Постанова

від 01.02.2024 по справі 753/6005/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Каліушко Ф.А.

Провадження №22-ц/824/1910/2024 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,

при секретарі: Зубленку Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня №1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня №1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ директора КНП «КМКЛ № 1» ОСОБА_11 від 21 березня 2022 року № 101 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності - оголошення догани лікарю-хірургу відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій ОСОБА_1 ».

В обґрунтування позову посилався на те, що він, ОСОБА_1 , працює на посаді лікаря-хірурга відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій КНП «КМКЛ № 1».

10 березня 2022 року до відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій був госпіталізований ОСОБА_2 . За результатами обстеження ОСОБА_2 був встановлений діагноз «Гострий гангренозний апендицит. Місцевий серозно-гнійний перитоніт, реактивна фаза». ОСОБА_1 , будучи лікуючим лікарем, під час виконання своїх обов`язків провів оперативне лікування хворого - апендектомію з дренуванням через рану. 17 березня 2022 року ОСОБА_2 виписаний після проведення лікування.

Наказом КНП «КМКЛ № 1» від 18 березня 2022 року № 93 створено комісію з перевірки дотримання медичних стандартів при лікуванні в КНП «КМКЛ № 1» пацієнта ОСОБА_2 , 1956 року народження.

21 березня 2022 року директор КНП «КМКЛ № 1» видав наказ № 101 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності-оголошення догани лікарю-хірургу відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій ОСОБА_1 ».

Оскаржений наказ мотивований тим, що позивач порушив п. 1.3 розділу «Основні обов`язки працівників», Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників КНП «КМКЛ № 1», п. 3 розділу 2 своєї посадової інструкції, не забезпечив належне ведення медичної документації № 003-6/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу. Оперативне втручання здійснював у спосіб, що не відповідає медичним стандартам.

Зі змісту наказу вбачається, що дисциплінарне стягнення накладено «За порушення трудової дисципліни, що проявилася у неналежному виконанні посадових обов`язків під час надання медичної допомоги гр. ОСОБА_2 , порушення прав пацієнта на інформацію щодо стану здоров`я та методів лікування».

Позивач не погоджується із цим наказом, вважає, що наказ є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки роботодавець не обґрунтував наявність проступку у діях позивача при виконанні посадових обов`язків, наказ не містить вказівки на конкретне порушення позивачем посадових обов`язків. Позивач не порушив обов`язку надання пацієнту медичної інформації, встановленого статтею 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», оскільки при надходженні пацієнта позивач надав ОСОБА_2 інформацію в доступній формі про стан його здоров`я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров`я. ОСОБА_2 усно надав згоду на проведення оперативного втручання, зокрема, в присутності операційної бригади. В медичній карті ним заповнена форма № 003-6/о.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до розгляду справи по суті.

В подальшому, 27 липня 2022 року від ОСОБА_1 до суду надійшла позовна заява до КНП «КМКЛ № 1», у якій позивач просив: визнати протиправним та скасувати наказ директора КНП «КМКЛ № 1» від 02 липня 2022 року № 243 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності-звільнення лікаря-хірурга відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій ОСОБА_1 »; поновити його, ОСОБА_1 , на посаді лікаря-хірурга відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій КНП «КМКЛ № 1»; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 липня 2022 року по час ухвалення рішення суду; стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги.

Позовна заява обґрунтована тим, що наказом від 01 липня 2022 року № 243 відповідачем до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків.

Позивач не погоджується із наказом №243 від 01 липня 2022 року, вважає, що при розірванні роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України відповідач не врахував те, що порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Позивач зазначав, що систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Попередніми стягненнями вважаються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені законом і не втратили юридичної сили. Проте відповідач, при винесенні оскаржуваного наказу, не дотримався відповідної процедури, оскаржуваний наказ не містить конкретні факти допущеного невиконання своїх обов`язків, недоведений факт системності невиконання позивачем посадових обов`язків, оскільки на момент винесення наказу відповідачу було достеменно відомо, що наказ про дисциплінарне стягнення у вигляді догани №101 від 21 березня 2022 року оскаржений ОСОБА_1 до суду.

Позивач у позові посилався на те, що наказ №243 від 01 липня 2022 року є неправомірним, оскільки в його діях відсутні будь-які порушення трудових обов`язків.

Так, оскаржуваний наказ стосувався неналежного надання медичної допомоги громадянину ОСОБА_3 .

Позивач посилався на те, що пацієнт ОСОБА_3 попередньо був оглянутий лікарем-кардіологом ОСОБА_4 та лікарем-хірургом ОСОБА_5 . Позивач ОСОБА_1 не був лікуючим лікарем пацієнта ОСОБА_3 , а був запрошений як лікар-консультант лікарем-хірургом ОСОБА_5 , який оглядав пацієнта у приймально-діагностичному відділенні КНП «КМКЛ №1».

На цей факт позивач ОСОБА_1 звертав увагу адміністрації відповідача, подаючи керівництву доповідну записку та надаючи письмові пояснення, а також наголошував, що рішення щодо направлення пацієнта на лікування в іншу лікарню за постійним місцем проживання пацієнта ним не приймалось, натомість таке рішення було прийнято відділом госпіталізації КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» у відповідності до вимог наказу Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації № 1059 від 13.09.2019 року «Про організацію надання стаціонарної медичної допомоги дорослому населенню».

Позивач у позові також зазначав, що адміністрація відповідача при проведенні розслідування випадку з пацієнтом ОСОБА_3 не досліджувала питання вини інших лікарів, задіяних у процесі надання медичної допомоги пацієнту ОСОБА_3 . Загалом, проведене розслідування є упередженим, проведеним неповно, висновки, викладені у Акті від 02.06.2022 року, не узгоджуються з письмовими доказами: доповідною запискою лікаря-хірурга ОСОБА_1 , його поясненнями, а також поясненнями лікаря-хірурга ОСОБА_5 . Акт розслідування ґрунтується лише на рапорті заступника директора з хірургічної роботи ОСОБА_6 від 30.05.2022 року. При цьому, до лікаря-хірурга ОСОБА_5 жодних дисциплінарних стягнень адміністрацією відповідача застосовано не було, що, в свою чергу, підтверджує відсутність дисциплінарного правопорушення та упереджене ставлення саме до позивача.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач також послався на порушення відповідачем строків застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки між самим порушенням та наказом про накладення дисциплінарного стягнення пройшло більше місяця, що свідчить про порушення відповідачем вимог ст. 148 КЗпП України.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до КНП «КМКЛ № 1» про визнання наказу про звільнення протиправним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також об`єднано в одне провадження цивільну справу № 753/7810/22 за цим позовом з цивільною справою № 753/6005/22 за позовом ОСОБА_1 до КНП «КМКЛ № 1» про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня №1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулувідмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме:визнати протиправним та скасувати наказ Директора Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня № 1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_11 № 101 від 21.03.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності-оголошення догани лікарю-хірургу відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій ОСОБА_1 »; визнати протиправним та скасувати наказ Директора Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня № 1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_11 № 243 від 02.07.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності-звільнення лікаря-хірурга для організації ургентної допомоги відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря - хірурга для організації ургентної допомоги відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня № 1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня № 1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2022 року по час ухвалення судом рішення по справі; стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня № 1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги.

Обгрунтовуючи скаргу, позивач посилається на те, що у оскаржуваному наказі №101 від 21.03.2022 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутня вказівка на конкретне порушення; з посиланням на акт комісії від 21.03.2022 року директор лікарні вказує, що «оперативне втручання здійснював у спосіб, який не відповідає медичним стандартам».

Водночас, стандарти і клінічні протоколи надання медичної допомоги зі спеціальності «Хірургія» встановлені Наказом Міністерства охорони здоров`я від 02.04.2010 року № 297. Відповідачем не вказано, яке саме порушення було допущено позивачем, як лікарем (яка саме норма вищевказаного Наказу).

Проте судом першої інстанції зроблено висновок про доведеність порушення, з посиланням у рішенні не на зміст наказу № 101, а на результати роботи комісії з перевірки дотримання медичних стандартів при лікуванні в КНП «КМКЛ № 1» пацієнта ОСОБА_2 , 1956 року народження.

Позивач у скарзі зазначає, що громадянин ОСОБА_2 був госпіталізований з показанням до екстреного хірургічного втручання. Позивачем, як лікарем, у відповідності до статей 39, 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» в доступній формі було поінформовано пацієнта про стан його здоров`я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров`я.

Пацієнт ОСОБА_2 надав свою згоду на проведення оперативного втручання. В медичній карті хворого наявна заповнена ним форма № 003-6/о. Безпосередньо лікареві пацієнт також усно висловлював свою згоду на проведення оперативного втручання.

Відповідачем до відзиву на позов було додано копію форми медичної документації «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення». Дана форма містить підпис лікуючого лікаря хірурга ОСОБА_1 і дату проставлення підпису - 10.03.2022 року. Також дана форма містить підпис лікаря-анестезіолога ОСОБА_7 і дату проставлення ним підпису - 10.03.2022 року. Це означає, що лікарі (не лише лікар-хірург, а й лікар-анестезіолог) довели необхідну інформацію до відома пацієнта 10.03.2022 року і засвідчили цей факт своїми підписами. Вказане повністю узгоджується з викладеними в позовній заяві доводами, адже позивач зазначав: на лікаря законодавством покладено обов`язок інформувати пацієнта в доступній формі, а на пацієнта покладено обов`язок заповнити форму. Для пацієнта також законодавчо визначена можливість відмовитися від лікування, діагностики тощо, про що пацієнт також повідомляє письмово. Вказане також узгоджується з показаннями самого пацієнта ОСОБА_2 , висловленими ним в письмовій заяві на ім`я суду. ОСОБА_2 підтверджує, що йому лікуючим лікарем ОСОБА_1 було надано усю необхідну інформацію і він надав свою згоду на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення.

Проте, суд першої інстанції зробив висновок, що «інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення ОСОБА_2 від 10 березня 2022 року не приймається до уваги судом, оскільки як, встановлено в акті комісії, на час проведення комісії, заява ним підписана не була».

При цьому суд першої інстанції не обґрунтував, чому надав перевагу одному письмовому доказу над іншим, а саме - висновкам комісії, яка утворена роботодавцем, порівняно з заявою безпосередньо пацієнта, права якого нібито порушив позивач.

Крім того, акт комісії, на який посилається суд першої інстанції як на доказову базу, що містить достовірні неспростовні відомості, є всього лише фіксуванням результату службового розслідування.

Також скаржник у скарзі зазначає, що обґрунтовуючи порушення трудової дисципліни, за яке ОСОБА_1 оголошено догану, суд першої інстанції посилається на наказ директора відповідача від 10.09.2020 року, яким затверджений Клінічний протокол надання вторинної медичної допомоги.

Проте, на час надання медичної допомоги громадянину ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та на час притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (21.03.2022 року), діяв наказ Міністерства охорони здоров`я від 02.04.2010 року N 297. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я від 28.02.2020 року № 590 наказ № 297 дійсно втрачає чинність, але з 01 вересня 2022 року.

За юридичною властивістю Наказ Міністерства охорони здоров`я № 297 має вищу юридичну силу, аніж наказ директора відповідача від 10.09.2020 року, яким затверджений Клінічний протокол надання вторинної медичної допомоги. До того ж матеріали справи не містять доказів ознайомлення лікаря-хірурга ОСОБА_1 з наказом від 10.09.2020 року.

Враховуючи, що наказ МОЗ № 297, який визначає стандарти та клінічні протоколи надання медичної допомоги зі спеціальності «Хірургія», був і є чинним, та має вищу юридичну силу, аніж локальний нормативно-правовий акт відповідача, лікар-хірург ОСОБА_1 повинен був і керувався саме ним. При цьому, саме цим наказом чітко визначена диференційована лікувальна тактика при гострому апендициті, а саме: діагноз гострого апендициту потребує екстреної операції; - операція апендектомія з локального доступу проводиться під загальним або місцевим знеболенням; - за наявності клінічних ознак розповсюдженого перитоніту апендектомія повинна проводитись із середньо-серединного лапаротомного доступу під загальним знеболюванням. Цим же наказом № 297 визначено, що за наявності деструктивного апендициту з явищами перитоніту, обсяг хірургічного втручання залежить від розповсюдженості перитоніту.

Пунктом А.1.3 Клінічних протоколів, визначено, що Клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим з гострим апендицитом, призначено для лікарів хірургів, які надають медичну допомогу хворим з невідкладними хірургічними захворюваннями.

Враховуючи стан пацієнта, лікарем-хірургом ОСОБА_1 , як лікуючим лікарем було обрано оптимальну саме для цього пацієнта тактику лікування, у суворій відповідності до наказу Міністерства охорони здоров`я № 297, який має вищу юридичну силу, аніж локальний наказ відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, застосувавши не ту норму, яка підлягала застосуванню - локальний нормативний акт замість наказу МОЗ.

Щодо визнання незаконним та скасування наказу №243 від 01.07.2022 року про звільнення позивача, то ОСОБА_1 у апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем при винесенні оскаржуваного наказу № 243 про його звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП не дотримано вимог чинного законодавства і не доведено факт системності невиконання лікарем-хірургом ОСОБА_1 посадових обов`язків, оскільки на час винесення цього наказу ОСОБА_1 в судовому порядку було оскаржено наказ №101 від 21.03.2022 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани, що, таким чином, виключає системність вчинення ним порушень трудової дисципліни.

Вказана обставина судом першої інстанції взагалі не досліджувалась і жодним чином в рішенні від 02.12.2022 року не відображена. Таким чином, судом першої інстанції проігноровано ряд постанов Верховного Суду, зокрема, постанови Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 466/150/17, від 12.02.2020 у справі № 345/472/19, від 12.02.2020 у справі № 760/4126/18-ц, від 18.03.2020 у справі № 643/12579/17, від 27.05.2020 у справі № 755/6249/18, від 03.06.2020 у справі № 766/7760/17).

Крім цього, судом зроблено помилковий висновок про наявність в діях позивача факту порушення, оскільки відповідно до доповідної записки лікаря-хірурга ОСОБА_1 та наданих ним пояснень адміністрації відповідача, а також запису в журналі відмов у госпіталізації (де було встановлено діагноз та рекомендована термінова госпіталізація пацієнта з подальшим лікуванням), рішення щодо направлення пацієнта на лікування в іншу лікарню за постійним місцем проживання пацієнта ОСОБА_1 не приймалося, натомість таке рішення було прийняте відділом госпіталізації служби 103 у відповідності до вимог наказу Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації № 364 від 23.05.2022 року «Про організацію надання стаціонарної медичної допомоги дорослому населенню». Більше того, лікар-хірург ОСОБА_1 не був лікуючим лікарем пацієнта ОСОБА_3 , а був запрошений для консультації лікарем-хірургом ОСОБА_5 , який оглядав пацієнта. При цьому, пацієнт був доставлений швидкою допомогою не з хірургічним захворюванням, а з підозрою на інфаркт і був оглянутий лікарем-кардіологом ОСОБА_8 .

В матеріалах справи містяться пояснення лікаря ОСОБА_5 , який підтверджує, що 19 травня 2022 року він був викликаний лікарем-кардіологом ОСОБА_8 на консультацію до хворого ОСОБА_3 , після огляду пацієнтові ним встановлений діагноз і викликано відповідального лікаря-хірурга ОСОБА_1 , яким встановлений ОСОБА_3 діагноз підтверджений і повідомлено лікаря-кардіолога та лікаря швидкої допомоги, який повідомив відділення госпіталізації, та надано направлення на госпіталізацію хворого за місцем проживання. Відтак, на думку апелянта, у діях лікаря-хірурга ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення.

Також позивач у скарзі посилається на помилковість висновків суду в частині дотримання відповідачем строків накладення дисциплінарного стягнення по факту другого порушення, яке мало місце 19.05.2022 року, і про яке в цей же день було відомо уповноваженим особам відповідача, хоча рапорт з невідомих причин було подано заступником директора з хірургічної роботи лише 30.05.2022 року. При цьому, оскаржуваний наказ №243 видано 01.07.2022 року, тобто поза межами встановленого ст. 148 КЗпП України місячного строку застосування дисциплінарного стягнення.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Директора КНП «КМКЛ №1» ОСОБА_11, останній заперечив проти задоволення скарги ОСОБА_1 , просив відмовити в її задоволенні та залишити рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Павлова Е.С. апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав.

Представники відповідача КНП «КМКЛ №1» Чефранов А.Б., Луголообі Б.Д. в апеляційному суді проти задоволення скарги позивача заперечили та просили рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване, з підстав, викладених у відзиві на скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді лікаря-хірурга відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій у КНП «КМКЛ №1».

Наказом КНП «КМКЛ № 1» від 21 березня 2022 року № 101 ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за порушення трудової дисципліни (том 1, а.с.13). Відповідно до вказаного наказу, лікар-хірург відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій ОСОБА_1 , всупереч вимогам п. 1.3 розділу «Основні обов`язки працівників», Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КНП «КМКЛ № 1», п. 3 розділу 2 своєї посадової інструкції не забезпечив належне ведення медичної документації, а саме не надав пацієнту для заповнення форму первинної облікової медичної документації № 003-6/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу». Крім того, оперативне втручання здійснював у спосіб, який не відповідає медичним стандартам.

Наказ підписаний директором КНП «КМКЛ № 1» ОСОБА_11.

Згідно пояснювальної записки ОСОБА_1 від 17 березня 2022 року (том 1, а.с.75) вбачається, що 10 березня 2022 року ним прийнятий хворий ОСОБА_2 , йому встановлений діагноз гострий апендицит, перитоніт. Хворому обрано класичну методику лікування відкритим шляхом у зв`язку з технічно-неможливим виконанням лапароскопічного втручання, а саме ресурс інструмента вичерпано декілька разів, наявний інструментарій вичерпано декілька разів, інструмент не відповідає технічним вимогам. Стосовно інформованої згоди ОСОБА_1 пояснив, що згода на лікування та операцію ним отримана від пацієнта в усній формі, письмову форму хворий попросив оформити пізніше. Станом на 17 березня 2022 року ОСОБА_2 оформив згоду письмово.

Згідно з клінічним протоколом надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги дорослому населенню в умовах стаціонару КНП «КМКЛ «№ 1» гострий апендицит. п. 7 передбачає, що операцію починати обов`язково з лапараскопічного доступу, з наступним вибором об`єму хірургічного втручання в залежності від ступеню ураження та морфологічно-анатомічних особливостей деструктивного вогнища (том 1, а.с.70-72).

Відповідно до акту комісійного розгляду дотримання медичних стандартів під час стаціонарного лікування пацієнта ОСОБА_2 від 21 березня 2022 року (том 1, а.с.61-69) комісія дійшла висновку про те, що медична допомога пацієнту ОСОБА_2 надавалась з порушенням медичних стандартів, інформована добровільна згода пацієнта ОСОБА_2 під час госпіталізації та перед оперативним втручанням підписана не була, медична документація велася з порушеннями, мали місце необґрунтовані призначення лікарських засобів та неналежна експлуатація працюючого лапараскопічного обладнання у відділенні невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій. Виявлені порушення свідчать про неналежну організацію роботи відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій ОСОБА_10 та неналежне виконання своїх посадових обов`язків лікарем-хірургом ОСОБА_1 . Рекомендації комісії, серед іншого, п. 3 лікаря-хірурга відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій ОСОБА_1 за невиконання своїх посадових обов`язків притягнути до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, ОСОБА_2 20 червня 2022 року написав заяву свідка, де зазначив, що попереджений про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показів, засвідчив, що 10 березня 2022 року, при госпіталізації до КНП «КМКЛ № 1» лікуючий лікар-хірург ОСОБА_1 встановив йому діагноз, надав пацієнту повну і змістовну інформацію про стан його здоров`я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров`я. Враховуючи рекомендації лікаря, він погодився на усі запропоновані методи лікування, в тому числі оперативне втручання. Інформовану згоду він висловив безпосередньо лікареві, так як був у збудженому стані і тому бланк згоди він підписав пізніше, що також повідомив керівництву лікарні шляхом подання відповідної заяви (том 1, а.с.14).

Разом з тим, судом цілком обґрунтовано не прийнято до уваги інформовану добровільну згоду пацієнта ОСОБА_2 на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення від 10 березня 2022 року, оскільки, як встановлено в акті комісії, на час проведення комісії, заява пацієнтом підписана не була, що свідчить про порушення ОСОБА_1 порядку отримання такої інформованої згоди.

Щодо другого випадку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення на підставі наказу №243 від 01.07.2022 року, колегія суддів і у цій частині погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.

Так, згідно доповідної записки ОСОБА_1 (том 1, а.с.40-41), він пояснив, що 19 травня 2022 року, в період чергування, був доставлений пацієнт ОСОБА_3 з лікарні Київської швидкої допомоги № 1. Пацієнт був оглянутий черговим лікарем-кардіологом та лікарем-хірургом. ОСОБА_1 був викликаний на огляд пацієнта, в якості відповідального хірурга для додаткового огляду. Пацієнту був встановлений діагноз перитоніт, перфорація полого органу та рекомендовано госпіталізацію до хірургічного стаціонару. Ця інформація була доведена до лікаря-кардіолога та лікаря Київської швидкої допомоги, який в свою чергу повідомив відділ госпіталізації та йому було видано направлення на госпіталізацію до лікарні № 6 за територіальною ознакою (хворий зареєстрований у Оболонському районі) і, відповідно, хворий був скерований на госпіталізацію до цієї лікарні.

27 червня 2022 року ОСОБА_1 надав пояснення директору КНП «КМКЛ № 1» про те, що він рішення стосовно випадку з пацієнтом ОСОБА_3 в частині відмови у госпіталізації не приймав (том 1, а.с.42).

01 липня 2022 року наказом КНП «КМКЛ № 1» №243, підписаним директором ОСОБА_11 (том 1, а.с.38-39), ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності - звільнення з посади лікаря-хірурга для організації ургентної допомоги відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій. Згідно з наказом, ОСОБА_1 звільнений за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, відповідно до п. 3 частини першої статті 40 КЗпП України, а саме, лікар-хірург для організації ургентної допомоги відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій всупереч своїм посадовим обов`язкам та правилам внутрішнього трудового розпорядку для працівників КНП «КМКЛ № 1», допустив ряд грубих порушень трудової дисципліни під час надання медичної допомоги гр-ну ОСОБА_3 . Вказані дії створили додаткові нічим не виправдані ризики для життя і здоров`я важко хворого пацієнта, якому не була надана необхідна медична допомога. Ці порушення проявились у бездіяльності ОСОБА_1 , який 19 травня 2022 року, виконуючи обов`язки чергового відповідального хірурга, не зміг надати правильну оцінку ступеню тяжкості стану здоров`я пацієнта ОСОБА_3 , не вжив необхідні заходи для його негайної госпіталізації та оперативного втручання. ОСОБА_1 своїми діями грубо порушив вимоги своєї посадової інструкції, а саме обов`язок надання термінової допомоги хворим у лікарні, своєчасно інформувати керівництво про випадки, які загрожують життю хворого пп. 1.2-1.3 розділу «Основні права і обов`язки Правил внутрішнього розпорядку для працівників КНП «КМКЛ № 1». Наказом по КНП «КМКЛ № 1» №101 від 21.03.2022 року до лікаря-хірурга ОСОБА_1 вже було застосовано дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді догани. Таким чином, порушення трудової дисципліни з боку ОСОБА_1 носять систематичний характер.

Відповідно до пояснень лікаря-хірурга ОСОБА_5 , в період чергування, 19 травня 2022 року він був викликаний лікарем-кардіологом ОСОБА_8 на консультацію до хворого ОСОБА_3 , після огляду пацієнтові ним встановлений діагноз перитоніт, перфорація полого органу. Було викликано відповідального лікаря-хірурга ОСОБА_1 , ним встановлений ОСОБА_3 діагноз підтверджений. Ця інформація була доведена до лікаря кардіолога та лікаря швидкої допомоги, який повідомив відділ госпіталізації. Було дано направлення на госпіталізацію хворого ОСОБА_3 до лікарні за місцем проживання (хворий зареєстрований у Оболонському районі), після чого хворого каретою швидкої медичної допомоги спрямовано на госпіталізацію до хірургічного стаціонару.

Відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КНП «КМКЛ № 1» додаток № 5 до наказу від 05 лютого 2020 року № 35 працівники зобов`язані: працювати чесно та добросовісно, дотримуватись дисципліни праці, своєчасно приходити на роботу, точно виконувати розпорядження адміністрації, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, не заважати іншим працівникам виконувати їх трудові обов`язки. Підвищувати якість і культуру надання медичної допомоги населенню, впроваджувати в практику сучасні досягнення медичної науки і наукової організації праці медичних, фармацевтичних та інших працівників, пропагувати санітарно-гігієнічні знання серед населення, впроваджувати здоровий спосіб життя серед населення, підвищувати продуктивність праці. Дотримуватись професійних обов`язків медичних працівників, дотримуватись технологічної дисципліни, не допускати браку в роботі, покращувати якість медичного обслуговування.

За посадовою інструкцією лікаря-хірурга ОСОБА_1 відділення гнійної хірургії КНП «КМКЛ № 1» лікар-хірург несе відповідальність за неналежне виконання своїх посадових обов`язків, помилкові дії чи бездіяльність, неприйняття рішень, що входять в сферу його компетенції, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені цією посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю та кримінальним законодавством України.

Згідно з графіком чергування лікарів-хірургів КНП «КМКЛ №1» ОСОБА_1 19 травня 2022 року перебував на чергуванні протягом 24 год.

Відповідно до рентгенографії черевної порожнини пацієнта ОСОБА_3 від 19 травня 2022 року о 13:00 год. встановлено УЗ ознаки дифузних змін структури печінки, хронічного холециститу, кіста правої нирки, двобічний гідронефроз, ДГПЗ, наявність вільної рідини в черевній порожнині.

КНП «КМКЛ № 9» листом від 26 вересня 2022 року № 061/112-106 повідомила про те, що ОСОБА_3 доставлений у вкрай важкому стані з КНП «КМКЛ № 1» в хірургічне відділення 19 травня 2022 року о 15:50 год. в ургентному порядку бригадою екстреної медичної допомоги з діагнозом: Перитоніт? ІХС?. Після проведення клініко-лабораторного дообстеження встановлено діагноз: Перфорація порожнистого органу. Перитоніт. 19 травня 2022 року після передопераційної підготовки о 19:25 год. проведено оперативне втручання за життєвими показаннями - лапаратомія, ушивання перфоративної виразки шлунку з санацією і дренуванням черевної порожнини. 20 травня 2022 року о 18:30 год. у хворого раптово наступила зупинка кровообігу та дихання. Реанімаційні заходи були неефективні. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19:15 год. констатовано біологічну смерть.

Комісія КНП «КМКЛ № 1» щодо здійснення перевірки інформації щодо неналежного надання медичної допомоги ОСОБА_3 в акті від 02 червня 2022 року дійшла висновку, що хворий ОСОБА_3 , що мав ознаки гострого інфаркту міокарду та гострого перитоніту, необґрунтовано не був госпіталізований в КНП «КМКЛ № 1». Лікар-кардіолог ОСОБА_4 необґрунтовано виключила гостру кардіологічну патологію у хворого ОСОБА_3 та неадекватно оцінила його загальний стан. Необґрунтоване сумісне рішення відповідального чергового лікаря-хірурга ОСОБА_1 та чергового лікаря-хірурга ОСОБА_5 про відмову у госпіталізації ОСОБА_3 збільшило ризики для погіршення його здоров`я в подальшому. Хворий з важкою поєднаною патологією кардіологічного та хірургічного профілю, в результаті некваліфікованих дій був госпіталізований щонайменше лише через 5 год. після звернення за медичною допомогою в КНП «КМКЛ № 1». Не були задіяні матеріально-технічні та кадрові ресурси КНП «КМКЛ № 1» для лікування хворого. Пацієнт безпідставно направлений для госпіталізації до іншого закладу охорони здоров`я. Дії чергового лікаря-кардіолога ОСОБА_4 , лікаря-хірурга ОСОБА_5 , відповідального чергового лікаря-хірурга ОСОБА_1 не відповідають медичним стандартам та можуть бути кваліфіковані, як неналежне виконання своїх посадових обов`язків, порушення трудової дисципліни. Запропоновано, зокрема, застосувати до лікаря-хірурга ОСОБА_1 захід дисциплінарного впливу за порушення трудових обов`язків (п. 1 розділу 2 посадової інструкції - обов`язок надання термінової допомоги хворим у лікарні; п. 1 розділу 5 посадової інструкції - обов`язок своєчасно інформувати керівництво лікарні про випадки, які загрожують життю хворого). Взято до уваги, що протягом останніх 12 місяців лікар-хірург ОСОБА_1 був притягнений до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з наказом від 04 січня 2021 року № 03 КНП «КМКЛ № 1» про удосконалення та оптимізацію лікувально-діагностичного процесу в відділеннях хірургічного профілю КНП «КМКЛ № 1» визначено перелік обов`язків, зокрема відповідальним черговим хірургам: серед іншого, забезпечити організацію роботи хірургічної служби під час свого чергування; здійснювати безпосереднє керівництво хірургічними бригадами лікарів під час свого чергування; при потребі, погоджувати свої рішення із заступником директора з хірургічної роботи або відповідальним черговим по лікарні; забезпечувати безвідмовну ургентну госпіталізацію пацієнтів хірургічного профілю.

При цьому, уніфікований клінічний протокол надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги дорослому населенню в умовах стаціонару КНП «КМКЛ № 1» гострий перитоніт передбачає: огляд хірурга, встановлення попереднього діагнозу, госпіталізація до стаціонарного відділення, оформлення документів на стаціонарне лікування, призначення плану лікування, огляд пацієнта у відділенні, проведення курсу лікування пацієнта.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

На роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту його законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний наказ №101 від 21.03.2022 року прийнято уповноваженою особою на застосування такого виду дисциплінарного стягнення, у зв`язку з порушенням п. 1.3 розділу «Основні обов`язки працівників», Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КНП «КМКЛ № 1», п. 3 розділу 2 посадової інструкції позивача, який не забезпечив належне ведення медичної документації, а саме не надав пацієнту для заповнення форму первинної облікової медичної документації № 003-6/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу». Крім того, оперативне втручання ОСОБА_1 здійснював у спосіб, який не відповідає медичним стандартам.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вищевказаного наказу відповідача про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, оскільки перед його винесенням у ОСОБА_1 були відібрані пояснення, була створена комісія для проведення перевірки дотримання медичних стандартів під час стаціонарного лікування пацієнта ОСОБА_2 , якою, зокрема, було встановлено, що медична допомога ОСОБА_2 надавалась з порушенням медичних стандартів, інформована добровільна згода пацієнта ОСОБА_2 під час госпіталізації та перед оперативним втручанням не була підписана, медична документація велася з порушеннями, мали місце необґрунтовані призначення лікарських засобів та неналежна експлуатація працюючого лапароскопічного обладнання у відділенні невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій ОСОБА_10 та неналежне виконання своїх посадових обов`язків лікарем-хірургом ОСОБА_1 .

З вищенаведеного вбачається, що порушення, допущене ОСОБА_1 10.03.2022 року, безпосередньо стосувалося обов`язків, які були складовими трудової функції позивача, як працівника, і невиконання ним цих трудових обов`язків є винним, оскільки вчинене без поважних причин умисно, зважаючи на обізнаність позивача про необхідність отримання від пацієнта інформованої згоди перед початком проведення будь-яких лікувальних маніпуляцій та наявність у позивача об`єктивної можливості таку згоду отримати.

Слід зазначити, що Інформована добровільна згода пацієнта фіксує правовідносини, у які вступає заклад охорони здоров`я і пацієнт, які відповідно набувають певного обсягу права та обов`язки з цього моменту. Будь-яке оперативне втручання без попередньої письмової згоди пацієнта є грубим порушенням трудової дисципліни та несе надзвичайно високу загрозу для закладу охорони здоров`я у площині репутаційних ризиків та майбутніх майнових претензій. Крім того, такими діями порушуються права пацієнтів.

При цьому, підписання інформованої згоди пацієнтом ОСОБА_2 вже після оперативного втручання не спростовує факту невиконання позивачем ОСОБА_1 обов`язків, які були складовою його трудової функції, і які зобов`язували його отримати таку згоду до початку лікування пацієнта.

За наведених обставин правильним є висновок суду про відсутність підстав до скасування наказу №101 від 21.03.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із накладенням стягнення у вигляді догани.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

За передбаченою пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставою працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України належать догана та звільнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на них трудовим договором, судам потрібно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло це бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібна сукупність таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Отже, працівника може бути звільнено за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю). При звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

Водночас систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібне існування факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків їх не знято і не погашено.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року у справі № 363/4221/16-ц (провадження № 61-28075св18) вказано, що «за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України). У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця».

Зі встановлених судом обставин, та на підставі наявних у справі доказів вбачається, що порушення, допущене ОСОБА_1 19.05.2022 року, безпосередньо стосувалося обов`язків, які є складовими його трудової функції, оскільки він, як лікар-хірург, був зобов`язаний надати термінову допомогу пацієнту ОСОБА_3 , який був доставлений до лікарні у важкому стані, що загрожував його життю, а також забезпечити безвідмовну ургентну госпіталізацію останнього, як пацієнта хірургічного профілю. Посилання позивача на те, що в процесі обстеження хворого брали участь інші лікарі, не знімає з нього відповідальності за бездіяльність, яка поставили пацієнта у вкрай загрозливе для життя становище. Крім того, обов`язки відповідального чергового хірурга визначені у Положенні про відповідального чергового хірурга КНП «Київська міська клінічна лікарня № 1» від 03.01.2021 року, де у п.п. 2.1, 2.8 передбачено, що він здійснює безпосереднє керівництво роботою чергової ургентної бригади, спрямованої на своєчасне повне і якісне обстеження, лікування ургентних хворих, правильне і своєчасне ведення медичної документації та здійснює відбір хворих для госпіталізації. Таким чином, саме до повноважень позивача відносилось прийняття рішення про негайну госпіталізацію та оперування важко хворого пацієнта, яким був на той час в подальшому померлий ОСОБА_3 .

Невиконання ОСОБА_1 вищевказаних обов`язків по наданню медичної допомоги та госпіталізації тяжкохворого ОСОБА_3 безумовно носить винний характер, оскільки скоєне без поважних причин, умисно, зважаючи на обізнаність позивача, як лікаря-хірурга, з цими обов`язками та його свідоме нехтування ними.

Порушення ОСОБА_1 його обов`язків, допущене ним 19.05.2022 року, носить систематичний характер, оскільки наказом №101 від 21.03.2022 року його вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни із накладенням на нього стягнення у вигляді догани. Дане стягнення на момент повторного невиконання позивачем без поважних причин трудових обов`язків не знято і не погашено.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У даній справі, підставою для видання наказу №243 від 01.07.2022 року стало грубе порушення ОСОБА_1 вимог своєї посадової інструкції, а саме обов`язку надання термінової допомоги хворим у лікарні, своєчасне інформування керівництва про випадки, які загрожують життю хворого пп. 1.2-1.3 розділу «Основні права і обов`язки Правил внутрішнього розпорядку для працівників КНП «КМКЛ № 1»; даному наказу передував наказ від 21.03.2022 року № 101 КНП «КМКЛ № 1» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни із накладенням стягнення у вигляді догани. Дане стягнення на момент повторного невиконання позивачем без поважних причин трудових обов`язків не знято і не погашено.

Систематичний характер порушення трудової дисципліни, ступінь тяжкості вчиненого проступку, дії ОСОБА_1 , які створили додаткові, нічим не виправдані ризики для життя та здоров`я важко хворого пацієнта, якому не була надана необхідна медична допомога, свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо того, що ОСОБА_1 допустив порушення трудової дисципліни після винесення йому протягом короткого періоду часу догани за неналежне виконання посадових обов`язків лікаря-хірурга для організації ургентної допомоги відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій, наслідком чого стало правомірне звільнення його з роботи роботодавцем на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Оскільки звільнення позивача проведено відповідачем у встановленому законом порядку, підстави до визнання звільнення незаконним та поновлення позивача на роботі із стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у справі відсутні, відтак висновок суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання наказів протиправними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що проведене ним оперативне втручання при наданні 10.03.2022 року допомоги пацієнту ОСОБА_2 відповідає медичним стандартам, зокрема, стандартам і клінічним протоколам медичної допомоги зі спеціальності «Хірургія», які встановлені наказом Міністерства охорони здоров`я від 02.04.2010 року № 297, не спростовують обгрунтованості висновків суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.6 посадової інструкції ОСОБА_1 у своїй діяльності він керується Статутом КНП «KMKЛ № 1», положенням про відділення, цією посадовою інструкцією та іншими офіційними документами, що регламентують діяльність підприємства і хірургічної служби, наказами, вказівками та розпорядженнями завідуючого відділенням, керівництва лікарні.

Відповідно до п. 2.1 Статуту КНП «KMKЛ № 1» одним з головних завдань підприємства є підвищення якості медичної допомоги. З метою такого підвищення у КНП «KMKЛ № 1» ведеться постійна робота по запровадженню у лікувальні процеси новітніх медичних технологій, які відповідають сучасному міжнародному рівню медичної науки і практики.

З метою забезпечення єдиних, сучасних, науково обґрунтованих підходів до розробки медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги та впровадження їх у практичну діяльність медичного персоналу наказом по КНП «KMKЛ № 1» № 97 від 02.04.2020 року була утворена робоча група з перегляду, розробки та затвердження клінічних протоколів. Пунктом 4 вказаного наказу передбачено негайне запровадження нових клінічних протоколів у роботу медичного персоналу після їх затвердження керівником підприємства.

Застосування застарілих медичних стандартів і протоколів лікування суперечить статутним завданням підприємства та не відповідає вищевказаним вимогам п. 1.6 посадової інструкції ОСОБА_1 .

На виконання вищевказаного наказу було розроблено та запроваджено у роботу новий Клінічний протокол надання вторинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги дорослому населенню в умовах стаціонару КНП «Київська міська клінічна лікарня № 1» для пацієнтів з діагнозом «гострий апендицит», який був затверджений директором підприємства 10.09.2020 року.

Упротоколі запроваджено нові стандарти надання медичної допомоги пацієнтам з відповідним діагнозом на основі норм міжнародних клінічних протоколів, передбачених Переліком джерел клінічних настанов, затверджених Наказом МОЗ України № 751 від 28.04.2012 року, а саме - BMJ Clinical Evidynce.

Таким чином, новий клінічний протокол, на основі якого мало здійснюватись лікування пацієнта, міститься у міжнародних нормативних документах, перелік яких затверджений МОЗ у 2012 році, вже після прийняття наказу МОЗ № 297 від 02.04.2010 року, на який посилається позивач у апеляційній скарзі.

Посилання апелянта на нікчемність наказу директора КНП «KMKЛ № 1» від 10.09.2020 року не ґрунтується на нормах законодавства, та є особистою думкою позивача, викладеною у апеляційній скарзі. Вищевказаний наказ директора КНП «KMKЛ№ 1» є діючим, у встановленому законом порядку не оспорювався та не скасовувався. Крім того він не суперечить жодному нормативному акту МОЗ, або іншого органу державної влади чи управління в Україні, відповідає Статуту підприємства.

Закон не визначає ієрархію медичних стандартів за вищою і нижчою юридичною силою, і кожний заклад охорони здоров`я, керуючись статутними документами, вправі керуватись тими клінічними протоколами, які є офіційно затвердженими в Україні та найбільш відповідають меті якісної медичної допомоги на основі принципів доказової медицини.

Відповідно до ч. 6 ст. 14-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» додержання стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, є обов`язковим для всіх закладів охорони здоров`я, їх відділень, підрозділів.

Норми і стандарти, за якими позивач за власною ініціативою, всупереч вимогам вищевказаного наказу по КНП «KMKЛ№ 1» № 97 від 10.09.2020 року надавав медичну допомогу ОСОБА_2 , були затверджені Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 297 від 02.04.2010 року на виконання п. 4 Національного плану розвитку системи охорони здоров`я на період до 2010 року. Наразі вони є істотно застарілими, у зв`язку з чим були скасовані Наказом МОЗ № 590 від 28.02.2020 року.

Судом досліджувались письмові пояснення ОСОБА_1 , надані адміністрації підприємства одразу після дисциплінарного проступку. У них мова йшла не про «нікчемність» затверджених у лікарні міжнародних стандартів лікування, а про труднощі у використанні лапароскопічного обладнання для проведення хірургічної операції «закритого» типу, оскільки лапароскопічні стійки вичерпали свій ресурс, наявний інструментарій не відповідав технічним вимогам.

На спростування таких доводів ОСОБА_1 представником відповідача апеляційному суду були надані витяги із журналів запису оперативних втручань (форма 008/о) Хірургічного відділення сучасних та інноваційних технологій та Відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій. З даної документації вбачається, що в операційній відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій було виконано лапароскопічні апендиктомії в наступні дати: 03.03.2022, 11.03.2022, 14.03.2022, 16.03.2022, 25.03.2022. Крім того, було виконано лапароскопічні холецистектомії в наступні дати: 04.03.2022, 18.03.2022, 20.03.2022, 22.03.2022, 25.03.2022, 25.03.2022. Також в цей самий період в операційній відділення хірургії сучасних та інноваційних технологій лапароскопічні стійки були задіяні в наступні дати: 03.03.2022, 10.03.2022, 11.03.2022, 14.03.2022, 15.03.2022, 16.03.2022, 24.03.2022, 25.03.2022.

Таким чином, стійки активно використовувались у медичній практиці як до оперування пацієнта ОСОБА_2 , яке здійснено ОСОБА_1 10.03.2022 року, так і після цього.

За обліковими документами лікарні жодного звернення (заяви, рапорту, доповідної, тощо) про неналежний технічний стан лапароскопічних стійок від медичного персоналу, у тому числі самого ОСОБА_1 , протягом 2022 року до адміністрації підприємства не надходило.

Вищенаведене свідчить про те, що на момент надання медичної допомоги ОСОБА_2 існувала технічна можливість провести лапароскопічну апендиктомію у відповідності з вимогами клінічного протоколу, затвердженого адміністрацією КНП «КМКЛ №1», що, у свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неможливість використання даного обладнання для проведення 10.03.2022 року оперативного втручання.

Крім того, підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за наказом №101 від 21.03.2022 року, крім порушення методів лікування, було також порушення ОСОБА_1 прав пацієнта на інформацію щодо стану свого здоров`я, що полягало у неотриманні від пацієнта ОСОБА_2 перед оперативним втручанням інформованої добровільної згоди. Факт вчинення позивачем даного порушення правил внутрішнього трудового розпорядку підтверджений наявними у справі належними та допустимими доказами, повно та всебічно проаналізованими судом.

Не спростовують висновків суду і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про безпідставне притягнення його до дисциплінарної відповідальності згідно наказу №243 від 01.07.2022 року, оскільки позивач в силу його посадових обов`язків був зобов`язаний надати термінову допомогу пацієнту ОСОБА_3 , який був доставлений до лікарні у важкому стані, що загрожував його життю, а також забезпечити безвідмовну ургентну госпіталізацію останнього, як пацієнта хірургічного профілю.

Натомість пацієнт ОСОБА_3 , який перебував у тяжкому стані, не був прийнятий на лікування до КНП «КМКЛ №1» та перенаправлений до іншого закладу охорони здоров`я, де невдовзі помер.

ОСОБА_1 у апеляційній скарзі посилається на рішення бригади екстреної медичної допомоги на перевезення пацієнта у лікарню за місцем проживання.

Проте, бригада здійснила це перевезення вимушено і саме у зв`язку з бездіяльністю хірургічної служби КНП «КМКЛ № 1», яку очолював ОСОБА_1 . Документально пацієнт не був оформлений на госпіталізацію у лікарні, тому його вимушено перемістили до іншого закладу охорони здоров`я, який міг би надати аналогічну допомогу.

Позивач формально поставився до своїх службових обов`язків, скористався тим, що КНП «КМКЛ № 1» здійснювала чергування по місту до 15-00 год. і своєю бездіяльністю фактично поставив бригаду екстреної медичної допомоги у таке становище, коли вона була вимушена перевезти пацієнта до іншого закладу. При цьому, пацієнт ОСОБА_3 був доставлений до КНП «КМКЛ № 1» задовго до 15-ї години. Крім того, повністю укомплектована хірургічна бригада під керівництвом ОСОБА_1 продовжувала своє чергування аж до 9-ї ранку наступного дня, натомість важкохворого пацієнта було відправлено за десятки кілометрів до лікарні за місцем проживання. Про це, зокрема, зазначено у супровідному листі бригади ЕМД, де черговий хірург ОСОБА_5 власноручно записав: «15-00 19.05.2022 року сумісний огляд з відповідальним хірургом ОСОБА_1 D.S. перитоніт рекомендована госпіталізація в хірургію за місцем проживання, черговий хірург ОСОБА_5 ».

Вищенаведені обставини є підставою для висновку, що крім вимог правил внутрішнього трудового розпорядку і посадової інструкції щодо надання термінової медичної допомоги важкохворим, ОСОБА_1 допустив порушення вимог ч. 1 ст. 3 Закону України «Про екстрену медичну допомогу», згідно якої кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право на безоплатну, доступну, своєчасну та якісну екстрену медичну допомогу.

Відхиляються колегією суддів і доводи скарги про порушення відповідачем вимог ст. 148 КЗпП України, згідно якої дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

З матеріалів справи вбачається, що сам факт ненадання допомоги пацієнту ОСОБА_3 дійсно мав місце 19.05.2022 року, однак днем виявлення проступку є факт його встановлення у Акті КНП «КМКЛ № 1» від 02 червня 2022 року (том 1, а.с.129-132), яким за наслідками перевірки інформації щодо неналежного надання медичної допомоги ОСОБА_3 і було встановлено порушення лікарем-хірургом ОСОБА_1 трудової дисципліни. Зокрема, у Акті від 02.06.2022 року встановлено, що необґрунтоване сумісне рішення відповідального чергового лікаря-хірурга ОСОБА_1 та чергового лікаря-хірурга ОСОБА_5 про відмову у госпіталізації ОСОБА_3 збільшило ризики для погіршення його здоров`я в подальшому; не були задіяні наявні матеріально-технічні та кадрові ресурси КНП «КМКЛ №1» для лікування хворого; пацієнт безпідставно направлений для госпіталізації до іншого закладу охорони здоров`я.

Цим же Актом встановлено, що дії чергового лікаря-кардіолога ОСОБА_4 , відповідального чергового лікаря-хірурга ОСОБА_1 та лікаря-хірурга ОСОБА_5 не відповідають медичним стандартам та можуть бути кваліфіковані, як неналежне виконання своїх посадових обов`язків, порушення трудової дисципліни.

Таким чином, зважаючи на те, що проступок виявлений 02 червня 2022 року, застосування до ОСОБА_1 за цей проступок дисциплінарного стягнення наказом №243 від 01.07.2022 року вчинене відповідачем з дотриманням вимог ст. 148 КЗпП України, в межах місячного строку з дня виявлення проступку та не пізніше шести місяців з дня його вчинення.

Інші доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 обґрунтовано відмовлено у їх задоволенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: