Ухвала

від 08.02.2024 по справі 280/273/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

З ПИТАНЬ РОЗГЛЯДУ КЛОПОТАННЯ

08 лютого 2024 року Справа № 280/273/24 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у справі за позовом Комунального підприємства «МОСКОВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП» до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства «МОСКОВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП» (далі-позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 22.09.2022 № 7226/13-01-07-04, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 674 140,00 гривень, в тому числі 539 312,00 гривень за податковими зобов`язаннями, 134 828,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; №7247/13-01-07-04, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 139 535,85 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; №7242/13-01-07-04, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 6 120,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, прийняті на підставі акту перевірки від 01.09.2022 №2472/08-01-07-18/33286628, як такі, що не відповідають чинному законодавству України, а також порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

Ухвалою суду від 15 січня 2024 рокувідкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд адміністративної справи призначено без виклику/повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 08 лютого 2024 року у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Львівській області про залучення співвідповідача відмовлено.

Ухвалою суду від 08 лютого 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області.

До суду надійшло клопотання, в якому представник Головного управління ДПС у Львівській області просить суд справу №280/273/24 за позовом КП «МОСКОВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень призначити до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначити підготовче засідання з розгляду справи №280/273/24. Справу розглянути за участі представників Головного управління ДПС у Львівській області, у зв`язку із чим повідомити про дату та час розгляду справи.

Клопотання обґрунтоване тим, що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 22 вересня 2022 року № 7226/13-01-07-04; № 7247/13-01-07-04, № 7242/13-01-07-04. Підставою прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень є порушення КП «МОСКОВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП» у вигляді збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 539312,85 грн, у зв`язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 280 483,85 грн. Отже, податковим органом на підставі вищезазначеного податкового повідомлення-рішення заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян. Відповідач наполягає на розгляді справи у порядку загального позовного провадження. Відсутні підстави вважати, що для вирішення даної справи пріоритетним є швидке вирішення справи, оскільки з моменту оскарження відповідних донарахувань такі вважають неузгодженими, що у свою чергу виключає можливість настання будь-яких негативних наслідків для позивача до вирішення справи по суті. Дослідженню у даній справі підлягають значні обсяги доказів; У процесі розгляду справи може виникнути необхідність у витребуванні додаткових доказів чи допиті свідків. Справа носить значний суспільний інтерес, оскільки сплата податків у таких значних розмірах напряму впливає на наповнення Державного Бюджету України з якого фінансуються заклади освіти, охорони здоров`я та інші бюджеті установи, в тому числі і судова гілка влади. Вищезазначені доводи, на думку відповідача, вказують на необхідність розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Відповіднодостатті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розглядусправ незначної складностіта іншихсправ,для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розглядусправ,які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого нимможе бутизаявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Для цілей цього Кодексу справаминезначної складностіє справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрімсправ,в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого нимможе бутизаявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, щонеперевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за виняткомсправ,якінеможутьбутирозглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Отже, частиною 4 вищевказаної статті імперативно визначено категоріїсправ,які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорахдоперелікусправ,якінеможутьбутирозглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частинами 2, 3 статті 257 КАС України визначає, що за правилами спрощеного позовного провадженняможе бутирозглянута будь-якасправа, віднесена доюрисдикції адміністративного суду, за виняткомсправ,зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування заяви представник відповідача посилається виключно на норми права, при цьому на його думку данасправає складною, а тому необхідно здійснювати розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні (із викликом сторін).

Проте наведене, на переконання суду,несвідчить про неможливість розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, позаяк згідно з наведеною вище частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадженняможе бутирозглянута будь-якасправа, віднесена доюрисдикції адміністративного суду, за виняткомсправ,зазначених у частині четвертій цієї статті.

Оскільки данасправа не віднесена доімперативно визначеного перелікусправ,які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.

Враховуючи викладене,неє обґрунтованими твердження відповідача про неможливість розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того суд звертає увагу, що оцінити "значення справи для сторін" і "значний суспільний інтерес" має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи за правилами загального позовного провадження) повинні мати своєрідне "конкретизоване" пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідноснодоконкретних фактичних підставнедостатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Даний правовий висновок викладено Верховним Судом в численних постановах, зокрема, від 26 травня 2022 року у справі №640/594/20, від 22 жовтня 2021 року у справі №200/6491/20-а, від 07 жовтня 2021 року у справі № 640/23517/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 640/23385/20, від 05 серпня 2021 року у справі № 200/5490/20-а, від 22 липня 2021 року у справі № 460/6542/20, від 23 червня 2021 року у справі № 520/13014/2020 тощо.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку, що лише посилання учасників процесу на істотне значення цієї справи для них, які належним чиномнеобґрунтовані танепідтверджені,неє безумовною підставою для здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

При цьому суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи за правилами загального, анеспрощеного, позовного провадженнянеє достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справахнезначної складності невимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, як іневимагають обов`язкового розгляду справи саме за правилами загального позовного провадження лише з урахуванням викладеного волевиявлення учасника процесу про це. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях за правилами загального позовного провадження усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання, та нівелювало б практичну ефективність інституту спрощеного провадження в принципі. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно бнесприяв процесуальній економії. Обставини даної справи, на переконання суду,непотребують для встановлення об`єктивної істини ані обов`язкового проведення судового засідання, ані здійснення трансформації форми адміністративного судочинства зі спрощеного у загальне позовне провадження, оскільки повний та всебічний розгляд справи є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від його форми або того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засіданнянепозбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справиможе бутивиправданимнеу кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеп v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява №64336/01). Так, y випадках, коли маютьбутивирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (нев одній із зазначенихсправ) ненадав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право братидоуваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставининеє предметом спору, а питання праванестановлять особливоїскладності,та обставина, що відкритий розгляднепроводився,неє порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суднесумнівається в тому, що письмове провадження у справі частоможевиявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Судневважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі моглибутиналежним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".

При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповіднодопроцесуального законодавства.

Врахувавши зміст заяв сторін, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, судневбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Водночас, судом при вирішенні спору по суті будуть враховані письмові доводи учасників справи та надані ними докази.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 243, 248, 257, 260, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Львівській області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відмовити.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: adm.zp.court.gov.ua/sud0870/.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання.

Суддя Ж.М. Чернова