Постанова

від 05.02.2024 по справі 370/2491/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 370/2491/20 Головуючий у суді І інстанції Мазка Н.Б.

Провадження № 22-ц/824/878/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Івушка» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Івушка» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 1988 року він є членом Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Івушка» (далі - ОК «СТ «Івушка») та власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , що знаходиться в межах ОК «СТ «Івушка», і будинку, що на ній розміщений.

13 грудня 2018 року належний позивачу будинок безпідставно був відключений відповідачем від електропостачання.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року у справі № 761/3723/19 зобов`язано ОК «СТ «Івушка» підключити об`єкт нерухомого майна на садовій ділянці АДРЕСА_1 , що належить споживачу ОСОБА_1 , до мережі електропостачання в межах ОК «СТ «Івушка» для отримання електричної енергії від Макарівського РЕМ ПАТ «Київобленерго» належними мережами.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року виключено з резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року вказівку щодо: для отримання електричної енергії від Макарівського РЕМ ПАТ «Київобленерго» належними мережами.

Електропостачання садового будинку будо відновлено лише 07 грудня 2019 року.

Внаслідок протиправного відключення електропостачання позивачу було завдано моральної шкоди та матеріальних збитків.

Відключення відповідачем належної позивачу земельної ділянки та будинку, розміщеного на ній, від електропостачання позбавило останнього можливості повноцінно користуватися належним йому майном та створило незручності в повсякденному житті.

Позивач та його дружина є особами пенсійного віку і постійно проживають в садовому будинку, що розміщений на земельній ділянці № НОМЕР_1 в межах ОК «СТ «Івушка». Позивач - ветеран праці, а дружина - інвалід другої групи.

В результаті відсутності електроенергії позивач з дружиною був позбавлений можливості користуватись побутовими електроприборами, змушені були знаходити альтернативні джерела енергії для освітлення будинку.

Протиправні дії відповідача щодо відключення належного позивачу домогосподарства від електропостачання спричинили позивачу та його родині незручності та сильні душевні хвилювання, перешкоджали повноцінно здійснювати користування належним йому майном, призвели до порушення звичного життєвого укладу, істотних вимушених негативних змін у житті позивача, змусили останнього витрачати час на оформлення документів, звернення до адвоката та суду, а отже порушили гарантовані Конституцією України права.

Отже, враховуючи відсутність законних підстав для відключення відповідачем позивача від електропостачання, тривалість такого відключення, необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя, тривалість та глибину моральних страждань, яких зазнав позивач та його сім`я, останній вважав розумним та справедливим відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 25 000 грн, а майнову шкоду позивач визначив у розмірі 30 349,33 грн.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОК «СТ «Івушка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок незаконного відключення від електроенергії об`єкта нерухомого майна на садовій ділянці, в сумі 5 000 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, і помилково вважав, що відповідач є єдиним електропостачальником. ОК «СТ «Івушка» наголошує на тому, що він не є електропостачальником у розумінні пункту 30 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», не займається продажем електричної енергії. Крім того, суд не дав оцінки поведінці позивача, який не бажав виконувати рішення загальних зборів членів товариства, які стосувались обов`язку усіх членів товариства виносити електролічильники на електроопори біля будинку. Після виконання цього рішення загальних зборів позивачем електропостачання будинку було відновлено. Тобто сам позивач обирав для себе способів вирішення питання відновлення електропостачання будинку і саме від його дій залежало відсутність в будинку електропостачання.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач в особі представника - адвоката Цимбал Н.В. просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, надав належну оцінку наданим позивачем доказам та обставинам справи, ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року у справі № 761/3723/19 було встановлено незаконність відключення відповідачем садового будинку позивача від електропостачання, тому твердження відповідача щодо відсутність його вини і правомірність дій щодо такого відключення є необґрунтованими.

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї,колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є подружжям, мають дочку і онуків. Позивач є ветераном праці, а його дружина - інвалідом другої групи (а.с. 8-14).

ОСОБА_1 є членом садового товариства згідно протоколу № 1 від 20 грудня 1988 року. Ділянка № НОМЕР_1 розміром 60 кв. м знаходиться в с. Миколаївка Макарівського району Київської області (а.с. 15).

Відповідно акту від 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно постійно проживали та проживають за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_1 (а.с. 16).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57219839 від 12 квітня 2016 року ОСОБА_1 є власником садового будинку, загальною площею 65,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Із державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 513838 від 19 січня 2006 року вбачається, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,0603 га, яка розташована в СТ «Івушка» Колонщинської сільської ради (а.с. 21).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року у справі № 761/3723/19 було задоволено позов ОСОБА_1 до ОК «СТ «Івушка» про захист прав споживачів і підключення електроенергії, зобов`язано ОК «СТ «Івушка» підключити об`єкт нерухомого майна на садовій ділянці № НОМЕР_1 , що належить споживачу ОСОБА_1 , до мережі електропостачання в межах ОК «СТ «Івушка» для отримання електричної енергії від Макарівського РЕМ ПАТ «Київобленерго» належними мережами (а.с. 22-24).

Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року за апеляційною скаргою ПрАТ «Київобленерго» рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року змінено, а саме виключено з його резолютивної частини вказівку щодо: для отримання електричної енергії від Макарівського РЕМ ПАТ «Київобленерго» належними мережами. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 25-28).

Частково задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції входив з того, що відповідач, будучи єдиним електропостачальником, позбавив позивача нормального та повноцінного використання свого майна, оскільки тривале відключення будинку від електропостачання з 13 грудня 2018 року по 07 грудня 2019 року призвело до порушення нормального проживання, позбавлення можливості належним чином користуватися своєю власністю та, відповідно, до моральних страждань.

З урахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, ступеню вини відповідача, беручи до уваги сімейні обставини позивача і виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважав, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню у розмірі 5 000 грн.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння моральної (немайнової) шкоди іншій особі.

Згідно частини першої статті 15, статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (пункт 64, заява № 40450/04, від 15 жовтня 2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну (немайнову) шкоду визначено у статті 1167 ЦК України, частиною першої якої передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

У частині третій статті 12, частині першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Разом з тим, за частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21).

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи і не спростовано відповідачем, що садовий будинок позивача, який ним та членами його сім`ї використовується для постійного проживання, був відключений від електропостачання майже протягом одного року саме внаслідок дій відповідача.

Суд першої інстанції вірно вважав, що ці дії відповідача були неправомірними, оскільки їх неправомірність була встановлена рішенням суду у справі № 761/3723/19, яке набрало законної сили.

З такими висновками суду не погоджується відповідач, однак вони доводами апеляційної скарги не спростовані. Суд першої інстанції при розгляді даної справи не мав перевіряти правомірність дій відповідача щодо відключення будинку позивача від електропостачання, оскільки рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року має преюдиційне значення.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що внаслідок незаконного відключення від електроенергії садового будинку в ОК «СТ «Івушка», який перебуває у власності позивача, останній зазнав душевних страждань у зв`язку з неможливістю повноцінного користування ним, порушенні звичайного способу життя, необхідності докладати додаткових зусиль для його нормалізації та здійснення заходів для проживання в будинку.

Відповідач не погоджується із висновками суду щодо заподіяння позивачу моральної шкоди, вважаючи, що її заподіяння не доводиться матеріалами справи. Однак, такі доводи відповідача колегія суддів відхиляє, оскільки із встановлених судом обставин вбачається, що сім`я позивача протягом року проживала в будинку без електропостачання, внаслідок чого позивачу необхідно було вчиняти дії для забезпечення альтернативного енергоживлення будинку за допомогою газового генератора та електричної станції.

Між тим, таке енергопостачання не може замінити собою у повному обсязі постачання електричної енергії від ліній електропостачання, отже можливості споживання сім`ї були обмежені, що впливало на якість їх життя. Крім того, позивач змушений був витрачати свій час на звернення до суду і правоохоронних органів для захисту свого порушеного права, що також завдавало йому моральних страждань.

Проаналізувавши встановлені обставини цієї справи, що стосуються порушення життєвого укладу позивача та членів її сім`ї, з урахуванням зусиль, яких він змушений був докласти для захисту своїх прав, а також негативних емоцій, яких позивач відчував у зв`язку відсутністю електроенергії ліній електропостачання, суд правильно вважав доведеними обставини наявності душевних страждань та завдання йому моральної шкоди, а відтак і наявність підстав для покладення на ОК «СТ «Івушка» обов`язку відшкодувати позивачу заподіяну моральну шкоду.

Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік), використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Зважаючи на глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач внаслідок неправомірних дій відповідача щодо відключення його садового будинку від електропостачання в тому числі в зимову пору року, тривалості моральних страждань ОСОБА_1 у зв`язку з необхідністю докладання додаткових зусиль для нормалізації життя та здійснення заходів для проживання в будинку, а також відновлення свого права і доведення своїх вимог в судах, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 5 000 грн, що є розумною та справедливою сумою для відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Виходячи із презумпції того, що порушення прав людини прямо суперечить головним конституційним нормам і завжди викликає у людини негативні емоції, колегія суддів в контексті установлених обставин справи та виходячи із засад виваженості та справедливості, вважає, що стягнутий розмір моральної шкоди є пропорційним глибині душевних страждань потерпілого, а також зважаючи на те, що позивач пережив емоційний стрес, витрачав час та зусилля, які були необхідні для відновлення своїх прав.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про помилковість висновків районного суду про те, що відповідач є єдиним електропостачальником, то ці доводи також не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Суд у своєму рішенні не виходив з того, що ОК «СТ «Івушка» є електропостачальником з посиланням на пункт 30 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії».

З матеріалів справи вбачаться, що відповідач є колективним побутовим споживачем і позивач отримує електричну енергію з використанням мереж відповідача. Інших ліній електропостачання на території садового товариства немає. Саме тому суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні дещо некоректно послався на те, що відповідач є електропостачальником, однак на правильність висновків суду ця обставина не впливає.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги відповідача.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.

Зважаючи на положення частини третьої статті 389 ЦПК України, судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Івушка» залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2022 року в частині частково задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Івушка» про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді: С.А. Голуб

Т.О. Писана

Д.О. Таргоній