Постанова

від 17.01.2025 по справі 521/11696/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/878/25

Справа № 521/11696/21

Головуючий у першій інстанції Плавич І.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2025 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом Будинкоуправління №2 Одеської квартирно експлуатаційної частини до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово комунальні послуги, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року, постановлене під головуванням судді Плавич І.В. у м. Одеса, -

встановила:

У серпні 2021 року Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово комунальні послуги, в якому, з урахуванням уточнень, просило стягнути з відповідача заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території у сумі 30999,17 грн. основного боргу, 2556 грн. (3 % річних), 7896,30 грн. (інфляційних втрат), що у сукупності становить 41451,47 грн., судові витрати у розмірі 2270,00 грн. сплаченого судового збору, та 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини є управителем будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним договором.

Відповідно до правовстановлюючих документів, власником квартири АДРЕСА_2 у будинку за вказаною адресою є ОСОБА_1 , при цьому у квартирі мешкають та зареєстровані члени його родини.

Станом на 30.04.2022 року заборгованість боржника за надані комунальні послуги, згідно затверджених тарифів та розрахунків, становила 30999,17 грн. основного боргу, 2556 грн. (3 % річних), 7896,30 грн. (інфляційних втрат), що у сукупності складає 41451,47 грн.

Укладенню договору відповідач уникає.

Жодних заяв про відмову від користування житлово комунальними послугами, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг, відповідачем не заявлялось.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року позов Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини було задоволено.

Стягнуто на користь Будинкоуправління №2 Одеської квартирно експлуатаційної частини з ОСОБА_1 : заборгованість з оплати житлово комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкових територій у сумі 30999,17 грн. (основний борг), 2556 грн. (3% річних), 7896,30 грн. (інфляційні витрати), що у сукупності становить 41451,47 грн.; судові витрати у розмірі 2270,00 грн. сплаченого судового збору; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а також стягнути з Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини на користь ОСОБА_1 45721,47 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 станом на день ухвалення оскаржуваного судового рішення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, та послуг з утримання будинку та прибудинкової території не мав. Натомість, у апелянта станом на 30 квітня 2022 року була наявні переплата в сумі 631,50 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України,апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення судом норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі ордеру ПР №009343 ОСОБА_1 , на склад сім`ї з чотирьох осіб, було надано у користування квартиру АДРЕСА_3 .

З довідки начальника Будинкоуправління №2 Одеської КЕЧ Сичова В.В. від 25 лютого 2021 року вбачається, що зареєстрованими у квартирі АДРЕСА_3 є дві особи ОСОБА_1 та його син ОСОБА_2 .

Будинкоуправління №2 Одеської квартирно експлуатаційної частини є управителем будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком та комунальних послуг від 23 червня 2020 року.

З Положення про Будинкоуправління та витягу з Єдиного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що основним видом діяльності позивача є комплексне обслуговування об`єктів.

Будинкоуправління створено для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово- комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Статтею 5 вказаного Закону визначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону визначено зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Фактичне надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23 зазначено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки відповідач зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_3 , то останній є споживачем послуг, які надає позивач за вказаною адресою.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (в редакції постанови КМУ від 14 січня 2009 року № 5) власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Колегія суддів вважає встановленим той факт, що ОСОБА_1 споживає послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, надані позивачем, однак оплачує їх не у повному обсязі та нерегулярно.

З наданого Будинкоуправлінням №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території за період з 01 серпня 2019 року по 30 квітня 2022 року становить 30999,17 грн. основного боргу, і вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

На правовідносини, що виникли між учасниками справи, поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

При цьому, колегією суддів враховується, що згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року до сьогоднішнього часу.

Отже, нараховані судом першої інстанції на суму заборгованості 3% річних та інфляційні втрати за період з 24 лютого 2022 року до 30 квітня 2022 року стягненню не підлягають, оскільки їх нарахування безпідставним.

Таким чином, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості, підлягають стягненню за період з 01 серпня 2019 року по 23 лютого 2022 року.

Результати розрахунку :

Сума боргу

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 01/08/2019 до 23/02/2022 30 999,17 грн. Всього:30 999,17 грн.

Інфляційні витрати:

Останній період (01/08/2019 - 23/02/2022) Індекс інфляціїсерпень 201999,70вересень 2019100,70жовтень 2019100,70листопад 2019100,10грудень 201999,80січень 2020100,20лютий 202099,70березень 2020100,80квітень 2020100,80травень 2020100,30червень 2020100,20липень 202099,40серпень 202099,80вересень 2020100,50жовтень 2020101,00листопад 2020101,30грудень 2020100,90січень 2021101,30лютий 2021101,00березень 2021101,70квітень 2021100,70травень 2021101,30червень 2021100,20липень 2021100,10серпень 202199,80вересень 2021101,20жовтень 2021100,90листопад 2021100,80грудень 2021100,60січень 2022101,30лютий 2022101,60

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x = 1.20069489

Інфляційне збільшення:

30 999,17 x 1.20069489 - 30999,17 = 6221,38 грн.

3% річних

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 01/08/2019 до 31/12/2019 30 999,17 x 3 % x 153 : 365 : 100153389,83 грн.з 01/01/2020 до 31/12/2020 30 999,17 x 3 % x 366 : 366 : 100366929,98 грн.з 01/01/2021 до 23/02/2022 30 999,17 x 3 % x 419 : 365 : 1004191067,56 грн.

Всього штрафних санкцій: 2387,36 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача, становить: 30999,17 (сума боргу) + 6221,38 (інфляційне збільшення) + 2 387,36 (штрафні санкції) = 39607,91

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у апелянта станом на 30 квітня 2022 року була наявні переплата в сумі 631,50 грн., є необгрунтованими та базуються на припущеннях, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, вчинена відповідачем часткова оплата за житлово-комунальні послуги є дією, що свідчить про визнання відповідачем заборгованості перед позивачем, а також є визнанням ОСОБА_1 факту існування між сторонами договірних відносин.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

А тому Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Як вбачається з письмових матеріалів справи, у позовній заяві позивачем було заявлено про судові витрати, які він очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2021 року між позивачем та адвокатом Погорілим О.В. букв укладений договір про надання правової допомоги.

Судові витрати, які позивач поніс у зв`язку з розглядом даної справи, складаються з витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 2000,00 грн.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн., та судовий збір у розмірі 2270 грн.

Безпідставними при цьому є вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про ухвалення у справі нового судового рішення про стягнення з Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 45721,47 грн., оскільки такі вимоги не заявлялись апелянтом у суді першої інстанції, та не є предметом розгляду даної справи, а згідно положень ч. 6 ст. 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст.Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Колегією суддів також враховано усталену практику ЄСПЛ, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції частково неправильно визначився із юридичною природою спірних правовідносин і законом, що їх регулює, у зв`язку із чим рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року підлягає скасуванню в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат із ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини. В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції позовні вимоги Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини задоволені, у пропорційному вираженні, на 95,5% (41451,47х100/39607,91=95,5%).

Відповідно, з ОСОБА_1 на користь Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини області підлягають стягненню судові витрати за подачу позову в сумі 2167,87 грн. (2270х95,5%=2167,87).

Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року - скасувати в частині позовних вимог Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та судового збору.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути на користь Будинкоуправління №2 Одеської квартирно експлуатаційної частини (65063, Одеська область, м. Одеса, вул. Сегедська, будинок 1/2, код ЄДРПОУ 24288885) з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3% річних на суму боргу у розмірі 2387,36 гривень та 6221,38 гривень інфляційних витрат.

Стягнути на користь Будинкоуправління №2 Одеської квартирно експлуатаційної частини (65063, Одеська область, м. Одеса, вул. Сегедська, будинок 1/2, код ЄДРПОУ 24288885) з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2167,85 гривень сплаченого судового збору.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17 січня 2025 року.

Судді Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова

А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе