Рішення

від 05.02.2024 по справі 924/1090/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2024 р. Справа № 924/1090/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д. при секретарі судового засідання Буй К.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Об"єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку "Проскурівська 45", м.Хмельницький

до ТОВ "Абріус Плюс", м.Хмельницький

про стягнення 264 621,90 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Заклецький М.Є. - на підставі витягу з ЄДР;

Від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: з оголошенням перерви в засіданні суду від 11.01.2024р.

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Об"єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку "Проскурівська 45", м.Хмельницький до ТОВ "Абріус Плюс", м.Хмельницький про стягнення 264 621,90 грн.

Ухвалою суду від 13.10.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 11.12.2023р. постановлено ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 21.11.2023р. проти позову заперечує, вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами затвердження будь-якого тарифу для нарахувань за утримання будинку, а протоколи №2 від 23.07.2018р. та №3 від 15.07.2021р. на підставі яких нараховано заборгованість не є належними доказами.

Вихідний тариф, який як зазначає позивач був затверджений протоколом №2 від 23.07.2018 року, в межах справи № 924/590/23 визнаний недійсним, отже розрахунок позивача є необґрунтованим, оскільки він містить недостовірні дані (незатверджені тарифи).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, однак на адресу суду 05.02.2024р. надійшло клопотання про поновлення строку на подання письмового доказу. Вказане клопотання судом задоволено та долучено до матеріалів справи копію постанови Північно - західного апеляційного господарського суду по справі 924/590/23 від 17.01.2024р.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Враховуючи обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Проскурівська 45» створено співвласниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 45, про що 18.06.2018 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Проскурівська 45» (пункт 2 протоколу №2 від 23.07.2018р.) вирішено створити цільовий фонд для проведення заходів необхідних для підготовки котелень до опалювального сезону, за рахунок разового внеску з розрахунку 5,00 грн./кв.м. з урахуванням площі всього майна, яке належить співвласнику (квартири, нежитлового приміщення, паркинги та комори). Також, цими ж зборами (пункт 4 протоколу №2) затверджено розміри внесків та платежів на обслуговування будинку та прибудинкової території для нежитлових приміщень (комерції) - 5,5 грн./кв.м.

Рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Проскурівська 45» (пункт 2 протоколу №3 від 15.07.2021р.) затверджено разовий внесок на ремонт котельні у розмірі 5 грн./ кв.м.

Цими ж зборами (пункт 5 протоколу №3) затверджено Додаток №2 та Додаток №3 кошториси доходів і витрат на обслуговування будинку та прибудинкової території ОСББ «Проскурівська 45». Кошторисом (Додаток№3) внесок на обслуговування будинку та прибудинкової території для нежитлових приміщень (комерції) встановлено в розмірі 7 грн./кв.м.

Власником нежитлового приміщення площею 533,0 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 45 (в обліку ОСББ - офіс №59) є товариство з обмеженою відповідальністю «Абріус Плюс», що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна (Інформаційна довідка № 329967319 від 24.04.2023р.)

За період з 31.12.2018р. по 31.08.2023р. за відповідачем виникла заборгованість зі сплати нарахованих йому внесків на обслуговування будинку та прибудинкової території в сумі 187 083,00 грн. та разового внеску на ремонт котельні в сумі 2 665,00 грн., всього 189 748,00 грн., яка на дату подання позовної заяви відповідачем не сплачена.

За період з 01.01.2019р. по 31.08.2023р. на прострочену суму боргу по внескам позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 62 775,33 грн. та 3% річних в сумі 12 098,57 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 264 621,90 грн.

Позивач направляв відповідачу вимогу про сплату заборгованості по внескам в сумі 153 248,55 грн. (вих. №3 від 12.05.2023р.). Також, відповідачу було запропоновано до моменту звернення позивача до суду укласти договір про реструктуризацію цієї заборгованості терміном на 6 (шість) місяців. Вказану вимогу відповідач отримав 12.05.2023 р., що підтверджується інформацією з сайту Укрпошти. Однак, заборгованість відповідач не сплатив і запропонованим йому правом укласти договір про її реструктуризацію не скористався.

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 382 та ст. 385 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим для забезпечення експлуатації такого будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку можуть створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Статтею 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон України "Про ОСББ").

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про ОСББ" та п.5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (абз. 3 ст. 1 Закону України "Про ОСББ").

Статтею 4 Закону України "Про ОСББ" визначено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Порядок створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та скликання і проведення установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначені у ст. 6 Закону України "Про ОСББ", відповідно до якої об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).

Для створення об`єднання скликаються установчі збори. Скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень.

Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.

Установчі збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх співвласників або їх представників. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників.

За змістом ч.1 ст. 14 Закону України "Про ОСББ" співвласник має право: брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації.

Аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що здійснення права на створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, на участь в управлінні об`єднанням належить власникам квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному житловому будинку, тобто співвласникам багатоквартирного будинку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Абріус Плюс» на праві власності належить нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 533,0 кв.м, розташоване за адресою: вул. Проскурівська, 45, м. Хмельницький.

Право власності на це майно зареєстроване за товариством 30.01.2018 року.

Згідно із даними, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, ОСББ «Проскурівська 45» створене та зареєстроване 18.06.2018 року.

В якості підстави для нарахування заборгованості ТОВ «Абріус Плюс» позивач у справі № 924/1090/23 посилається на протоколи загальних зборів співвласників ОСББ «Проскурівська 45» № 2 від 23.07.2018 року та № 3 від 15.07.2021 року.

Згідно із ч.7 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування («за», «проти», «утримався»), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики. У протоколі обов`язково зазначається така інформація про співвласників (їх представників), які взяли участь у зборах співвласників: прізвище, ім`я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника).

Водночас, відповідно до ч. 8 вказаної статті Закону, «якщо під час проведення зборів співвласників для прийняття рішення не набрано встановленої частиною шостою цієї статті кількості голосів «за» або «проти», проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення зборів співвласників. Якщо протягом цього строку необхідної кількості голосів «за» не набрано, рішення вважаються неприйнятими.

Письмове опитування співвласників проводиться ініціативною групою та іншими співвласниками за бажанням.

Письмове опитування може проводитися щодо одного або декількох питань одночасно.

Письмове опитування співвласників проводиться шляхом власноручного заповнення ними листків опитування, в яких зазначаються день опитування, прізвище, ім`я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представників), відповідь співвласника на питання «так», «ні» або «утримався», особистий підпис співвласника та особи, яка проводила опитування.

Голосування від імені співвласника представником здійснюється в порядку представництва згідно з вимогами цивільного законодавства. Кожен співвласник, який має право голосу, може реалізувати це право під час проведення такого опитування лише один раз з одного питання.

За результатами підрахунку результатів письмового опитування співвласників особи, які проводили письмове опитування, вносять його результати до протоколу зборів та підводять загальні підсумки голосування щодо всіх питань. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані на зборах співвласників, і голоси співвласників, отримані під час проведення письмового опитування.

Листки письмового опитування співвласників пронумеровуються, прошнуровуються та додаються до відповідного протоколу зборів».

Протоколи № 2 та № 3, долучені до позовної заяви, містять посилання на те, що 23.07.2018 року та 15.07.2021 року у зборах приймали участь співвласники шляхом письмового опитування.

Протокол №2 від 23.07.2018 року містить дані, що загальна кількість співвласників становить 185 осіб. Загальна площа усіх приміщень у будинку 21 853,1 кв.м.

У зборах взяли участь 23 співвласника. Шляхом письмового опитування 106 осіб. Всього голосувало - 129 осіб.

Загальна кількість співвласників на 2021 рік становила 195 осіб. При цьому, загальна площа усіх приміщень у будинку становила 22 004,5 кв.м.

Позивач у протоколі №3 не зазначає даних про кількість учасників Об`єднання, які голосували шляхом письмового опитування, ні підсумки голосування.

Позивач у тексті позовної заяви зазначає, що пунктом 4 протоколу №2 від 23.07.2018 року затверджено розміри внесків та платежів на обслуговування будинку та прибудинкової території для нежитлових приміщень (комерції) - 5,5 грн./кв.м.

Однак, такі рішення вказаним пунктом протоколу № 2 від 23.07.2018 року відсутні.

За результатом розгляду питання № 2 у протоколі № 3 від 15.07.2021 року, було вирішено питання про ремонт котельні.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами;

2) міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами;

3) ліквідацію наслідків аварії.

У разі настання перерв, визначених цією статтею, плата за відповідні житлово-комунальні послуги за час таких перерв не нараховується.

Враховуючи зазначене, при розрахунку заборгованості для співвласників майна у будинку, позивачем не доведено, коли відбувався ремонт котельні та чи проводилось нарахування житлово-комунальної послуги за цей період.

Протокол №2 датований 23.07.2018 року, протягом якого строку проводилось письмове опитування вказаний протокол не містить даних.

Вказані вимоги по строках опитування містить ч. 8 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами заборгованості в сумі 189 748,00 грн., з яких 187 083,00 грн. - заборгованість зі сплати нарахованих внесків на обслуговування будинку та прибудинкової території, 2 665,00 грн. - разового внеску на ремонт котельні за період за період з 31.12.2018р. по 31.08.2023р., а також не надано доказів надсилання відповідачу рахунків на оплату суми заборгованості.

Вихідний тариф, який як зазначає позивач був затверджений протоколом №2 від 23.07.2018 року, в межах справи №924/590/23 господарського суду Хмельницької області визнаний недійсним в частині затвердження розмірів внесків на утримання будинку, тарифу на водо- та електропостачання (п.4 порядку денного), отже розрахунок позивача є необґрунтованим, оскільки він містить недостовірні дані (незатверджені тарифи).

Вказане рішення господарського суду Хмельницької області від 06.10.2023р. по справі №924/590/23 залишено в силі судом апеляційної інстанції (постанова Північно - західного апеляційного господарського суду по справі 924/590/23 від 17.01.2024р.).

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 р. набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Водночас, у застосуванні приписів статті 86 ГПК України Верховний Суд виходить, зокрема, з того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною першої статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 зі справи № 908/2846/19, від 27.05.2021 зі справи № 910/702/17, від 17.11.2021 зі справи № 910/2605/20.

Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів"). Водночас принцип jura novit curia ("суд знає закон") зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Зважаючи на вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а саме не подано детального та належного розрахунку заборгованості в сумі 189 748,00 грн., з яких 187 083,00 грн. - заборгованість зі сплати нарахованих внесків на обслуговування будинку та прибудинкової території, 2 665,00 грн. - разового внеску на ремонт котельні за період з 31.12.2018р. по 31.08.2023р., доказів (повідомлення) щодо проведення зборів згідно протоколів № 2 від 23.07.2018 року та № 3 від 15.07.2021 року, доказів надсилання відповідачу рахунків на оплату суми заборгованості, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати по справі необхідно покласти на позивача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2024р.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу - ІНФОРМАЦІЯ_1;

3 - відповідачу - 29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 45