Рішення

від 29.01.2024 по справі 939/435/22

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 939/435/22

Провадження № 2/935/101/24

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2024 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Янчук В.В.,

зі секретарем судових засідань - Кумечко С.М.,

за участі сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

представника третьої особи - Дука Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Бородянської селищної ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Пісківської селищної ради, орган опіки та піклування Ємільчинської селищної ради Новоград- Волинського району Житомирської області, про позбавлення батьківських прав, -

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 07.03.2009 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Бородянського районного суду Київської області від 13.05.2013 р. Від спільного подружнього життя у сторін народились діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З часу розірвання шлюбу відповідач практично не бачив дітей, не відвідував та не проводив разом час. ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами дітей, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складові виховання, не спілкується з дітьми в обсязі необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних цінностей та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не створює умов для отримання ними освіти створились умови, які шкодять інтересам дітей. Відповідач не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової допомоги, або будь-якої участі у вихованні дітей. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Діти знаходяться на повному утриманні позивача.

Вважає, що вказані обставини свідчать про ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з мотивів та доводів, що викладені в позові та просила їх задовольнити. Вказала, що з 2014 року відповідач участі у вихованні дітей не приймає, не допомагає їм, не купує дітям одяг, не вітає з днем народження, має заборгованість зі сплати аліментів. За цей період приїздив до сина ОСОБА_6 в дитячий садочок та раз до школи. В 2019 р. приїздив до лікарні, коли на лікуванні перебував син ОСОБА_7 та дав лише 2000 грн. В період канікул позивач відвозила дітей до матері відповідача, де вони перебували. В 2019 р. заборонила відповідачу бачитись з дітьми.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 щодо позовних вимог заперечили, в їх задоволенні просили відмовити. Вказали, що відповідач не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, приїздив до дітей, діти на канікулах були в його матері, він спілкувався з ними, купував одяг, гроші давав своїй матері, яка їх пересилала позивачу. З 2019 року відповідач заборонила бачитись з дітьми, через що вимушений був звернутись до органу опіки та піклування щодо встановлення порядку спілкування з дітьми. Молодший син ОСОБА_7 бажає спілкуватись з батьком. Відповідач зазначив, що бажає приймати участь у вихованні дітей, просить суд не позбавляти його батьківських прав.

В судовому засіданні представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Пісківської селищної ради Бучанського району Київської області Дука Н.В. зазначила, що відповідач звертавсь до комісії з питань захисту прав дитини Пісківської селищної ради з заявою щодо встановлення порядку спілкування з дітьми та було встановлено порядок спілкування батька з дітьми. За висновком органу опіки та піклування, оскільки батько бажає брати участь у вихованні дітей вважають недоцільним позбавлення його батьківських прав по відношенню до дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Щодо пововних вимог в судовому засіданні висловила думку на розсуд суду.

Треті особи-орган опікита піклуваннявиконавчого комітетуБородянської селищноїради,органопіки тапіклування Ємільчинськоїселищної радиНовоград-Волинськогорайону Житомирськоїобласті своїхпредставників всудове засіданняне направили,про часі місцерозгляду справиповідомлені належнимчином.В матеріалахсправи містятьсязаяви щодорозгляду справиу відсутністьїх представника.Інших клопотаньвід третіхосіб ненадходило.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що вона є бабусею дітей ( мамою відповідача). Після розлучення з ОСОБА_1 діти приїздили до них, часто були на літніх канікулах, вони їм допомагали. До 2019 р. вона та син спілкувались з дітьми, але після народження дочки у ОСОБА_2 в іншому шлюбі, ОСОБА_9 заборонила їй, щоб діти спілкувались з батьком, не пускала до дітей, особливо їх батька. В 2023 р. вимушені були звертатись за дозволом на побачення з дітьми.

Суд, вислухавши сторони, свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК Українипередбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що з 07.03.2009 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Сторони є батьками дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 11-12).

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 13.05.2013 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей синів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) , але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мініму для дитини відповідного віку на кожну, щомісячно, починаючи з 12.04.2013 р. і до досягнення дітьми повноліття.

Як вбачається з характеристики учня 7 класу Мигалківського НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садочок» ОСОБА_5 зарекомендував себе як уважний учень, має навчальні досягнення достатнього рівня, добрий загальний розвиток. Мати хлопчика приділяє належну увагу вихованню сина, бере активну участь у житті класу (а.с.18).

Відповідно до характеристики учня 6 класу Мигалківського НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садочок» ОСОБА_4 зарекомендував себе досить старанним, дисциплінованим, уважним учнем. Володіє навчальним матеріалом на достатньому та середньому рівні. ОСОБА_7 виховується у неповній сім`ї. Мати бере активну участь у навчанні та вихованні сина (а.с.19).

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах № 18250 від 28.06.2023 р. за виконавчим листом № 360/867/13-ц від 13.05.2013 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/3 частини доходу щомісячно на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного Коростишівським ВДВС у Житомирському районі Житомирської області станом на 01.06.2023 р. сукупний розмір заборгованості по аліментах становить 150716,37 грн. ( а.с.153-154).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Пісківської селищної ради, який затверджений рішенням виконавчого комітету Пісківської селищної ради Бучанського району Київської області № 83 від 22.06.2023 р. встановлено порядок спілкування батька, ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Пісківської селищної ради, який затверджений рішенням виконавчого комітету Пісківської селищної ради Бучанського району Київської області № 99 від 27.07.2023 р., орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 190-192).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 171 СК Українидитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Відповідно до вимог закону судом у присутності представника органу опіки та піклування з`ясовано думку неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 .

Зокрема ОСОБА_5 суду пояснив, що з батьком як такого спілкування немає. З ним говорить більш бабуся ОСОБА_11 , ніж батько. Коли батько приїздить дає їм по 200 грн. ОСОБА_6 проживає на даний час з відчимом. Не хоче продовжувати спілкуватись з батьком.

ОСОБА_4 суду пояснив, що у нього з батьком нормальні стосунки, спілкуються коли приїжджає батько до них, батько дає кошти, телефонує йому. Хотів би і надалі спілкуватись з батьком.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомоюстатті 7 СК Українипередбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно з частинами першою-четвертоюстатті 150 СК Українибатьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частин першої, четвертоїстатті 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першоюстатті 164 СК України, зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Звернувшись до суду із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , позивач посилалася, зокрема, на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Тлумачення пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зістаттею 166 СК Українипозбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першоїстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц (провадження № 61-4022св19); від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц(провадження № 61-29266св18); від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17(провадження № 61-13752св19); від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18(провадження № 61-8883св19);від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.

Відповідач бажає спілкуватися з дітьми, рішенням органу опіки та піклування встановлено порядок спілкування ОСОБА_2 з дітьми, яке виконується останнім, щодо позбавлення його батьківських прав заперечує, тобто має інтерес до участі у вихованні дітей.

Наявність заборгованості щодо сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Надані позивачем до суду докази не свідчать про злісне ухилення відповідача від виховання дітей, свідоме нехтування ним батьківськими обов`язками, його винну поведінку щодо дітей.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для застосування до відповідача крайнього заходу впливу - позбавлення батьківських прав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. 12, 23, 76, 81, 258, 259, 265, 284,289 ЦПК України, ст. 150,166,164-165 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа органопіки тапіклування виконавчогокомітету Бородянськоїселищної ради,орган опікита піклуваннявиконавчого комітетуПісківської селищноїради,орган опікита піклуванняЄмільчинської селищноїради Новоград-Волинського районуЖитомирської області,про позбавленнябатьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішеннясуду складено:07лютого 2024 р.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Пісківської селищної ради Бучанського району Київської області, місцезнаходження: вул. Дачна,66, смт. Пісківка, Бучанського району Київської області, ЄДРПОУ -41177899.

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області, місцезнаходження: вул. Центральна,331, смт. Бородянка, Київської області, ЄДРПОУ - 04363662.

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ємільчинської селищної ради Житомирської області, місцезнаходження: вул. Соборна, 18А, смт. Ємільчине, Житомирської області, ЄДРПОУ - 04347605.

Суддя В.В. Янчук.