Постанова

від 30.01.2024 по справі 917/1746/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1746/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2023 (суддя Сірош Д. М.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 (Здоровко Л. М. - головуючий суддя, судді Бородіна Л. І., Лакіза В. В.) у справі

за позовом заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Диканської селищної ради

до Фермерського господарства «Диканське»

про розірвання договору, скасування державної реєстрації права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,

(у судове засідання з`явилися: прокурор - Валевач М. М., представники відповідача - Коморна О. В., Рознаєнко М. В.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Диканської селищної ради до Фермерського господарства «Диканське» (далі - ФГ «Диканське»), у якому просить:

- розірвати договір оренди землі від 21.10.2020, укладений Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Фермерським господарством Диканське щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321055100:00:005:0356 площею 13, 4000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Диканської селищної ради, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 18.11.2020 за № 39328928;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав ФГ «Диканське» на земельну ділянку 5321055100:00:005:0356 площею 13,4000 га, розташовану за межами населених пунктів на території Диканської селищної ради;

- зобов`язати ФГ «Диканське» повернути Диканській селищній раді земельну ділянку кадастровий номер 5321055100:00:005:0356 площею 13, 4000 га, розташована за межами населених пунктів на території Диканської селищної ради, шляхом підписання акта приймання - передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФГ «Диканське» істотно порушено умови договору щодо обов`язку орендаря використовувати земельну ділянку у відповідності до цільового призначення; спірна земельна ділянка не могла використовуватися відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур, оскільки земельну ділянку ФГ «Диканське» було зобов`язане використовувати виключно в межах, визначених договором оренди землі, законом та документацією із землеустрою, а саме як пасовища.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, проведеним Диканською окружною прокуратурою вивченням стану додержання вимог земельного законодавства суб`єктами господарювання на території Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області установлено, що Фермерським господарством «Диканське» (далі - ФГ «Диканське») неналежним чином виконуються умови договору оренди земельної ділянки від 21.10.2020.

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 55-т від 14.08.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13, 4000 га пасовища з кадастровим номером 5321055100:00:005:0356 земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області (з подальшим продажем права оренди на земельних торгах).

21.10.2020 за результатами проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, Орендодавець - Головне управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Орендар - ФГ «Диканське» в особі представника за довіреністю Розраєнка Миколи Васильовича, уклали договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5321055100:00:005:0356 площею 13, 4000 га, що розташована за межами населених пунктів на території Диканської селищної ради.

Відповідно до пункту 1 договору оренди землі від 21.10.2020, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321055100:00:005:0356, яка розташована за межами населених пунктів на території Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області.

Дата державної реєстрації речового права 18.11.2020, номер запису 39328928.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 13, 4000 га, у тому числі, пасовища - 13, 4000 га (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5321055100:00:005:0356 на день укладення договору становить 98 057, 58 грн.

Відповідно до пункту 9 договору, орендна плата, яка визначена за результатами земельних торгів, вноситься Орендарем у грошовій формі, у розмірі 13 433, 98грн в рік, що становить 13, 70% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктами 15, 16, 17 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Умовою збереження стану об`єкта оренди є використання земельної ділянки згідно цільового призначення з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 28 договору (на момент укладення), одним із основних обов`язків орендаря є використання земельної ділянки за цільовим призначенням, орендарю заборонено вчиняти наступні дії: змінювати вид угідь земельної ділянки; розорювати сіножаті та пасовища.

Рішенням 19-ї сесії Диканської селищної ради 8-го скликання від 12.10.2021 №5 ухвалено внести зміни до договору оренди землі від 21.10.2020, укладеного Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ФГ «Диканське» на земельну ділянку площею 13, 4000 га, кадастровий номер 5321055100:00:005:0356 шляхом виключення з пункту 28 договору записів: «...зміну виду угідь земельної ділянки» та «розорювання сіножатей, пасовищ».

Вказане рішення прийняте на підставі заяви голови ФГ «Диканське» Розраєнко Н.Г. про внесення змін до договору оренди землі у зв`язку із розробленням проекту землеустрою щодо забезпечення еколого-економічного обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь на зазначеній земельній ділянці.

До заяви долучено копію відповідного проекту, розробленого у 2020 році ПП «Інститут агрономії» на підставі договору від 17.11.2020.

Пунктом 32 договору оренди землі від 21.10.2020 передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Проте, відповідно до інформації Диканської селищної ради від № 2874/02.1-33, додаткова угода до договору оренди землі від 21.10.2020 земельної ділянки площею 13, 4000 га, кадастровий номер 5321055100:00:005:0356 не укладалася з підстав не внесення ФГ «Диканське» відомостей про зміну виду угідь до Державного земельного кадастру.

ФГ «Диканське» згідно з договором оренди землі від 21.10.2020 земельної ділянки площею 13, 4000 га, кадастровий номер 5321055100:00:005:0356, сплачує орендну плату у розмірі 13 433, 98 грн, що становить 13, 70 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка складає 98 057, 58 грн.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру від 06.09.2022, земельна ділянка кадастровий номер 5321055100:00:005:0356 площею 13, 4000 га за земельними угіддями обліковувалася як пасовища.

18.10.2021 з метою удосконалення визначеної проектом землеустрою 2020 року моделі ведення господарської діяльності на земельній ділянці, ФГ «Диканське» замовило проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельної ділянки площею 13, 4000 га, кадастровий номер 5321055100:00:005:0356.

За результатами розроблення зазначеного проекту землеустрою, для більш ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, окрім інших заходів, для ФГ «Диканське» уточнено умови з переведення (зміни) угідь із пасовищ загальною площею 13, 4000 га у рілля площею 5, 0421 га, а решта угідь земельної ділянки площею 8, 3579 га залишаються пасовищами.

Так, відповідно до проекту землеустрою 2021 року контури запроектованих угідь - рілля площею 5, 0421 га у межах земельної ділянки розташовано з урахуванням найменшої крутизни схилу 1-2 градуси, що відповідає вимогам статей 37, 47 Закону України «Про охорону земель», зокрема, у частині охорони земель від ерозії та зсувів. Крім цього, з метою належної охорони ґрунтів земельної ділянки у проекті землеустрою 2021 року визначено особливі заходи щодо системи обробітку ґрунту, а саме: у межах запроектованої ріллі допускається оранка на глибину 18-20 см з періодичним поглибленням на 3-5 см; мілкий і поверхневий обробіток з полицевими лущильниками, дисковими боронами, плоскорізними знаряддями.

Розроблений проект землеустрою 22.02.2022 затверджено ФГ «Диканське» як замовником такої документації у відповідності до вимог пункту 8 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України та введено в дію шляхом перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих угідь, що відповідає пункту 4.8 розділу 4 ДСТУ 4691:2006 «Землеробство. Терміни та визначення понять» (копія Висновку про погодження та затвердження проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та угідь від 22.02.2022).

Місцевим господарським судом встановлено, що під час досудового розслідування кримінального провадження №42022172020000014 від 08.06.2022, слідчим СВ ВП № 2 Полтавського РУП 24.09.2022 проведено огляд місця події, а саме, земельної ділянки кадастровий номер 5321055100:00:005:0356 площею 13, 4000 га; встановлено, що на момент проведення огляду земельна ділянка частково засіяна сільськогосподарською культурою - соєю.

У подальшому, Диканською окружною прокуратурою Полтавської області, на підставі частини 2 статті 93 Кримінально-процесуального кодексу України, до Диканської селищної ради, як власника земельної ділянки, скеровано листа щодо проведення обстеження земельної ділянки.

На виконання вимог зазначеного листа, 06.10.2022 робочою групою з аудиту земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення на території Диканської селищної ради, створеної розпорядженням селищного голови №50-од від 14.04.2021, проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 5321055100:00:005:0356 площею 13, 4000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області та перебуває в оренді ФГ «Диканське» згідно з договором оренди землі від 21.10.2020.

У результаті обстеження виявлені порушення земельного законодавства, а саме: статті 37 Закону України «Про охорону земель» - розорювання пасовищ на земельній ділянці із загальної площі 13, 4000 га, розорано орієнтовно 7, 0000 га, на земельній ділянці знаходяться посіви сої.

При цьому, Диканська селищна рада у відповіді на запит прокуратури №51-3690 вих. 22 від 28.09.2022 повідомила, що перевірка проводилась не у відповідності до статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», оскільки Диканською селищною радою не приймалось рішення про здійснення Державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідач у відзиві на позов повідомив, що не зміг внести відомості про угіддя земельної ділянки до Державного земельного кадастру через те, що фактично проект землеустрою розробником завершено у кінці лютого 2022 року, тобто в період коли у зв`язку з актом збройної агресії російської федерації проти України на території України запроваджено воєнний стан та призупинено функціонування Державного земельного кадастру. Упродовж майже всього 2022 року Державний земельний кадастр не функціонував.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.01.2023, внесені відомості про зміну угідь рілля 5 021 га, пасовища 8, 3579 га. Всього площа земельної ділянки 13, 4000 га.

01.02.2023 Диканська селищна рада та ФГ «Диканське» уклали Додаткову угоду №1 про внесення змін до договору оренди землі від 21.10.2020 (запис в державному реєстрі прав №39328928 від 18.11.2020), укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ФГ «Диканське», кадастровий номер 5321055100:00:005:0356.

Відповідно до зазначеної угоди, пункт 2 договору змінено та викладено в наступній редакції: «В оренду передається земельна ділянка загальною площею 13, 4000 га, у тому числі: рілля 5, 0421 га, пасовища 8, 3579 га».

З пункту 28 договору виключено записи: «- зміну виду угідь земельної ділянки» та «- розорювання сіножатей, пасовищ».

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.06.2023 у справі №917/1746/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів аргументовані тим, що 18.10.2021 з метою удосконалення визначеної проектом землеустрою 2020 року моделі ведення господарської діяльності на земельній ділянці, ФГ «Диканське» замовило проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельної ділянки площею 13, 4000га, кадастровий номер 5321055100:00:005:0356.

Розроблений проект землеустрою 22.02.2022 затверджено ФГ «Диканське» як замовником такої документації у відповідності до вимог пункту 8 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України та введено в дію шляхом перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих угідь.

На підставі вказаного проекту 18.01.2023 до Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку внесені відомості про зміну угідь рілля 5 021 га, пасовища 8, 3579 га. Всього площа земельної ділянки 13, 4000 га.

У спірних правовідносинах судами враховано, що відповідач мав проект землеустрою, яким було уточнено умови з переведення (зміни) угідь із пасовищ загальною площею 13, 4000 га у рілля площею 5, 0421 га, а решта угідь земельної ділянки площею 8, 3579 га залишаються пасовищами. Лише за обставин введення в Україні воєнного стану, як наслідок, тимчасового блокування роботи Державного земельного кадастру, тощо, не зміг внести відповідні відомості щодо спірної земельної ділянки. Однак, саме на підставі цього проекту у подальшому таки були внесені відповідні зміни щодо спірної земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

Прокурор на підтвердження доводів щодо порушення відповідачем умов цільового використання спірної земельної ділянки посилається на протокол огляду місця події від 24.09.2022, складений у межах кримінального провадження, та акт обстеження стану та використання земельної ділянки Диканської селищної ради від 06.10.2022.

У вказаному акті не зазначено точну площу, на якій було засіяно сою, а визначено лише орієнтовно; відсутні посилання на використання засобів вимірювання, застосування метрологічно повірених приладів; акт фактично лише підтверджує доводи відповідача, що він частково засіював спірну земельну ділянку відповідно до розробленого проекту 2021 року. Разом з тим, акт за своєю правовою природою є лише службовим документом, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою фактів, та не є самостійним правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання у спосіб, визначений законом.

Крім того, протокол огляду місця події фіксує процесуальну дію в межах кримінального провадження. При цьому, із протоколу слідчого також не вбачається залучення уповноважених осіб задля визначення місцезнаходження спірної земельної ділянки в натурі (шляхом визначення її кадастрового номера), знову ж таки відсутні відомості щодо точної площі засіювання частини земельної ділянки соєю, також відсутні посилання на використання засобів вимірювання, застосування метрологічно повірених приладів тощо.

Факт нецільового використання земельної ділянки можуть підтверджувати й інші докази, однак, у спірних правовідносинах відповідач мав проект землеустрою, яким було уточнено умови з переведення (зміни) угідь із пасовищ загальною площею 13, 4000 га у рілля площею 5, 0421га, а решта угідь земельної ділянки площею 8, 3579 га залишаються пасовищами.

Судами враховано, що позивач, як орендодавець, висловив чітку позицію щодо спірних правовідносин, уклавши із відповідачем додаткову угоду до договору оренди. Зазначене свідчить і про недоцільність розірвання договору оренди під час широкомасштабної воєнної агресії, а розірвання договору оренди землі неминуче призведе до втрати певної частини доходу бюджету місцевої територіальної громади. Орендуючи земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідач сплачує орендні платежі (які наповнюють бюджет), виготовляє сільськогосподарську продукцію для задоволення потреб населення в умовах воєнного стану та не допускає заліснення спірної земельної ділянки.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник стверджує, що судами застосовано ст. ст. 13, 15, 24, 25 Закону України «Про оренду землі», статей 35, 37 Закону України «Про охорону земель» без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладеного у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц, від 18.04.2023 у справі № 927/879/21, від 02.11.2022 у справі № 922/3473/21 і застосовано ст. ст. 31, 33-37 ЗК України без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, а також застосовано статті 629 ЦК України, статей 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 468/1680/17-ц.

Спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення, передана відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та є пасовищем, а отже не може бути використана відповідачем для посіву сої чи будь-якої іншої культури.

Відповідач з травня 2022 року мав можливість внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру і тільки за умови вчинення Відповідачем таких дій та укладення у встановленому порядку додаткової угоди з Диканською селищною радою до Договору оренди землі від 21.10.2020 його діяльність з розорювання спірної земельної ділянки та її засівання сільськогосподарською культурою відповідала б вимогам закону.

Сама по собі розробка проекту землеустрою, що забезпечує еколого- економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, без внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, навіть за відсутності об`єктивної можливості це зробити, не надає право орендарю використовувати земельну ділянку за іншим видом використання.

Також не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 522/15651/16-а, від 31.10.2019 у справі № 826/27247/15, від 30.01.2020 у справі № 640/4550/19 щодо застосування ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та застосовано ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17.

Диканська селищна рада здійснювала реалізацію своїх повноважень та виконувала функції, визначені Земельним кодексом України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про охорону земель» шляхом обстеження земельної ділянки, що належить їй на праві комунальної власності та передана в оренду відповідачу і способом реалізації таких повноважень - є обстеження, результати якого викладені у акті обстеження стану та використання земельної ділянки від 06.10.2022.

24.09.2022 в ході досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №42022172020000014 від 08.06.2022, відповідно до вимог статті 237 КПК України проведений огляд місця події з метою фіксації порушення чинного законодавства, а саме, підтвердження факту розорювання пасовищ та обробітку земельної ділянки. При вирішенні господарських спорів може бути досліджений і протокол огляду місця події, який проведений в межах провадження з іншої справи, зокрема кримінальної.

Безпідставним є відхилення судами вказаних доказів на тій підставі, що в них не зазначено про використання будь-яких технічних пристроїв при їх складанні, не залучення спеціалістів у галузі охорони земель, відсутність доказів запрошення представників відповідача до участі у обстеженні земельних ділянок тощо.

Крім того, суди застосували статті 13, 78, 86 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 18.01.2021 справа № 915/646/18.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач стверджує, що рішення судів не ставить під сумнів обов`язковість внесення відомостей до державного земельного кадастру, що і було виконано ФГ «Диканське» на підставі проекту землеустрою. Водночас скаржником не наводиться жодної норми Закону України «Про державний земельний кадастр» чи Порядку ведення Державного земельного кадастру, де б було вказано строки для внесення відомостей, а також, що виконання проектів землеустрою можливе тільки після внесення відомостей до державного земельного кадастру. У свою чергу, відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про землеустрій» заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.

Акт обстеження стану та використання земельної ділянки від 06.10.2022 складено поза межами визначених законом заходів державного контролю, тобто у спосіб не передбачений законом. Протокол огляду місця події, що складений слідчим СВ ВП №2 Полтавського РУП 24.09.2022 складений формально, без повідомлення та участі представників ФГ «Диканське», а також без залучення спеціалістів. Крім того, у скарзі прокурор спираючись на вищевказаний протокол огляду зазначає, що земельна ділянка засіяна частково соєю, хоча в протоколі огляду вказано всю площу 13,4 га, яка засіяна соєю. Тож відсутній факт розорення пасовища, немає погіршення якості ґрунтів та виснаження земель в діях ФГ «Диканське».

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. У частині першій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Положення статті 525 ЦК України встановлює загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

У частині другій статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У частині третій статті 19 ЗК України визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

За змістом частини п`ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано статтею 22 ЗК України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2 у редакції, чинній на час укладення договорів оренди).

Згідно з частиною третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом статті 34 ЗК України орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби можуть громадяни. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії, однією з яких є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 ЗК України. Користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, якою обґрунтована підстава касаційного оскарження.

Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель. За приписами частини 5 статті 20, статті 34 ЗК земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання, отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до пасовищ, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно як пасовище, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договорів оренди землі.

Такі висновки наведено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц, на які посилається скаржник.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

5.4. Як слідує із матеріалів справи і встановлено судами, 21.10.2020 за результатами проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, Головне управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ФГ «Диканське», уклали договір оренди земельної ділянки площею 13, 4000 га, у тому числі, пасовища - 13, 4000 га.

Звертаючись із позовом, прокурор стверджував, що відповідач використовував спірну земельну ділянку в інших цілях, що суперечить приписами Закону України «Про оренду землі», а тому договір оренди необхідно розірвати.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що в межах справи яка розглядається важливим було дослідження обставин щодо змісту орендних правовідносин які склалися між сторонами, узгодження дій щодо внесення змін у спірний договір та їх затвердження, а також надання належних і повного обсягу доказів задля можливості розірвати договір з урахуванням вимог статті 651 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням 19-ї сесії Диканської селищної ради 8-го скликання від 12.10.2021 № 5 ухвалено внести зміни до договору оренди землі від 21.10.2020, укладеного Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ФГ «Диканське» на земельну ділянку площею 13, 4000 га, кадастровий номер 5321055100:00:005:0356 шляхом виключення з пункту 28 договору записів: «...зміну виду угідь земельної ділянки» та «розорювання сіножатей, пасовищ». Вказане рішення прийняте на підставі заяви голови ФГ «Диканське» Розраєнко Н.Г. про внесення змін до договору оренди землі у зв`язку із розробленням проекту землеустрою щодо забезпечення еколого-економічного обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь на зазначеній земельній ділянці.

У подальшому, 22.02.2022 ФГ «Диканське» затвердило розроблений проект землеустрою за яким на орендованій земельній ділянці визначено, що площа ріллі становить 5, 0421 га, а решта угідь земельної ділянки площею 8, 3579 га. Після запровадження воєнного стану, функціонування Державного земельного кадастру було зупинено. У подальшому, на підставі вказаного проекту 18.01.2023 до Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку внесені відомості про зміну угідь рілля 5 021 га, пасовища 8, 3579 га.

01.02.2023 Диканська селищна рада та ФГ «Диканське» уклали Додаткову угоду № 1 про внесення змін до спірного договору оренди землі виклавши пункт 2 в наступній редакції: «В оренду передається земельна ділянка загальною площею 13, 4000 га, у тому числі: рілля 5, 0421 га, пасовища 8, 3579 га».

Отже, із зазначених обставин слідує, що відповідач вчиняв дії які вказували на його бажання внести зміни у спірний договір з метою уточнення виду використання земельної ділянки і орендодавець був усвідомлений щодо такого наміру, зокрема погоджував зміни у договір внаслідок прийняття рішення від 12.10.2021 № 5.

Крім того, затвердження проекту землеустрою в лютому 2022 року, а після поновлення роботи Державного земельного кадастру внесення до нього відповідних відомостей і, як наслідок, укладення додаткової угоди № 1 до договору щодо об`єкта оренди, вказує на наявність об`єктивних обставин тривалості процесу виконання всіх законодавчих вимог щодо зміни виду використання земельної ділянки.

Тобто, у спірних правовідносинах не лише орендар мав намір змінити вид використання земельної ділянки, але і дії орендодавця вказують на згоду із такою пропозицією і, як підсумок, призвели до укладення додаткової угоди № 1.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що у межах справи яка розглядається, відсутні обставини в підтвердження істотності допущеного порушення договору, а саме значної міри позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору з огляду на двосторонній характер дій, які вчиняли орендар та орендодавець під час узгодження зміни виду використання земельної ділянки.

Крім того, постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник і в яких викладені вказані вище правові висновки хоча і прийняті у подібних правовідносинах, однак на відміну від справи № 917/1746/22 у них зміна виду використання земельних ділянок здійснювалася поза волевиявленням орендодавця, що у свою чергу впливало на оцінку можливості розірвання договорів у контексті застосування статті 651 ЦК України.

5.5. Щодо доводів скаржника, які стосуються неврахування судами попередніх інстанцій акта обстеження стану та використання земельної ділянки Диканської селищної ради від 06.10.2022 та протоколу огляду місця події від 24.09.2022 колегія суддів зазначає таке.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Отже, зміст цієї норми процесуального права свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний

Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 902/1038/21, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у тому числі тих, якими обґрунтована касаційна скарга.

Зі змісту оскаржених рішень слідує, що суди попередніх інстанцій надаючи оцінку доводом прокурора, досліджували акт обстеження стану та використання земельної ділянки Диканської селищної ради від 06.10.2022 та протокол огляду місця події від 24.09.2022. Водночас, цим доказам була надана оцінка, вказано на обставини, які не можуть підтвердити допущення дій, які зумовлюють розірвання договору відповідно до статті 651 ЦК України. Тобто, такі докази були оцінені на загальних підставах, однак вони були відхилені, у тому числі, з фактичною неможливістю встановити розмір земельної ділянки яка могла використовуватися за іншим призначенням, з урахуванням проекту землеустрою.

5.6. Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку аргументам на які посилався прокурор при зверненні із позовною заявою, вірно акцентували увагу на характеру правовідносин які склалися між орендарем та орендодавцем, узгодження дій щодо зміни виду використання земельної ділянки, а також співвідношення наявних доказів та вимог статті 651 ЦК України. Зважаючи, що за наявних обставин відсутні безперечні обставини, які вказують на істотність порушення договору, зокрема недоведення наявності значної міри позбавлення того, на що розраховував орендодавець, Верховний Суд вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 917/1746/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