Постанова

від 07.02.2024 по справі 922/3244/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/3244/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Гозозубової О.І.,

за участю:

прокурора Зливка К.О. на підставі службового посвідчення від 01.03.2023 №072876;

позивача Чернявський А.В. (в порядку самопредставництва) на підставі наказу від 04.09.2023 №493-К;

1-го відповідача - не з`явився;

2-го відповідача Голинський О.О. на підставі ордеру серії ВІ №1190185 від 09.01.2024,

розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м.Харків, (вх. №2749 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023у справі №922/3244/23 (суддя Чистякова І.О., ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту 22.11.2023 )

за позовом: Керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області, м.Харків, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

до 1-го відповідача: Мереф`янської міської ради, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа,

до 2-го відповідача: Приватного акціонерного товариства Укргазвидобуток, м. Київ,

про визнання недійсними договорів про встановлення строкового платного земельного сервітуту та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Мереф`янської міської ради, Приватного акціонерного товариства Укргазвидобуток, в якій з урахуванням заяви про виправлення описки у пункті третьому прохальної частини позову просив суд:

- визнати недійсним договір про встановлення строкового платного земельного сервітуту на частину земельної ділянки від 12.07.2021 б/н, укладений між Мереф`янською міською радою (власник) (код ЄДРПОУ: 04058692) та Приватним акціонерним товариством Укргазвидобуток (сервітуарій), яким встановлено земельний сервітут на право користування частиною земельної ділянки площею 0,5738 га відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6325158800:02:003:0009 площею 14,4799 га в інтересах Приватного акціонерного товариства Укргазвидобуток (сервітуарій), який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.08.2021 (номер запису про інше речове право: 43595582, 43595186, 43594523).

- визнати недійсним договір про встановлення строкового платного земельного сервітуту на частину земельної ділянки від 12.07.2021 б/н, укладений між Мереф`янською міською радою (власник) та Приватним акціонерним товариством Укргазвидобуток (сервітуарій), яким встановлено земельний сервітут на право користування частиною земельної ділянки площею 1,1840 га відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6325158800:02:001:0017 площею 14,00 га в інтересах Приватного акціонерного товариства Укргазвидобуток (сервітуарій), речові права за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.08.2021 (номери записів про інше речове право: 43597634, 43596961, 43596183).

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство Укргазвидобуток (сервітуарій) повернути Мереф`янській міській раді (власник) у стані не гіршому ніж на момент отримання, з усуненням наслідків використання, в тому числі у вигляді облаштованих шляхів для транспорту, частину земельної ділянки площею 0,5738 га відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6325158800:02:001:0017 площею 14,4799 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області та щодо якої встановлено земельний сервітут на право користування частиною земельної ділянки в інтересах Приватне акціонерне товариство Укргазвидобуток (сервітуарій) та межі якої визначено згідно кадастрового плану земельної ділянки (з додатками), який є невід`ємною частиною договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту на частину земельної ділянки від 12.07.2021 б/н, укладеного між Мереф`янською міською радою (власник)) та Приватним акціонерним товариством Укргазвидобуток (сервітуарій), речові права за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.08.2021 (номери записів про інше речове право: 43595582, 43595186, 43594523), про що скласти акт прийому-передачі;

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство Укргазвидобуток (сервітуарій) повернути Мереф`янській міській раді (власник) у стані не гіршому ніж на момент отримання, з усуненням наслідків використання, в тому числі у вигляді облаштованих шляхів для транспорту, частину земельної ділянки площею 1,1840 га відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6325158800:02:001:0017 площею 14,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області та щодо якої встановлено земельний сервітут на право користування частиною земельної ділянки в інтересах Приватне акціонерне товариство "Укргазвидобуток" (сервітуарій) та межі якої визначено згідно кадастрового плану земельної ділянки (з додатками), який є невід`ємною частиною договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту на частину земельної ділянки від 12.07.2021 б/н, укладеного між Мереф`янською міською радою (власник) та Приватним акціонерним товариством Укргазвидобуток (сервітуарій), який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.08.2021 (номер запису про інше речове право: 43597634, 43596961, 43596183), про що скласти акт прийому-передачі.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що з урахуванням обставин встановлених у адміністративній справі №520/15241/21, відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України договори про встановлення строкового платного земельного сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровими номерами 6325158800:02:003:0009 площею 0,5738 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 43595582) та з кадастровим № 6325158800:02:001:0017 площею 1,1840 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 43597634) для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів, укладені 12.07.2021 між Мереф`янською міською радою та ПрАТ Укргазвидобуток, підлягають визнанню недійсними із одночасним застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України у зв`язку з недотриманням під час їх укладання вимог Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про Червону книгу України" та положень Бернської конвенції, зокрема, Резолюції № 4 до Бернської конвенції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/3244/23 відмовлено в задоволенні позову повністю.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 15-1, 188 Земельного кодексу України, статей 5, 6, 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 2, 172, 321, 327, 376, 388, 392 Цивільного кодексу України, статей 1, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" мотивовані тим, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не може бути належним позивачем у даній справі, з огляду на те, що позовні вимоги у даній справі обґрунтовані порушенням екологічних вимог при наданні спірних земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області у користування 2-му відповідачу (встановлення земельних сервітутів), а отже здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у цій частині має здійснювати орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, та відповідно і звертатись до суду з вимогами про визнання відповідних договорів недійсними у разі виявлення порушення екологічного законодавства.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/3244/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим прокурором доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з тих підстав, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не може бути належним позивачем у даній справі.

Прокурор наголошує, що фактичними та правовими підставами позову у даній справі є саме порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства при укладенні оспорюваних договорів про встановлення платного земельного сервітуту ,в тому числі, вимог, Резолюції №4 Бернської конвенції щодо переліку оселищ, що знаходяться під загрозою і потребують спеціальних заходів збереження.

При цьому, позов прокурора у даній справі не спрямований на захист прав та інтересів Мереф`янської міської ради як власника спірних земельних ділянок, отже, уповноваженим органом на подання позову про визнання недійсними вищевказаних договорів є саме Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 залишено апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/3244/23 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що надане апелянтом не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

25.12.2023 апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: докази сплати судового збору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/3244/23; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 07.02.2024 об 11:30 год.

10.01.2024 2-им відповідачем - Приватним акціонерним товариством Укргазвидобуток подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№437), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури, рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/3244/23 залишити без змін.

11.01.2024 1-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№54), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури, рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/3244/23 залишити без змін. Також, 1-ий відповідач просить суд розгляд апеляційної скарги здійснювати за відсутності його представника.

18.01.2024 представником 2-го відповідача - Приватного акціонерного товариства Укргазвидобуток подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 задоволено заяву представника 2-го відповідача - Приватного акціонерного товариства Укргазвидобуток про участь у судовому засіданні 07.02.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 07.02.2024 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/3244/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник позивача також підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/3244/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник 2-го відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/3244/23 залишити без змін.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази повідомлення 1-го відповідачів про дату, час та місце судового засідання, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за його відсутності, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 09.07.2021 було прийнято рішення Мереф`янської міської ради № 520/21 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок та надання згоди на укладання договору земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів Приватному акціонерному товариству Укргазвидобуток (т.1 а.с.9).

Вказаним Рішенням було надано згоду на укладення договорів про встановлення строкового платного земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів строком до 04.10.2027 на частину земельних ділянок з кадастровим №6325158800:02:003:0009 орієнтовною площею 0,9 га (ширина 30м, довжина 300 м) та з кадастровим № 6325158800:02:001:0017 орієнтовною площею 1,2 га (ширина 30м, довжина 400 м).

Зазначеним Рішенням також:

- встановлено розмір сплати строкового платного земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів строком до 04.10.2027р на частину земельних ділянок з кадастровим № 6325158800:02:003:0009 орієнтовною площею 0,9 га (ширина 30м, довжина 300 м) та з кадастровим № 6325158800:02:001:0017 орієнтовною площею 1,2 га (ширина 30м, довжина 400 м) в розмірі 12 (дванадцять) % від розміру нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок;

- надано дозвіл Приватному акціонерному товариству "Укргазвидобуток" на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок з кадастровим № 6325158800:02:003:0009 орієнтовною площею 0,9 га (ширина 30м, довжина 300 м) та з кадастровим № 6325158800:02:001:0017 орієнтовною площею 1,2 га (ширина 30м, довжина 400 м) на які поширюється право сервітуту з метою укладення договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів;

- зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Укргазвидобуток" замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельних ділянок на які поширюється право сервітуту відповідно до діючого законодавства;

- доручено Мереф`янському міському голові Сітову В.І. укласти договори про встановлення строкового платного земельного сервітуту на частину земельних ділянок з кадастровим № 6325158800:02:003:0009 орієнтовною площею 0,9 га (ширина 30м, довжина 300 м) та з кадастровим № 6325158800:02:001:0017 орієнтовною площею 1,2 га (ширина 30м, довжина 400 м) на які поширюється право земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів після розроблення та надання відповідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок згідно вимог діючого законодавства;

- зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Укргазвидобуток" здійснити державну реєстрацію договорів зазначених в п.5 цього рішення згідно чинного законодавства.

12.07.2021 між Мереф`янською міською радою та ПрАТ "Укргазвидобуток" було укладено відповідні договори сервітуту, які було зареєстровано у встановленому законом порядку 17.08.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор зазначав, що на момент укладення оспорюваних правочинів про встановлення земельного сервітутів міська рада була обізнана про наявність не лише об`єктів Червоної книги України, а й встановлення на цих земельних ділянках оселищ Смарагдової мережі Європи, включених до переліку оселищ, що знаходяться під загрозою і потребують спеціальних заходів збереження відповідно до Резолюції № 4 1996 року до Бернської конвенції.

При цьому, прокурор вважав, що при укладення спірних договорів, міською радою не було надано належної оцінки потенційному негативному впливу планової діяльності ПрАТ "Укргазвидобуток" на території, що належать до Смарагдової мережі, не встановлено обґрунтованість допустимості або недопустимості провадження планової діяльності, не визначено екологічні вимоги до такої діяльності, що дають змогу попередити можливе знищення цінних природних комплексів.

Наведені обставини та пов`язані з ними порушення стали підставою для скасування постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі №520/15241/21 рішення Мереф`янської міської ради від 09.07.2021 № 520/21 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок та надання згоди на укладання договору земельного сервітуту для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів ПрАТ Укргазвидобуток.

На думку прокурора, з урахуванням обставин встановлених у справі №520/15241/21, відповідно до приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України договори про встановлення строкового платного земельного сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровими номерами 6325158800:02:003:0009 площею 0,5738 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 43595582) та з кадастровим № 6325158800:02:001:0017 площею 1,1840 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 43597634) для розміщення тимчасового проїзду та прокладання тимчасових трубопроводів, укладені 12.07.2021 між Мереф`янською міською радою та ПрАТ Укргазвидобуток, підлягають визнанню недійсними із одночасним застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, у зв`язку із недотриманням під час їх укладання вимог Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про Червону книгу України" та положень Бернської конвенції, зокрема, Резолюції № 4 до Бернської конвенції.

Вказані обставини і стали підставою для звернення 19.07.2023 керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Мереф`янської міської ради з позовом (з урахуванням заяви про виправлення описки в пункті третьому прохальної частини позову т.1 а.с. 1-131, т.2 а.с.88-89) до Приватного акціонерного товариства Укргазвидобуток про:

- визнання недійсним договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту на частину земельної ділянки від 12.07.2021 б/н, укладеного між Мереф`янською міською радою (власник) та Приватним акціонерним товариством Укргазвидобуток (сервітуарій), яким встановлено земельний сервітут на право користування частиною земельної ділянки площею 0,5738 га відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6325158800:02:003:0009 площею 14,4799 га в інтересах Приватного акціонерного товариства Укргазвидобуток (сервітуарій), який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.08.2021 (номер запису про інше речове право: 43595582, 43595186, 43594523).

