Постанова

від 08.02.2024 по справі 290/259/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №290/259/22 Головуючий у 1-й інст. Кірічук М.М.

Категорія 61 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді Трояновської Г.С.,

суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 290/259/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору державний нотаріус Романівської державної нотаріальної контори в Житомирській області Назарець Дмитро Володимирович, селянське фермерське господарство «Шанс», про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2023 року, постановлену під головуванням судді Кірічука М.М. в смт. Романів

в с т а н о в и в:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, в якому просив визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом, які видані державним нотаріусом 27 лютого 2018 року після смерті ОСОБА_3 на 1/12 ідеальну частину земельної ділянки площею 16,3051 га (кадастровий номер 1821481000:15:000:0125) та на 1/12 ідеальну частину земельної ділянки площею 50,4218 га (кадастровий номер 1821481000:13:000:0002).

В обгрунтування позову зазначав, що разом з ОСОБА_3 був співласником земельних ділянок. В 2007 році ОСОБА_3 помер, а позивач не був повідомлений про факт прийняття спадщини ОСОБА_2 , внаслідок чого втратив право власності на свою частину земельних ділянок. Зазначав, що свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на ім`я ОСОБА_2 є недійсними, оскільки факт спадкування останньою за дідом є сумнівним, тому просив задовольнити позов.

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для подачі додаткових доказів та клопотання про призначення технічної експертизи документів відмовлено.

Клопотання ОСОБА_1 про призначення технічної експертизи документів залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає ухвалу суду незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2023 року і задовольнити вимоги заяви в частині поновлення пропущеного строку для надання доказів у справі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд неправильно встановив обставини пропуску процесуального строку на подання доказів, які мають значення для справи. Вказує, що інший учасник справи, а саме державний нотаріус, всупереч ЗУ «Про нотаріат» та п.4 ч.2 ст.43 ЦПК України, приховав від позивача докази, які мають значення для справи. Державний нотаріус не повідомив позивача про факт підробки запису на сторінці 11 паспорта відповідача і перешкодив вчасно подати клопотання про призначення технічної експертизи сторінки 11 паспорта ОСОБА_2 . До закриття підготовчого провадження ні ОСОБА_1 , ні його представник жодного разу не знайомилися з матеріалами справи.Таким чином, у них не було жодної можливості реалізувати свої права у строки встановлені процесуальним законодавством відносно прихованого нотаріусом у спадковій справі доказу. Встановлений судово-технічною експертизою час написання дописки у штамп прописаний на сторінці 11 паспорта ОСОБА_2 підтвердить або спростує підозру про скоєння відповідачем чи державним нотаріусом кримінального правопорушення і буде мати значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначила, що подана заява про поновлення процесуального строку для подачі додаткових доказів є необгрунтованою та такою, що спрямована на умисне затягування розгляду справи. Позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження поважності причин несвоєчасного подання таких доказів та призначення експертизи.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для подачі додаткових доказів та клопотання про призначення технічної експертизи документів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу та його представнику було відомо до закриття підготовчого провадження, про всі додані учасниками справи докази. Позивач та його представник неодноразово ознайомлювались з матеріалами справи, відповідно у них були всі можливості реалізувати свої права в строки встановлені процесуальним законодавством. На переконання суду позивачем не зазначено поважних причин пропуску процесуального строку. Враховуючи відсутність поважних причин пропуску процесуального строку для подачі додаткових доказів та клопотання про призначення технічної експертизи документів, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (статті 120 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 січня 2021 року у справі N 175/957/19 (провадження N 61-12294св20).

Пунктом 8 статті 197 ЦПК України, встановлено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Відповідно до статті 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Частиною 2 статті 222 ЦПК України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, 17.05.2022 було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору державний нотаріус Романівської державної нотаріальної контори в Житомирській області Назарець Дмитро Володимирович, селянське фермерське господарство «Шанс», про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та задоволено клопотання позивача про витребування спадкової справи №282/2016, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т.1 а.с. 29-30).

Спадкова справа надійшла на адресу Романівського районного суду 13.06.2022

( т.1 а.с. 70-82).

15.06.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду ( т.1 а.с.102).

06.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про призначення технічної експертизи документа. В обгрунтування клопотання зазначав, що станом на час видачі паспорта ОСОБА_2 у 1997 році працівники не могли вказати назву вулиці і номер будинку, оскільки на той час їх ще не було.Про це свідчать паспорти видані односельцям. З цього випливає, що слова « АДРЕСА_1 » дописані після надання нотаріусом копії спадкової справи 282/2018. Тому з метою підтвердження своїх доказів клопотання просив задовольнити (а.с. 193-195).

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 10.05.2023 клопотання ОСОБА_1 залишено без розгляду (т.2 а.с. 25-26).

27.12.2023 ОСОБА_5 повторно звернувся до суду з заявою про поновлення процесуального строку для подачі додаткових доказів та клопотання про призначення технічної експертизи документів (т.2 а.с. 56-59).

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовлено (т.2 а.с. 68-70).

Із матеріалів справи вбачається, що на момент закриття підготовчого провадження ОСОБА_1 не був ознайомлений із спадковою справою 282/2016 та був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення технічної експертизи документів та подати докази.

Верховний суд у постанові від 01 березня 2023 року по справі 761/33869/14-ц зробив висновок, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції (Постанова Верховного Суду від 5 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц (провадження № 61-2250св20).

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод державою гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для подачі додаткових доказів та клопотання про призначення технічної експертизи документів, суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення цього клопотання, оскільки вважав, що позивач не був позбавлений права та можливості реалізовувати свої процесуальні права, у т. ч. шляхом подання клопотання про призначення судової експертизи у межах підготовчого засідання.

Проте, надмірний формалізм суду першої інстанції при розгляді клопотань позивача може свідчити про порушення принципу змагальності сторін, та як наслідок про обмеження прав позивача, а саме права на розгляд його клопотань на предмет їх підставності та обґрунтованості, а не лише з огляду на строк подання цих клопотань (після закриття підготовчого провадження).

Необґрунтовано відхиляючи згадані клопотання позивача, місцевий суд фактично позбавив позивача права на доступ до правосуддя та справедливий суд, яке визначено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За наведених обставин, апеляційний суду приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала до скасування із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді