Ухвала

від 19.03.2024 по справі 753/6005/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 березня 2024 року

м. Київ

справа № 753/6005/22

провадження № 61-3649ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Павлова Емілія Сергіївна, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня № 1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня № 1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня № 1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) О. Іванько від 21 березня 2022 року № 101 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності - оголошення догани лікарю-хірургу відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій ОСОБА_1 ».

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня № 1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ від 02 липня 2022 року № 243 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності-звільнення лікаря-хірурга відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій ОСОБА_1 »; поновити його на посаді лікаря-хірурга відділення невідкладної хірургії та хірургічних інфекцій Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня № 1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація); стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 липня 2022 року по час ухвалення рішення суду.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня № 1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання наказу про звільнення протиправним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також об`єднано в одне провадження цивільну справу № 753/7810/22 за цим позовом з цивільною справою № 753/6005/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня № 1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня №1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2022 року залишено без змін.

13 березня 2024 року до Верховного Суду, через систему «Електронний суд», надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Павлова Е. С., на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Положеннями частини першої статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України та не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у даній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику у такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Павлова Емілія Сергіївна, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська клінічна лікарня № 1» Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко