Рішення

від 30.01.2024 по справі 332/534/22

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/534/22

Провадження №: 2/332/17/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

30 січня 2024 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді: Марченко Н.В.,

при секретарі: Петракей Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Соколової Н.І. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі продажу укладеним та визнання права власності.

ВСТАНОВИВ:

07.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі продажу укладеним та визнання права власності, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 03.09.2005 року і до теперішнього часу він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Шлюбні відносини між ними фактично припинені. Під час шлюбу, у вересні 2010 року, за спільні кошти подружжя в сумі 59625,00 грн., що було еквівалентно 7500,00 доларів США, була придбана частка житлового будинку АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 01.02.2022 позивач дізнався, що насправді, був оформлений не договір купівлі-продажу, а договір дарування частки житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений 24.09.2010 року Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Пянтковською О.Г. Доказами того, що між відповідачами відбувся договір купівлі-продажу є: розписка від 24.09.2010, складена відповідачкою ОСОБА_3 про те, що вона отримала від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 59625 гривень, що еквівалентно сумі 7500 доларів США за подаровану частку будинку АДРЕСА_1 . Дана розписка була підписана у присутності свідків та договір №283 на обслуговування покупця нерухомості від 06.08.2010, укладений між підприємцем ОСОБА_4 ( яка надавала рієлторські послуги), як виконавцем та відповідачкою ОСОБА_2 , як замовником. За умовами даного договору замовник доручив, а виконавець прийняв на себе надання посередницьких послуг замовнику по пошуку нерухомого майна, згідно наступних вимог: частка будинку по АДРЕСА_1 . З огляду на викладене, просить визнати договір дарування частки житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений 24.09.2010 року Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Пянтковською О.Г., зареєстрований в реєстрі за №4588, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 удаваним правочином, а між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 прийняла зазначене майно та сплатила за нього кошти в розмірі 59625 гривень, що було еквівалентно 7500 доларів США. Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Одночасно із позовом подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07.02.2022 заяву про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження.

18.02.2022 , позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.02.2022 заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2022 витребувано від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Пянтковської О.Г. Договір дарування 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 24.09.2010 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за №4588.

08.08.2022 від представника відповідача ОСОБА_2 , через канцелярію суду, надійшла заява про застосування строків позовної давності та відзив на позовну заяву, в яких зазначено, що посилання позивача на те, що він лише 01.02.2022 дізнався, що був укладений саме договір дарування, а не, як він вважав, договір купівлі-продажу є надуманими та такими, що не заслуговують на увагу. Позивач повинен обґрунтувати та довести, що він по-перше не знав, а по-друге не міг дізнатися про порушення свого права. Позивач з відповідним позовом звернувся до суду 07.02.2022, правочин, який він оскаржує, укладений у 2010 році. Отже, з моменту правочину минуло 22 роки. Позивач весь час перебував з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі та достеменно був обізнаний про укладання саме договору дарування частини житлового будинку. Навіть, якщо припустити, що позивач не був обізнаний про предмет правочину, весь час на протязі 22 років, останній міг довідатися, що предметом правочину було саме дарування, а не купівля-продаж, шляхом отримання інформації з Державного реєстру прав, яка є відкритою та загальнодоступною. Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом з пропуском строку позовної давності.

Крім того, оспорюваний договір дарування укладено у письмовій формі та нотаріально посвідчено, тобто він відповідає вимогам щодо форми та змісту договору дарування нерухомого майна, укладеного між фізичними особами, між сторонами не настали інші права та обов`язки, ніж передбачені договором дарування, а позивач не надав суду того, що сторони договору дарування діяли свідомо з метою приховати інший правочин та мали на меті укладання саме договору купівлі-продажу, а не договору дарування, їх дії при цьому були направлені на приховання справжньої волі, досягнення інших правових наслідків та отримання якоїсь особистої користі. Позивач зводить позов до того, що відповідач ОСОБА_2 , укладаючи договір дарування фактично позбавила останнього на поділ домоволодіння як спільно нажитого майна. Дані твердження є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки оскаржуваний договір був укладений у 2010 році, а шлюб між сторонами розірвано лише у поточному 2022 році, жодних доказів на підтвердження того, що станом на вересень 2010 року між подружжям погіршились відносини, які на той час могли прогнозувати розірванню шлюбу, що в свою чергу, тягло б за собою вирішення питання про поділ спільного майна подружжя, не існувало. Позивач таких доказів не надав та головне є те, що до моменту укладання шлюбу з позивачем, згідно свідоцтва про право власності на житло від 08.01.2004 року, видане Володимирівською сільською радою та Витягу про право власності на нерухоме майно від 22.01.2004 року, ОСОБА_2 разом із братом ОСОБА_5 , в рівних частках по були власниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Дана квартира була особистим майном ОСОБА_6 та її брата. Позивач жодного відношення до даної квартири не мав. Відповідно до договору купівлі-продажу від 30.04.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О., ОСОБА_2 , в своїх інтересах та інтересах свого брата, відчужила дану квартиру за ціною продажу 50000,00 грн. Таким чином, ОСОБА_2 мала особисті кошти від продажу даної квартири та не мала жодних перешкод укласти саме договір купівлі-продажу спірного домоволодіння. З огляду на ст. 60 СК України, спірне домоволодіння не може бути об`єктом спільної власності подружжя та не може бути поділено у рівних частках між подружжям. Жодного доказу, якщо навіть припустити, що відбулася саме купівля-продаж домоволодіння, що кошти були спільними, позивач не надав та об`єктивно не зможе надати, оскільки таких доказів не існує. Позовні вимоги про визнання права власності є похідними від вирішення позовної вимоги про удаваність договору дарування, а тому у їх задоволенні і з цих підстав також слід відмовити.

21.03.2023 від представника позивача, через канцелярію суду, надійшла заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить:

1. Визнати договір дарування частки житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений 24.09.2010 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Пянтковською О.Г. , зареєстрований в реєстрі за №4588, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 удаваним правочином.

2. Визнати, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 24.09.2010 року був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 прийняла зазначене майно та сплатила за нього кошти в розмірі 59625 гривень, що було еквівалентно 7500 доларів США.

3. Визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2023 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

31.03.2023 виявлені недоліки позовної заяви позивачем усунуто.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.07.2023 підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просить їх задовольнити з підстав указаних в позові, додатково пояснила, що позивач дізнався про наявність саме договору дарування тільки 01.02.2022 , коли розбирав документи.

Представник відповідача ОСОБА_2 просив у задоволенні позовних вимог відмовити, вважає, що позов не доведений та пропущені строки позовної давності . Просив урахувати обставини викладені у відзиві.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з*явилась, місце її проживання не відоме, повідомлена про час і місце судових засідань шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада» .

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1ст.81ЦПК України).

Судом встановлено наступне.

06.08.2010 між ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_4 укладено договір на обслуговування покупця нерухомості №283. Предметом договору було покладання замовника на виконавця посередницьких послуг по пошуку нерухомого майна, а саме: частини будинку по АДРЕСА_1 ( а.с. 14).

24.09.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено Договір дарування частини житлового будинку, а саме: гр. ОСОБА_3 подарувала, а гр. ОСОБА_2 прийняла у дар частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 47,2 кв. м., з відповідними побутовими та господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці площею 600 кв. м., кадастровий номер земельної ділянки; 2310100000:02:025:0387 ( а.с. 149).

Відповідно до Розписки від 24.09.2010 року гр. ОСОБА_3 отримала від гр. ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 59625 гривень 00 копійок, що еквівалентно 7500 доларів США за подаровану нею частину будинку по АДРЕСА_1 у присутності свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . В даній розписці наявні підписи ОСОБА_3 та свідків. ( а.с. 13).

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.01.2004 №2632535 та Свідоцтва про право власності на житло від 08.01.2004 квартира АДРЕСА_3 на праві приватної, спільної ( сумісної або часткової) власності належала ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в рівних долях ( а.с. 88-89).

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 30.04.2010 року гр. ОСОБА_10 , яка діє за себе особисто та від імені гр. ОСОБА_5 передала у власність, а гр. ОСОБА_11 прийняв у власність в рівних частках кожний квартиру АДРЕСА_3 . Продаж квартири здійснюється за 50000 гривень 00 копійок. Розрахунки за вказану квартиру здійснені повністю ( а.с. 91-92).

07.09.2016Верховний суд України, розглядаючисправу № 6-1026цс16про визнання договору дарування удаваним, визнання квартири спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, провів правовий аналіз удаваного правочину щодо розпорядження нерухомим майном та зробив правовий висновок, який є обов`язковим для судів та всіх суб`єктів господарювання при вирішені такого роду спорів.

Відповідно до ст. 6, 11 та 12ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627ЦК України).

У положеннях статті 202ЦК Українипід правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Частиною 1 ст. 638ЦК Українивизначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначеністаттею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Предметом дослідженняВерховним судом Україниу справі № 6-1026цс16був договір дарування нерухомості, який одна із сторін вважала удаваним правочином, вчиненим з метою приховання договору купівлі-продажу задля ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235ЦК Українимає визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203ЦК Україниголовною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Отже, з урахуванням викладеного суд встановив, що на відміну від договору купівлі-продажу, договір дарування є безоплатним, тому встановлення судами вищенаведених фактів свідчить про те, що укладений договір дарування квартири є удаваним.

Більше того, ВСУ чітко вказав підставу для скасування рішень попередніх інстанцій, зокрема те, що суди не встановили обставин, а дарувальники за спірним договором не навели жодних мотивів передачі ними в дар квартири особі з якою вони не перебували у родинних відносинах.

Аналізуючи надані докази, суд приходить до висновку що, враховуючи наявність розписки про отримання коштів в сумі 56625 грн. ОСОБА_3 від ОСОБА_2 , яка не перебувала з нею в родинних відносинах, за укладення договору дарування частини будинку по АДРЕСА_1 (а.с.13) , дійсно сторонами було укладено удаваний договір дарування, для приховання договору купівлі-продажу, який сторони насправді вчинили. Отже правовідносини відносно цієї угоди повинні регулюватись у відповідності до ст. 235 ЦК України за правилами договору купівлі-продажу. Згідно ст. 215 ч.2 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого недійсним не вимагається . Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин , який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Враховуючи , що указаний удаваний договір був вчинений ОСОБА_2 в період шлюбу між сторонами , то частка придбаного будинку АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, отже ОСОБА_1 має право на половину цього майна.

В той же час суд бере до уваги, що посилання позивача на те, що він лише 01.02.2022 дізнався, що був укладений саме договір дарування, а не, як він вважав, договір купівлі-продажу не доведені представником позивача. Позивач повинен обґрунтувати та довести, що він по-перше не знав, а по-друге не міг дізнатися про порушення свого права. Позивач з відповідним позовом звернувся до суду 07.02.2022, правочин, укладений у 2010 році. Отже, з моменту правочину минуло 22 роки. Позивач весь час перебував з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі та не міг бути не обізнаним про вид правочину, весь час на протязі 22 років. Ніяких доказів щодо дати, коли позивач дізнався про наявність удаваного договору дарування, представник позивача не надав. Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу яка його порушила. До правових наслідків у даній справі застосовується загальний строк позовної давності у три роки згідно ст. 257 ЦК України . Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом з пропуском строку позовної давності, про що заявив представник відповідача.. Згідно ст. 267 ч.4 ЦК України сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови у позові.

Ураховуючи вищевикладене позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 259, 263- 265 ЦПК України -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в особі представника адвоката Соколової Н.І. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі продажу укладеним та визнання права власності відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 08.02.2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Н.В. Марченко