

Протокольною ухвалою від 04.12.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.12.2023.

В судове засідання 18.12.2023 з`явився представник позивача та представник відповідача. Представник третьої особи в підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце був повідомлений належним чином.

Протокольною ухвалою від 18.12.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 15.01.2024.

15.01.2024 від Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" надійшли письмові пояснення.

15.01.2024 від Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 15.01.2024 закрито підготовче провадження, а справу призначено суд судового розгляду на 07.02.2024.

В ході судового засідання 07.02.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 07.02.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, з оформленням вступної та резолютивної частин.

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є власником приміщення № 2 у Будівлі, яка розташована за адресою Узвіз Крутогірний, 30 в м. Дніпрі. 12.08.2019 позивач звертався до відповідача із заявою про приєднання до електроустановки певної потужності для отримання технічних умов на нестандартне підключення, але не отримав від відповідача технічні умови на нестандартне приєднання, проект договору про нестандартне приєднання, розрахунок вартості плати за приєднання до електричних мереж, що свідчить про порушення прав позивача, адже він не має можливості підключитися до електричних мереж, що суперечить приписам Правил роздрібного ринку електричної енергії та Кодексу систем розподілу.

Також, під час нового розгляду справи, позивачем були подані додаткові пояснення по суті спору, а саме:

- у поясненнях, поданих 07.02.2022 на виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 23.12.2021, позивач додатково наголошував, що ним виконано всі вимоги, як передбачені законом, під час звернення з заявою до відповідача щодо наміру приєднатися до системи розподілу, а відсутність зауважень відповідача протягом 2 робочих днів з дня отримання документів щодо повноти та належного оформлення останніх, підтверджує те, що позивачем виконано усі вимоги закону та надано належний комплект документів.

- у поясненнях, поданих 22.06.2022, позивач вказував, що затвердження Порядку тимчасового приєднання до системи розподілу у період дії в Україні воєнного стану не позбавляє його права вимагати, а відповідача - виконати свій обов`язок з надання технічних умов, проекту підключення.

Позиція відповідача по суті спору

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність обумовлених законом та Кодексом систем розподілу підстав для такого підключення, зокрема згідно п. 4.5.7, 4.1.11. Крім того, у додаткових поясненнях, поданих суду 02.06.2022 відповідач наголошував, що на даний час затверджено спрощений Порядок тимчасового приєднання до системи розподілу у період дії в Україні воєнного стану, що зобов`язало операторів системи розподілу здійснювати надання послуг з приєднання електроустановок замовників відповідно до Порядку.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Позивач є власником приміщення № 2 у Будівлі, яка розташована за адресою Узвіз Крутогірний, 30 в м. Дніпрі. Право власності підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення, актом здачі-приймання, інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як стверджує позивач у позові, ним 12.08.2019 здійснено звернення до відповідача із заявою про приєднання електроустановки певної потужності (разом з додатками) для отримання технічних умов на нестандартне підключення, що підтверджує вх. номер 100743888 від 12.08.2019. Письмової відповіді на зазначену заяву позивач не отримав, водночас у позові зазначив, що під час усної розмови представник відповідача повідомив, що отримання технічних умов є неможливим, оскільки за відповідною адресою є основний споживач за договором про постачання електричної енергії №64-724 від 16.02.2016, о/р 64-724/15 - Обслуговуючий кооператив Гаражний обслуговуючий кооператив "Правобережний" (далі - Третя особа).

21.08.2019 позивач звернувся до третьої особи з листом, в якому просив його як власника інших приміщень Будівлі надати письмову згоду на збільшення дозволеної потужності до 141 кВт. Для компенсації витрат третьої особи було запропоновано договір доручення, непідписний екземпляр якого долучено до матеріалів справи.

Листом № 07 від 23.08.2019 третя особа повідомила позивача, що не заперечує проти збільшення дозволеної потужності до 141 кВт для приміщення №2 в Будівлі.

