Постанова

від 08.02.2024 по справі 910/13251/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

(ДОДАТКОВА)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13251/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «Сімі» (далі - Фабрика, позивач) - Падох О.І. (адвокатка),

відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю «Студіопак технології», (далі - Товариство, відповідач-1, скаржник) - не з`явився,

відповідача-2 - державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - Організація, відповідач-2) - не з`явився,

розглянувши заяву Фабрики

про покладення на Товариство судових витрат

у справі №910/13251/21

за позовом Фабрики

до 1) Товариства,

2) Організації

про визнання права на промислові зразки недійсними та зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

1. Фабрика звернулася до суду з позовом до Товариства та Національного органу інтелектуальної власності (далі - НОІВ) - державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - Укрпатент) [ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 замінено відповідача-2 Укрпатент на його правонаступника - Організацію] про:

- визнання недійсними права на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ "КРУГЛИЙ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43312 повністю, які належать Товариству;

- визнання недійсними права на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ПОДВІЙНИЙ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43313 повністю, які належать Товариству;

- визнання недійсними права на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ «ПРЯМОКУТНИЙ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43314 повністю, які належать Товариству;

- зобов`язання НОІВ внести до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ «КРУГЛИЙ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43312 повністю та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ - «Промислова власність»;

- зобов`язання НОІВ внести до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ПОДВІЙНИЙ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43313 повністю та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ - «Промислова власність»;

- зобов`язання НОІВ внести до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на зареєстрований промисловий зразок «КОНТЕЙНЕР З ФОЛЬГИ ДЛЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ «ПРЯМОКУТНИЙ» згідно із свідоцтвом України від 24.02.2020 №43314 повністю та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ - «Промислова власність».

2. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/13251/21 позовні вимоги задоволено.

3. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі №910/13251/21 задоволено частково заяву Фабрики про відшкодування судових витрат; вирішено стягнути з Товариства з на користь Фабрики 70 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 30 000 грн витрат на проведення експертизи; в іншій частині заяви відмовлено.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №910/13251/21 апеляційні скарги Товариства залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі №910/13251/21 - без змін.

5. У відзиві на касаційну скаргу Фабрикою вказано заяву про покладення на Товариство судових витрат у розмірі 40 000 грн.

6.Верховний Суд 06.02.2024 розглянув касаційну скаргу відповідача-1 за результатом якої ухвалено Постанову Верховного Суду від 06.02.2024 року, якою зокрема, касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №910/13251/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрито. З інших підстав касаційного оскарження касаційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №910/13251/21 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №910/13251/21 - без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2024 у справі №910/13251/21 заяву Фабрики про покладення на Товариство судових витрат призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.02.2024.

8. Розглянувши заяву Фабрики про покладення на Товариство судових витрат, зазначену у відзиві на касаційну скаргу, та дослідивши матеріали цієї справи, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла таких висновків.

9. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

10. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

11. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

12. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

13. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

14. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

15. При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

16. Судом встановлено, що позивачем заява про покладення на відповідача-1 судових витрат у розмірі 40000 грн, викладена у відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду через підсистему «Електронний кабінет» 08.01.2024, тобто в межах строку для подання відзиву, який встановлено ухвалою Суду від 22.12.2023 у справі № 910/13251/21.

17. До відзиву Фабрикою на підтвердження розміру понесених судових витрат додано документи. Також у судовому засіданні зроблено заяву прор розподіл витрат на правничу допомогу.

18. З урахуванням наведеного Судом встановлено, що заяву про покладення судових витрат і докази, що підтверджують розмір таких витрат, позивач подав у порядку та в межах, які визначені чинним законодавством, зокрема частиною восьмою статті 129 ГПК України.

19. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

20. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

21. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

22. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

23. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

24. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

25. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

26. Відповідно до приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон):

- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону);

- інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону);

- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону);

- видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (стаття 19 Закону);

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

27. Верховний Суд виходить з того, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19; пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

28. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

29. Відповідно до частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

30. Частиною п`ятою статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

31. Позивачем додано до відзиву на касаційну скаргу такі документи:

- копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.07.2021 №АА000103 (далі - Договір);

- копію додаткової угоди від 03.01.2024 №33 до Договору (далі - Додаткова угода);

- копію рахунку-фактури від 03.01.2024 №АІ000894/UA на суму 40 000 грн;

- копію платіжної інструкції від 04.01.2024 №2 на суму 40 000 грн;

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 24.10.2022 №1296499 серія АІ;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності від 10.04.2019 №0001519 серія ІФ;

- копія акта надання послуг від 04.01.2024 №1.

32. Договір укладено 22.07.2021 адвокатським об`єднанням «Айпістайл» (далі - АО «Айпістайл») і Фабрикою (клієнт) і відповідно до пункту 1.1 якого АО «Айпістайл» зобов`язався на підставі звернення клієнта надавати правничу (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором, а клієнт зобов`язався оплатити гонорар (винагороду) за надану правничу (правову) допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

33. Згідно з пунктом 1 Додаткової угоди сторони погодили, що відповідно до розділу 5 Договору АО «Айпістайл» надає клієнту таку правничу (правову) допомогу з фіксованою сумою оплати: надання правничої (правової) допомоги з представництва інтересів клієнта у справі №910/13251/21 у Верховному Суді вартістю 40 000 грн.

34. Зі змісту ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 24.10.2022 №1296499 серія АІ вбачається, що він виданий АО «Айпістайл» і адвокатом визначено Падох Оксану Іванівну.

35. З матеріалів справи вбачається, що адвокатом позивача Падох О.І. підготовлено відзив на касаційну скаргу та вказаний адвокат брала участь у двох судових засіданнях Верховного Суду у цій справі, умовами Договору та Додаткової угоди узгоджено фіксовану суму оплати розміром 40 000 грн.

36. Верховний Суд наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

37. Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач-1 не надав.

38. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

39. Верховний Суд виходить з того, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, висловлені такі правові позиції:

- визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункт 134);

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункт 135);

- саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару) [пункт 141];

- правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару (пункт 142);

- Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним (пункт 143);

- тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис (пункт 144);

- учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (пункт 145);

- у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147);

- учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (пункт 168);

- у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 169).

40. Як вбачається, з копії акта надання послуг від 04.01.2024 №1 АО «Айпістайл» виконано такі роботи (надані послуги): надання правничої (правової) допомоги відповідно до Додаткової угоди.

41. З огляду на вищевикладене, Суд досліджуючи та оцінюючи наведені вище документи надані на підтвердження витрат на правничу допомогу, доходить до висновку, що вони є належними, достовірними, допустимими доказами з огляду на приписи статті 73,76-79 ГПК України, ознак та підстав вважати інакше відсутні.

42. Керуючись, статтями 123, 126, 129, у тому числі, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність щодо предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, співмірність, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), з урахуванням складу учасників справи, їх поведінки в суді, характеру спірних правовідносин у контексті складності предмету позову в сфері інтелектуальної власності, дійшов висновку присудити позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення за розгляд касаційної скарги відповідача-1 у розмірі 40 000 грн і покласти їх на відповідача-1, з огляду на те, що саме його касаційну скаргу розглядав.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «СІМІ» про покладення судових витрат на товариство з обмеженою відповідальністю «Студіопак технології» задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Студіопак технології» (ідентифікаційний код: 36756925; 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 21) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "CIMI" (ідентифікаційний код: 37184114; 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 92) витрати на надання правничої допомоги у розмірі 40 000 грн.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова (додаткова) набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова