Ухвала

від 07.02.2024 по справі 521/11696/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3851/24

Справа № 521/11696/21

Головуючий у першій інстанції Плавич І.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

07.02.2024 року м. Одеса

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду Погорєлова С.О., розглянувши питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року у справі за позовом Будинкоуправління №2 Одеської квартирно експлуатаційної частини до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово комунальні послуги, -

встановила:

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року позов Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 05 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою. Одночасно звернувся із заявою, у якій просить відстрочити сплату судового збору.

На підтвердження свого матеріального стану, ОСОБА_1 надав суду апеляційної інстанції відомості з Пенсійного фонду України, проте це не може бути достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.

Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно до ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Як встановлено в ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року по справі № 0940/2276/18, провадження № 11-336апп20, зробила висновок, що з аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 338/158/19, провадження № 61-11548св20, зауважив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.

За приписами ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Тобто, основним у вирішенні питання про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору є встановлення майнового стану сторони, яка заявила відповідне клопотання. Дані обставини встановлюються судом на підставі доказів (наприклад, індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), що видається органами Пенсійного фонду України, та/або відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків, що видається органами Державної податкової служби України, довідка про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

В заяві про відстрочення сплати судового збору заявник посилається на свій скрутний матеріальний стан. До суду ОСОБА_1 надав відомості з Пенсійного фонду України, яка охоплює період з 2011 року по 2022 рік включно, однак це не може бути належним та допустимим доказом його скрутного матеріального стану, оскільки не було надано інформації про розмір річного доходу за попередній календарний рік (2023 рік).

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно змісту ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У зв`язку з чим, апеляційний суд приходить до висновку, що апелянт не надав до суду належних та достатніх доказів про суми свого доходу, тому апеляційний суд позбавлений можливості вирішити питання про звільнення від сплати судового збору або його відстрочення за подання апеляційної скарги на рішення суду, а тому не може задовольнити відповідне клопотання апелянта.

Слід зазначити, що відмова у зменшенні розміру судового збору або звільненні від його сплати не порушує положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий суд, оскільки не перешкоджає апелянту у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об`єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови відстрочення сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Згідно Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року із змінами, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні апеляційної скарги на рішення суду апелянту належить сплатити судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позову, а саме: 3405 гривень (2270*150 %).

Отже, судовий збір повинен бути перерахований за такими реквізитами:

Отримувач коштівГУК Од.обл./Хаджибейськ.р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37607526

Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО)899998

Рахунок отримувачаUA428999980313161206080015757

Код класифікації доходів бюджету22030101

Призначення платежу*;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскарження справи) по справі

---

(Номер справи), Одеський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа)

Слід зазначити, що заявник не позбавлений можливості повторно звернутись до суду із клопотанням про розстрочення, відстрочення чи звільнення від сплати судового збору, надавши суду належні докази його незадовільного майнового стану та неспроможності сплатити судовий збір.

Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Крім того, апеляційна скарга не відповідає вимогам ЦПК України, а саме:

-вказати інші підстави для поновлення строків для подачі апеляційної скарги.

Так, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (ч. 3 ст. 357 ЦПК України).

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Системний аналіз норм, закріплених в ч. 1 ст. 127 ЦПК України та ст. 354 ЦПК України, дає підстави вважати, що апелянт має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, у разі подання апеляційної скарги після спливу тридцятиденного строку з дня складання повного тексту рішення, проте протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного рішення суду або у разі наявності інших поважних причин, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 358 ЦПК України, про що апелянт повинен подати відповідне клопотання до суду.

Матеріалами справи встановлено, що рішення Малиновським районним судом м. Одеси було постановлено 23 серпня 2022 року.

26 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про роз`яснення рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року, при цьому в прохальній частині заяви він просив надати роз`яснення мотивувальної частини рішення.

Отже, вбачається, що вже 26 квітня 2023 року ОСОБА_1 було відомо про рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року, а також про його зміст.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03 травня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення у даній цивільній справі, відмовлено.

Апеляційну скаргу на вказане рішення суду від 23 серпня 2022 року ОСОБА_1 подав через систему «Електронний суд» 05 січня 2024 року, отже з пропуском строку, передбаченим ст. 354 ЦПК України.

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного суду із клопотанням про поновлення пропущеного строку.

Ставлячи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, скаржник вказав, що строк пропущений з поважних причин, оскільки скаржник несвоєчасно отримав копію рішення суду від 23.08.2022 року, повний текст якого надіслано судом до підсистеми «Електронний суд» лише 06.04.2023 року, та копію ухвали суду від 03.05.2023 року про відмову у роз`ясненні рішення суду; в підсистемі «Електронний суд», до якої скаржник має доступ, відсутня велика кількість матеріалів справи. Крім того, 04.05.2023 року він вже подавав заяву-клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги, однак не зміг правильно оформити заяву, у зв`язку з відсутністю повної інформації по справі.

Проте, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини апеляційний суд не може визнати поважними, оскільки процесуальний закон пов`язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження з дати отримання копії рішення суду, а як зазначив апелянт, він має доступ до підсистеми «Електронний суд», куди текст оскаржуваного рішення направлено судом 06.04.2023 року, крім того апелянт 26.04.2023 року звертався з заявою про роз`яснення цього рішення та 04.05.2023 року з заявою-клопотанням про поновлення строку подання апеляційної скарги, проте в клопотанні про поновлення строку не вказує про існування в нього об`єктивно обумовлених труднощів чи перешкод, що унеможливили або значно ускладнили йому подати апеляційну скаргу з наступного дня після 06.04.2023 року, коли рішення суду направлено до підсистеми «Електронний суд», та з наступного дня після 05.05.2023 року, коли на адресу скаржника направлено відповідь апеляційного суду на заяву-клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги.

Отже, апелянту пропонується у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали суду надати суду апеляційної інстанції обґрунтовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням причин пропуску строку на апеляційне оскарження в контексті обставин, наведених у цій ухвалі суду апеляційної інстанції, з наданням відповідних письмових доказів.

Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати апелянту строк для усунення зазначених недоліків. В разі не доведення поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Керуючись ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ст. 136 ЦПК України,

ухвалила:

Заяву ОСОБА_1 про відстрочення від сплати судового збору залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року залишити без руху.

Надати апелянту, у відповідності до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Роз`яснити апелянту, що у разі невиконання ухвали у передбачений законом строк вимог закону, зокрема у разі не звернення до суду із обґрунтованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення або вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова