Ухвала

від 08.02.2024 по справі 400/5202/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 400/5202/23

адміністративне провадження № К/990/3361/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №400/5202/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.10.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області №7228981/42586189 від 18.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №84 від 26.05.2022, №7228970/42586189 від 18.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №86 від 27.05.2022, №7228974/42586189 від 18.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №102 від 06.06.2022, №7228982/42586189 від 18.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №103 від 07.06.2022, №7220878/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 11.01.2022, №7220879/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №9 від 12.01.2022, №7220885/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №11 від 15.01.2022, №7220883/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №50 від 16.02.2022, №7220884/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №59 від 22.02.2022, №7220881/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №61 від 23.02.2022, №7239645/42586189 від 22.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №110 від 10.06.2022, №7239646/42586189 від 22.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №111 від 13.06.2022, №7220886/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №325 від 13.12.2021, №7220882/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №64 від 01.04.2022, №7220888/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №65 від 04.04.2022, №7220880/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №67 від 05.04.2022, №7220887/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №69 від 07.04.2022, №7220897/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №306 від 01.12.2021, №7220898/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №307 від 02.12.2021, №7220893/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної, №309 від 03.12.2021, №7220894/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №310 від 04.12.2021, №7220891/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №312 від 06.12.2021, №7220895/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №316 від 08.12.2021, №7220896/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №319 від 09.12.2021, №7220899/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №320 від 10.12.2021, №7220892/42586189 від 17.08.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №323 від 11.12.2021; зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні №84 від 26.05.2022, №86 від 27.05.2022, №102 від 06.06.2022, №103 від 07.06.2022, №7 від 11.01.2022, №9 від 12.01.2022, №11 від 15.01.2022, №50 від 16.02.2022, №59 від 22.02.2022, №61 від 23.02.2022, №110 від 10.06.2022, №111 від 13.06.2022, №325 від 13.12.2021, №64 від 01.04.2022, №65 від 04.04.2022, №67 від 05.04.2022, №69 від 07.04.2022, №306 від 01.12.2021, №307 від 02.12.2021, №309 від 03.12.2021, №310 від 04.12.2021, №312 від 04.12.2021, №316 від 08.12.2021, №319 від 09.12.2021, №320 від 10.12.2021, №323 від 11.12.2021, датою їх подання. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №400/5202/23.

Касаційну скаргу подано вдруге, раніше подану касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 11.01.2024 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження (частина 4 статті 12, частини 4 статті 257 КАС України).

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Скаржником вказано, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для Головного управління ДПС у Волинській області, оскільки виконання рішення суду у даній справі має наслідком стягнення відповідних сум із Держаного бюджету України, зазначено про необхідність відступлення від правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Оцінивши доводи скаржника, колегія суддів вважає, що мають загальний характер та не містять достатніх обґрунтувань. Обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій застосовано норму пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України без урахування висновку Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладеного без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного в постановах від 05.08.2021 у справі №810/393/18 та від 28.08.2021 у справі №816/1780/15, від 06.03.2018 по справі №804/5444/16, від 04.09.2018 по справі №2а-8871/10/2670, від 11.09.2018 по справі №826/15653/15.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Скаржником не обґрунтовано, в чому висновки апеляційного суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не конкретизовано норми матеріального права, неправильно застосовані судами попередніх інстанцій.

Скаржником не взято до уваги, що судом апеляційної інстанції враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №822/2095/18, від 24.06.2021 у справі №140/2034/19, від 03.11.2021 у справі №360/2460/20, від 29.06.2022 у справі №380/5383/21, від 27.07.2022 у справі №520/15348/2020, від 16.09.2022 у справі №380/7736/21, від 25.11.2022 №320/3484/21, від 12.04.2023 у справі №500/1836/22, від 27.04.2023 у справі №460/8040/20, від 20.04.2023 у справі №380/4746/22, та не доведено помилковість їх використання.

Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункт 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, необхідність відступлення від правового висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 21.05.2019 по справі № 0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18 та від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а.

Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначаються норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанова Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

Разом з тим, податковим органом не враховано, що, як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції не враховувалися вказані скаржником постанови Верховного Суду. Відтак контролюючим органом не конкретизовано, від якого висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах слід відступити, який правовий висновок має бути сформульовано у даній справі.

Доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм Податкового кодексу України та пов`язаного законодавства, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано такі підстави касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №400/5202/23 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва