Ухвала

від 21.05.2024 по справі 290/259/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

21 травня 2024 року

м. Київ

справа № 290/259/22

провадження № 61-3001св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

треті особи: державний нотаріус Романівської державної нотаріальної контори в Житомирській області Назарець Дмитро Володимирович, Селянське фермерське господарство «Шанс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: державний нотаріус Романівської державної нотаріальної контори в Житомирській області Назарець Дмитро Володимирович, Селянське фермерське господарство «Шанс», про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину

за касаційною скаргою адвоката Борисової Лілії Вікторівни як представника ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Борисюка Р. М., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом, які видані державним нотаріусом 27 лютого 2018 року після смерті ОСОБА_3 на 1/12 ідеальну частину земельної ділянки площею 16,3051 га (кадастровий номер 1821481000:15:000:0125) та на 1/12 ідеальну частину земельної ділянки площею 50,4218 га (кадастровий номер 1821481000:13:000:0002).

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 17 травня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Романівський районний суд Житомирської області ухвалою від 15 червня 2022 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

06 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про призначення технічної експертизи документів.

Романівський районний суд Житомирської області ухвалою від 10 травня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про призначення технічної експертизи документів залишив без розгляду.

27 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотаннями про поновлення процесуального строку для подання додаткових доказів та про призначення технічної експертизи документів.

Романівський районний суд Житомирської області ухвалою від 27 грудня 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для подання додаткових доказів та про призначення технічної експертизи документів відмовив. Клопотання ОСОБА_1 про призначення технічної експертизи документів залишив без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю поважних причин неподання відповідних клопотань до закінчення підготовчого засідання.

Житомирський апеляційний суд постановою від 08 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2023 року скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що надмірний формалізм суду першої інстанції під час розгляду клопотань позивача може свідчити про порушення принципу змагальності сторін, та, як наслідок, про обмеження прав позивача, а саме права на розгляд його клопотань на предмет їх підставності та обґрунтованості, а не лише з огляду на строк подання цих клопотань (після закриття підготовчого провадження). Необґрунтовано відхиляючи клопотання позивача, місцевий суд фактично позбавив його права на доступ до правосуддя та справедливий суд, яке визначене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду,адвокат Борисова Л. В. як представник ОСОБА_2 просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року, постановах Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15, від 12 квітня 2021 року у справі № 916/2774/20, від 06 вересня 2017 року у справі № 755/8494/16, від 25 лютого 2020 року у справі № 755/5323/16, від 16 грудня 2019 року у справі № 286/1130/13, від 25 липня 2018 року у справі № 313/1028/15 та ухвалах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/17563/19, від 23 грудня 2020 року у справі № 557/94/19.

05 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, який мотивований законністю й обґрунтованістю постанови апеляційного суду. Через обставини, які склалися, він не мав можливості в строки, встановлені процесуальним законодавством, реалізувати свої права на подання відповідних доказів і клопотань про призначення експертизи, які мають значення для справи.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

27 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» від 23 жовтня 1996 року та «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року).

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат (пункт 13 частини першої статті 353 ЦПК України).

Обмеження права на касаційне оскарження визначеного кола ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку чітко регламентоване процесуальним законом.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу

У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Наведені норми законодавства свідчать про те, що учасники справи у разі, якщо вони не погоджуються з ухвалами суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження в касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Оскарження ухвали щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк передбачено пунктом 10 частини першої статті 353 ЦПК

України.

У переліку, встановленому у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, немає ухвали, визначеної пунктом 10 частини першої статті 353 цього Кодексу. Тобто ухвала суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк після її перегляду апеляційним судом касаційному оскарженню не підлягає.

Крім того, у вказаному переліку немає і ухвали щодо залишення клопотання про призначення експертизи без розгляду.

Ураховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції про відмову в поновленні процесуального строку для подання додаткових доказів і про призначення технічної експертизи документів та про залишення без розгляду клопотання ОСОБА_1 про призначення технічної експертизи документів після її перегляду апеляційним судом касаційному оскарженню не підлягає.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 477/1315/20 (провадження № 14-183цс21) вказано, що «оскільки право на касаційне оскарження не є абсолютним, встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, які після їх перегляду в апеляційному порядку можна оскаржити до Верховного Суду, є розумним обмеженням, покликаним забезпечити виконання судом касаційної інстанції завдання забезпечувати сталість і єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Велика Палата Верховного Суду вважає цю мету обмеження права на доступ до суду касаційної інстанції легітимною. Зазначене обмеження є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись із касаційною скаргою на ухвалу суду, яку за законом не можна окремо оскаржити у касаційному порядку, особа може прогнозувати юридичний наслідок такого оскарження. Таким чином, передбачені процесуальним законом обмеження права на касаційне оскарження за наявності права на оскарження в апеляційному порядку не нівелюють для учасника судового процесу можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права».

У пункті 1 частини другої статті 394 ЦПК України зазначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Постановою від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) Велика Палата Верховного Суду закрила касаційне провадження на підставі статті 396 ЦПК України та сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі помилкового прийняття касаційної скарги до провадження суду касаційної інстанції касаційне провадження у справі належить закрити.

Вказаний правовий висновок підлягає застосуванню до процесуальних правовідносин, що виникли у цій справі.

Зважаючи на те, що Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Борисової Л. В. як представника ОСОБА_2 на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, касаційне провадження слід закрити.

Під час вирішення питання про закриття касаційного провадження у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а лише встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтями 389, 394, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Борисової Лілії Вікторівни як представника ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: державний нотаріус Романівської державної нотаріальної контори в Житомирській області Назарець Дмитро Володимирович, Селянське фермерське господарство «Шанс», про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов