Ухвала

від 07.02.2024 по справі 757/5611/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5611/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яку передано судді 06 лютого 2024 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

07 лютого 2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі для розгляду справи у загальному позовному провадженні.

Одночасно позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 1, 0000 га, кадастровий номер 3222081600:03:001:0050, місце розташування: Київська область, Іванківський район, Кропивнянська сільська рада, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1972701732220, належну на праві власності ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи доводи заяви про забезпечення позову, представник позивача вказав, що предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за договором позики від 11 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_4 , спадкоємицею якого є ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , у розмірі 11 256 000, 00 грн, що становить еквівалент 300 000, 00 доларів США, неустойку у розмірі 97 476 960, 00 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 249 825, 65 грн, три відсотки річних - 801 117, 30 грн.

Так, ОСОБА_3 отримав позику, однак грошові кошти, у порушення п. п. 1, 2 договору позики від 11 березня 2021 року, не поверталися та станом на сьогоднішній день позичальник їх не повернув, у зв`язку з чим у відповідача перед позикодавцем виникла заборгованість. Строк повернення коштів, відповідно до умов договору позики, був прострочений ще у вересні 2021 року. Жодних дій відповідачем не було вчинено і після направлення позивачем повідомлення про заміну кредитора за договором позики від 11 березня 2021 року.

Дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_1 вступила у спадщину та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грушицькою В. В. заведена спадкова справа 11 липня 2023 року за № 19/2023.

У власності відповідача перебуває земельна ділянка загальною площею 1,0000 га, кадастровий номер: 3222081600:03:001:0050, місце розташування: Київська область, Іванківський район, Кропивнянська сільська рада, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1972701732220, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно та витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку. Іншого майна, відповідно даних реєстру нерухомого майна, у власності відповідача немає. Також, відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 17 січня 2024 року, вбачається, що відповідачем також взято у позику грошові кошти у розмірі 36 568 600, 00 грн за договором позики від 20 червня 2023 року.

Виходячи з поведінки відповідача, котрий не повертає кошти та бере на себе нові фінансові зобов`язання у значних сумах, враховуючи той факт, що відповідач не відреагував на повідомлення про виконання зобов`язань, існують передумови вважати, що відповідач, дізнавшись про позов може спробувати позбутися свого майна, зокрема зазначеної вище земельної ділянки, з метою уникнення відповідальності, утруднення та затягування виконання рішення суду.

Застосування даного заходу забезпечення позову, а саме накладення арешту на нерухоме майно, забезпечить неможливість його відчуження/обтяження, що сприятиме можливості розгляду спору у розумні строки, а у разі задоволення або часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 забезпечить можливість виконання судового рішення та ефективний захист прав позивача, оскільки за умови зміни власника або застосування обтяження відповідне утруднить виконання рішення суду та потягне за собою подальші звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» N 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації у майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись лише на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11).

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі N 753/22860/17 (провадження N 14-88цс20).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

У відповідності до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогами позову, суд приходить до висновку про доцільність задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне нерухоме майно відповідача, до набрання рішення законної сили у даній справі, як достатній на даній стадії судового розгляду для забезпечення позову, враховуючи співмірність із заявленими позивачем вимогами.

Як передбачено положеннями частини сьомої статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною третьою статті 154 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 261, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

- земельну ділянку, площею 1, 0000 га, кадастровий номер 3222081600:03:001:0050, місце розташування: Київська область, Іванківський район, Кропивнянська сільська рада, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1972701732220, належну на праві власності ОСОБА_3 .

Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване / задеклароване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Боржник: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Ухвала судді про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Литвинова