Постанова

від 23.01.2024 по справі 911/906/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2024 р. Справа № 911/906/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Мазаєв С.О.

від відповідача: Сидорчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"

на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2023 (повний текст рішення складено та підписано 12.06.2023) (суддя Шевчук Н.Г.)

у справі № 911/906/22 Господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свартисен"

про стягнення 418 662,84 грн заборгованості за договором № 210929-4/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 29.09.2021

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (далі - ТОВ "Бест Лізинг", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свартисен" (далі - ТОВ "Свартисен", відповідач) про стягнення 418 662,84 грн, з яких: 378 028,65 грн - прострочена заборгованість за лізинговими платежами, 12 825,42 грн - проценти річних, 21 806,25 грн - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 6 002,52 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем (лізингоодержувачем) зобов`язань за договором № 210929-4/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 29.09.2021 (далі - Договір). Зокрема, за доводами позивача (лізингодавця), внаслідок несплати відповідачем чергових лізингових платежів відповідно до графіка лізингових платежів у ТОВ "Свартисен" виникла заборгованість щодо оплати лізингових платежів за періоди лізингу № 6-9 на загальну суму 378 028,65 грн, що послугувало підставою для нарахування та заявлення позивачем до стягнення 12 825,42 грн процентів річних та 6 002,52 грн інфляційних втрат; крім того, за результатами 4-го звітного кварталу 2021 року не поданий звіт про стан та адресу базування предмета лізингу, у зв`язку із чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення 21 806,25 грн штрафу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.05.2023 у справі № 911/906/22 позов ТОВ "Бест Лізинг" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Свартисен" на користь ТОВ "Бест Лізинг" 22 601,37 грн, з яких 21 806,25 грн - штраф за неподання за результатами 4-го звітного кварталу 2021 року відомостей про стан та місцезнаходження об`єкта лізингу і 795,12 грн - 24 % річних за прострочення оплати лізингового платежу за період лізингу № 6, та судовий збір у сумі 2 481,00 грн. В іншій частині вимог у позові відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що:

- з моменту укладення Договору і до моменту його примусового вилучення, відповідачем позивачу було сплачено 709 426,97 грн;

- за даними позивача, відображеними в акті звірки розрахунків, відповідач з 03.12.2021 по 04.03.2022 (тобто по день сплати лізингового платежу за період лізингу № 6) не мав заборгованості за Договором;

- враховуючи, що об`єкт лізингу в лізинговому періоді № 6 був у користуванні ТОВ "Свартисен" 26 днів, то лізинговий платіж за цей період становить 102 115,52 грн;

- оскільки 04.03.2022 в оплату цього платежу позивач зарахував авансовий платіж у сумі 4 347,99 грн, то залишок заборгованості становить 97 767,53 грн;

- відповідачем 14.03.2022 сплачено 41 000,00 грн і 28.03.2022 сплачено 80 641,00 грн, що становить 121 641,00 грн;

- докази переміщення об`єкта лізингу за межі території України, передання (відчуження) будь-яким особам без письмової згоди лізингодавця відсутні, а тому штраф у сумі 109 031,25 грн за порушення п. 4.3 Договору (переміщення об`єкта лізингу за межі території України, передання (відчуження) будь-яким особам без письмової згоди лізингодавця) нарахований відповідачу неправомірно, і підстави для зарахування 43 002,53 грн на часткову оплату цього штрафу відсутні;

- оскільки докази письмового інформування відповідачем позивача про стан та адресу базування об`єкта лізингу за результатами 4-го звітного кварталу 2021 року відсутні, позовна вимога про стягнення штрафу за порушення п. 5.2.1 Договору у сумі 21 806,25 грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню;

- таким чином, заборгованість відповідача зі сплати лізингового платежу за лізинговий період № 6 була повністю сплачена 28.03.2022, а тому підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості з лізингового платежу за лізинговий період № 6 відсутні; при цьому, має місце прострочення оплати за період з 05.03.2022 по 13.03.2022 у сумі 97 767,53 грн і за період з 14.03.2022 по 27.03.2022 у сумі 56 767,53 грн;

- оскільки лізинговий платіж за період лізингу № 6 прострочений на 23 дні, то 24 % річних на визначену позивачем суму заборгованості 52 575,97 грн за цей період становить 795,12 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача;

- оскільки період прострочення був менше одного місяця, інфляційні втрати не нараховуються.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 у справі № 911/906/22, ТОВ "Бест Лізинг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача; стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 9 420,00 грн судового збору; стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн, докази будуть долучені в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:

- оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що не відповідає нормам матеріального права, які регулюють лізингові правовідносини, нормам процесуального права, а висновки суду щодо встановлених обставин спору є передчасними та поверхневими;

- у матеріалах справи відсутня письмова згода апелянта на передання (відчуження) об`єкта лізингу згідно з п. 4.3 Договору; акт про примусове відчуження або вилучення майна Другого відділу Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 26.03.2022 містить обмеження права приватної власності апелянта, реалізованого не в установленому Законом України "Про правовий режим воєнного стану" порядку; таким чином, суд дійшов передчасного висновку, що за відсутності документального вивозу об`єкта лізингу за кордон, апелянт - лізингодавець неправомірно перерозподілив останні сплачені лізингоодержувачем платежі за Договором згідно з платіжними інструкціями № 10833323 від 14.03.2022 у сумі 41 000,00 грн і № 10918472 від 28.03.2022 у сумі 80 641,00 грн на штрафи згідно з п. 2.11, 4.3 Договору;

- Договором не передбачено виконання обов`язку, визначеного п. 5.2.1 Договору, шляхом направлення письмового інформування про стан та адресу базування об`єкта лізингу відповідачем лише після отримання відповідної вимоги від апелянта; відтак, суд дійшов передчасного висновку щодо неналежного перерозподілу № 10833323 від 14.03.2022 у сумі 41 000,00 грн і № 10918472 від 28.03.2022 у сумі 80 641,00 грн на штраф, згідно з п. 2.11, 5.2.1 Договору;

- оскаржуване рішення суду базується на недопустимих доказах усупереч ч. 1 ст. 77 ГПК України, оскільки основний доказ у справі - акт про примусове відчуження або вилучення майна від 26.03.2022 - не відповідає вимогам акта, затвердженим Кабінетом Міністрів України та закріпленим у ст. 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2023 задоволено клопотання ТОВ "Бест Лізинг" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2023 у справі № 911/906/22 та поновлено ТОВ "Бест Лізинг" зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бест Лізинг" на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2023 у справі № 911/906/22; зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2023 у справі № 911/906/22 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.11.2023 об 11:45; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 01.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Бест Лізинг" на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2023 у справі № 911/906/22; у судовому засіданні оголошено перерву до 19.12.2023 об 11:40.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.01.2024 о 10:40.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.01.2024 о 09:45.

Позиції учасників справи. Клопотання учасників справи

ТОВ "Свартисен" у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги ТОВ "Бест Лізинг" заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, зокрема, витрати, пов`язані з наданням правничої (правової) допомоги у суді апеляційної інстанції, в розмірі 20 000,00 грн.

Позивачем, у свою чергу, подано до Північного апеляційного господарського суду письмові заперечення, в яких він просить суд відмовити ТОВ "Свартисен" у стягненні витрат, пов`язаних із наданням правничої (правової) допомоги в розмірі 20 000,00 грн.

Також, після закінчення процесуального строку, встановленого судом в ухвалі від 06.10.2023 про відкриття апеляційного провадження у даній справі (до 01.11.2023) для подання пояснень, клопотань, від позивача та відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі, а також від позивача - клопотання про поновлення строку для подання додаткових пояснень до апеляційної скарги з додатками (документами) та долучення їх до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У силу приписів ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

При цьому, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яке ще не вчинена (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 906/72/16).

Як вбачається з матеріалів справи, у межах строку, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2023 про відкриття апеляційного провадження у даній справі (до 01.11.2023), сторони не звертались до Північного апеляційного господарського суду із заявами про продовження строку для подання пояснень, клопотань.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

З урахуванням викладеного, зазначені пояснення та клопотання з додатками (документами), подані після закінчення встановленого судом строку, залишаються судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 23.01.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 23.01.2024 представник позивача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити; представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

29.09.2021 між ТОВ "Бест Лізинг" (Лізингодавець) та ТОВ "Свартисен" (Лізингоодержувач) укладено договір № 210929-4/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Загальних умов Договору, що є додатком до Договору, Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування об`єкт лізингу (надалі - "об`єкт лізингу"), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в додатку "Специфікація", а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.

Згідно з п. 1.2 Загальних умов Договору строк користування Лізингоодержувачем об`єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених у додатку "Графік сплати лізингових платежів" до Договору (надалі - "Графік") та починається з дати підписання сторонами Акта приймання-передачі об`єкта лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Сплата лізингових платежів здійснюється відповідно статті 2 Загальних умов Договору та Графіка сплати лізингових платежів, які включають платежі з відшкодування (компенсації) частини вартості об`єкта лізингу та винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг об`єкт лізингу.

У п. 2.1.5, 2.1.6 Загальних умов Договору визначено, що Остаточна загальна вартість об`єкта лізингу - це вартість об`єкта лізингу, вказана в Акті або в останньому по даті акті коригування вартості об`єкта лізингу, направленому Лізингодавцем Лізингоодержувачу; Акт - це акт приймання-передачі об`єкта лізингу в лізинг.

Відповідно до п. 2.1.7 Загальних умов Договору числом сплати є число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається сторонами згідно з п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору.

Так, згідно з п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору у випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у Графіку сплати лізингових платежів (додаток до Договору), становить менше, ніж 20 % від загальної вартості об`єкта лізингу, визначеної в п. 4.2 Договору, то числом сплати лізингового платежу 1-го періоду лізингу є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання чотирьох календарних днів до дати підписання Акта. У разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а в календарному місяці 30 днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця. У випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у Графіку сплати лізингових платежів (додаток до Договору) дорівнює або становить більше, ніж 20 % від загальної вартості об`єкта лізингу, визначеної в п. 4.2 Договору, то числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання Акта. У разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а в календарному місяці 30 днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.

Відповідно до п. 2.1.8 Загальних умов Договору період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює одному місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання Акта.

Згідно з п. 2.4 Загальних умов Договору, якщо строк оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Об`єктом лізингу, згідно з п. 4 Договору та Специфікацією, є автомобіль Land Rover DISCOVERY 5 (детальний опис вказаний у додатку "Специфікація"), загальна вартість якого становить 2 180 625,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5 Договору строк лізингу становить 36 місяців.

За умовами п. 8, 9 Договору Лізингоодержувач здійснює платежі згідно з додатком "Графік сплати лізингових платежів" та іншими умовами Договору та чинного законодавства, валюта грошового еквівалента зобов`язань за Договором (валюта Договору) - долар США.

У п. 2.7 Загальних умов Договору сторони погодили, що в разі, якщо Лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Лізингодавець має право нарахувати, а Лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати 24 % річних від простроченої суми протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг об`єкт лізингу, у зв`язку із чим розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отриманий у лізинг об`єкт лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.

Пунктом 2.9 Загальних умов Договору сторони визначили випадки, коли протягом дії цього Договору розмір лізингових платежів, вказаний у Графіку, може збільшуватись (індексуватися).

Відповідно до п. 4.3 Загальних умов Договору до припинення даного Договору об`єкт лізингу не може вивозитись чи будь-яким іншим чином переміщуватись за межі території України, бути переданим (відчуженим) Лізингоодержувачем за будь-якими договорами, обтяженим будь-якими обтяженнями будь-якими особами без письмової згоди Лізингодавця.

У п. 5.2 Загальних умов Договору визначені обов`язки Лізингоодержувача.

Зокрема, Лізингоодержувач згідно з п. 5.2.1 Загальних умов Договору зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати Лізингодавця про стан та адресу базування об`єкта лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі, встановленій додатком "Довідка" до Договору.

Пунктом 7.1.3 Загальних умов Договору передбачено, що за порушення, зокрема, умов п. 5.2 Загальних умов Лізингоодержувач сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості об`єкта лізингу за кожен випадок порушень.

Згідно з п. 7.1.4 Загальних умов Договору за порушення, зокрема, пункту 4.3 Загальних умов Лізингоодержувач сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 5 (п`ять) відсотків Остаточної загальної вартості об`єкта лізингу.

При цьому у п. 7.1.3, 7.1.4 Договору сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення Остаточної загальної вартості об`єкта лізингу) протягом строку дії Договору, та для зручності сторін визначається як відповідно 1 (один) відсоток та 5 (п`ять) відсотків від розміру Остаточної загальної вартості об`єкта лізингу.

Умовами пункту 2.11 Загальних умов Договору визначено, що Лізингоодержувач здійснює погашення заборгованості перед Лізингодавцем у такому порядку: - компенсація (відшкодування) Лізингодавцю або іншим особам сум штрафів, накладених протягом усього строку лізингу уповноваженими державними органами за порушення Правил дорожнього руху та/або інших норм чинного законодавства, пов`язаних з експлуатацією/використанням/паркуванням/зберіганням та ін. об`єкта лізингу; - сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення Лізингоодержувачем обов`язків за даним Договором, а також процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочену заборгованість; - сплата комісії за адміністрування простроченої заборгованості; - сплата комісії за адміністрування врегулювання притягнення Лізингодавця/його керівника (як власника об`єкта лізингу) до адміністративної відповідальності; - сплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди; - сплата суми поточної заборгованості з нарахованої винагороди; - сплата простроченої заборгованості з відшкодування частини вартості об`єкта лізингу; - сплата поточної заборгованості з відшкодування частини вартості об`кта лізингу.

Згідно з Графіком сплати лізингових платежів авансовий платіж становить 0 грн; визначено 36 періодів лізингу для відшкодування (компенсації) частини вартості об`єкта лізингу в загальній сумі 2 180 625,00 грн з ПДВ і винагороди (комісії) Лізингодавцю за отриманий у лізинг об`єкт лізингу в загальній сумі 974 315,30 грн без ПДВ, зокрема, загальний лізинговий платіж з ПДВ за період лізингу № 1 - 112 986,88 грн, № 2 - 112 955,03 грн, № 3 - 111 600,87 грн, № 4 - 111 522,82 грн, № 5 - 110 214,86 грн, № 6 - 108 953,10 грн, № 7 - 109 374,51 грн, № 8 - 108 135,87 грн, № 9 - 107 942,30 грн.

30.09.2021 позивач та відповідач склали акт прийому-передачі об`єкта лізингу в користування за Договором, згідно з яким ТОВ "Бест Лізинг" (Лізингодавець) передало, а ТОВ "Свартисен" (Лізингоодержувач) прийняло в користування (фінансовий лізинг) об`єкт лізингу, а саме: новий загальний легковий універсал Land Rover, моделі DISCOVERY, 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 .

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору № 210929-4/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 29.09.2021.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був обов`язковим для сторін.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною першою статті 292 ГК України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГК України залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

договір фінансового лізингу - договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу;

лізингодавець - юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об`єкт фінансового лізингу;

лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування;

продавець (постачальник) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, в якої лізингодавець набуває у власність майно (об`єкт фінансового лізингу) для подальшої передачі лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу;

фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом.

Пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

До складу лізингових платежів включаються:

1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу;

2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу;

3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.

З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено вище, за актом від 30.09.2021 приймання-передачі об`єкта лізингу в користування за Договором ТОВ "Бест Лізинг" передало, а ТОВ "Свартисен" прийняло в користування (фінансовий лізинг) об`єкт лізингу, а саме: новий загальний легковий універсал Land Rover, моделі DISCOVERY, 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 .

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до п. 2.1.7.1, 2.4 Загальних умов Договору Лізингоодержувач зобов`язаний був сплачувати чергові лізингові платежі у визначеному в Графіку розмірі 4-го числа кожного місяця, тобто, за період лізингу № 1 - 04.10.2021, № 2 - 04.11.2021, № 3 - 03.12.2021 (04.12.2021 припадає на вихідний день), № 4 - 04.01.2022, № 5 - 04.02.2022, № 6 - 04.03.2022, № 7 - 04.04.2022, № 8 - 04.05.2022, № 9 - 03.06.2022 (04.06.2022 припадає на вихідний день), і так далі.

За твердженням позивача, відповідач зобов`язання щодо спати визначених Графіком лізингових платежів виконав не в повному розмірі і має заборгованість зі сплати лізингових платежів за період лізингу № 6 у розмірі 52 575,97 грн з 04.03.2022, за період лізингу № 7 у розмірі 109 374,51 грн з 04.04.2022, за період лізингу № 8 у розмірі 108 135,87 грн з 04.05.2022, за період лізингу № 9 у розмірі 107 942,30 грн з 03.06.2022, що в загальній сумі становить 378 028,65 грн, яка заявлена ним до стягнення.

У зв`язку з таким простроченням позивачем за загальний період прострочення з 05.03.2022 по 16.06.2022 нараховані та заявлені до стягнення 24 % річних у сумі 12 845,42 грн та інфляційні втрати у сумі 6 002,52 грн.

Крім того, за доводами позивача, відповідач у порушення п. 5.2.1 Загальних умов Договору у встановлений строк та встановленим способом за результатами 4-го звітного кварталу 2021 року не здійснив інформування Лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу, у зв`язку із чим позивачем нарахований та заявлений до стягнення штраф у сумі 21 806,25 грн, що становить 1 % від остаточної загальної вартості об`єкта лізингу (від 2 180 625,00 грн).

Як встановлено судом першої інстанції і свідчать матеріали справи, за актом від 26.03.2022 про примусове відчуження або вилучення майна, ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з рішенням Ужгородської районної військової адміністрації № 6 від 10.03.2022 у зв`язку з уведенням воєнного стану в Україні здійснено примусове відчуження автомобіля LAND ROVER DISCOVERY LR/HUADAO/50AA000 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору 2021 року випуску, держ.номер НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ "Бест Лізинг".

Відповідач стверджує, що про вилучення автомобіля Лізингодавець був повідомлений у телефонному режимі та на електронну пошту.

У подальшому, за актом від 16.05.2022 про повернення транспортних засобів і техніки, залучених під час мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_1, в/ч НОМЕР_3 у зв`язку з розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 15.04.2022 № 2241 здійснено повернення вказаного транспортного засобу його власнику - ТОВ "Бест Лізинг". Підпис уповноваженої особи ТОВ "Бест Лізинг" в цьому акті (вказано ОСОБА_1 ) скріплений печаткою ТОВ "Бест Лізинг".

Докази передачі після цього позивачем відповідачу об`єкта лізингу для подальшого використання відсутні.

Таким чином, об`єкт лізингу перебував у користуванні відповідача по 26.03.2022.

У силу приписів ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Відсутність у ч. 6 ст. 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16.

Оскільки ТОВ "Свартисен" після 26.03.2022 було позбавлене можливості використовувати об`єкт лізингу через обставини, встановлені вище, за які Лізингоодержувач не відповідає, а саме у період з 27.03.2022 до 16.05.2022 - у зв`язку із примусовим вилученням майна згідно з рішенням Ужгородської районної військової адміністрації № 6 від 10.03.2022 через уведення воєнного стану в Україні, а з 16.05.2022 - у зв`язку з неповерненням Лізингодавцем об`єкта лізингу у користування Лізингоодержувача, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для нарахування лізингових платежів за лізингові періоди № 7, № 8, № 9.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, відповідачем сплачено позивачу за Договором 709 426,97 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 903 від 07.10.2021 на суму 115 984,72 грн, № 925 від 29.10.2021 на суму 3 000,00 грн, № 933 від 04.11.2021 на суму 114 230,29 грн, № 968 від 03.12.2021 на суму 41 027,95 грн, № 969 від 06.12.2021 на суму 76 321,82 грн, № 997 від 04.01.2022 на суму 117 204,08 грн, № 1026 від 04.02.2022 на суму 120 017,11 грн, № 10833323 від 14.03.2022 на суму 41 000,00 грн та № 10918472 від 28.03.2022 на суму 80 641,00 грн, а також оборотною відомістю АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" за період з 07.10.2021 по 30.09.2022, які додані до матеріалів справи.

За даними ТОВ "Бест Лізинг", відображеними в акті звірки розрахунків, відповідач з 03.12.2021 по 04.03.2022 (тобто, по день сплати лізингового платежу за період лізингу № 6) не мав заборгованості за Договором.

04.03.2022 позивачем нарахований відповідачу лізинговий платіж із донарахуванням курсової різниці в сумі 121 753,13 грн (за період лізингу № 6).

Цього ж дня, 04.03.2022, в оплату цього платежу позивач зарахував авансовий платіж у сумі 4 347,99 грн.

Згідно з поясненнями позивача, платежі, які надійшли від відповідача 14.03.2022 у сумі 41 000,00 грн і 28.03.2022 у сумі 80 641,00 грн, були розподілені таким чином: 41 000,00 грн - зараховані в погашення частини лізингового платежу (за період лізингу № 6); 80 641,00 грн - 15 832,22 грн зараховано на сплату "винагорода Лізингодавцю оплата коригування", 21 806,25 грн зараховано до нарахування штрафу за порушення п. 5.2.1 Договору (письмово інформувати про стан та адресу базування ОЛ) за неподання звітності за 1-й квартал 2022 року, 43 002,53 грн зараховано на часткову оплату штрафу за порушення п. 4.3 Договору (переміщення ОЛ за межі території України, передання (відчуження) будь-яким особам без письмової згоди Лізингодавця).

До матеріалів справи надані адресовані позивачем відповідачу повідомлення № 1329 від 02.05.2022 про застосування до відповідача за прострочення оплати понад 10 календарних днів оперативно-господарських санкцій у вигляді тимчасового обмеження права користування та володіння об`єктом лізингу з вимогою про передачу позивачу комплекту ключів від автомобіля, реєстраційних документів та самого автомобіля; вимога № 1500 від 17.05.2022 про сплату штрафу за порушення п. 4.3 Загальних умов Договору у сумі 109 031,25 грн та п. 5.2.1 Загальних умов Договору в сумі 21 806,25 грн; повідомлення № 1682 від 10.06.2022 про розірвання Договору лізингу з вимогою про повернення об`єкта лізингу.

Місцевий господарський суд, з урахуванням того, що об`єкт лізингу в лізинговому періоді № 6 був у користуванні ТОВ "Свартисен" 26 днів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що лізинговий платіж за цей період становить 102 115,52 грн (121 753,13 : 31 х 26).

Оскільки 04.03.2022 в оплату цього платежу позивач зарахував авансовий платіж у сумі 4 347,99 грн, суд першої інстанції правильно встановив, що після такого зарахування залишок заборгованості склав 97 767,53 грн.

Як встановлено вище, відповідачем 14.03.2022 сплачено 41 000,00 грн і 28.03.2022 сплачено 80 641,00 грн, що разом становить 121 641,00 грн.

Зважаючи на відсутність доказів переміщення об`єкта лізингу за межі території України, передання (відчуження) його будь-яким особам без письмової згоди Лізингодавця, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що штраф у сумі 109 031,25 грн за порушення п. 4.3 Загальних умов Договору (переміщення об`єкта лізингу за межі території України, передання (відчуження) його за будь-якими договорами без письмової згоди Лізингодавця) нарахований відповідачу неправомірно, тому підстави для зарахування 43 002,53 грн на часткову оплату цього штрафу відсутні.

Щодо зарахування 21 806,25 грн зі сплачених відповідачем 28.03.2022 грошових коштів у сумі 80 641,00 грн в оплату штрафу за порушення п. 5.2.1 Загальних умов Договору (письмово інформувати про стан та адресу базування об`єкта лізингу не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) - неподання звітності за 1-й квартал 2022 року, суд першої інстанції, враховуючи, що акти звірки і пояснення щодо розподілу сплачених відповідачем платежів були надані до матеріалів справи лише на неодноразові вимоги суду, дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий розподіл коштів є безпідставним.

Водночас, зважаючи на відсутність доказів письмового інформування відповідачем позивача про стан та адресу базування об`єкта лізингу за результатами 4-го звітного кварталу 2021 року, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення штрафу за порушення п. 5.2.1 Договору у сумі 21 806,25 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що заборгованість відповідача зі сплати лізингового платежу за лізинговий період № 6 була повністю сплачена 28.03.2022, при цьому має місце прострочення оплати за період з 05.03.2022 по 13.03.2022 у сумі 97 767,53 грн і за період з 14.03.2022 по 27.03.2022 у сумі 56 767,53 грн.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати лізингового платежу за лізинговий період № 6.

Щодо позовної вимоги про стягнення 24 % річних, слід зазначити таке.

Позивачем заявлено до стягнення 24 % річних за прострочення лізингових платежів за загальний період з 05.03.2022 по 16.06.2022 у сумі 12 825,42 грн, зокрема, по лізинговому періоду № 6 за цей період на визначену позивачем суму заборгованості 52 575,97 грн нараховано проценти у сумі 3 595,33 грн.

Колегією суддів апеляційної інстанції визнаються правильними висновки місцевого господарського суду про те, що оскільки лізинговий платіж за період лізингу № 6 прострочений на 23 дні, то 24 % річних на визначену позивачем суму заборгованості - 52 575,97 грн (визначення позовних вимог є виключним правом позивача) за цей період становить 795,12 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 24 % річних у сумі 795,12 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.

Оскільки, як встановлено вище, період прострочення був менше одного місяця, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що інфляційні втрати у цьому випадку не нараховуються.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення штрафу за неподання за результатами 4-го звітного кварталу 2021 року відомостей про стан та місцезнаходження об`єкта лізингу у сумі 21 806,25 грн і 24 % річних у сумі 795,12 грн за прострочення оплати лізингового платежу за період лізингу № 6, та відсутність підстав для задоволення решти позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та перевірених судом апеляційної інстанції, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2023 у справі № 911/906/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Бест Лізинг" відсутні.

Судові витрати

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Свартисен" просить суд стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані із наданням правничої (правової) допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000,00 грн.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Отже, за умовами ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

ТОВ "Свартисен" на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом апеляційної скарги ТОВ "Бест Лізинг" до відзиву на апеляційну скаргу додано копії: договору № 45/23 про надання правової допомоги від 12.10.2023, ордера серії АІ № 1481923 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Свартисен" на підставі договору № 45/23 від 12.10.2023, виданого Адвокатським бюро "Юлії Сидорчук" (далі - АБ "Юлії Сидорчук") 23.10.2023, свідоцтва серії КС № 6213/10 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого 06.10.2017; платіжну інструкцію № 214 від 16.10.2023.

Відповідно до п. 1.2 договору № 45/23 про надання правової допомоги від 12.10.2023, укладеного між АБ "Юлії Сидорчук" (Адвокатське бюро) та ТОВ "Свартисен" (Клієнт) (далі - Договір № 45/23), за цим Договором Адвокатське бюро надає Клієнту правову допомогу в апеляційній інстанції, у Північному апеляційному господарському суді, щодо стягнення 418 662,84 грн заборгованості за договором № 210929-4/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 29.09.2021, справа № 911/906/22 за позовною заявою ТОВ "Бест Лізинг" до ТОВ "Свартисен".

У п. 1.3 Договору № 45/23 сторони домовилися, що в рамках вказаного господарського договору, процесу в суді апеляційної інстанції Адвокатським бюро надаватиметься наступна допомога: ознайомлення та правовий аналіз рішення суду першої інстанції, аналіз апеляційної скарги ТОВ "Бест Лізинг", складення відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Бест Лізинг", представництво інтересів Клієнта у Північному апеляційному господарському суді та участь у судових засіданнях тощо.

Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору № 45/23 гонорар є формою винагороди Адвокатському бюро за надання правової допомоги Клієнту. За надання правової допомоги, визначеної у п. 1.2 цього Договору, Клієнт сплачує фіксовану суму гонорару в розмірі 20 000,00 грн. Сторони домовилися, що надання правничої (правової) допомоги в рамках господарського спору, визначеного в пунктах 1.2 та 1.3 цього Договору, підтверджується детальним описом робіт (наданих послуг) та актом прийому-передачі, який підписується сторонами. Протягом 5 робочих днів з дня підписання цього Договору Клієнт сплачує Адвокатському бюро фіксовану суму гонорару в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 9.1 Договору № 45/23 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до детального опису виконаних робіт (наданих послуг) від 20.10.22023 та акта прийому-передачі робіт (послуг) від 20.10.2023, складених та підписаних АБ "Юлії Сидорчук" та ТОВ "Свартисен", Адвокатське бюро надало Клієнту наступні роботи (послуги):

- ознайомлення та правовий аналіз рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2023 по справі № 911/906/22;

- аналіз апеляційної скарги ТОВ "Бест Лізинг" на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2023 по справі № 911/906/22;

- складення відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Бест Лізинг" по справі № 911/906/22;

- представництво інтересів Клієнта у Північному апеляційному господарському суді та участь у судовому засіданні 28.11.2023 по справі № 911/906/22.

Вартість послуг складає 20 000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 214 від 16.10.2023 ТОВ "Свартисен" (відповідачем) перераховано АБ "Юлії Сидорчук" 20 000,00 грн у рахунок оплати згідно з Договором № 23/45, рахунок № 8 від 16.10.2023.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Такий висновок відповідає висновку, викладеному в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, від 02.11.2020 у справі № 922/3548/19, від 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Частинами другою та третьою статті 30 Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У розгляді даного спору судова колегія враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

ТОВ "Бест Лізинг" у письмових запереченнях, поданих до Північного апеляційного господарського суду, заперечує проти стягнення з нього витрат, пов`язаних із наданням правничої (правової) допомоги у суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000,00 грн, посилаючись на те, що справа № 911/906/22 не є складною, оскільки в ній не проводились експертизи, не залучалися свідки, фахівці, спеціалісти, перекладачі, які б володіли спеціальними знаннями та навичками, що необхідні для повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, клопотання про витребування доказів відповідачем не подавалися. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що заявлена сума витрат на оплату правничих послуг є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Зважаючи на зазначені заперечення позивача, вирішуючи, чи є розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, колегія суддів враховує, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду, позиція відповідача по суті спору не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатським бюро. При цьому, доводи ТОВ "Свартисен", викладені у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Бест Лізинг", переважно ґрунтуються на аргументах, які наводились відповідачем у процесі розгляду цієї справи в місцевому господарському суді.

Таким чином, дослідивши надані відповідачем докази, оцінивши його витрати з урахуванням усіх аспектів справи, беручи до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи заперечення позивача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а отже, розмір заявленого до стягнення з позивача у даній справі гонорару є завищеним.

З огляду на викладене, за висновком суду апеляційної інстанції, розумним та співмірним розміром витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, є сума 15 000,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимоги ТОВ "Свартисен" про стягнення з позивача витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись ст. 74, 126, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2023 у справі № 911/906/22 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, літера Б, код ЄДРПОУ 33880354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свартисен" (07800, Київська область, селище міського типу Бородянка, вулиця Індустріальна, будинок 2, код ЄДРПОУ 40299845) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

5. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2023 у справі № 911/906/22.

6. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву повний текст постанови складено та підписано 07.02.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська