Ухвала

від 06.02.2024 по справі 397/207/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/95/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 191 (84, 86-4) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024 року. м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали кримінального провадження №12022120000001080 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2023 року, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4ст.191,ч.1ст.366КК України повернуто прокурору для усунення недоліків

за участю сторін кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинувачений ОСОБА_6

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Олександрівськогорайонного суду Кіровоградськоїобласті від21листопада 2023року повернуто обвинувальний акт з додатками по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022120000001080 від 21.12.2022 по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4ст. 191, ч.1 ст.366 КК України до прокуратури для усунення недоліків. Суд мотивував своє рішення тим, що при дослідженні обвинувального акту встановлено, що фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 4ст. 191 КК України, викладені поверхово, не конкретно, формулювання обвинувачення в цілому є неконкретним і не містить обставин, що підлягають доказуванню. Так, пред`явлене ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 191 КК України із зазначенням лише суми 240 233,61 грн. (в т.ч. ПДВ) є не конкретним, так як не вказано: які саме витрати з придбання матеріальних ресурсів, їх найменування, кількість, вартість включених до звітної документації не підтверджуються первинними документами постачальників, у яких ці матеріали придбано. Не зазначено до яких саме звітних документів ТОВ «Аркобудмонтаж» включило неправдиві відомості, що в сукупності становить суму 240 233,61 грн. (в т.ч. ПДВ), їх найменування, дата та вихідний номер. Тобто, обвинувачення не містить необхідних ознак об`єктивної сторони злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 . Із змісту обвинувального акту, де викладено фактичні обставині вчинення кримінальних правопорушень слідує, що в ньому не зазначена подія кожного з інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (час, місце, спосіб) форма вини, мотив та мета їх вчинення. Крім того, викладаючи в обвинувальному акті фактичні обставини заволодіння чужим майном шляхом службового підроблення та описуючи фактично одній і ті ж дії ОСОБА_6 , які підпадають під різні склади злочинів за ч. 4 ст.191 КК України і за ч. 1 ст. 366 КК України, сторона обвинувачення допускає протиріччя і суперечності, які виключають один одне. Так, описуючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 191 КК України, сторона обвинувачення в обвинувальному акті зазначає, що « ОСОБА_6 створив умови для заволодіння бюджетними коштами. Забезпечив складання звітної документації, а саме актів виконаних будівельних робіт форми КБ-2в», до якої було внесено неправдиві відомості щодо фактичних обсягів виконаних будівельних робіт та використаних будівельних матеріалів, їх вартості» (аркуш обвинувального акту 6). Отже, в обвинувальному акті в частині обвинувачення ОСОБА_6 за ч.4 ст.191 КК України йому не інкриміновано, що саме він вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості. Водночас не конкретизовано хто саме вніс до офіційних документів (звітної документації) завідомо неправдиві відомості. Описуючи дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 366 КК України, сторона обвинувачення зазначає, що саме він безпосередньо вніс у звітні документи завідомо неправдиві відомості. Також в обвинуваченні за ч. 4 ст.191 КК України сторона обвинувачення вказує, що ОСОБА_6 лише створив умови для внесення завідомо неправдивих відомостей до звітної документації на суму - 89 680, 52 грн., а в обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України вказано, що ОСОБА_6 вніс завідомо неправдиві відомості до звітної документації на суму - 41 433,21 грн. Крім того, з обвинувального акту слідує, для того щоб заволодіти чужим майном з використанням службовою особою своїм службовим становищем на загальну суму 329 914,13 грн., службова особа ОСОБА_6 підробила (внесла завідомо неправдиві відомості) в офіційні документи лише на суму 41 433,21 грн. Таким чином, із обвинувального акту в частині викладення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України із суперечностей і протиріч, не зрозуміло яким способом було викрадено - 288 480,92 грн. (сума, що становить різницю між загальною сумою інкримінованої ОСОБА_6 шкоди - 329 914,13 грн. за ч. 4 ст.191 КК України і сумою на яку було підроблено документи 41 433, 21 грн. за ч. 1 ст. 366 КК України. Отже, відсутність в обвинувальному акті повної та докладної інформації щодо висунутого обвинувачення є порушенням права на підготовку до захисту та призводить до скасування вироку.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду про повернення обвинувального акта скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання фактично вирішив такі питання, як чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, та чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, що є не припустимим, оскільки вказані питання вирішуються судом при ухвалені вироку. Так, обвинувальний акт містить достатні ознаки об`єктивної сторони злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , а саме те, що останнім було включено до собівартості робіт по об`єкту «Будівництво сільської лікарської амбулаторії за адресою: АДРЕСА_1 », необгрунтовані витрати в сумі 240 233, 61 грн. (в т.ч. ПДВ) з придбання матеріальних ресурсів, які не підтверджуються первинними документами постачальників, у яких ці матеріали були придбані, що є недотриманням останнім вищевказаних нормативних актів та що підтверджується висновком судової економічної експертизи № 3054/3799-3801/22-27 від 30.09.2022 (аркуш обвинувального акту 12). При цьому, виклад фактичнихобставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК) стосуються незмісту обвинувального акта,а йогоформи (реквізитів). На підготовчому засіданні суд першої інстанції не вправі перевіряти правильність обраної кваліфікації, наявність усіх елементів складу кримінального правопорушення, яке інкримінується особі (їх повноту). Крім того, на аркушах обвинувального акту 13-15 чітко зазначено, що ОСОБА_6 , вніс завідомо неправдиві відомості до первинної звітної документації за договором підряду № 69/18 від 17.08.2018 по об`єкту «Будівництво сільської лікарської амбулаторії за адресою: АДРЕСА_1 », із переліком конкретних документів, які останній посвідчив власним підписом. Отже, в обвинувальному акті чітко зазначено обставини вчинення злочину, а саме час місце спосіб та інше. А отже твердження, що обвинувачення не сформульоване є помилковим, оскільки після викладу встановлених під час досудового розслідування обставин наявне посилання на правову кваліфікацію дій обвинуваченого.

Скориставшись правом, передбаченим ст. 402 КПК України, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якій просить ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21.11.2023 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення, з наведенням обґрунтування заперечень (а.п.179-191).

Заслухавши доповідача,прокурора укримінальному провадженні,який підтримавапеляційну скаргув повномуобсязі,обвинуваченого ОСОБА_6 та йогозахисника ОСОБА_8 , які заперечувалипроти задоволенняапеляційної скаргипрокурора тапросили ухвалусуду залишитибез зміни,дослідивши матеріаликримінального провадженнята проаналізувавшидоводи апеляційноїскарги,колегія суддівприходить донаступних висновків.

У відповідності до вимогст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Тобто, обов`язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства на всіх стадіях судового розгляду.

Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, виходячи з наступного.

Статтею 314 КПК України визначено порядок проведення підготовчого судового засідання, під час якого суд з`ясовує наявність підстав для прийняття судом рішень, передбачених ч.3 цієї статті.

Зокрема, пунктом 3 ч.3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Статтею 291 КПК України передбачено вичерпний перелік вимог до обвинувального акту та відомостей, які обвинувальний акт має містити, а також перелік додатків до нього, порушення вказаних вимог та відсутність перерахованих відомостей та додатків і є підставами для повернення прокурору обвинувального акту для усунення недоліків.

Повернення обвинувального акту передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 291 КПК України, закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.

При дослідженні обвинувального акту колегією суддів встановлено, що згідно змісту обвинувального акту, фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 4ст. 191 КК України, викладені поверхово, не конкретно, формулювання обвинувачення в цілому є неконкретним і не містить обставин, що підлягають доказуванню відповідно дост. 91 КПК України.

Зокрема, у формулюванні обвинувачення зазначено, що до собівартості робіт по об`єкту «Будівництво сільської лікарської амбулаторії за адресою: вул. Снісаренко,1 с. Єлизаветградка Олександрівського району Кіровоградської області», підрядником ТОВ «Аркобудмонтаж» включені необґрунтовані витрати в сумі 240 233,61 грн. (в т.ч. ПДВ) з придбання матеріальних ресурсів, які не підтверджуються первинними документами постачальників, у яких ці матеріали були придбані, що є недотриманням виконавцем підрядних робіт вищевказаних нормативних актів

Водночас, пред`явлене ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 191 КК України із зазначенням лише суми 240233,61 грн. (в т.ч. ПДВ) є вочевидь не конкретним, так як не вказано: які саме витрати з придбання матеріальних ресурсів, їх найменування, кількість, вартість включених до звітної документації не підтверджуються первинними документами постачальників, у яких ці матеріали придбано. Не зазначено до яких саме звітних документів ТОВ «Аркобудмонтаж» включило неправдиві відомості, що в сукупності становить суму 240 233,61 грн. (в т.ч. ПДВ), їх найменування, дата та вихідний номер. Тобто, обвинувачення не містить необхідних ознак об`єктивної сторони злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 .

Також основною ознакою злочину, передбаченого ч. 4ст. 191 КК України, є протиправне вилучення та безоплатне обернення викраденого майна у свою власність чи власність третіх осіб, що має породжувати факт нестачі цих грошових коштів.

Між тим, викладені в обвинувальному акті обставини посилань на безпосередній предмет злочину не містять.

Крім того, в обвинувальному акті в частині обвинувачення ОСОБА_6 за ч.4 ст.191 КК України йому не інкриміновано, що саме він вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості та не конкретизовано хто ж вніс до офіційних документів (звітної документації) завідомо неправдиві відомості.

При цьому, описуючи дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 366 КК України, сторона обвинувачення зазначає, що саме обвинувачений безпосередньо вніс у звітні документи завідомо неправдиві відомості.

Зазначені суперечності при викладенні обставин кримінального правопорушення, які утворюють ідеальну сукупність з огляду на тотожність дій, є явною неконкретністю, суперечністю пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та є порушення його права на захист.

Також в обвинуваченні за ч. 4 ст.191 КК України сторона обвинувачення вказує, що ОСОБА_6 лише створив умови для внесення завідомо неправдивих відомостей до звітної документації на суму - 89 680, 52 грн., а в обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України вказано, що ОСОБА_6 вніс завідомо неправдиві відомості до звітної документації на суму - 41 433,21 грн.

При цьому, навіть, якщо скласти суми видів, фактичних обсягів невиконаних ТОВ «Аркобудмонтаж» будівельних робіт чи не використаних будівельних матеріалів по кожному інкримінованому Акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, то виходить сума 87786,51 грн., а не 89680,52 грн., і це не можливо визнати як оцінку доказів на їх достовірність чи встановлення неправильності кваліфікації, як зазначається в апеляційній скарзі прокурором.

Більш того, з обвинувального акту слідує, для того щоб заволодіти чужим майном з використанням службовою особою своїм службовим становищем на загальну суму 329 914,13 грн., службова особа ОСОБА_6 підробила (внесла завідомо неправдиві відомості) в офіційні документи лише на суму - 41433,21 грн.

Таким чином, із обвинувального акту в частині викладення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із суперечностями і протиріччями викладення обставин, не зрозуміло яким способом було викрадено - 288480,92грн., тобто сума, що становить різницю між загальною сумою інкримінованої ОСОБА_6 шкоди - 329 914,13 грн. за ч. 4 ст.191 КК України і сумою на яку було підроблено документи - 41433,21грн. за ч. 1 ст. 366 КК України.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що викладення в обвинувальному акті обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеним не відповідає вимогам ст. 91, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки як сторона захисту, так і суд будуть позбавлені можливості перевірити достовірність інкримінованої суми, навіть з огляду на арифметичні помилки, спростувати чи підтвердити твердження прокурора про заволодіння ОСОБА_6 чужим майном на суму 240 233, 61 грн. (в т.ч. ПДВ).

Колегія суддів вважає не обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора, оскільки обвинувачення, пред`явлене обвинуваченому ОСОБА_6 , не є технічною помилкою - таке обвинувачення є неконкретним, позбавляє обвинуваченого права на захист, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про невідповідність вказаного обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України.

Доводи прокурора про те, що суд,повертаючи обвинувальний акт з вказаних в ухвалі підстав, вийшов за межі питань, передбачених ст.314 КПК України, та фактично вдався до дослідження обставин кримінального провадження є не обґрунтованими, оскільки викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, яке є неконкретизованим, не вказує на те, що суд першої інстанції надавав оцінку його змісту та суті.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи (Девеер проти Бельгії від 27 лютого 1980 року).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.42 КПК України обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Неконкретність та незрозумілість обвинувачення є порушенням п.«а» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та права на захист, та відповідно до п.3 ч.2 ст.87 КПК України є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Чітке формулювання обвинувачення та детальне викладення механізму вчинення кримінального правопорушення є необхідним для розуміння суті пред`явленого обвинувачення, недотримання цієї вимоги при складанні обвинувального акта позбавляє обвинуваченого можливості ефективно здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, яке є неконкретним.

Зміст обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні свідчить про не належне викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, а такий недолік обмежує можливості обвинуваченого захищатися встановленими законом засобами від пред`явленого обвинувачення.

Колегія суддів зазначає, що відсутність в обвинувальному акті повної та докладної інформації щодо висунутого обвинувачення є порушенням права на підготовку до захисту та призводить до скасування вироку, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 04.10.2018 року, справа №752/4900/15-к, від 12.12.2020 року, справа №750/9145/18, від 18.10.2022 року, справа №753/6486/21, від 26.10.2022 року, справа №686/10785/16к.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам ст.291 КПК України є обґрунтованими і належно вмотивованими, тому підстав для скасування ухвали Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2023 року, як про це просить прокурор, не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376 ч.2, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2023 року, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 ,обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4ст. 191, ч.1 ст.366 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

СУДДІ: