Постанова

від 25.01.2024 по справі 463/3772/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/3772/21 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/811/2562/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар судового засідання Марко О.Р.,

з участю апелянта ОСОБА_1 , представника апелянта адвоката Микуша Д.М., представника відповідача адвоката Коць Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 липня 2023 року (повний текст рішення складено 31 липня 2023 року), у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг», назву якого змінено на Львівське комунальне підприємство «Муніципальна обрядова служба», третя особа: профспілковий комітет Львівського комунального підприємства «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2021 року ОСОБА_3 , яка в подальшому у зв`язку з одруженням змінила прізвище на « ОСОБА_4 », звернулася в суд з вказаним позовом, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора Львівського комунального підприємства «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» Герасимюк О.М. № 38-к від 03 березня 2021 року «Про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_3 » у вигляді звільнення за прогул без поважних причин;

- визнати незаконним та скасувати наказ директора Львівського комунального підприємства «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» Герасимюк О.М. № 39-к від 03 березня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_3 »;

- поновити з 03 березня 2021 року ОСОБА_3 на посаді головного бухгалтера Львівського комунального підприємства «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг»;

- стягнути з Львівського комунального підприємства «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 березня 2021 року до ухвалення рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 23 листопада 2018 року до 03 березня 2021 року вона працювала у Львівському комунальному підприємстві «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» на посаді головного бухгалтера та належно виконувала покладені на неї функціональні обов`язки, до дисциплінарної відповідальності не притягалася, натомість неодноразово преміювалася за якісне виконання трудових обов`язків.

Перебуваючи на робочому місці 11 лютого 2021 року позивачу було надано для ознайомлення акт № 1 від 04 лютого 2021 року, акт № 2 від 05 лютого 2021 року та акт № 4 від 09 лютого 2021 року про її відсутність на робочому місці у вказані дні, відповідно, ознайомившись з якими позивач зазначила, що з ними категорично не погоджується, оскільки у зв`язку із закінченням року та закінченням аудиторської перевірки для подачі річної звітності, виникла робоча необхідність працювати з аудитором для вирішення питань, пов`язаних з діяльністю підприємств, про що завчасно було повідомлено та погоджено з в.о. директора Річняка О.Я. Жодних заперечень чи зауважень щодо формату такої роботи не було. Попри те, що позивач ці дні працювала з аудитором, вона дистанційно та в поза робочий час теж виконувала усі покладені на неї функціональні обов?язки головного бухгалтера, пов?язані з бухгалтерським обліком (проводила банківські платежі, подавала звітність). Усі її дії були узгоджені з керівником підприємства (на той час в.о. директора Річняк О.Я.), зі сторони якого жодних зауважень не надходило. Робота з аудитором проводилася на виконання договору № 9 від 03 червня 2020 року про проведення аудиту, укладеного між ТОВ «Аудиторська фірма «Фортнайк» та ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг».

Окрім цього, перебуваючи на робочому місці 18 лютого 2021 року позивачу було надано для ознайомлення акт № 3 від 08 лютого 2021 року про її відсутність на робочому місці в цей день, ознайомившись з яким позивач зазначила, що з його змістом та висновками категорично не погоджується з тих же підстав, що викладені у поясненнях наданих 11 лютого 2021 року.

Звертає увагу на те, що незважаючи на перебування позивача як 10 лютого 2021 року, так і 12, 15, 16 та 17 лютого 2021 року на робочому місці, їй ніхто не повідомляв про прогули та не надавав для ознайомлення вищевказані акти, а фактично ознайомили з ними лише 18 лютого 2021 року.

03 березня 2021 року відбулося засідання профспілкового комітету ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» на отримання попередньої згоди на звільнення позивача, на якому остання була особисто присутня та наголошувала на їх незаконності та не легітимності, а ще до закінчення зборів позивач виявила вже підготовлений протокол, на якому було зазначено поіменне голосування членів профспілки за її звільнення. Вважає, що члени комісії були упередженими, не хотіли слухати її пояснення та докази і фактично виставили її за двері. Збори профспілки закінчилися орієнтовно о 17 год 15 хв., після яких усі члени та працівники підприємства фактично покинули його, оскільки робочий час на підприємстві встановлений до 17 год 00 хв., однак досі про результати профспілкових зборів їй ніхто нічого не повідомляв, з жодним протоколом, рішенням на звільнення чи інше позивача ніхто не ознайомлював. В той же час, після проведення зборів 03 березня 2021 року позивач орієнтовно до 20.30 год. перебувала на своєму робочому місці, так як готувала річні звіти для подачі у Львівську міську раду, і про її звільнення їй ніхто нічого не повідомляв.

В січні 2021 року позивач перехворіла на коронавірус, після чого у неї систематично підвищується артеріальний тиск та наявні інші негативні наслідки (втома, запаморочення, біль у м`язах та інше), а тому в період з 04 березня 2021 року по 09 березня 2021 року вона перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серія АЛБ № 585354, а про своє звільнення дізналася лише 10 березня 2021, вийшовши на роботу.

Вважає як наказ директора Львівського комунального підприємства «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» Герасимюк О.М. №38-к від 03 березня 2021 року «Про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_3 » у вигляді звільнення за прогул без поважних причин, так і наказ директора Львівського комунального підприємства «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» Герасимюк О.М. № 39-к від 03 березня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_3 » незаконними та такими, що є помстою директора підприємства, оскільки на його вимогу позивач відмовилася від написання заяви на звільнення за власним бажанням, так як жодних причин для цього не існувало, про що зазначалося в її поясненнях від 11 лютого 2021 року на акті № 4 від 09 лютого 2021 року.

Оскільки ОСОБА_3 протягом 04, 05, 08 та 09 лютого 2021 року виконувала покладені на неї трудові обов?язки, без поважних причин не була відсутня на робочому місці, та в ці дні виконувала покладені на неї трудові обов?язки і фактично представляла в першу чергу інтереси підприємства, а відтак не вчиняла прогул, вважає звільнення незаконним.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 липня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» відмовлено.

У вересні 2023 року ОСОБА_3 оскаржила рішення суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 липня 2023 року, а позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував факту не ознайомлення позивача з правилами внутрішнього трудового розпорядку, відтак дійшов невірного висновку, що вона не могла працювати дистанційно з аудиторами, адже таке право, передбачено її посадовою інструкцією. Поза увагою суду залишився факт ознайомлення позивача з актами про відсутність на роботі лише 18 березня 2021 року, без надання пояснень щодо неможливості ознайомлення в день їх складення. Не надано відповідачем суду пояснень також щодо повідомлення позивача про його звільнення не 03 березня 2021 року (акт від 03 березня 2021 року про відмову від ознайомлення з документами та отримання трудової книжки, копії наказу про звільнення не відповідає дійсності), а лише 10 березня 2021 року, що свідчить про оформлення звільнення заднім числом, та підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема даними, що засідання профкому, витяг з якого зазначено як підставу в наказі про звільнення позивача, закінчилося 03 березня 2021 року після закінчення робочого часу на підприємстві.

В жовтні2023року відЛКП «Муніципальнаобрядова служба» (до перейменгування Львівське комунальне підприємство «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг»), надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міститься прохання у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, і такий мотивований законністю та обґрунтованістю оскаржуваного рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки та представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що починаючи з 23 листопада 2018 року сторони перебували у трудових правовідносинах.

Наказом ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» № 38-к від 03 березня 2021 року «Про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_3 » визнано для ОСОБА_3 , головного бухгалтера, дні відсутності 04 лютого 2021 року (з 08:30 год. до 17:00 год.), 05 лютого 2021 року (з 08:30 год. до 16:00 год.), 08 лютого 2021 року (з 08:30 год. до 17:00 год.), 09 лютого 2021 року (з 08:30 год. до 17:00 год.) прогулами без поважних причин та застосовано до ОСОБА_3 за грубе порушення трудової дисципліни дисциплінарне стягнення у вигляді звільненні за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

На підставі вказаного наказу директором ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» того ж дня 03 березня 2021 року видано наказ № 39-к від «Про звільнення ОСОБА_3 за прогул», яким ОСОБА_3 , головного бухгалтера, звільнено 03 березня 2021 року за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Аналогічні гарантії (правовий захист від незаконного звільнення) містяться і в статті 5-1 КЗпП України.

Відповідно до частини першоїстатті 21 КЗпП Українитрудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом пункту 3 статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.

Згідно зі статтею 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина першастатті 147 КЗпП України).

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №235/5659/20 (провадження № 61-10432св21) зазначено, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

У постановах від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17 (провадження № 61-37729св18) та від 27 серпня 2020 року у справі №161/14225/19 (провадження № 61-8917св20) Верховний Суд зазначив, що визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення (з`ясування) поважності причин його відсутності.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не передбачено, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності працівника на роботі дається, виходячи з конкретних обставин і враховуючи всі надані сторонами докази.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні, об`єктивні, незалежні від волі самого працівникаобставини, які не можуть бути усунуті останнім, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.

Тобто, поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

У частині першій статті 147 КЗпП України зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 (провадження № 61-188св21).

Згідно з частинами першою та третьою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас у справах, що випливають з трудових відносин тягар доказування правомірності прийнятих рішень, вчинених дій покладається, як правило, на роботодавця (див. постанову Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 207/1385/16-ц (провадження № 61-23193св18)).

Разом з тим саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку (див. постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 296/5094/17 (провадження № 61-5816св19)).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Встановивши, що ОСОБА_3 визнається та обставина, що протягом робочих днів 04, 05, 08 та 09 лютого 2021 року вона була відсутня на роботі з поважних причин, оскільки, на її переконання, виконувала покладені на неї трудові обов?язки у зв`язку із закінченням року та закінченням аудиторської перевірки для подачі річної звітності, працюючи з аудитором дистанційно на виконання договору № 9 від 03 червня 2020 року про проведення аудиту, укладеного між ТОВ «Аудиторська фірма «Фортнайк» та ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» для вирішення цих питань поза межами свого робочого місця. Однак такі переконання позивачки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, адже не підтверджені належними та допустимими доказами, і тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про вчинення позивачкою прогулу.

У цьому зв`язку, місцевим судом вірно враховано покази свідка ОСОБА_5 директора ТОВ «Аудиторської фірми «Фортнайк», яка лише підтвердила співпрацю з ОСОБА_3 в її офісі на виконання договору № 9 від 03 червня 2020 року про проведення аудиту, однак не зазначила дні, години та тривалість такої роботи.

Також колегія суддів, оцінюючи ці обставини враховує той факт, що укладений 03 червня 2020 року між ТОВ «Аудиторська фірма «Фортнайк» та ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» договір № 9 проведення аудиту у лютому 2021 року був розірваний з причин відсутності можливості роботи на підприємстві та в офісі через поширення захворювання на COVID-19, про що свідчить лист ТОВ «Аудиторська фірма «Фортнайк» від 26 лютого 2021 року № 5/1, а кошти (аванс) сплачені ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг були повернуті останньому також 26 лютого 2021 року в повному обсязі. Наведене дає підстави для висновку про те, що на виконання та в межах цього договору, позивачкою не могли вчинятися жодні дії, зокрема робота з аудитором.

Доводи позивачки про те, що вона 04, 05, 08 та 09 лютого 2021 року дистанційно та в поза робочий час теж виконувала усі покладені на неї функціональні обов?язки головного бухгалтера, пов?язані з бухгалтерським обліком (проводила банківські платежі, подавала звітність) не спростовують факту вчинення нею прогулу у ці дні саме в межах робочого часу. Погодження в.о. директора ОСОБА_6 вчинення позивачкою таких дій, незважаючи, що таке погодження не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи судом, також не спростовує факт вчинення нею прогулу. Як і не спростовує факту вчинення позивачкою прогулу ознайомлення її 18 лютого 2021 року з актами №№ 1, 2, 3 та 4 від: 04, 05, 08 та 09 лютого 2021 року про відсутність її на робочому місці в ці дні, адже законодавством не визначено для роботодавця строків ознайомлення працівника з такими документами, а таке ознайомлення має на меті відібрати від працівника пояснення щодо обставин, викладених (зафіксованих) в таких документах, щоб протягом строків, визначених КЗпП України застосувати до нього дисциплінарне стягнення, якщо для цього будуть відповідні підстави.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині згоди виборного органу первинної профспілкової організації, колегія суддів виходить з того, що під час розгляду справи не встановлено порушення порядку отримання (надання) такої згоди, позивачка брала участь на засідання профспілки. Закінчення засідання профспілки після закінчення робочого часу на підприємстві не свідчить про незаконність рішень, прийнятих на такому засіданні. Діюче законодавство не містить заборони, зокрема для профспілки, готувати проект протоколу її засідання та прийнятих рішень, в тому числі в друкованому вигляді.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.

Отримання позивачкою інформації про своє звільнення 10 березня 2021 року, з урахуванням того, що засідання профспілки 03 березня 2021 року закінчилося після закінчення робочого часу на підприємстві, враховуючи акт від цього числа про відмову позивачки від ознайомлення з документами про її звільнення та отримання трудової книжки, а також те, що в період з 04 березня 2021 року по 09 березня 2021 року вона перебувала на лікарняному, не доводять самі по собі незаконності її звільнення та про оформлення звільнення заднім числом.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, або змінити рішення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме того, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, підстави для здійснення розподілу судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 січня 2024 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич