Постанова

від 30.01.2024 по справі 912/1507/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 912/1507/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" (далі - ТОВ "Фертчем") - не з`явився,

відповідача за первісним позовом - Приватного підприємства "Ра-Сервіс" (далі - ПП "Ра-Сервіс", скаржник) - Ігнатенко В.В. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПП "Ра-Сервіс"

на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.03.2023 (головуючий - суддя Кабакова В.Г.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023 (головуючий - суддя Дармін М.О., судді: Іванов О.Г., Кощеєв І.М.)

у справі №912/1507/22

за первісним позовом ТОВ "Фертчем"

до ПП "Ра-Сервіс",

про стягнення 1 104 697,73 грн,

та зустрічним позовом ПП "Ра-Сервіс"

до ТОВ "Фертчем"

про стягнення 154 707, 00 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. В провадженні Господарського суду Кіровоградської області перебувала справа за первісним позовом ТОВ "Фертчем" про стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати товару, та зустрічний позов ПП "Ра-Сервіс" про стягнення боргу з повернення попередньої оплати, 3% річних та інфляційних витрат.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням від 23.02.2023 Господарський суд Кіровоградської області відмовив в задоволенні первісного позову ТОВ "Фертчем" повністю. Зустрічний позов ПП "Ра-Сервіс" задовольнив. Стягнув з ТОВ "Фертчем" на користь ПП "Ра-Сервіс" 154 707,00 грн, а також 2 481,00 грн судового збору.

2.2. ПП "Ра-Сервіс" звернулось із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 97 353,00 грн, з яких 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених заявником щодо первісних позовних вимог, 16 000,00 грн щодо зустрічного позову та 1 353,00 грн компенсація витрат адвоката.

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 09.03.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023, заяву ПП "Ра-Сервіс" про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №912/1507/22 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Фертчем" на користь ПП "Ра-Сервіс" 49 438,52 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині - відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПП "Ра-Сервіс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.03.2023 в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 48 000, 00 грн та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023 у справі №912/1507/22, ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з ТОВ "Фертчем" на користь ПП "Ра-Сервіс" 48 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що суди попередніх судових інстанцій не врахували висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2022 у справі №61-5124ав22, від 19.01.2022 у справі №910/1344/19, від 18.01.2022 у справі № 916/3646/20 та постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №915/606/21, від 15.09.2022 у справі №915/294/21, - щодо застосування частин п`ятої, шостої статті 126 та статті 129 ГПК України.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. На електронну адресу Суду 29.01.2024 надійшла заява представника ТОВ "Фертчем" адвоката Горевої К.С. про відкладення розгляду справу, яка протокольною ухвалою від 30.01.2024 повернуто без розгляду з огляду на статті 6, 170 ГПК України.

5.2. Від представника ТОВ "Фертчем" адвоката Горевої К.С. до Верховного Суду надійшов (через засоби поштового зв`язку) відзив на касаційну скаргу, який протокольною ухвалою Верховного Суду від 30.01.2024 повернуто без розгляду на підставі статей 6, 170 ГПК України.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1 Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №912/1507/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуюча, Бенедисюка І.М., Колос І. Б.

6.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.12.2023 №29.2-02/3492 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б.

6.3. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2023 для розгляду справи №912/1507/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. (головуюча), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.

6.4. Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2024 відкрито касаційне провадження у справі №912/1507/22 за касаційною скаргою ПП "Ра-Сервіс" на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

6.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Встановлені судами обставини справи. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження у цій справі є додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.03.2023 в частині відмови у задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000 грн та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023, прийнята за наслідками апеляційного перегляду додаткового рішення суду першої інстанції в цій частині. В іншій частині судові рішення не оскаржуються.

7.2. У касаційній скарзі скаржник вказує на низку постанов (див. пункт 4.1. цієї постанови), висновки щодо застосування частин п`ятої, шостої статті 126 та статті 129 ГПК України яких, на його думку, не врахували суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень.

7.3. У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зробила такий висновок: «У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

7.4. У додатковій постанові від 18.08.2022 у справі №61-5124ав22 Верховний Суд зробив такий висновок: «Професіонали, які надають правничу допомогу, в силу своїх професійних якостей мають вміти чітко та точно формулювати види своїх послуг та не зловживати занадто узагальненим описом таких послуг з метою ускладнення оцінки співмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з реальним змістом такої правничої допомоги».

