Ухвала

від 08.02.2024 по справі 910/1216/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.02.2024Справа №910/1216/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма Консалт» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13, оф. 44-А) про забезпечення позову подану одночасно з пред`явленням позову

особа щодо якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Михайла Омельяновича-Павленка, буд. 4/6)

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гамма Консалт» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - відповідач) про стягнення 1177092,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором №178/Ф від 10.10.2016 року не компенсував понесені позивачем витрати, пов`язані зі сплатою за користування земельною ділянкою у розмірі 1177092,01 грн.

При цьому, одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», які розміщені на вказаних заявником банківських рахунках в межах заявленої суми стягнення.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма Консалт» про забезпечення позову подану одночасно з пред`явленням позову, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №911/1595/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Гамма Консалт» вказує на те, що за умовами укладеного між сторонами договору №178/Ф від 10.10.2016 року та додаткової угоди №2 від 08.09.2017 року відповідач має здійснювати компенсацію позивачеві плати за користування земельною ділянкою, втім взяті на себе зобов`язання Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» належним чином не виконує у зв`язку з чим утворилась значна заборгованість у розмірі 1177092,01 грн, яку позивач вимушений стягувати у судовому порядку, а оскільки кошти є активом, який легко може зникнути з банківських рахунків, заявник просить вжити визначені заходи забезпечення позову.

При цьому, заявник зазначає, що згідно з відомостей сайту Судової влади в розділі «Стан розгляду судових справ», відносно відповідача наявна значна кількість судових справ про стягнення заборгованості, зокрема справи №910/17090/23, №910/10267/23, №910/12051/23, №910/9259/23, №910/6237/23.

Відтак, враховуючи значний розмір позовних вимог та наведені обставини у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що має місце існування обставин, а не виключно припущень заявника, щодо можливого ухилення відповідачем від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, що фактично нівелює можливість захисту прав й інтересів позивача.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, має вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.

При цьому, сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як на практиці, так і за законом (рішення у справі "Кудла проти Польщі"). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (рішення у справі "Міфсуд проти Франції" та у справі "Пантелеєнко проти України").

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 у справі №1-12/2003).

При цьому, позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.

У позовному провадженні, під час накладення арешту на грошові кошти відповідача, слід обмежувати арештовані кошти розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2019 у справі №915/538/19 та від 06.11.2018 у справі №923/560/17.

Можливість обмеження права розпоряджання рахунком установлено статтею 1074 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду. Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, якщо арешт накладено без встановлення такої суми або якщо інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

При цьому, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном), порушує баланс інтересів сторін. За таких обставин (звернення із позовом про стягнення грошових коштів) саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №910/1756/23, від 14.12.2022 у справі №922/1369/22 та від 06.10.2022 у справі №905/446/22/

У даному випадку, суд вбачає наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти) і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами. Вжиття заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та підстави позову та приймаючи до уваги, що обраний позивачем захід у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви в частині накладення арешту на грошові кошти Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» в межах суми позовних вимог.

У той же час, суд не вбачає підстав для задоволення заяви в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на конкретно визначених заявником рахунках, та вважає за доцільне накласти арешт на грошові кошти Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» в межах суми 1177092,01 грн, які будуть виявлені на будь-яких рахунках державним чи приватним виконавцем у ході виконавчого провадження, оскільки заявником не надано суду належних та допустимих доказів належності зазначених заявником рахунків саме Публічному акціонерному товариству «Холдингова компанія «Київміськбуд».

При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, судом враховано, що вказані заходи забезпечення позову не обмежують прав відповідача у здійсненні ним підприємницької діяльності, не порушують прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадять тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог та сприятимуть його виконанню. Тоді як невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що, у свою чергу, призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас, вжиті судом заходи забезпечення позову не призводять до зупинення господарської діяльності відповідача та не є порушенням прав відповідача щодо володіння та користування своїм майном, оскільки такі заходи не породжують юридичних наслідків для списання коштів з рахунків відповідача до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі та виникнення у відповідача обов`язку його виконання. Обраний вид забезпечення позову також не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані кошти фактично перебувають у володінні власника, а тимчасово обмежується лише можливість розпоряджатися ними, що відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 30.10.2023 у справі №922/1583/23.

Слід додатково зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

В той же час, в розрізі зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.

Згідно частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Керуючись статтями 74, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма Консалт» про забезпечення позову подану одночасно з пред`явленням позову задовольнити частково.

2. До набрання законної сили рішенням суду у справі №910/1216/24 накласти арешт на грошові кошти, які належать Публічному акціонерному товариству «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Михайла Омельяновича-Павленка, буд. 4/6, ідентифікаційний код 23527052) в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 1177092 (один мільйон сто сімдесят сім тисяч дев`яносто дві) грн 01 коп., що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

3. В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма Консалт» про забезпечення позову у справі №910/1216/24 відмовити.

4. Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень та може бути пред`явлена до виконання у передбаченому чинним законодавством порядку до 09.02.2027.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гамма Консалт» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13, оф. 44-А, ідентифікаційний код 40484869).

Боржник: Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Михайла Омельяновича-Павленка, буд. 4/6, ідентифікаційний код 23527052)

Ухвала набирає законної сили 08.02.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Т.В. Васильченко