28.08.2019 третя особа надіслала на адресу відповідача лист № 07 від 28.08.2019, в якому просила збільшити потужність на потреби будівлі з 15 кВт до 156 кВт з віднесенням різниці потужності в 141 кВт на потреби електропостачання приміщення № 2 в Будівлі, що належить Позивачу.

Листом від 11.10.2019 № 61671/1001 відповідач надіслав на адресу третьої особи пропозицію укласти договір, до якої додав технічні умови нестандартного приєднання, договір про нестандартне приєднання, додаткову угоду № 1 до договору.

Натомість третя особа надіслала на адресу відповідача лист № 6 від 09.12.2019, в якому зазначила, що власники - члени гаражного обслуговуючого кооперативу заперечують проти приєднання нежитлових приміщень у Будівлі, які належать Позивачу, до мереж кооперативу та збільшення існуючої потужності до 150 кВт. Крім того, третя особа повідомила, що не заперечує проти організації власних мереж підключення цих приміщень до ТП-5182 відповідача. До листа також було додано протокол зборів правління третьої особи щодо прийняття вказаного рішення, в якому зазначено, що таке підключення несе в собі ймовірні технічні труднощі та фінансові ризики, які можуть ускладнити існуюче енергопостачання третьої особи.

Листом від 17.03.2020 № Е.18.0.0.0/4-51667 позивач повідомив відповідача про те, що третя особа повністю припинила співпрацю з позивачем у частині реалізації наданих технічних умов та відмовилася від підписання як самих технічних умов, так і договору про приєднання. У зв`язку з цим позивач просив вирішити питання з підключення приміщення №2 у Будівлі та надати Позивачу технічні умови про нестандартне приєднання до мереж оператора системи розподілу, видати точку підключення РУ 0,4 кВ ТП 5182, оскільки під час будівництва цієї будівлі за проектом 200/2-ЕС, погодженим з ДМЕМ, були прокладені 2 КЛ-0,4 кВ від ТП 5182 до ВРУ гаража довжиною 2x55 м. Копія проекту 200/2-ЕС наявна в матеріалах справи.

Листом від 08.04.2020 № 17998/2081 відповідач роз`яснив, що приєднання електроустановок замовника у складі об`єкта архітектури повинно вирішуватись в порядку, передбаченому главою 4.1 розділу IV Кодексу систем розподілу.

Листом від 29.04.2020 № Е.18.0.0.0/4-73141 позивач повторно звернувся до відповідача щодо підключення об`єкта за адресою: Узвіз Крутогірний, 30 в м. Дніпрі.

Листом від 19.05.2020 відповідач повторно роз`яснив порядок приєднання електроустановок замовника у складі об`єкта архітектури.

Водночас, як зазначив під час касаційного розгляду суд касаційної інстанції, позивач не надав суду першої інстанції доказів того, що належне йому на праві власності нежитлове приміщення площею 374, 3 м2 у багатоповерховому паркінгу для автомобілів не є вбудованим приміщенням, яке є частиною внутрішнього об`єкту будівлі.

Також, позивачем було надано у справу копію Технічного паспорту на громадський будинок у багатоповерховому паркінгу для автомобілів житлового комплексу літ. А-5 на 1 поверсі нежитлового приміщення № 2 по вул. Рогальова у м. Дніпро

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2021 у справі № 904/6816/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року, касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2021 у справі № 904/6816/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини щодо наявності чи відсутності порушення відповідачем прав позивача у спірних правовідносинах як передумови для їх можливого захисту в судовому порядку. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не дотримались вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права.

Статтею 316 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування вірогідність доказів.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Аналогічний підхід до стандарту доказування вірогідність доказів висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорювання. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. ч. 1, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Спір у цій справі виник щодо правовідносин приєднання позивача до електричних мереж системи розподілу, які врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії" та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за № 310, які застосовуються судом в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Стаття 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачає, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про приєднання до системи розподілу.

Розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу (ч. 1 ст. 45 Закону України "Про ринок електричної енергії").

За вимогами частин 1, 3 статті 46 зазначеного Закону, оператор систем розподілу забезпечує недискримінаційний доступ до системи розподілу; надає послуги з приєднання до системи розподілу відповідно до кодексу систем розподілу. При цьому оператор систем розподілу зобов`язаний укладати договори, які є обов`язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів.

Приєднання електроустановки (далі - приєднання) - надання замовнику оператором системи передачі або оператором системи розподілу послуги із створення технічної можливості для передачі (прийняття) у місце приєднання електроустановки замовника відповідної потужності до електричних мереж системи передачі або системи розподілу (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності (п. 70 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Кодекс систем розподілу (в редакції, чинній на момент звернення позивача із відповідною заявою 12.08.2019) у пункті 2.1 визначав договір про приєднання до електричних мереж (договір про приєднання) як письмову домовленість сторін, що є документом установленої форми, який визначає зміст та регулює правовідносини між сторонами щодо приєднання електроустановок замовника до електричних мереж ОСР, ОМСР або іншого власника електричних мереж (основного споживача).

Згідно з абзацами 1 та 2 пункту 4.1.2 Кодексу систем розподілу (в зазначеній редакції), оператор системи розподілу не має права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до системи розподілу за умови дотримання замовником вимог цього розділу. Послуга з приєднання надається на підставі договору про приєднання, що укладається за типовою формою (додаток 1).

Отже, необхідною умовою для реалізації замовником свого права на приєднання його електроустановки до системи розподілу шляхом укладення відповідного договору передбачено дотримання ним у процесі укладення відповідного договору приєднання вимог розділу IV Кодексу систем розподілу (у відповідній редакції).

Кодекс систем розподілу (в редакції, чинній на момент звернення позивача із відповідною заявою 12.08.2019) передбачав наступне.

ОСР надає послугу з нестандартного приєднання "під ключ" або нестандартного приєднання з проектуванням Замовником лінійної частини приєднання відповідно до умов договору про нестандартне приєднання (додаток 3) (п. 4.3.1 Кодексу систем розподілу).

Замовник звертається до ОСР щодо наміру приєднатися до системи розподілу із заявою за типовою формою, наведеною в додатку 4 до цього Кодексу. У заяві Замовник має вказати про свій намір або його відсутність щодо самостійного проектування лінійної частини приєднання (п. 4.4.1 Кодексу систем розподілу).

Пунктом 4.4.2 зазначеного Кодексу визначений комплект документів, які додаються до заяви.

У разі відсутності повного комплекту документів або неналежного оформлення документів, що додаються до заяви, поданих особисто Замовником, ОСР приймає належним чином оформлені документи, надає Замовнику зауваження щодо повноти та належного оформлення документів та вносить відповідну інформацію до реєстру заяв. Процедура надання послуги з приєднання розпочинається після отримання ОСР всіх документів, вичерпний перелік яких передбачений пунктом 4.4.2 цієї глави (п. 4.4.4 Кодексу систем розподілу).

Технічні умови на приєднання є невід`ємним додатком до договору про приєднання (п. 4.5.1 Кодексу систем розподілу).

Технічні умови на нестандартне приєднання, підписані ОСР, разом з проектом договору про приєднання надаються Замовнику не пізніше 10 робочих днів від дня реєстрації заяви та 20 робочих днів у разі необхідності погодження технічних умов з ОСП (п. 4.5.6 Кодексу систем розподілу).

У подальшому до Кодексу систем розподілу внесені зміни, зокрема, згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24.06.2020 №1209 (що набрала чинності 01.07.2020) главу 4.1 розділ IV доповнено пунктом 4.1.40.

Зазначений пункт Кодексу (в редакції, чинній на момент звернення з позовом у справі) передбачав, що послуга з приєднання електроустановок квартир або вбудованих приміщень, які є частиною внутрішнього об`єкта будівлі, здійснюється шляхом замовлення в ОСР послуги з приєднання будинку/будівлі в цілому згідно з порядком, визначеним цим Кодексом, із подальшою передачею замовленої потужності на електроустановку замовника, що є частиною об`єкта архітектури (абзац перший).

Водночас, приєднання нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які не належать до житлового фонду і є самостійними об`єктами нерухомого майна, мають окремий вхід ззовні та відокремлені від іншого об`єкта споруди (будівлі) стінами та перекриттями, що підтверджується технічним паспортом таких приміщень, наданим додатково до заяви про приєднання, може здійснюватися в порядку, визначеному главами 4.3, 4.4 та 4.6 цього Кодексу, на підставі договору про нестандартне приєднання з проектуванням замовником лінійної частини приєднання. При цьому замовник має надати до заяви про приєднання додатково погодження від власника (управителя) багатоквартирного будинку для можливості надання послуги з приєднання (абзац другий).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин застосовується Кодекс систем розподілу, в розділі IV якого чітко регламентовані порядок та процедура приєднання до систем розподілу.

В свою чергу, суд касаційної інстанції направляючи справу на новий розгляд вказав, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору у справі належним чином не дослідили обставини щодо дотримання зазначеного порядку і процедури у спірних правовідносинах позивачем, як замовником, та відповідачем, як оператором систем розподілу, зокрема, щодо виконання позивачем усіх вимог розділу IV Кодексу систем розподілу (у редакції, чинній на момент такого звернення), зокрема, надання Позивачем повного комплекту документів, належного оформлення документів, що додаються до заяви, тощо.

Суд, враховуючи приписи ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, а також відповідні вказівки суду касаційної інстанції, встановив наступне.

Пунктом 4.4.2 Кодексу систем розподілу (у редакції, чинній на момент звернення 12.08.2019) визначений комплект документів, які додаються до заяви, а саме:

1) копія документа, який підтверджує право власності чи користування цим об`єктом, або копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, або, за відсутності об`єкта, копія документа, який підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою або копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі відсутності кадастрового номера у свідоцтві про право власності на земельну ділянку - викопіювання з топографо-геодезичного плану або плану забудови території із зазначенням місця розташування земельної ділянки;

2) ситуаційний план та викопіювання з топографо-геодезичного плану в масштабі 1:2000 із зазначенням місця розташування об`єкта (об`єктів) Замовника, земельної ділянки Замовника або прогнозної точки приєднання (для об`єктів, які приєднуються до електричних мереж уперше);

3) копія паспорта або належним чином оформлена довіреність чи інший документ на право укладати та підписувати договір про приєднання;

4) ТЕО (за наявності).

Замовник - юридична особа або фізична особа-підприємець додатково надає копію витягу з Реєстру платників єдиного податку або копію свідоцтва платника податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Замовник - фізична особа додатково надає реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку в паспорті - серія та номер паспорта).

В свою чергу, суд, дослідивши заяву позивача про приєднання електроустановки певної потужності, датовану 08.08.2019, надану ним у справу (т. 1 арк. с. 27), встановив, що по-перше, вона не містить відомостей кому саме вона адресована позивачем, а саме: не містить ні назви, ні відомостей стосовно керівника ОСП/ОСР кому вона адресована на приєднання. При цьому, на другому аркуші заяви міститься відбиток штампу в якому зазначено № 100743888, дата 12.08.2019 та підпис, без зазначення відомостей хто саме його вчинив, як посадова особа, та без зазначення відомостей, яким саме підприємством прийнято вказану заяву.

Крім того, у вказаній заяві, як такій, що роздрукована за типовою формою, визначений комплект документів, які додаються до заяви:

1) копія документа, який підтверджує право власності чи користування цим об`єктом, або копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, або, за відсутності об`єкта, копія документа, який підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою або копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі відсутності кадастрового номера у свідоцтві про право власності на земельну ділянку - викопіювання з топографо-геодезичного плану або плану забудови території із зазначенням місця розташування земельної ділянки;

2) ситуаційний план та викопіювання з топографо-геодезичного плану в масштабі 1:2000 із зазначенням місця розташування об`єкта (об`єктів) Замовника, земельної ділянки Замовника або прогнозної точки приєднання (для об`єктів, які приєднуються до електричних мереж уперше);

3) копія паспорта або належним чином оформлена довіреність чи інший документ на право укладати та підписувати договір про приєднання;

4) ТЕО (за наявності).

Замовник - юридична особа або фізична особа-підприємець додатково надає копію витягу з Реєстру платників єдиного податку або копію свідоцтва платника податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Замовник - фізична особа додатково надає реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку в паспорті - серія та номер паспорта).

В свою чергу, дослідивши зміст типової форми заяви, суд встановив, що вона містить як загальні документи (п. 1-4), так і альтернативні документи, які має подати особа для приєднання електроустановки певної потужності, і ці документи обумовлені як певними характеристиками розміщення електроустановки, так і організаційно-правовою формою особи, а саме: чи є вона юридичною особою, чи фізичною, проте, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про виконання позивачем свого обов?язку щодо подання обумовленого законом обсягу документів для приєднання електроустановки.

При цьому, як встановлено судом, вказана заява позивача, датована 08.08.2019 та з вхідною датою 12.08.2019, не містить відомостей про подання у повному обсязі визначеного пакету документів, та їх прийняття саме відповідачем (уповноваженою особою), оскільки, як встановлено судом, у заяві позивача не міститься відомостей кому саме вона адресована позивачем, а саме не містить ні назви, ні відомостей стосовно керівника ОСП/ОСР кому вона адресована на приєднання (вказані графи є незаповненими), а також, проставлений на другому аркуші відбиток штампу в якому зазначено № 100743888, дата 12.08.2019 та підпис, без зазначення відомостей хто саме його вчинив, як посадова особа, що в сукупності на переконання суду свідчить, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України як подання саме відповідачу заяви про приєднання електроустановки певної потужності, так і подання разом з нею визначеного обсягу документів, що в сукупності свідчить про недотримання позивачем усіх вимог розділу IV Кодексу систем розподілу (у редакції, чинній на момент такого звернення), зокрема і п. 4.4.2 щодо як надання повного комплекту документів, так і їх належного оформлення.

Отже, суд оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що позивачем, як особою на яку законом покладено процесуальний обов?язок доведення своїх вимог належними та допустимими доказами (ст. 14 Господарського процесуального кодексу України) не доведено в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України обставину щодо повноти та належного оформлення документів на момент оформлення заяви про приєднання електроустановки певної потужності, датовану 08.08.2019.

Також, суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, вказав, що встановлені судами обставини щодо листування між позивачем і відповідачем мають неконкретний характер та не надають підстав для висновку про наявність певної підстави для відмови відповідача у приєднанні позивача до систем розподілу, а відтак і про її обґрунтованість.

Суд, врахувавши при новому розгляді справи наведену вказівку суду касаційної інстанції встановив, що наявне у справі листування між сторонами стосується виключно надісланих ними одне одному листів, а не заяви позивача, датованої 08.08.2019 та на якій здійснено вхідний штамп -12.08.2019, а саме:

- Листом від 17.03.2020 № Е.18.0.0.0/4-51667 позивач повідомив відповідача про те, що третя особа повністю припинила співпрацю з позивачем у частині реалізації наданих технічних умов та відмовилася від підписання як самих технічних умов, так і договору про приєднання. У зв`язку з цим позивач просив вирішити питання з підключення приміщення № 2 у Будівлі та надати позивачу технічні умови про нестандартне приєднання до мереж оператора системи розподілу, видати точку підключення РУ 0,4 кВ ТП 5182, оскільки під час будівництва цієї будівлі за проектом 200/2-ЕС, погодженим з ДМЕМ, були прокладені 2 КЛ-0,4 кВ від ТП 5182 до ВРУ гаража довжиною 2x55 м.;

- листом від 08.04.2020 № 17998/2081, у відповідь на лист позивача від 17.03.2020 №Е.18.0.0.0/4-51667, відповідач роз`яснив, що приєднання електроустановок замовника у складі об`єкта архітектури повинно вирішуватись в порядку, передбаченому главою 4.1 розділу IV Кодексу систем розподілу;

- листом від 29.04.2020 № Е.18.0.0.0/4-73141 позивач повторно звернувся до відповідача щодо підключення об`єкта за адресою: Узвіз Крутогірний, 30 в м. Дніпрі.

- листом від 19.05.2020 № 20905/1001, у відповідь на лист позивача від 29.04.2020 № Е.18.0.0.0/4-73141, відповідач повторно роз`яснив порядок приєднання електроустановок замовника у складі об`єкта архітектури.

При цьому, суд зазначає, що наведене листування не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України звернення позивача до відповідача в призмі 4.4.2 Кодексу систем розподілу (у редакції, чинній на момент звернення 12.08.2019), а надана позивачем до позову заява, як встановлено вище, свідчить про недотримання позивачем усіх вимог розділу IV Кодексу систем розподілу (у редакції, чинній на момент такого звернення), зокрема і п. 4.4.2 щодо як надання повного комплекту документів, так і їх належного оформлення, що виключає наявність обумовлених законом підстав для захисту прав позивача обраним ним шляхом, внаслідок недоведення останнім їх порушення відповідачем, за наведених підстав позову.

Також, суд, враховуючи вказівки суду касаційної інстанції при направленні справи на новий розгляд, дійшов висновку, що виходячи з підстав заявленого позивачем позову, до спірних правовідносин п. 4.1.40 Кодексу систем розподілу (в редакції, чинній на момент звернення з позовом у справі) застосуванню не підлягає, оскільки Кодекс систем розподілу доповнений пунктом 4.1.40 лише 01.07.2020, тобто після оформлення позивачем заяви від 08.08.2019 та здійснення листування з відповідачем, дослідженого під час розгляду цієї справи, а тому доводи та заперечення учасників справи стосовно вказаної норми судом відхиляються саме за наведених підстав.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин. Суд дійшов висновку. Що вимоги позивача до відповідача про зобов`язання відповідача надати позивачу: технічні умови нестандартного приєднання до електричних мереж електроустановок, точка підключення ТП-5182; проект договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу; розрахунок вартості плати за приєднання до електричних мереж стосовно приміщення № 2 у будівлі, яка розташована за адресою: Узвіз Крутогірний, 30, м. Дніпро (далі - Будівля), та належить позивачу не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягають за наведених у даному рішенні підстав, виходячи з предмету та підстав позову, заявлених позивачем.

При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися до відповідача у встановленому законом порядку для вирішення питання стосовно підключення електроустановки, подавши відповідні докази та документи у обумовленому законом обсязі, здійснивши їх належне оформлення у відповідності до Кодексу систем розподілу у редакції, чинній на момент відповідного звернення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають задоволенню з підстав, наведених судом у даному рішенні.

Усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин учасників справи, і судом надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи, і за результатами чого ухвалюється рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю за наведених судом підстав.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають покладенню на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про зобов`язання надати технічні умови нестандартного приєднання до електричних мереж електроустановок, точка підключення ТП-5182; проєкт договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу; розрахунок вартості плати за приєднання до електричних мереж стосовно приміщення № 2 у будівлі, яка розташована за адресою: Узвіз Крутогірний, 30, м. Дніпро, та належить позивачу відмовити повністю.

Судовий збір за подачу позову залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08.02.2024

Суддя В.І. Ярошенко