7.5. У справі №910/1344/19 Верховний Суд у додатковій постанові від 19.01.2022 зазначив таке: Суд касаційної інстанції, проаналізувавши детальний опис робіт (послуг), зміст якого є ідентичним умовам додаткової угоди № 5 від 26.10.2021 до договору про надання правової допомоги від 02.01.2019, дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують витрати на правову допомогу, зокрема щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. При цьому інформація щодо характеру та обсягу виконаних робіт (наданих послуг), відповідає критерію розумності та є співмірною, зокрема, зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що у цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в межах касаційного перегляду справи у фіксованому розмірі, виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта в суді касаційної інстанції».

7.6. У додатковій постанові від 18.01.2022 у справі № 916/3646/20 Верховний Суд зазначив таке: «Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом».

7.7. У постанові від 02.02.2023 у справі №915/606/21 Верховний Суд зазначив таке: «Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами». «Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. За змістом зазначених норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи».

7.8. У постанові від 15.09.2022 у справі №915/294/21 Верховний Суд зазначив таке: «Верховний Суд виходить з того, що судові витрати, які за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді ("гонорар успіху") до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони договору про надання правової допомоги також домовились у договорі про надання правової допомоги, не можуть покладатись на сторону, на яку судові витрати іншої сторони мають бути віднесені відповідно до процесуальних норм про розподіл судових витрат, виходячи лише зі зменшення судом гонорару, який визначено сторонами цього договору на власний розсуд, без одночасної оцінки його розміру всім критеріям судових витрат на правничу допомогу, які унормовані у главі 8 "Судові витрати" ГПК України, у їх сукупності. Тобто не буде правомірним просте зменшення судом таких судових витрат у спосіб встановлення іншого (меншого) відсотку від того відсотку, який обумовлено в договорі про надання правничої допомоги щодо бази його (відсотку) нарахування».

7.9. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, як підстави касаційного оскарження з точки зору дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального прав в частині відмови у задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000 грн, колегія суддів зазначає таке.

7.10. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

7.11. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

7.12. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

7.13. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

7.14. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

7.15. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

7.16. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

7.17. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

7.18. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

7.19. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

7.20. Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

7.21. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

7.22. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

7.23. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

7.24. Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела дозатягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

7.25. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

7.26. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

7.27. Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

7.28. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

7.29. Як установлено судами попередніх інстанцій, 31.10.2022 ПП "Ра-Сервіс" (клієнт) та адвокатом Ігнатенком Володимиром Васильовичем (адвокат) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги (далі - Договір), згідно з пунктом 1.2. якого клієнт доручив, а адвокат зобов`язався здійснити представництво клієнта у господарській справі №912/1507/22, а також - надати клієнту інші види правничої (правової) допомоги з питань недопущення безпідставного стягнення з клієнта грошових коштів у його правовідносинах зобов`язального характеру з ТОВ "Фертчем" (код ЄДРПОУ 37169777), а також з питань відновлення попереднього становища клієнта у вказаних вище правовідносинах шляхом стягнення на користь клієнта попередньої оплати в розмірі 154 707,00 грн.

7.30. Згідно з пунктом 1.1., підпункту 2.5.2. пункту 2.5. Договору клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього Договору.

7.31. Обсяг і вартість правничої (правової) допомоги, яка надається за цим Договором, порядок розрахунку (обчислення) винагороди Адвоката (гонорару), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення гонорару тощо визначаються сторонами за їх домовленістю в Угоді про гонорар, що є невід`ємною частиною цього Договору, а на її зміст розповсюджується адвокатська таємниця (пункт 3.1. Договору).

7.32. ПП "Ра-Сервіс" та адвокатом Ігнатенком Володимиром Васильовичем 31.10.2022 укладено Угоду про гонорар (далі - Угода), згідно з умовами якої сторонами погоджено таке.

7.33. Угода визначає порядок розрахунку (обчислення) винагороди Адвоката (гонорару) за здійснення представництва Клієнта у господарській справі №912/1507/22 за позовом ТОВ "Фертчем" до Клієнта про стягнення 1 104 697,73 грн, а також за зустрічним позовом Клієнта до ТОВ "Фертчем" про стягнення попередньої оплати, у разі визначення Клієнтом необхідності його пред`явлення, та іншу правничу допомогу, пов`язану з вказаною справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення гонорару тощо (пункт 1. Угоди).

7.34. Гонорар обчислюється у фіксованому розмірі та має наступні розміри: 80 000 грн за представництво ПП "Ра-Сервіс" як відповідача за первісним позовом в суді першої інстанції, та 16 000 грн за представництво ПП "Ра-Сервіс" як позивача за зустрічним позовом, яке охоплює вчинення адвокатом дій, перелік яких визначений підпунктом 2.1. пункту 2 Угоди (пункт 2. Угоди).

7.35. Сторони, діючи на підставі частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та частини четвертої статті 126 ГПК України, врахували кваліфікацію і досвід Адвоката за всі види професійної правничої допомоги, яку Адвокат надає Клієнту згідно з Договором та Угодою, враховують: кваліфікацію і досвід Адвоката; значення для Клієнта вирішення на його користь спору, складність справи (пункт 4. Угоди).

7.36. Згідно з пунктом 5 Угоди гонорар Адвоката (в повному розмірі чи окрема його частина) сплачується Клієнтом Адвокату за наступними варіантами:

1) або як передплата відразу після підписання цієї Угоди;

2) або протягом розгляду справи;

3) або по завершенню розгляду справи щодо всіх позовних вимог чи в частині окремих позовних вимог.

7.37. У разі завершення розгляду справи в частині окремих позовних вимог, гонорар Адвоката сплачується Клієнтом Адвокату пропорційно тій частині справи, розгляд якої завершено.

7.38. В будь-якому разі гонорар Адвоката сплачується Клієнтом Адвокату обов`язково до завершення дії Договору, але не пізніше 3 календарних днів з дня проголошення у справі судового рішення, яким завершено розгляд справи в суді першої інстанції (підпункт 5.2. пункту 5. Угоди).

7.39. У пункті 6. Угоди також визначено вартість можливих основних фактичних витрат Адвоката, необхідних для виконання ним Договору, а саме:

1) ксерокопіювання - 3 грн/1 прогін;

2) роздрукування тексту документа - 3 грн/1 аркуш;

3) купівля поштового конверта - згідно тарифів АТ "Укрпошта";

4) послуги поштового зв`язку - згідно тарифів АТ "Укрпошта";

5) відомості з державних реєстрів, баз даних, адміністративні послуги згідно з тарифами, встановлених відповідним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою чи організацією.

7.40. Розмір суми понесених Адвокатом фактичних витрат, необхідних для виконання Адвокатом Договору, компенсується Клієнтом Адвокату обов`язково до завершення дії Договору, але не пізніше 3 календарних днів з дня проголошення у справі судового рішення, яким завершено розгляд справи в суді першої інстанції (пункт 6.1. Угоди).

7.41. Обсяг правничої допомоги, наданої Адвокатом Клієнту, та розмір гонорару Адвоката за її надання, розмір суми понесених Адвокатом витрат, визначається в Акті, який складається та підписується Сторонами, скріплюється відтиском печатки Адвоката й Клієнта (за її наявності) не пізніше 3 календарних днів з дня проголошення у справі судового рішення, яким завершено розгляд справи в суді першої інстанції.

7.42. Відповідний (-ні) акт (акти) свідчить (свідчать) про виконання Адвокатом обов`язків за Договором (повністю чи у відповідній частині), вказують на відсутність у Клієнта претензій з приводу такого виконання, а також є підставою для сплати Клієнтом Адвокату гонорару (крім випадку, коли гонорар вже був сплачений в порядку передплати), й компенсації Клієнтом Адвокату витрат (пункт 7. Угоди).

7.43. Відповідно до пункту 8. Угоди гонорар, а також компенсація Клієнтом Адвокату витрат, їх повний розмір чи окремі їх частини, сплачуються Клієнтом Адвокату готівкою та/або в безготівковій формі.

7.44. У різі виплати Клієнтом вказаних сум коштів готівкою, Адвокат підтверджує факт їх одержання від Клієнта розпискою, яку він зобов`язаний скласти письмово (від руки чи за допомогою комп`ютерної техніки), підписати, скріпити підпис відтиском своєї печатки та передати Клієнту негайно, після одержання коштів від Клієнта.

7.45. Виплата Клієнтом вказаних сум коштів в безготівковій формі підтверджується платіжним дорученням чи платіжною інструкцією, складеними в електронній формі, підписаними електронним підписом банка, з відміткою банка про проведення операції з перерахування грошових коштів на користь Адвоката.

7.46. Зазначене платіжне доручення (платіжну інструкцію) Клієнт зобов`язаний надіслати на адресу електронної поштової скриньки Адвоката в той же день, коли буде проведена банківська операція, про яку вказано в такому платіжному дорученні (платіжній інструкції).

7.47. Договір та Угоду підписано сторонами та скріплено печатками.

7.48. ПП "Ра-Сервіс" 11.11.2022 видано адвокату Ігнатенку В.В. ордер серії ВА №1042145.

7.49. Сторонами 24.02.2023 складено та підписано акт приймання - передачі правничої допомоги, де визначено перелік та розмір наданої правничої допомоги за період з 31.10.2022 по 23.02.2023 на загальну суму 97 438,52 грн, з яких: 96 000,00 грн - розмір гонорару; 1 438,52 грн - розмір фактичних витрат адвоката.

7.50. Сторони Угоди дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката в суді в загальній сумі 96 000,00 грн, однак до вартості послуг адвоката згідно з вказаним актом включені також фактичні витрати адвоката, що передбачені в пункті 6.1. Угоди.

7.51. В оскаржуваних судових рішенням суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником відповідача складені та підписані наступні документи: зустрічна позовна заява від 11.11.2022, відзив на позовну заяву від 11.11.2022, клопотання про витребування доказів від 11.11.2022, заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, клопотання про долучення доказів від 13.01.2023, 16.01.2023 та від 23.01.2023, клопотання від 27.01.2023 про витребування доказів та призначення комплексної судової почеркознавчої й технічної експертизи документів, клопотання від 31.01.2023 про видачу копії технічного запису судового процесу (засідання), клопотання від 03.02.2023 про поновлення процесуального строку та приєднання доказів, заява від 03.02.2023 про залучення до участі у справі третьої особи, клопотання від 06.02.2023 про призначення судової експертизи комп`ютерної техніки і програмних продуктів та витребування доказів, заява від 23.02.2023 про зупинення провадження у справі, заява від 23.02.2023 про компенсацію судових витрат, клопотання від 28.02.2023 про приєднання доказів на підтвердження судових витрат.

7.52. Не погоджуючись з розміром витрат на професійну правову допомогу, ТОВ "Фертчем" подав заперечення щодо стягнення понесених судових витрат (витрат на правничу допомогу), в якому просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а в разі наявності підстав для відмови відмовити у задоволенні заяви щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Зазначив, що враховуючи незначну фактичну тривалість судових засідань та поданий суду лише відзив на апеляційну скаргу, вказані витрати на професійну правничу допомогу по даній справі не відповідають принципу співмірності відносно затраченого часу. Вважав, що заявлена відповідачем сума є необґрунтованою, заява є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та не підлягає задоволенню.

7.53. Дослідивши заяву про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу) та документи, на підставі яких ПП "Ра-Сервіс" просило стягнути вказані витрати, врахувавши заперечення ТОВ "Фертчем" на заяву ПП "Ра-Сервіс", дослідивши опис наданих послуг, приймаючи до уваги рівень складності та юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи подане позивачем клопотання/заперечення відносно поданої заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ТОВ "Фертчем" на користь ПП "Ра-Сервіс" 49 438,52 грн витрат на професійну правничу допомогу.

7.54. На обґрунтування зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, судом першої інстанції враховано те, що ухвалою від 27.01.2023 суд залишив без розгляду клопотання ПП "Ра-Сервіс" про приєднання доказів від 13.01.2023, від 16.01.2023 та від 23.01.2023 з огляду на пропущений строк на їх подання.

7.55. Судом відмовлено у задоволенні клопотання ПП "Ра-Сервіс" від 27.01.2023 про призначення експертизи та витребуванні доказів у цій справі, про що постановлено ухвалу від 27.01.2023.

7.56. Також, згідно з ухвалою суду від 08.02.2023 відмовлено у задоволенні заяви ПП "Ра-Сервіс" від 03.02.2023 про залучення третьої особи з огляду на недоведеність останнім підстав, за яких рішення у цій справі може вплинути на права чи обов`язки ТОВ "Компанія АгроНова".

7.57. Ухвалою від 08.02.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання ПП "Ра-Сервіс" від 06.02.2023 про призначення судової експертизи комп`ютерної техніки і програмних продуктів та витребування доказів, зважаючи на відсутність підстав для призначення такої експертизи.

7.58. Подану заяву від 23.02.2023 про зупинення провадження у справі представник відповідача не підтримав в судовому засіданні, тому суд першої інстанції її не розглядав.

7.59. Також, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що усна консультація за наслідками поверхневого вивчення позовної заяви, додатків до неї та усна консультація після поглибленого вивчення вказаних документів є ідентичними, тому ці послуги необґрунтовано розділені у дві самостійні.

7.60. Апеляційний господарський суд, дослідивши надані на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції докази, прийнявши до уваги заперечення ТОВ "Фертчем" щодо розміру витрат ПП "Ра-Сервіс" на професійну правничу допомогу, та враховуючи предмет спору, всі аспекти і складності цієї справи, обставини справи в їх сукупності, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів у справі, як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 49 438,52, яка є доказово обґрунтованою та підлягає розподілу.

7.61. Отже, зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами попередніх інстанцій здійснена оцінка доказів у справі у сукупності з процесуальними діями ПП "Ра-Сервіс" під час розгляду цієї справи судом першої інстанції з огляду на предмет і підставу позову, необхідності, складності, доцільності таких дій, співмірності, обґрунтованості та розумності, з дотриманням статей 2, 86, 123, 126, 129, 210 ГПК України.

7.62. Верховний Суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

7.63. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

7.64. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

7.65. У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

7.66. Колегія суддів виходить з того, що аналіз статей 2, 126, 129 ГПК України надає можливість визначити критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

7.67. Також частини четверт, шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

7.68. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

7.69. Як вже вказувалась вище (див. 7.28 пункт цієї постанови), під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

7.70. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

7.71. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

7.72. Верховний Суд наголошує, що надані ПП "Ра-Сервіс" докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути окрім як доведений та документально обґрунтований, так і відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

7.73. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

7.74. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

7.75. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

7.76. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

7.77. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

7.78. Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 відмітив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

7.79. Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

7.80. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

7.81. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

7.82. При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

7.83. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, надаючи оцінку наведеному заявником розрахунку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих ним доказів на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді першої інстанції, враховуючи заяву ТОВ "Фертчем" про зменшенням розміру витрат на правову допомогу, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, що узгоджується з процесуальними нормами права, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що обґрунтованою суму витрат на правничу допомогу є саме 49 438,52 грн.

7.84. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

7.85. Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не виявив у діях судів попередніх інстанцій порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Порушень судами попередніх інстанцій статей 86 та 210 ГПК України Судом також не встановлено, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судами оцінки доказам, тобто процесуальних дій суду під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

7.86. У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та на те, що суди попередніх судових інстанцій не врахували висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2022 у справі №61-5124ав22, від 19.01.2022 у справі №910/1344/19, від 18.01.2022 у справі № 916/3646/20 та постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №915/606/21, від 15.09.2022 у справі №915/294/21, - щодо застосування частин п`ятої, шостої статті 126 та статті 129 ГПК України.

7.87. Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що висновки, на які посилається скаржник у касаційній скарзі не були враховані судами попередніх інстанцій, а застосування судами приписів статей 126, 129 ГПК України не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків Верховного Суду. У відповідних постановах питання можливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу залежало від обґрунтованості і співмірності відповідних витрат, обсягу наданих до суду доказів на підтвердження здійснення таких витрат, а також оцінки та дослідження доказів в силу статей 86, 210 ГПК України.

7.88. Крім того, суди попередніх інстанцій при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі враховували такі ж критерії, якими керувався Верховний Суд у наведених скаржником постановах. Незгода ПП "Ра-Сервіс" із сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка стягується на його користь у суді першої інстанції, не свідчить про порушення судом статей 126, 129 ГПК України.

7.89. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судом доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.90. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

7.91. Верховний Суд також виходить з того, що не присудження всієї суми гонорару саме по собі не означає, що адвокат не якісно виконував свої функції.

7.92. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати скаржнику, що він був почутий.

7.93. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

7.94. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.

7.95. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

7.96. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

7.97. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

7.98. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

7.99. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.100. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

7.101. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 7 цієї постанови.

8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ра-Сервіс" на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.03.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023 у справі №912/1507/22 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.03.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023 у справі №912/1507/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова