Постанова

від 30.01.2024 по справі 902/616/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/616/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача - Бойко Н.В.,

відповідача - Плискань І.О.,

розглянув у відкритому судовому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрямбуд"

на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коломис В.В., Саврій В.А., Юрчук М.І.

від 20.11.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрямбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізопол"

про визнання угоди недійсною.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрямбуд" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізопол" про визнання недійсною угоди № 290220 від 29.02.2020 щодо завершення співпраці за договором № 281019 від 28.10.2019 про надання поворотної безвідсоткової допомоги.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.06.2023 у справі № 902/616/23 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 рішення Господарського суду Вінницької області від 26.06.2023 у справі № 902/616/23 залишено без змін.

2. Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 902/616/23 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізопол" про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрямбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізопол" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- проаналізувавши надані представником відповідача в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів заявника, а також співмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені витрати на суму 15 000,00 грн є підтвердженими, співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг (з огляду на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору), відповідають критерію розумності їх розміру;

- позивачем не доведено неспівмірності цих витрат, жодних обставин або доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізопол" витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, позивачем не наведено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізопол" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, судом апеляційної інстанції порушено норми частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено критерії для здійснення розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, та не враховано висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, постановах Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, в яких зазначено послідовний підхід до вирішення питання відшкодування витрат на правничу допомогу та сформовано сталу позицію, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

4. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Здійснюючи, в межах доводів та вимог касаційної скарги позивача, перегляд оскаржуваного судового рішення, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування, з огляду на таке.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. Зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 5 наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19,

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статі 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у частинах 5-7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, під час здійснення апеляційного провадження відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, та заяву, у розумінні частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у якій повідомлено, що докази на підтвердження понесених судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу будуть надані після ухвалення рішення суду.

За наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрямбуд" на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.06.2023 у справі № 902/616/23, Північно-західний апеляційний господарський прийняв постанову від 02.11.2023, якою апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

08 листопада 2023 року до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізопол" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/616/23, в якій заявник просив суд апеляційної інстанції стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявник надав суду апеляційної інстанції копії: договору про надання правової допомоги № 18/08/23 від 18.08.2023, додаткової угоди № 1 від 18.08.2023, акта приймання-передачі наданих послуг (детальний опис наданих послуг) від 06.11.2023 № 1, рахунків на оплату № 18/02/23 від 18.08.2023, № 04/10/23 від 04.10.2023, інформаційні повідомлення про зарахування коштів № 121 від 11.09.2023, № 175 від 13.10.2023.

Дослідивши зміст наведених документів, суд апеляційної інстанції встановив таке:

- 18.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізопол" (надалі - Клієнт) та Адвокатським бюро "Ірини Плискань" (надалі - Адвокатське бюро) був укладений договір про надання правової допомоги № 18/02/23 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Клієнт замовляє, приймає та оплачує, а Адвокатське бюро надає Клієнту послуги представництва, захисту та інших видів правової (правничої) допомоги, передбачених законодавством України про адвокатуру та адвокатську діяльність, необхідні для участі клієнта у господарській справі № 902/616/23 у господарських судах всіх інстанцій. Перелік послуг, їх вартість, порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додактовими угодами до Договору та/або окремими замовленнями послуг та/або актами приймання-передачі послуг;

- 18.08.2023 сторони підписали додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої вартість послуг встановили у такому розмірі: за підготовку відзиву на апеляційну/касаційну скаргу - 7 000,00 грн; за участь в одному судовому засіданні - 4 000,00 грн; за підготовку касаційної скарги (за необхідності) - 10 000,00 грн; за підготовку інших процесуальних документів - 4 000,00 грн;

- 06.11.2023 між сторонами підписаний акт приймання-передачі наданих послуг № 1 (детальний опис наданих послуг) про те, що Адвокатським бюро надані такі послуги: 19.08.2023 - 21.08.2023 підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі № 902/616/23 - 7 000,00 грн; 07.09.2023 участь у розгляді апеляційної скарги у справі №902/616/23 - 4 000,00 грн; 02.10.2023 підготовка письмових пояснень у справі № 902/616/23; 05.10.2023 участь у розгляді апеляційної скарги у справі №902/616/23 - 4 000,00 грн; 02.11.2023 участь у судових дебатах під час апеляційного розгляду справи № 902/616/23. Всього: 15 000,00 грн. Клієнт не має претензій до Адвокатського бюро з приводу наданих послуг.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши надані представником відповідача в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів заявника, а також співмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт, дійшов висновку про те, що заявлені витрати на суму 15 000,00 грн є підтвердженими, співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг (з огляду на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору), відповідають критерію розумності їх розміру.

При цьому, судом апеляційної інстанції зауважено, що у заяві від 17.11.2023 позивач просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення. При цьому позивачем не доведено неспівмірності відповідних витрат, жодних обставин або доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізопол" витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, позивачем не наведено.

Суд зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо відшкодування відповідачу 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції зроблено на підставі фактичних обставин понесення цих витрат та їх розміру, що встановлені згідно з умовами договору про надання правової допомоги від 18.08.2023 № 18/02/23 та додаткової угоди від 18.08.2023 № 1 до нього на підставі відповідних доказів, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті Клієнтом Адвокатському бюро.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, що вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, що закріплені в частині 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу, і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

У даній справі суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яка заявлена до відшкодування та підлягає розподілу між сторонами, обставин непропорційності їх розміру до предмета спору не встановив, тому присудив до відшкодування витрати у розмірі, який заявлений відповідачем на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті відповідною стороною.

З матеріалів справи не вбачається того, у зв`язку із чим Суд міг би замінити висновки суду апеляційної інстанції власною оцінкою, визначити інший розмір судових витрат, ніж той, що був доведений стороною в суді апеляційної інстанції.

Суд також зазначає, що по суті всі доводи скаржника зводяться до того, що саме він оцінює понесені витрати як завищені, необґрунтовані та непропорційні до предмета позову, не надаючи при цьому жодних документальних підтверджень чи аргументованих та переконливих мотивувань своїх тверджень. Фактично вони є загальними та абстрактними, адже не підтверджені будь-якими доказами.

Здійснивши аналіз постанов Верховного Суду, висновки яких, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови, Суд дійшов висновку, про те, що застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в оскаржуваному судовому рішенні не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги стосовно оскарження додаткової постанови не знайшли свого підтвердження, підстави вважати, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а також підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового рішення про відмову у відшкодуванні відповідачу витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції відсутні.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрямбуд" без задоволення, а додаткової постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

6. Судові витрати

З огляду на те, що Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрямбуд" залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 902/616/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді С.В. Бакуліна

І.Д. Кондратова