- визнання недійсним договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту на частину земельної ділянки від 12.07.2021 б/н, укладеного між Мереф`янською міською радою (власник) та Приватним акціонерним товариством Укргазвидобуток (сервітуарій) (код ЄДРПОУ: 25635581), яким встановлено земельний сервітут на право користування частиною земельної ділянки площею 1,1840 га відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6325158800:02:001:0017 площею 14,00 га в інтересах Приватного акціонерного товариства Укргазвидобуток (сервітуарій), речові права за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.08.2021 (номери записів про інше речове право: 43597634, 43596961, 43596183).

- зобов`язання Приватного акціонерного товариства Укргазвидобуток (сервітуарій) повернути Мереф`янській міській раді (власник) у стані не гіршому ніж на момент отримання, з усуненням наслідків використання, в тому числі у вигляді облаштованих шляхів для транспорту, частину земельної ділянки площею 0,5738 га відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6325158800:02:001:0017 площею 14,4799 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області та щодо якої встановлено земельний сервітут на право користування частиною земельної ділянки в інтересах Приватне акціонерне товариство Укргазвидобуток (сервітуарій) та межі якої визначено згідно кадастрового плану земельної ділянки (з додатками), який є невід`ємною частиною договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту на частину земельної ділянки від 12.07.2021 б/н, укладеного між Мереф`янською міською радою (власник) та Приватним акціонерним товариством Укргазвидобуток (сервітуарій), речові права за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.08.2021 (номери записів про інше речове право: 43595582, 43595186, 43594523), про що скласти акт прийому-передачі;

- зобов`язання Приватного акціонерного товариства Укргазвидобуток (сервітуарій) повернути Мереф`янській міській раді (власник) у стані не гіршому ніж на момент отримання, з усуненням наслідків використання, в тому числі у вигляді облаштованих шляхів для транспорту, частину земельної ділянки площею 1,1840 га відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6325158800:02:001:0017 площею 14,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області та щодо якої встановлено земельний сервітут на право користування частиною земельної ділянки в інтересах Приватне акціонерне товариство "Укргазвидобуток" (сервітуарій) та межі якої визначено згідно кадастрового плану земельної ділянки (з додатками), який є невід`ємною частиною договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту на частину земельної ділянки від 12.07.2021 б/н, укладеного між Мереф`янською міською радою (власник) та Приватним акціонерним товариством Укргазвидобуток (сервітуарій), який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.08.2021 (номер запису про інше речове право: 43597634, 43596961, 43596183), про що скласти акт прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у даній справі відмовлено в задоволенні позову повністю, з підстав викладених вище (т.2 а.с.138-152).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, а також досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі, зокрема в господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 27.02.2019 у справі №761/3884/18.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист інтересів держави та брати участь у цих справах.

Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Слід зазначити, що пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму захисту інтересів держави у земельній сфері.

Звернення прокурора з даною позовною заявою до суду спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання використання земель з дотриманням вимог екологічного законодавства, збереження об`єктів природно-заповідного фонду, усунення загрози окремим видам флори та фауни, зокрема тих, що внесені до Червоної книги України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

В даному випадку, внаслідок укладення відповідачами спірних договорів про встановлення строкового платного земельного сервітуту, як зазначає прокурор, порушуються інтереси держави, зокрема, щодо забезпечення екологічної безпеки, охорони земельних та інших природних ресурсів та забезпечення охорони середовищ існування видів дикої флори та фауни, а також охорони природних середовищ існування, яким загрожує зникнення.

У зв`язку з цим, у прокурора виникає не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 14 Конституції України та частиною 1 статті 148 Господарського кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області прокурором у позовній заяві зазначено, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

З урахуванням фактичних та правових обставин викладених у даному позові, уповноваженим державою органом щодо пред`явлення позову про визнання недійсними вищевказаних договорів про встановлення строкового платного земельного сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровими номерами 6325158800:02:003:0009 площею 0,5738 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 43595582) та на частину земельної ділянки з кадастровим № 6325158800:02:001:0017 площею 1,1840 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 43597634), які укладені 12 липня 2021 року між Мереф`янською міською радою та ПрАТ "Укргазвидобуток", на думку прокурора є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не може бути належним позивачем у даній справі, з огляду на таке.

Так, згідно зі статтею 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державний контроль за використанням та охороною земель в обсязі, визначеному законом, також здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад набувають установлених законом повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (частина друга статті 188 Земельного кодексу України).

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначено Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель.

За визначенням, наведеним у статті 1 вказаного Закону, охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

За змістом статті 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Органи, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів, визначені статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Так, державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Моніторинг родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення проводить центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

За змістом статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать:

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

- додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

- додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільноправових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання;

- розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об`єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;

- виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур`янами, чагарниками та дрібноліссям;

- дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов`язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

- виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених робочим проектом землеустрою;

- дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків;

- додержання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат лісогосподарського виробництва;

- додержання строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю;

б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства України; припинення будівництва та експлуатації об`єктів у разі порушення вимог земельного законодавства України до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону;

в) одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

ґ) участь у розробці нормативно-правових актів з питань державного контролю за використанням та охороною земель;

д) вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;

д1) звернення до суду з позовами про визнання недійсними угод, укладених із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок державної, комунальної власності;

е) вирішення інших питань відповідно до закону.

Разом із цим, статтею 7 зазначеного Закону окремо визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема:

а) здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині:

- додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель;

- консервації деградованих і малопродуктивних земель;

- збереження водно-болотних угідь;

- виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок;

- здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;

- додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;

- додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів;

- додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель;

- додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів;

б) проведення лабораторного аналізу стану забруднення земель, у тому числі радіоактивного, в зонах безпосереднього впливу викидів і скидів підприємствами забруднюючих речовин, а також у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій;

в) участь у розробці нормативно-правових актів у сфері охорони земель;

г) організація ліквідації екологічних наслідків аварій, залучення до цього підприємств, установ, організацій незалежно від підпорядкування та форм власності, а також громадян;

ґ) вирішення інших питань відповідно до закону.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку, позовні вимоги обґрунтовані порушенням екологічних вимог при наданні спірних земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області у користування 2-му відповідачу (встановлення земельних сервітутів), а отже здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у цій частині має здійснювати орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а відповідно і звертатися до суду з вимогами про визнання відповідних договорів недійсними у разі виявлення порушення екологічного законодавства.

Статтею 172 Цивільного кодексу України передбачено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно зі статтею 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

В абзаці 15 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно з пунктом 3 частини 9 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські, районні в містах ради мають право мати об`єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

За змістом положень статей 2,172, 321, 327, 376, 388, 392 Цивільного кодексу України, статей 12, 80, 83, 122 Земельного кодексу України і статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" єдиним легітимним суб`єктом права комунальної власності на земельні ділянки є територіальна громада в особі відповідної місцевої ради.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов у даній справі поданий в межах спору про право користування земельними ділянками комунальної власності, в яких Мереф`янська міська територіальна громада є учасником цивільних відносин та стороною спору (1-м відповідачем).

В іншому випадку прокурор мав діяти або в інтересах Мереф`янської міської територіальної громади, або в інтересах Мереф`янської міської ради, а не в межах відносин, зазначених у статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Отже, належним позивачем у спірних правовідносинах має бути Мереф`янська міська рада.

Судова колегія наголошує, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є самостійною підставою для відмови у задоволенні такого позову (відповідний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 та від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17).

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Законний інтерес, який підлягає судовому захисту, має такі ознаки: (а)= має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її») (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17 та від 07.12.2021 у справі № 810/1110/18).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу повинно реально відновлювати наявне суб`єктивне право чи законний інтерес, що порушені, оспорюються або не визнаються.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Проте, прокурором не надано жодного документального підтвердження порушення прав та охоронюваних законом інтересів Головне управління Держгеокадастру у Харківській області зі сторони відповідачів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, та відповідно про відсутність підстав для задоволення позову керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів також враховує, що в пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини Справа "Проніна проти України" (Заява №63566/00) Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 , Серія A, N 303-A, параграф 29).

Таким чином, прокурором не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/3244/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/3244/23 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 09.02.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий